Олена Семеняка: Про психонавтику Эрнста Юнгера

Ернст Юнґер, ветеран обох світових війн, що в свій ранній період очолював націонал-революційні ветеранські кола, тобто належав до революційної правиці, експериментував із психоделіками (які не є наркотиками в розхожому розумінні) як у ході першої, так і після другої світової, зокрема, отримавши запрошення на спільні досліди від винахідника LSD Альберта Гоффмана. 

Як і Гоффман, що пов'язував своє відкриття з Елевсинськими містеріями, Юнґер відмовлявся від реноме гуру для хіппі і бітників, вважаючи, що вони просто намагаються заповнити пустку на місці зневаженої релігії і моралі в еру пост-Просвітництва й підкреслюючи свій інтерес до трансцендентних сфер і строгий медичний контроль над експериментами. Іншими словами, він по-еволіанськи розглядав ці речовини з позицій шансів на самоініціацію в сучасному світі, що знайшло відображення в численних сюжетах і мотивах його творів про сучасні гностичні спільноти посвячених, спогадах Гоффмана і цій програмній праці 1970 р., що скоро вийде друком у пречудовому видавництві Олексія Жупанського. 

В англійському перекладі німецьке "Rausch" у назві "Annäherungen. Drogen und Rausch", до речі, перекладено не як "сп'яніння", а дещо довільніше за формою, але, може, навіть точніше за змістом - як "altered states", тобто змінені стани. 

Як військовий, Юнґер наполягав на необхідності створення Генерального Штабу психоделічних студій - інакше аналог створять інші з власною метою. Тому мене радує те, що серед колег - науковців, медиків, реабілітологів, гуманітаріїв - з'являється консенсус щодо необхідності брати цей напрямок у свої руки й активно його розвивати. 

Цей загадковий трактат Юнґера, що вплинув на теоретиків постмодернізму Дельоза й Гваттарі, заслуговує на поглиблений коментар уже на рівні назви, де "Наближення" передусім стосується прискорення бажаних метаісторичних змін через психонавтику - термін, теж винайдений Юнґером. Цьому, власне, й присвячене моє дослідження, по слідах якого обов'язково видам монографію.

Видавництво Жупанського

Третя книжка цього літа приєдналася до двох своїх соратниць і вже також у друці.

Ернст ЮНҐЕР. НАБЛИЖЕННЯ. НАРКОТИКИ І СП'ЯНІННЯ

Над виданням працювали:

Переклад з німецької та примітки - Роман ОСАДЧУК

Літературне редагування - Леся ПІШКО

Художня редакторка / верстка - Оксана БАРАТИНСЬКА

-------------------------------------------------------------------------

Ернст Юнґер /Ernst Jünger/ (1895–1998) – німецький письменник, публіцист та ідеолог консервативної революції, брав участь в обох світових війнах. Завдяки раннім художнім і публіцистичним творам вважається предтечею націонал-соціалізму, хоча його пізніші речі, написані після 1933 року, позначені критикою НСДАП. Беручи участь у Першій світовій війні офіцером, Юнґер пише одну зі своїх найвідоміших книжок «У сталевих грозах», в якій осмислює феномен війни, чим здобуває визнання як серед мілітаристів, так і серед пацифістів.

Алексей Ильинов: Король-Механик (Апокрифы и утопии юнкера из Страны Замков)

Полёты во сне чем-то похожи на воспоминание об особой духовной силе.  Собственно, я имею в виду, скорее, парение во сне, когда сохраняется  ощущение тяжести. В сумерках мы скользим над самой поверхностью земли, и,  как только её касаемся, сон исчезает.
Эрнст Юнгер «Полёты во сне» 
(«Сердце искателя приключений. Фигуры и каприччо»)

I.

И было в плохоньком, законченном явно второпях, заключительном акте  драматического фарса нашего нечто  восторженно-исступлённо-ностальгическое, ибо о чём-то подобном мы, ещё  неоперённые и безрассудные птенцы, читали на отсыревших страницах  книжных раритетов, чьи годы мудрого и терпеливого учительства давным-давно  обратились в пыльную отраву. Мы слёзно выпрашивали их у замковых  зануд-библиотекарей и потом, задыхаясь от счастья и предвкушения близкой  arcana magna, жадно вбирали в себя куртуазную наигранность строчек, совсем  не имея представления об их истинных авторах. Да и имена их, чуждые для  модерновой рассудочности, ни о чём не говорили нам, ибо, по мнению  господина Секретаря Главного Библиотекаря, они были придуманы позднее  изобретательными переписчиками, которые таким вот образом решили  проблему авторской безымянности. Но нас это и не интересовало особо, так как  мы мечтали о героическом вдохновении и опасных вояжах по ту сторону  воображения, ибо тихое сияние нашей сокровенной Звезды над Архипелагом  влекло нас.

Алексей Ильинов: Симфонии Бургляндии (Авентюра Первая: Архипелаг)

Посвящение Эрнсту Юнгеру

Ноябрь начался с промозглого ветра, налетевшего на Дом Кайзера из смятенных далей взлохмаченного моря, свинцово гудевшего под низкими сводами кудлатых седых туч – вестников предстоящей литургии великого зимнего безмолвия. Утром выпал снег, однако ближе к полудню он стаял, оставив после себя лишь призрачно-молочный пар, впитавшийся в хвойное молчание готических сосен парка Рудольфа.

Это была моя третья осень в Бургляндии, близившаяся к своему неизбежному концу, когда зима окончательно вступала в свои незыблемые права. И в этот раз осень умирала.

Три года назад я стал кадетом, приняв присягу тоскливым ветреным вечером на аппельплаце, мокром от ливня, нещадно обрушившегося на точёные башенки, лестницы и крытые галереи Дома Кайзера. Здесь, в Бургляндии, мне открылись многие вещи. Познав их, я увидел звезду Гелиополиса и стал тем, кем должен был стать. Все девять старинных Домов Бургляндии стали моей плотью, кровью и душой. Я научился слышать и слушать, в чём убедился позже, когда шептал слова мессы Солнца Непобедимого в торжественной тиши базилик Гелиополиса.