Пошук на сайті / Site search

Показаны сообщения с ярлыком онтология. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком онтология. Показать все сообщения

19.11.2026

Андрій Поцелуйко: Трансформація буттєвого стану в поезії Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало»: інтерпретація крізь призму філософських шкіл

Трансформацію буттєвого стану ліричного героя поезії Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало» можна розглядати крізь призму кількох філософських традицій, зокрема феноменології, фундаментальної онтології Мартіна Гайдеггера, екзистенціалізму, філософії абсурду, стоїцизму та соціальної філософії. Кожна з них дає змогу розкрити окремий аспект досвіду, у якому світ, спочатку пережитий як гармонійне й близьке ціле, раптово втрачає свою звичну значущість, а людина починає інакше сприймати власне місце в ньому.

З погляду феноменології, засновником якої був Едмунд Гусерль, основна зміна відбувається не обов'язково в самих речах, а в способі їхнього явлення людській свідомості. На початку поезії ліричний герой перебуває у стані безпосередньої гармонії зі світом. Сонце, природа, ягнята й навколишній простір утворюють цілісність, у якій зовнішнє оточення невіддільне від внутрішнього переживання радості. Цей стан виражено у словах: «Чи то так сонечко сіяло, / Чи так мені чого було?» Герой не може чітко визначити джерело свого щастя, оскільки його переживання ще не відокремлене від самого способу перебування у світі. Проте згодом відбувається різкий перелом: «Село почорніло, / Боже небо голубеє / І те помарніло». Феноменологічно цю зміну можна інтерпретувати як трансформацію горизонту досвіду, у межах якого речі набувають свого значення. Світ залишається фізично наявним, але перестає відкриватися героєві так, як раніше. Отже, його буттєвий стан змінюється разом зі способом переживання дійсності.

Андрій Поцелуйко: Буття і Гайдеггер

Буття, яке не об’єктивується

 Важко висловити словами, що саме Мартін Гайдеґґер вкладає у поняття Буття. Ця трудність не випадкова і не є просто наслідком складності його філософської мови. Вона випливає з самої природи того, про що він говорить. Буття не є якимось предметом, який можна поставити перед собою, розглянути, описати його властивості й тим самим отримати його визначення. Воно не є ще одним сущим серед інших сущих. Саме тому Буття не об’єктивується.

Коли ми пізнаємо певну річ, ми зазвичай робимо її об’єктом: спрямовуємо на неї увагу, досліджуємо, визначаємо її властивості. Камінь можна зважити, дерево — виміряти, людину — описати з погляду біології чи психології. У кожному такому випадку перед нами постає суще — те, що є. Але Буття не можна поставити в той самий ряд. Не можна запитати про нього так само, як про властивості речі: «Яке воно?», «Де воно знаходиться?», «З чого воно складається?». Адже саме завдяки Буттю суще взагалі може постати перед нами як суще.

Тут виникає фундаментальна відмінність між сущим і Буттям. Суще — це те, що є: дерево, будинок, людина, річ, подія. Буття ж не є окремою річчю поряд із ними. Воно не знаходиться десь «за» світом, немов прихований предмет, який філософія повинна зрештою відшукати. Буття радше стосується самого відкривання світу, того, що робить можливим наше відношення до сущого.

Тому спроба перетворити Буття на об’єкт уже певною мірою віддаляє нас від нього. Якщо ми говоримо про Буття так, ніби воно є певним предметом, то ми перетворюємо його на суще й тим самим втрачаємо принципову відмінність між ними. Саме тут проявляється те, що Гайдеґґер називає забуттям Буття: ми постійно маємо справу із сущим, але перестаємо помічати питання про те, що означає його «бути».

Це питання неможливо вирішити простим накопиченням знань. Можна знати надзвичайно багато про світ і водночас не поставити питання про Буття. Наукове знання переважно має справу із сущим як об’єктом дослідження. Філософія Гайдеґґера намагається повернутися до того, що передує такому об’єктивуванню: до самого способу, в якому суще відкривається людині.

Саме тому особливого значення набуває поезія.

«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти