Андрій Поцелуйко: Степи, що рухали світи: далеке Причорномор’я у вирі глобальних катаклізмів бронзової доби

Історія людства часто постає перед нами як низка великих центрів — Єгипет, Месопотамія, Егейський світ — між якими нібито розгортається головна драма цивілізації, тоді як периферійні регіони залишаються на узбіччі цієї оповіді. 

Проте дослідження Віктора Клочко переконливо демонструють, що таке бачення є надто спрощеним. 

Північне Причорномор’я, зокрема території сучасної України, у пізню бронзову добу не лише не було ізольованим, але й виступало активним учасником процесів, які змінювали обличчя всього Середземноморського світу. Через уважний аналіз археологічних артефактів, передусім озброєння, відкривається картина складних і масштабних міграцій, що пов’язують степи між Дунаєм і Дніпром із подіями, які історики традиційно описують як кризу XIII–XII століть до нашої ери.

У центрі цієї історії постає феномен так званих Народи моря — загадкової сукупності племен, які наприкінці XIII століття до н. е. розпочали стрімке й руйнівне просування Середземномор’ям. Їхня поява збіглася з одним із найглибших цивілізаційних зламів давнього світу: занепала могутня Хетська імперія, похитнулася стабільність Єгипту, а мікенські палацові центри Греції зазнали краху. На рельєфах храмового комплексу Медінет-Абу, де зображено переможні сцени фараона Рамсеса III, ці чужинці постають як добре організовані воїни з характерним спорядженням, що вже саме по собі натякає на їхню складну етнічну і географічну природу.

Туранли, Ф. Україна і Туреччина можуть бути співзасновниками організації «Балтійсько-Чорноморсько-Каспійська Дуга»

Туранли, Ф. Україна і Туреччина можуть бути співзасновниками організації «Балтійсько-Чорноморсько-Каспійська Дуга» // Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози, та шляхи їх подолання. Матеріали круглого столу 30 квітня 2025 року. Тези доповіді. Під загальною редакцією О.В. Березюка. Київ: Інститут глобальної політики, 2025. С. 29–30. 68 с. 

https://igp.org.ua/publikacii/specizdaniya/ekologichna-bezpeka-i-naslidki-vijni-vikliki-zagrozi-ta-shlyaxi-їx-podolannya-anglijskoyu-movoyu-2

Вийшла друком збірка матеріалів круглого столу на тему «Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози та шляхи їх подолання» англійською мовою

На запрошення до обговорення надзвичайно важливих для нашої держави подій і їх наслідків відгукнулося чимало фахівців, серед яких були колишні і чинні військовослужбовці. І це зрозуміло, адже в Україні триває російсько-українська війна, що впливає на всіх без винятку українських громадян і, зокрема, позначається на екології українських земель. Ба більше, наслідки такої війни даватимуть про себе знати і після її закінчення. І не лише як результат того, що відбувається сьогодні, але й попередніх років, коли протягом тривалого часу нам не вдалося дати собі раду зі «спадщиною» від СРСР. Це і зброя і боєприпаси, і не використане спеціальне пальне, і утилізована техніка тощо.

Павло Кириленко: Осмислити Інтермаріум

Останні 10 років в Україні серед правого середовища є популярною ідея так званого Інтермаріуму, Міжмор'я, або Балто-Чорноморського союзу, якому, щоправда, так і не судилося оформитись у реальний політичний блок. Хоча найкращий період для цього був починаючи з 2015 по 2020 роки, тоді коли цьому сприяла політика США за президентства Трампа та Великобританії прем'єр-міністра Бориса Джонсона.

Привабливість цього геополітичного проекту полягала у тому, що він мав стати альтернативою здеградованому Європейському Союзу з його насправді антиєвропейськими цінностями та зазійщеній Російській Федерації часів Путіна, де був взятий курс на повернення до більшовицької ідеології, яка 100 років тому перекреслила всі здобутки в плані європеїзації Російської імперії Романових.

Можливість відродити в межах Інтермаріуму справжню Європу з її тисячолітніми цінностями цівілізаціонізму – це і був унікальний шанс для України та інших країн цього простору. А тому скористатися тимчасовими цілями США та Великобританії для власної мети, мало бути вищим рівнем політичного хисту наших еліт, як би вони були, проте, як ми давно визначили, з наявністю таких в Україні є величезна проблема.

Однак зараз є сенс заглибитися у розуміння, чим насправді є Інтермаріум в метаполітичному контексті нашої історії впродовж кількох тисячоліть. Тим більше коли часом відбуваються спроби применшити значення цього геополітичного простору звівши його до планів Великобританії та США періоду другого десятиліття XX століття, як буферу між Германією та СРСР, або як зараз між ЄС та РФ. Хоча насправді ці плани Великобританії та США були дуже короткострокові, мінливі та приводили до небажаних результатів.

Турецько-українські союзи в історії

В Інституті ім. Юнуса Емре в Києві відбувся науковий захід «Турецько-українські союзи в історії».

Захід відбувся 27 листопада 2019 р., у середу, о 15.00 в Інституті ім. Юнуса Емре в Києві.

Туреччину й Україну можна вважати сусідами по Чорному морю. Особливо якщо взяти до уваги кордони Османської Імперії, які свого часу простягалися до кордонів Укарїни. Об'єднані спільними інтересами, турки й українці були союзниками в різних історичних подіях. Відомі гетьмани України, Петро Дорошенко, Богдан Хмельницький, Пилип Орлик, Іван Мазепа та Павло Скоропадський співпрацювали з Османською Імперією. Наприклад, перемога у неймовірно важливому для історії Османської Імперії Прутському поході стала можливою завдяки союзу між Падишахом Ахмедом ІІІ та гетьманом Іваном Мазепою.

До заходу, який зібрав велику кількість учасників, долучилися авторитетні представники української наукової спільноти: проректор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Людмила Дяченко, викладачка кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доц. д-р Тудора Арнаут та викладач Таврійського національного університету доц. д-р Василь Чумак.

У вступному слові директор Інституту ім. Юнуса Емре в Києві д-р Ендер Коркмаз зазначив, що спільна історія України та Туреччини – це історія дружби, скріпленої важливими союзами, і розповів про внесок Інституту ім. Юнуса Емре в Києві у наукове вивчення турецько-українських відносин.

Після вступного слова д-ра Ендера Коркмаза з доповіддю «Дипломатична діяльність гетьмана Петра Дорошенка: турецька ретроспекція» виступив проф. д-р Ферхад Туранли. Він розповів про гетьмана Петра Дорошенка (1627 – 1698), який, опинившись між двома великими тогочасними потугами, відрядив послів до султана Мехмета IV, а також про те, як Османська імперія надала допомогу оточеному з усіх боків Дорошенкові, і обʼєднані війська отримали блискучі перемоги, зокрема, козакам вдалося встановити контроль над Львовом.

Другий доповідач – проф. д-р Сергій Сегеда - зачитав доповідь на тему: «Гетьман Іван Мазепа: турецький вектор зовнішньополітичної діяльності, еміграція, доля могили». Він зосередив увагу на відносинах України та Османської держави напередодні Прутського походу. Проф. д-р Сегеда розповів про гетьмана Мазепу, який, зазнавши невдачі в боротьбі за незалежність України, звернувся до Османській імперії, і та надала притулок уже хворому гетьманові. Герой української історії відійшов у засвіти в 1709 році на османській землі.

Почесний гість заходу, видатний український дипломат і вчений Юрій Кочубей виступив із доповіддю «Взаємовідносини держави Богдана Хмельницького з Османською імперією у дослідженнях В. В. Дубровського». Він торкнувся внеску в дружні османсько-українські відносини, зробленого визначним діячем українсько-турецької історії гетьманом Богданом Хмельницьким (1595–1657), і розповів про наукове вивчення цього питання в працях В.В.Дубровського.

Аудиторія з великим інтересом сприйняла виступи науковців. Наприкінці заходу директор Інституту ім. Юнуса Емре в Києві д-р Ендер Коркмаз на знак пошани вручив доповідачам квіти. На фуршеті, організованому після заходу, гості мали можливість скуштувати страви турецької кухні.