Міжнародна група науковців допомогла розкрити найдавніші на сьогодн
і сліди присутності людини на території Ірландії, відсунувши хронологічні межі заселення острова на 5 000 років углиб віків та переписавши палеоекологічну карту Британського архіпелагу. Дослідники переконані: перші люди, які тисячі років тому ступили на ірландську землю, найімовірніше, прийшли з теренів сучасного Уельсу. На такі висновки науковців наштовхнуло вражаюче відкриття стародавнього наскельного живопису та петрогліфів у печерах на південному заході острова.
Під час Останнього льодовикового максимуму (LGM, бл. 26 000–19 000 років тому) та послідуючого Пізньольодовикового інтерстадіалу, коли більша частина Британських островів була скута Британсько-Ірландським льодовиковим щитом, масштабна акумуляція води у глибах криги призвела до падіння рівня Світового океану більш ніж на 100–120 метрів. Це оголило так званий «втрачений сухопутний міст» — суцільне шельфове сухопутне сполучення (палеоландшафт Святого Георгія), що пролягало від території сучасного графства Пембрукшир у південно-західному Уельсі до південно-східного краю Ірландії в районі Рослара. За словами фахівця з первісного наскельного мистецтва д-ра Джорджа Неша з Ліверпульського університету, ресурсні можливості, які відкривав цей екотонний коридор, були надто привабливими, аби тогочасні спільноти мобільних мисливців-збирачів знехтували ними.