* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
* PRECARPATHIAN INSTITUTE FOR ETHNO-SOCIAL RESEARCH AND STRATEGIC ANALYSIS OF NARRATIVE SYSTEMS
* VORKARPATEN INSTITUT FÜR ETHNO-SOZIALFORSCHUNG UND STRATEGISCHE ANALYSE NARRATIVER SYSTEME
* ПРИКАРПАТСКИЙ ИНСТИТУТ ЭТНОСОЦИАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ И СТРАТЕГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА НАРРАТИВНЫХ СИСТЕМ

Пошук на сайті / Site search

Показаны сообщения с ярлыком бытие. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком бытие. Показать все сообщения

27.06.2022

Михаил Эпштейн: Онтоцид

ОнтоцИд (от др.-греч. ὄν, род. п. ὄντος — сущее, бытие + cide, убийство; ср. геноцид) — тотальное уничтожение всего сущего, война с бытием как таковым. Геноцид, зооцид, экоцид — лишь частичные проявления онтоцида.

Примеры:

Онтоцид, вражда к бытию как таковому, лежит в основе ряда религиозных и политических движений, таких как гностицизм, отчасти старообрядчество, фашизм, евразийство. Мир лежит во зле или захвачен Антихристом, а значит, подлежит уничтожению.

Онтоцид на практике — тактика выжженной земли. Иногда проводится отступающей армией, чтобы не дать возможности агрессору использовать захваченные ресурсы. Но и такая тактика запрещена международными нормами ведения войны. А в Украине тактика выжженной земли применяется нападающей армией, которая опустошает территорию как таковую, превращает в руины целые города. Такой онтоцид противоречит не только международному праву, но и прагматике войны. Даже нацистская Германия старалась не разрушать больше того, что было необходимо для военной победы, чтобы впоследствии оккупировать эти земли с пользой для дальнейшего развития. Нынешний агрессор превосходит рекорды фашизма середины ХХ века по размаху отноцида, деструктивности военных действий.

Ряд конкретных примеров также в указанной беседе М. Эпштейна с П. Щелиным о сатанодицее, о мистической и сектантской стороне "русского мира".

Отрывок из статьи "О природе онтоцида"

"Допустим, на свете возникает нечто — некая форма бытия, росток, былинка. Европеец увидит это нечто — и захочет его использовать. Взглянуть на него с разных сторон. Углубиться в его причину. Вырастить из него нечто большее. Что-то построить на его основе, и т.д. А в России на это нечто, как новый факт бытия, взглянут с подозрением. А чего ему нужно? Какое у него право тут быть? Ничего не было — и вдруг здрасте-пожалуйста. Да кому ты нужен? Начнет тут воду мутить. Права качать. Как бы чего не вышло. Лучше без него. Как ничего не было, так пусть и не будет. Меньше беспокойства. Баба с возу — возу легче. И начнут это нечто вминать в землю, затаптывать, чтобы поскорее от него ничего не осталось. Небытие — это и точка отсчета, и точка прибытия.

...Но есть и некоторое любопытство к бытию, хотя и отрицательное: пытливость от слова "пытка". Что же это за бытие такое? Нужно с ним разобраться. Надломить, скрутить, смять, вытянуть, загнуть. Крайние способы деформации — чтобы оно закричало, забилось от боли, выдало себя. Вот тогда, на пути к смерти, оно становится интересным. За его корчами и судорогами стоит понаблюдать. Живое острее всего воспринимается в процессе своего прекращения, истребления. Бытие интересно своим страданием. Именно в страдании оно обнаруживает свои свойства. Когда оно цельно, оно опасно, на что-то претендует, может занять наше место. А если его ломать, травить, душить, оно обнаруживает всю силу своей встревоженной и уходящей жизни. Мы любим бытие в его ранах, воплях, спазмах, когда оно дергается и стонет. Тогда нам является его подлинность, подноготная (вспомним пыточное происхождение этих слов). Пытка — вот наше познавательное отношение к бытию, основа народной эпистемологии. Пока оно живое и целое, оно скрывается, пробует от нас ускользнуть. Когда же мы его пытаем, оно раскрывается в своей глубине. И полной откровенности достигает в агонии, на пороге смерти, когда душа уже отлетает. А. Н. Толстой учился сочному русскому языку по пыточным книгам петровских времен...".

12.09.2021

Андрій Кулик: Селянство є «сутнісний досвід буття» — один з можливих варіантів подолання «сутнісної бездомності людини». Осілість — надзвичайно важлива риса селянського, хліборобського способу життя

Шпенґлер писав, що велика культура — це культура міста (міська культура), а світова історія — це історія міст. 

Народ, держава, політика, філософія, мистецтво і релігія — все це найголовніші феномени культури, так чи інакше пов'язані з будівництвом міст (Шпенґлер). 

Іноді ностальгую по місцевості поза містом, де пройшла частина мого життя. Слово «ностальгія» має два коріння: νόστος — місце, батьківщина, і άλγος — біль. У Карла Ясперса є цікавий текст, дисертація — «Ностальгія і злочин», хоча там про тимчасове безумство, але на той час для правників і психологів це був казус. 

Жити - означає посіяти, зібрати і зберігати, каже селянин. 

Потяг до землі - це вічна природність людського єства, що назавжди залишиться з людиною. Життя людини супроводжується «невидимим» внутрішнім життям. Дім — щось більше, ніж житлові квадрати або квартира. «Житлове питання» супроводжує людину вже давно. І це питання не про «метри квадратні», а про якість

Гайдеґґер згадував про «бездомність сучасної людини». Він вважав, що селянство є «сутнісний досвід буття» — один з можливих варіантів подолання «сутнісної бездомності людини». Осілість — надзвичайно важлива риса селянського, хліборобського способу життя. Справді, людина робиться страшною, коли її позбавляють місця, домівки. Кожна людина наділена «місцем», як певною долею, чи часточкою буття. Зруйнувати спокій приватного життя — позбавити людину життєвої наснаги. 

«Простий патріархальний, близький до природи, у першу чергу селянський побут, із його відносно надійними, ніби поза історичними реаліями», і Гайдеґґер віднаходить «сутнісний досвід буття» реально існуючим в ландшафті рідного Шварцвальда. 

Згадав рядки відомого вірша Василя Симоненка, якраз той самий Dasein..  

«Можна жити, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять,
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!» 
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти