Олег Однороженко: Казус Чєнцової: фаховість - ніщо, партійність - все

Відповіді на свою статтю, щодо шахрайських методів Ф. Андрощука в його поводженні з мечем, із імовірним написом «КОВАЛЬ ЛЮДОТА» (https://www.facebook.com/photo/?fbid=1357795598182803&set=a.106772539951788), я так і не отримав – ні від самого «розвінчувача міфів», ні від його підлеглих. Натомість, за «честь» свого друга вирішила вступитися Вєра Чєнцова – спочатку в численних коментарях, згодом у окремому дописі (https://www.facebook.com/vera.tchentsova.7). 

Як і варто було очікувати, з огляду на «партійну» приналежність Вєри Чєнцової до кола турбо-деконструкторів, наукового розгляду моєї статті у пані Вєри не вийшло – жодного з положень статті вона не заперечила, натомість використала свій текст для полеміки з вигаданими фантомами та уживаючи все ті ж шахрайські «методи», що й Ф. Андрощук у своїх статтях 2003 р. 

Шахрайство починається вже у вступі. Вєра Чєнцова робить вигляд, що їй було не до снаги зрозуміти зміст моєї статті. Вона задається «складним» питанням – «Я не очень поняла, что конкретно интересует глубокоуважаемого Олега Анатольевича: надпись ли на мече или только интерпретация Ф. Андрощуком статьи Кирпичникова. По высказываниям можно было понять, что интересует исключительно интерпретация Кирпичникова, а меч и надпись на нём, вроде бы, нет». 

Ламати голову над цим питанням можна хіба в тому випадку, якщо не прочитати мою статтю, точніше її висновків: «На завершення необхідно розставити деякі акценти – з тим аби мене гранично чітко зрозуміли. Якщо є сумніви в наявності кириличного напису на мечі з Хвощового, то безумовно необхідне додаткове дослідження. Й такий видатний вчений як А. Кірпічніков міг, звісно що, помилятися, і прочитаний напис може виявитися чимось іншим ніж «КОВАЛЬ ЛЮДОТА». В історичній науці таке траплялося не раз і не двічі. Завдання науковця провадити неупереджене дослідження та оприлюднювати зважені результати, якими б вони не були. Тобто – для справжнього науковця має бути все одно, чи є на тому мечі слов’янський напис чи він відсутній. Важити має лише достовірність отриманих результатів. «Метод» Андрощука є прямою протилежністю до цього, адже передбачає замість неупередженого дослідження та зважених висновків підгонку фактів під наперед визначені результати, що неминуче веде до маніпуляцій, перекручувань та прямих фальсифікацій».

Ярослав Галущак: Праці В.В. Грабовецького на сторінках видань "Вісник Прикарпатського університету" та "Галичина": бібліографічне дослідження

У статті, присвяченій творчій та науковій спадщині академіка В.В. Грабовецького, розглядаються його праці, що були опубліковані у наукових виданнях факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Зокрема, акцентується увага на публікаціях, присвячених історії Галицько-Волинського князівства, козацької та гайдамацької України. В статті зосереджується увага на ролі досліджень академіка В.В. Грабовецького у формуванні сучасного наукового історичного дискурсу.
Ключові слова: В.В. Грабовецький, історія України, Галичина, краєзнавство, бібліографічне дослідження.

У сузір’ї відомих вченних Прикарпаття яскравою зіркою представлене ім’я відомого вченого, історика, краєзнавця, академіка Володимира Васильовича Грабовецького (1928-2015). Він зростав при трьох окупаційних режимах, більшу частину наукової діяльності провів за умов радянського партійно-тоталітарного диктату, безперервного тиску на свідому західноукраїнську інтелігенцію, але зумів зберегти свій «тихий патріотизм» і вже в літньому віці зустрів незалежність України та свободу для науково-дослідницьких студій. Вчений повністю присвятив своє життя історичній науці, дослідженню феномену Галичини в загальносвітовому контексті, прищепленню студентству інтересу до історії України та рідного краю. Попри велику різноманітність напрямів дослідницької та громадської діяльності, головним напрямом досліджень В.В. Грабовецького завжди була історія України, а основним напрямком зацікавлень – історія Галичини періоду феодалізму й нового часу, а також опришківство як соціально-культурний феномен.
З величезної кількості праць академіка В.В. Грабовецького, опублікованих у найрізноманітніших виданнях, з метою висвітлення й подальшого дослідження наукової спадщини, хочемо виокремити його статті в наукових виданнях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а саме у «Віснику Прикарпатського університету. Серія Історія» (далі в тексті – «Вісник…») та журналі «Галичина. Науковий ікультурно-просвітній краєзнавчий часопис» (далі в тексті – «Галичина»). З 1998 р. В.В. Грабовецький був одночасно членом редколегії даних видань.
У «Віснику…» за 1998 р. В.В. Грабовецький публікує статтю «Столиця Ростиславичів і Романовичів у міжнародних відносинах ХІІ-ХІІІ стт. (до 1000-річчя заснування Галича)» [7], в якій висвітлює даний період історії та показує Галич як столицю Галицькоої та Галицько-Волинської держави, що підтримує зовнішньополітичні стосунки з країнами тодішнього середньовічного світу – Польщею, Угорщиною, Візантією, Німеччиною та відіграє важливу роль в тодішній європейській політиці.