Научные исследования об императоре Андронике І Комнине

Митрофанов, А. Ю. Император Андроник Комнин в поэзии Вольфрама фон Эшенбаха. Очерки по истории Ренессанса XII века : монография. — СПб. : Изд-во СПбДА, 2022. — 276 с. — ISBN 978-5-906627-99-5.

Книга А.Ю. Митрофанова "Император Андроник Комнин в поэзии Вольфрама фон Эшенбаха. Очерки по истории Ренессанса XII века" - это научное исследование, посвященное влиянию фигуры византийского императора Андроника I Комнина и его эпохи на творчество немецкого средневекового поэта Вольфрама фон Эшенбаха, автора "Парцифаля", раскрывающее исторические реалии и литературные аллюзии в его произведениях, связывая их с интеллектуальным контекстом XII века. 

Основные аспекты исследования:

Андроник Комнин как историческая личность: Книга анализирует личность и правление императора Андроника I Комнина (1183-1185), его амбиции, реформы и падение, которые оставили яркий след в византийской истории.

Влияние на Вольфрама фон Эшенбаха: Исследуются поэтические тексты Вольфрама, в частности, его крупные романы (например, «Парцифаль» и «Титурель»), где прослеживаются параллели, отсылки и заимствования, связанные с Византией и Андроником.

Образ легендарного рыцаря Фейрефица (сводного брата Парцифаля) у Вольфрама фон Эшенбаха был вдохновлен реальной биографией и «восточными похождениями» Андроника I Комнина.

"Ренессанс XII века": Работа рассматривает интеллектуальное и культурное оживление XII века, показывая, как западноевропейские авторы, такие как Вольфрам, воспринимали и интерпретировали события и образы из Византийской империи.

Связь литературы и истории: Книга изучает, как исторические события и личности трансформировались в средневековой литературе, и как поэзия отражала или искажала реальность. 

Эта работа представляет собой важный вклад в изучение средневековой литературы и истории Византии, освещая малоизвестные связи между Востоком и Западом в эпоху Крестовых походов. 

Каждан, А. П. Император Андроник Комнин в поэзии Вольфрама фон Эшенбаха // Каждан А. П. Очерки по истории Византии и южных славян. — СПб.: Алетейя, 2002. — С. 132–141. — (Серия «Византийская библиотека. Исследования»).

В творчестве Вольфрама фон Эшенбаха, выдающегося немецкого поэта начала XIII века, византийский император Андроник I Комнин (правил 1183–1185) не упоминается напрямую под своим историческим именем. Однако исследователи медиевистики находят его черты в образах восточных правителей в его главных эпических произведениях.

Контекст и литературные параллели

1. Образ в романе «Парцифаль»

В «Парцифале» влияние византийской политики конца XII века прослеживается через описание роскоши и интриг восточных дворов. Исследователи (например, в трудах П. Керна) отмечают, что Вольфрам был хорошо осведомлен о событиях в Константинополе через рыцарей-крестоносцев.

Тирания и падение: Трагическая судьба Андроника Комнина — его приход к власти на волне народного гнева и последующая жестокая казнь — служила для рыцарской поэзии того времени примером переменчивости фортуны (Fortuna).

Связь с Анжуйской династией: Вольфрам акцентирует внимание на связях между западными рыцарями и Востоком, что исторически соотносится с пребыванием Андроника в изгнании при дворах ближневосточных правителей.

2. «Виллехальм» и восточный колорит

В неоконченной поэме «Виллехальм» Вольфрам описывает противостояние христианского и мусульманского миров. Здесь влияние личности Андроника проявляется в описании «греческого» коварства и сложности дипломатических отношений.

Византийские императоры у Вольфрама часто предстают как носители древней, но «уставшей» легитимности, что соответствует историческому закату династии Комнинов, завершившемуся катастрофой 1204 года.

Исторические очерки: почему это важно для Вольфрама?

Личный опыт современников: Вольфрам творил вскоре после Четвертого крестового похода. Рассказы о падении Константинополя и воспоминания о жестоком правлении Андроника были живы в памяти немецкой знати.

Эстетика «Греции»: Для Вольфрама Византия (часто называемая просто «Грецией») была источником драгоценных тканей, технологий и магических знаний. Андроник Комнин, будучи фигурой почти легендарной по своей дерзости и физической силе, идеально вписывался в архетип «сильного, но грешного» правителя, который Вольфрам исследовал через своих персонажей.

Рекомендуемые ресурсы для изучения

Для более глубокого анализа исторического контекста и литературных связей можно обратиться к следующим материалам:

Ознакомиться с академическим анализом византийских влияний на немецкий эпос можно в электронной библиотеке Middle High German.

Исторический очерк о правлении Андроника Комнина доступен в архивах Византийского временника.

Тексты Вольфрама фон Эшенбаха на языке оригинала и в переводах представлены в проекте Bibliotheca Augustana.

Андроник Комнин у Вольфрама — это не столько исторический портрет, сколько символ столкновения блестящей цивилизации с хаосом личных амбиций, что является центральной темой немецкого куртуазного эпоса.

Синіша Малешевіч. Націоналізм як спосіб життя

Malešević, Siniša. Nationalism as a Way of Life: Nationalism as a Way of Life: The Rise and Transformation of Modern Subjectivities. Cambridge University Press, 2025. 376 p.

Книга Синіши Малешевича «Nationalism as a Way of Life» (Націоналізм як спосіб життя) є однією з найбільш вагомих праць у сучасній соціології націй та націоналізму. 

Ця книга фактично є продовженням його попередніх фундаментальних досліджень, таких як Grounded Nationalisms (Обґрунтовані націоналізми, 2019), і фокусується на тому, як націоналізм трансформувався в ХХІ столітті, ставши домінуючою формою сучасного світосприйняття.

Малешевич відходить від традиційного розгляду націоналізму лише як ідеології чи політичного руху, пропонуючи натомість погляд на нього як на глибоко вкорінену соціальну практику.

1. Основна теза: Націоналізм як «тло» життя

Головний аргумент Малешевича полягає в тому, що в сучасному світі націоналізм став настільки всеохопним, що ми перестали його помічати. Він порівнює його з повітрям: ми не думаємо про нього, поки воно чисте, але без нього неможливе наше соціальне існування.

Від ідеології до практики: Автор стверджує, що націоналізм — це не просто набір ідей, які проповідують політики, а сукупність щоденних ритуалів, бюрократичних процедур та способів сприйняття світу.

Природність: Націоналізм перетворив «націю» на єдину легітимну форму політичної спільноти. Ми сприймаємо поділ світу на нації як щось природне і вічне, хоча це відносно новий історичний феномен.

2. Ключові концептуальні стовпи

Для пояснення того, як націоналізм став «способом життя», Малешевич виділяє три критичні чинники:

А. Організаційна потужність (Organizational Ideological Power)

Націоналізм не тримається на самій лише вірі. Він потребує величезного бюрократичного апарату. Школи, армії, податкові служби та перепис населення постійно «відтворюють» націю. Держава класифікує нас як громадян певної країни з моменту народження, роблячи національну ідентичність неминучою.

Б. Гіпер-ідеологізація

Малешевич стверджує, що сучасні суспільства є більш ідеологізованими, ніж будь-коли в історії. Навіть якщо ми вважаємо себе аполітичними, наша мова, освіта та медіа-простір просякнуті національними категоріями.

В. Мікро-солідарність

Це один із найцікавіших аспектів книги. Автор аналізує, як абстрактна любов до мільйонів незнайомців (нації) поєднується з нашою природною схильністю до солідарності в малих групах (сім'я, друзі). Націоналізм успішно «каналізує» емоції з мікро-рівня на макро-рівень держави.

3. Критика «банального націоналізму»

Малешевич розвиває ідею Майкла Білліґа про «банальний націоналізм» (прапори на урядових будівлях, монети, прогноз погоди). Однак він іде далі, підкреслюючи, що ці символи працюють лише тому, що вони підкріплені соціальною інфраструктурою.

Важлива думка: Націоналізм — це не те, що ми «маємо» (ідентичність), а те, що ми «робимо» (соціальна дія).

4. Націоналізм, насильство та війна

Малешевич — експерт із соціології війни, і в цій книзі він пояснює, чому люди готові вмирати за націю.

Він заперечує ідею, що люди агресивні за природою.

Навпаки, він показує, як складні бюрократичні структури та ідеологічна обробка «примушують» або «переконують» індивіда подолати страх смерті заради абстрактної спільноти.

Висновок

Книга Синіши Малешевича — це виклик спрощеним поглядам на націоналізм. Вона доводить, що навіть у часи глобалізації націоналізм не зникає, а лише глибше вкорінюється в наші повсякденні звички, структуруючи те, як ми мислимо, відчуваємо та діємо.

Зміст книги

Бунге, Маріо. Солідарність, співпраця та інтегральна демократія

Bunge, Mario. Filosofía Política: Solidaridad, Cooperación y Democracia Integral (2009)

Бунге, Маріо. Політична філософія: Солідарність, співпраця та інтегральна демократія (2009)

Політологи описують та пояснюють політику; філософи критично досліджують її та пропонують покращення, а часом і радикально інші соціальні риси. Іншими словами, політичні філософи пропонують сценарії та мрії, де соціологи пропонують знімки існуючих політичних організацій.

Політична філософія — це не розкіш, а необхідність, вирішальна для розуміння сучасної політики та, перш за все, для уявлення про краще майбутнє. 

Але щоб вона могла надавати таку послугу, ця дисципліна повинна бути частиною цілісної системи, яка також включає реалістичну теорію пізнання, гуманістичну етику та світогляд, узгоджений із сучасною наукою та технологіями. У цьому сенсі відповідальна політика повинна ґрунтуватися не на ідеології, а на філософії, особливо етиці, а також на соціальній технології, яка є ефективною лише тоді, коли вона ґрунтується на серйозній та суворій соціальній науці. 

Іншою центральною темою політичної філософії є ​​аналіз можливості поширення демократії з політичної сфери на інші відповідні галузі: управління багатством, навколишнім середовищем та культурою. Тут Маріо Бунге знову пропонує альтернативу як капіталізму в кризі, так і нині неіснуючому соціалізму, який ніколи не був справжнім. Цією альтернативою є інтегральна демократія: тобто рівний доступ до природних ресурсів, рівність статей і рас, рівність економічних і культурних можливостей, а також участь народу в управлінні спільними благами. 

Звертаючи увагу на напрямок руху нашого світу, у своїй праці «Політична філософія» Маріо Бунге розкриває свою точку зору як громадянина, стурбованого історичними подіями.

Маріо Аугусто Бунге (1919 – 2020) – аргентинський філософ і фізик, який переважно працював у Канаді. Бунге був плідним інтелектуалом, автором понад 400 статей та 80 книг, зокрема монументального «Трактату про основну філософію» ("Treatise on Basic Philosophy") у восьми томах (1974–1989), всебічного та ретельного дослідження тих філософських аспектів, які Бунге вважає основою сучасної філософії: семантики, онтології, епістемології, філософії науки та етики. У своєму трактаті Бунге розробив комплексний науковий світогляд, який потім застосував до різних природничих та соціальних наук. Бунге був відзначений двадцятьма одним почесним докторським ступенем та чотирма почесними професорськими званнями в університетах як Америки, так і Європи. Бунге був членом Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) (1984–) та Королівського товариства Канади (1992–), і він входить до Зали слави науки AAAS.

Аростегі, Хуліо. Історичні дослідження: теорія та метод

Aróstegui, Julio. La investigación histórica: teoría y método (1995).

 Аростегі, Хуліо. Історичні дослідження: теорія та метод (1995).

Праця «Історичні дослідження» (1995) іспанського історика Хуліо Аростегі (1939-2013) є трактатом з історіографічної епістемології, аналізом наукової методології та реконструкцією фундаментальної професійної практики, що розглядає природу історичного знання в епоху постмодерну. 

Книга зосереджена на критиці наївного емпіризму та крайнього релятивізму, постулюючи натомість, що історія – це соціальна наука з власним об'єктом дослідження: зміною суспільств з часом. 

Аростегі досліджує функцію взаємозв'язку між теорією та даними, структуру розмежування між подією та процесом, концепцію причинно-наслідкового пояснення як рушійну силу наукової точності та суттєвий зв'язок між істориком та побудовою наративу з інтерсуб'єктивною валідністю. 

Ця робота висвітлює виправдання критичної методології та теоретичної строгості не як бюрократичного тягаря, а як суворого аналітичного інструменту для руйнування ілюзії, що минуле пояснює себе, та для розуміння стійкості структур доказів, гіпотез та синтезу, що визначають дисципліну. Це важливе дослідження, яке ілюструє діалектику між минулою реальністю та історіографічною конструкцією.

I. Концептуальна основа: Історія як соціальна наука

Аростегі стверджує, що історія — це не література і не хроніка, а наукова дисципліна, яка вимагає попередньої теоретичної основи для дослідження джерел.

Об'єкт історії: Автор стверджує, що історик вивчає не «минуле», а радше соціальну темпоральність. Том присвячений таксономічному визначенню ключових понять: категорія, історичний факт, джерело, герменевтика та пояснення.

Книш, Александер. Суфізм

Knysh, Alexander. Sufism: A New History of Islamic Mysticism (2017)

Книш, Александер. Суфізм: Нова історія ісламського містицизму (2017)

Після століть, коли суфізм був найважливішою аскетично-містичною течією ісламу, він зазнав різкого занепаду у ХХ столітті, а в останні десятиліття пережив приголомшливе відродження. У цій вичерпній новій історії суфізму від найдавніших століть ісламу до сьогодні Александер Книш, провідний експерт з цієї теми, розкриває традицію в усьому її багатстві.

А. Книш досліджує, як суфізм сприймався як свідками, так і сторонніми з моменту його зародження. Він розглядає ключові аспекти суфізму, від визначень та дискурсів до лідерства, інституцій та практик. Він приділяє особливу увагу суфійським підходам до Корану, проводячи паралелі з подібним використанням священних писань у юдаїзмі та християнстві. 

Він простежує, як суфізм виріс із набору простих морально-етичних приписів у витончену традицію з професійними суфійськими майстрами (шейхами), які стали впливовими гравцями в мусульманському суспільному житті, але чий авторитет був оскаржений тими, хто виступав за рівність усіх мусульман перед Богом. 

А. Книш також досліджує коріння триваючого конфлікту між суфіями та їхніми фундаменталістськими критиками, салафітами, що є важливим фактом сучасного мусульманського життя. 

Ґрунтуючись на численних первинних та вторинних джерелах, суфізм є незамінним поясненням життєво важливого аспекту ісламу.

Орландіс, Хосе. Навернення Європи до християнства

Orlandis, José. La conversión de Europa al cristianismo (1988).

Орландіс, Хосе. Навернення Європи до християнства (1988).

Праця *Навернення Європи до християнства* (1988) іспанського історика та юриста Хосе Орландіса (1918-2010) – це трактат з релігійної історії, аналіз процесів євангелізації та реконструкція фундаментальної культурної ідентичності, що стосується переходу від язичництва до духовної єдності західного християнства. 

Книга зосереджена на критиці погляду на християнство як суто механічне чи політичне нав'язування, стверджуючи, що це була глибока метаморфоза, яка інтегрувала класичну спадщину з вірою германських народів. Орландіс досліджує зв'язок між престижем християнського Риму та легітимністю нових монархій, структуру розмежування між наверненням еліт та збереженням популярних релігійних практик, концепцію «другої євангелізації» (народів півночі та сходу) як рушійної сили європейської експансії, а також суттєвий зв'язок між чернецтвом та створенням мережі центрів культури та навчання. 

Ця робота висвітлює виправдання історичної науки та християнського гуманізму не як апологію, а як суворий аналітичний інструмент для розуміння стійкості структур етики, права та світогляду, що визначали середньовічну Європу. Це важливе дослідження, яке ілюструє діалектику між місією та культурою.

 I. Концептуальна основа: Християнський Рим та варварські народи

Перша вісь аналізу присвячена встановленню контексту германських вторгнень та тому, як Церква була єдиною інституцією, яка пережила адміністративний крах Західної Римської імперії.

Церква як міст: Автор стверджує, що християнство діяло як соціальний клей, який дозволив злиття іспано-римського/галло-римського населення та германських завойовників. Цей том присвячено таксономічному визначенню ключових понять: євангелізації, аріанства, католицизму, синодів та чернецтва.

Фройнд, Жульєн. Сутність політичного

Freund, Julien. La esencia de lo político (L'essence du politique, 1965; edición española de 1968).

Фройнд, Жульєн. Сутність політичного (L'essence du politique, 1965; іспанське видання 1968).

Праця «Суть політичного» (1968) французького філософа та соціолога Жульєна Фройнда (1921-1993) є одним із найретельніших трактатів з політичної філософії, аналізу феноменології влади та реконструкції теорії конфлікту 20-го століття. Будучи учнем Раймона Арона та глибоко вплинувши на Карла Шмітта та Макса Вебера, Фройнд розглядає політику не як моральну чи економічну діяльність, а як автономну та постійну категорію людського існування. 

Книга зосереджена на критиці утопічних бачень, які прагнуть усунення конфлікту, постулюючи натомість, що політичне визначається нездоланними передумовами. Фройнд досліджує функцію взаємозв'язку між командуванням та послухом, структуру розмежування між публічним та приватним, а також концепцію діалектики друга-ворога як рушійної сили політичної єдності. 

Ця робота висвітлює виправдання політичного реалізму, який руйнує ілюзію вічного миру та розуміє стійкість структур суверенітету та ризику, що визначають життя в суспільстві. Це важливе дослідження, яке ілюструє діалектику між Порядком і Війною.

Маріас, Хуліан. Ідея метафізики

Marías, Julián. Idea de la metafísica (1954)

 Маріас, Хуліан. Ідея метафізики (1954)

Праця «Ідея метафізики» (1954) іспанського філософа Хуліана Маріаса (1914-2005), головного учня Ортеги-і-Гассета, є трактатом з історичної логіки, аналізом емпіричної структури життя та реконструкцією метафізики як «науки про радикальну реальність», яка відповідає потребі людства знати, чого очікувати. 

Книга зосереджена на критиці традиційної метафізики, що розуміється як абстрактна теорія, постулюючи натомість, що метафізика є необхідною функцією людського життя, яка виникає, коли життя стає проблематичним. Маріас досліджує функцію взаємозв'язку між життям і розумом, структуру розмежування між радикальною реальністю (моє життя) та вкоріненими реальностями (все інше), концепцію «встановлення» як рушійної сили знання та суттєвий зв'язок між історією філософії та побудовою особистої та систематичної істини. 

Робота висвітлює виправдання Життєвого Розуму (la Razón Vital) та Мадридської школи не як замкнутої системи, а як суворого аналітичного інструменту для руйнування ілюзії чистого розуму та розуміння стійкості структур темпоральності, обставин та покликання, що визначають існування. Це важливе дослідження, яке ілюструє діалектику між Живою Істотою та Буттям (la dialéctica entre el Viviente y el Ser).

I. Концептуальна основа: Метафізика як життєва необхідність

Для Маріаса метафізика — це не інтелектуальна розкіш, а те, що людство робить, бо не має іншого вибору, якщо хоче жити з ясністю. Філософія — це спроба нав'язати порядок хаосу існування.

Радикальна Реальність: Автор стверджує, що відправною точкою всієї філософії є ​​не «я» (ідеалізм), ані «речі» (реалізм), а єдність обох: моє життя. Том присвячено таксономічному визначенню ключових понять: Радикальної Реальності, Емпіричної Структури, Обставин, Проекту та Інсталяції.

Вісь Істини як Визначеності: Досліджується прозорий та систематичний тон твору. Маріас пропонує всебічну критику скептицизму, стверджуючи, що пошук визначеності є фундаментальною сферою мислення. Автор аналізує, як екзистенційна «корабельна аварія» виступає рушійною силою метафізики: лише коли людство відчуває себе втраченим, ми змушені побудувати карту реальності. Текст підкреслює першочерговість біографічного пояснення: метафізика – це те, що ми робимо зі своїм життям, коли ставимо його під сумнів.

 II. Фокус аналізу: Емпірична структура та історична причина

Основна мета дослідження – аналіз того, як метафізика повинна пояснювати конкретну форму людського життя, яка завжди є історичною та розташованою в певному контексті.

Причини структури (життя як подія): Розглядаються первинні причини, закріплені в темпоральності. Маріас аналізує життя як «завдання», так і «майбутнє», що є джерелом, що підживлює потребу в життєвій причині. Автор визначає «встановлення» (буття у світі певним чином) як сцену для всієї можливої ​​істини, припускаючи, що немає істини без суб'єкта, який її проживає.

Вісь актуальності (Метафізика та історія філософії): У цьому розділі розглядається напруженість, спричинена очевидною суперечністю минулих філософських систем. У книзі наголошується на тому, що історія філософії – це сама філософія в розвитку. Маріас аналізує послідовність теорій як важливий ресурс для розуміння того, як людство відкривало шари реальності. Робота ілюструє, як Ідея Метафізики є лабораторією людської самосвідомості, припускаючи, що спадщина Хуліана Маріаса полягає в поверненні метафізики до сфери повсякденного та нагального, підтверджуючи, що мислення – це найвища форма життя.

Центральні питання: Аналіз завершується зв'язком між метафізикою та антропологією. Робота Хуліана Маріаса існує в межах напруженості між суворістю системи та плинністю життя. Дослідження ілюструє, як його книга є важливим ресурсом для розуміння того, що метафізика – це наука про основи, які дозволяють людству володіти власним життям, припускаючи, що її цінність полягає в тому, що вона залишила нам бачення, де ясність є моральним імперативом інтелектуала.

Читати працю - https://archive.org/details/marias-julian.-idea-de-la-metafisica-1954_202107

Переклад з "Cortex Philosophicus"

«Недобровільне приєднання: історія визвольної боротьби поневолених росією народів»

Книга, яку обовʼязково треба мати в своїй бібліотеці: «Недобровільне приєднання: історія визвольної боротьби поневолених росією народів»

Чим унікальна ця книга?

Це перше в Україні комплексне видання, яке знайомить з багатосторічною історією визвольної боротьби поневолених росією народів, жоден з яких добровільно не хотів ставати частиною імперії та використовував найменший шанс для спроби здобути незалежність і волю від свого поневолювача і колонізатора.

Книга включає розділи:

1. Початок імперій і спротив удільних князівств

2. Історія визвольної боротьби народів Волзько-Уральського регіону

3. Фіно-угорські народи: історія визвольних рухів

4. Північний Кавказ: національно-визвольні рухи

5. Козацькі антимосковські рухи 

6. Сибір та Далекий Схід: нариси визвольних рухів 

7. Боротьба з імперією і перспективи майбутнього

Замовляйте книгу, оскільки тираж обмежений.

Замовити книгу можна тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfVAiLfKR-BlgLHvc4s09HOTsIlmTVlLnVN8uuJtOGrVb1HHA/viewform?fbclid=IwY2xjawKmOHdleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFnSUZTZ3ZSdmxiTTNGNzFJAR6V7BmEhkJ-qoZ6TFnLtezOF67ObVEktKiFP39TtpQHZfb2RDB1Eo74W1MzGA_aem_-xpM4GSjK05wZJCycTMXOQ

Проєкт реалізовано Українські студії стратегічних досліджень 

У лютому 2025 року Бандерівські читання відбулися на тему: "Свобода народам! Свобода людині! - історія та перспективи боротьби поневолених росією народів"

Відео з заходу:

https://youtu.be/jWzjCv3xqus?si=Z-LOwCQ-K8yl5tr8

Гай-Нижник, Павло. Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух: у двох книгах

Гай-Нижник П. Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух.  К.: Саміт-книга, 2023. Кн. І. 1900–1936 рр. 544 с., іл.

https://sbook.com.ua/uk/home/1020-ukrayinskij-nacional-konservatizm-getmanskij-rukh.html

Гай-Нижник П. Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух. К.: Саміт-книга, 2024. Кн. ІІ. 1937–1945 рр.  588 с., іл.

https://sbook.com.ua/uk/home/1083-ukrayinskij-nacional-konservatizm-getmanskij-rukh-kniga-ii-19371945.html

Михаэль Эпштейна "Перед концом истории? Грани русского антимира"

Издательство Freedom Letters, смелость и размах которого впечатляют, выпустило  книгу Михаэля Эпштейна "Перед концом истории? Грани русского антимира". Теперь она доступна и в бумажной, и в электронной версиях.  

Издательская аннотация:

Что заставляет Россию упрямо прокладывать пути к концу истории? Поздно, лишь в XVIII веке, явившись на европейскую сцену и не найдя на ней своего особого конструктивного призвания, она торопится первой опустить занавес, угрожая погрузить мир во тьму. Книга рассматривает тектонические сдвиги нашего времени, когда оптимистичный сценарий «конца истории», предложенный Френсисом Фукуямой, сталкивается с новой, катастрофической реальностью. Война России с Украиной и Западом — цивилизационный раскол, который освещается здесь в широкой культурно-исторической перспективе. Прослеживаются пути трансформации «русского мира» в антимир, раскрываются его основные грани: антибытие, антивремя, антисоциум, антимораль, антиязык... Исследуется природа шизофренического фашизма и новой апокалиптики, вобравшей в себя государственное православие, архаический культ почвы, войны и смерти, евразийскую ненависть к Западу, черты нацистской идеологии. Политические события служат предметом философского, культурологического и лингвистического анализа, опирающегося на обширный материал СМИ, наследие русской литературы и интеллектуальную историю.

Писатель Михаил Шишкин об этой книге: «Эта поразительная книга не только объясняет метафизику политической чумы, природу «антимира» и цивилизационной катастрофы, в которую Россия может втянуть человечество. Эта книга даёт надежду русской речи, возвращает достоинство русскому слову».

Купить - https://www.amazon.com/Перед-концом-истории-русского-антимира-ebook/dp/B0DTJCZKHJ

Наталка Поклад: Все, що додаэ нам сил...

В один із сумних безпросвітних днів рука сама потяглась до полиці - за цією книжкою. 

Знала автора: тоді, на межі 80-90-х, ми шукали однодумців, і нас зводили акції протесту чи спілчанські імпрези...

Олексій Андрійович Братко-Кутинський (1926-1993) - український філософ, психолог, кандидат філософських наук, учасник Руху опору. Досліджував проблеми та методи модифікації психіки. Стверджував, що світоглядна ідеологія українського етносу, в основі якої лежить образ триєдності, відповідає найвищому рівневі знань про світобудову, а українська нація є не лише тим, чим є зараз, а й тим, що було - і що має настати...

Ті, хто з усіх сил намагався тримати нас у меншовартості й незнанні, передчасно обірвали його дорогу...

Віталій Карпенко в 1996 р. потроху друкував цю важливу працю у "Вечірньому Києві". А 2008 р. вона вийшла окремою книжкою. Десь під враженням від її прочитання й написалась тоді ця моя поезія.

Мрія

Яріли зорі, волхв молився до голубих отав,

Дзижчали стріли, звіра гнали, 

                                                будили перше рало…

В твої пахучі чорноземи 

                                       сам Бог зерно кидав, 

Аби ти зачала епоху – як пісню зачинала.

Від мізинського сонцезбору і до нових часів

Несла ти заповідь небесну, 

                                             свій світлий храм творила,

Й не меч кривавий – хліб святий народам розповів,

Яка в тобі любов клекоче, 

                                           яка нуртує сила.

Ти – ломикамінь тонкостанний, 

                                                  прийшла твоя пора

Розґрунтати страшну темницю – й пробитися до світла;

Ти – загадковий добрий фенікс 

                                                 із берегів Дніпра,

Пронизливо й невідворотно звучить твоя молитва.

Встаєш, державо, корінь стогне, 

                                                   жирує вороння –

І кличе Кодню, Берестечко, 

                                            і знову хоче крові…

Та ти з'єднаєш Схід і Захід 

                                            і до нового дня

Внесеш свої дзвінкі клейноди 

                                             і хліб на рушникові…

«Вогонь Традиції»: виходить книга філософа Едуарда Юрченко

 «Вогонь Традиції»: виходить книга філософа Едуарда Юрченко в суперобкладинці.

Наклад обмежений.

Збірка поєднує статі автора на різноманітну тематику: від дослідження традиційної релігійності до геополітики, від осмислення шляхів історії Європейської цивілізації до футурологічних студій.

Спільним є тверда вкоріненість в традиціоналістичному світоглядному фундаменті та україноцентричному баченні проблематики, що має не останнє значення в періоді зростаючої інфільтрації сфери гуманітарного знання неомарксистськими ідеологемами і елементами.

Автор Едуард Юрченко – філософ-традиціоналіст та військовослужбовець бригади АЗОВ.

Передзамовити можна за посиланням:

https://rainshouse.com/edyurchenko-book

Більше шукайте на RAINSHOUSE.com

Фергад Туранли: Вийшла друком монографія "Doğu Avrupa Tarihi: Yeni Bulgular ve Yaklaşımlar (Історія Східної Європи: нові знахідки та підходи)"

Маю честь повідомити,  що Міжнародна платформа східноєвропейських досліджень (PIEES https://www.piees.org/ciees-2023-sinop/program-kitapcigi/), котра, охоплює ряд країн Європейського Союзу: Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії, Албанії та ін., на виконання наукового проекту країни-співзасновника «Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР / Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) 

опублікувала колективну монографію "ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ: нові знахідки та підходи / DOĞU AVRUPA TARİHİ: Yeni Bulgular ve Yaklasımlar".  

Цей проект за назвою «Міста та цивілізацій» був ухвалений згідно із рішенням VI Міжнародного конгресу східноєвропейських досліджень за участю науковців УКРАЇНИ.

Примітка: "Міжнародна платформа східноєвропейських досліджень" заснована за рішенням Міжнародної наукової конференції "УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН: ІСТОРІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГІЯ" в Кам'янець-Подільському національному  університеті імені Івана Огієнка у 2017 році.

Зокрема, в монографії наявна стаття:

Turanly, Ferhad, Naval Campaigns of the Ukrainian Cossack Flee to the Fortress of Sinop // Doğu Avrupa Tarihi: Yeni Bulgular ve Yaklaşımlar, Editörler: Mualla Uydu Yücel, Nuri Kavak, Sema Aktaş, “İdeal” Kültür Yayıncılık, 1. Baskıю - İstanbul, 2023ю - S. 123–141. - https://www.academia.edu/114979557

МОРСЬКІ ПОХОДИ УКРАЇНСЬКО-КОЗАЦЬКОЇ ФЛОТИЛІЇ ДО ФОРТЕЦІ СІНОП

АНОТАЦІЯ

Мета дослідження ­– розглянути проблеми морських походів українсько-козацької флотилії до турецьких володінь в Причорномор’ї, зосібна до фортеці Синоп. На основі османсько-турецьких та українських достовірних писемних джерел зазначаються причини посилення морської сили Запорозького Війська, яке тривалий час здійснювало вдалі походи на міста та фортеці Османської держави. У цьому контексті з’ясовуються причини, встановлюється хронологія означених подій, а також їх наслідки.

Окреслюється географічний ареал і шляхи, що стали важливими для налагодження торговельних відносин. Крім цього, в межах вищезазначеної проблеми заторкається питання щодо обставин формування політичного та воєнного альянсу між Військом Запорозьким і Кримським ханством.

Факт утворення та посилення Українсько-козацьких збройних сил на початку XVII ст. уможливив їхню участь в різних воєнних кампаніях, зокрема у війні між Австрійською та Османською імперіями. Зосібна, стосовно цього питання йдеться про козацький чинник у зовнішній політиці Габсбурґів не тільки як про допоміжну військову силу, а й про його  стратегічне значення та вплив на зовнішню та внутрішню політику Речі Посполитої у боротьбі за отримання польського трону. Методологія дослідження базується на дотриманні засад історизму та  історичного джерелознавства, забезпечення наукової об’єктивності та конкретно-історичної системності, а також на принципах міждисциплінарності та норми встановлення  достовірності та інформаційної цінності виявлених відомостей і фактів. Наукова новизна дослідження полягає у цивілізаційному осмисленні розвитку в Україні орієнталістичних студій, зосібна історіографії, джерелознавче опрацювання османсько-турецьких писемних джерел з історії козацької доби України із застосуванням належної методології [1].

Ключові слова: морський похід, козак, турецьке володіння, Причорномор’я, Синоп, Османська держава, Військо Запорозьке, Кримське ханство, польський трон

[1] Turanly, F. (2023). Persecuted Turkology: the Ukrainian Context. Shidnoyevropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin], 27, p. 140.

 NAVAL CAMPAIGNS OF THE UKRAINIAN COSSACK FLEET TO THE FORTRESS OF SINOP

ABSTRACT

The goal of the Study is to consider the problem of naval campaigns of Ukrainian Cossack Fleet to Turkish possessions in the Black Sea Area, and particularly to the Fortress of Sinop. On the ground of authentic Turkic-Osman and Ukrainian written sources, the author explains the reasons for strengthening of naval forces of the Zaporozhian Host that for a long period of time carried out successful campaigns against towns and fortresses of the Ottoman Empire. In this context, there have been identified the chronology of the mentioned events, as well as their consequences. The author clarifies the areal and the routes that occurred to be important for establishing trade relations. The research also concerns the issue and circumstances of establiching political and military unions between the Zaporozhian Host and the Crimean Khanate. Formation and strengthening of Ukrainian Cossack Army at the beginning of the 17th century enabled them to participate in different military campaigns, particularly in the war between Austrian and Osman Empires. In this relation, the paper reveals that the Cossack factor was not an additional military support in the external policy of the Habsburgs, but the factor of strategic significance and influence on the external and internal policies of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the struggle for gaining the Polish throne. The Study was conducted observing the principles of the historism and historic source-studying systematics. The principles of interdisciplinary approach and the norm of authenticity identification of informational value of the data and facts were also identified. The Academic Novelty of the study is a civilisational comprehension of the development of Oriental Studies in Ukraine, primarily that of Historiography and Studies of Sources related to the Turkish-Ottoman written documents concerning the Cossack Period of Ukraine, used for that purpose an adequate methodology [1].  

Key words: a naval campaign, Cossacks, Turkish possessions, the Black Sea Area, Sinop, Osman Empire, the Zaporozhian Host, the Crimean Khanate, the Polish throne

[1] Turanly, F. (2023). Persecuted Turkology: the Ukrainian Context. Shidnoyevropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin], 27, p. 140.

Юрій Сиротюк: «Ліквідація російської імперії»

«Ліквідація російської імперії»: сигнальники вже у мене в руках. Отож, крах москви неминучий. Зворотній відлік запущено

10 лютого 2024 року відбудуться 11 Бандерівські читання: ліквідація російської імперії у формі засідання тіньового генштабу і воєнного кабінету по розчленуванню Росії:)

За участі дослідників імперського простору і поневолених Москвою народів і звісно Держдепу США.

Захід організовує недержавний аналітичний центр Українські студії стратегічних досліджень.

Учасники події обговорять неминучий крах росії та передумови, що роблять його реальним майбутнім.  Фокус «Бандерівських читань» зосереджено на трьох напрямках:

-    Перспективи самовизначення поневолених росією народів

-    Російсько-українська війна як головний поштовх до знищення імперії

-    Наслідки розвалу росії для України, сусідніх держав і всього світу

Трансляція заходу розпочнеться о 18:30 на Ютуб-сторінці НАЦ «УССД»: https://www.youtube.com/live/iWcQt9hw168

Учасники:

Януш Бугайський, старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду у Вашингтоні, голова програми вивчення Південної та Центральної Європи в Інституті дипломатичної служби Державного департаменту США, автор бестселера «Неспроможна держава. Інструкція з розшматування росії»;

Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання, молодший сержант-гранатометник 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ;

Юрій Олійник, політолог-міжнародник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень»;

Ростислав Мартинюк, публіцист, тележурналіст, дослідник східних фіно-угорських ідентичностей, заступник голови Київського товариства «Ерзянь Вал»;

Олександр Чупак, фінансовий аналітик, керівник економічних програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень».

«Розміри росії, здобуті століттями імперських завоювань і колонізації, – це фундаментальна структурна слабкість. Замість побудови стабільної, правової і продуктивної держави, усі російські режими зосереджували увагу на розширенні меж московії і поневоленні різноманітних регіонів і народностей у межах кордонів імперії»,  – наголошує американський дослідник розшматування росії  Януш Бугайський.

Він також переконаний, що Росія не може виграти війну проти України: «Я вірю, що режим вичерпає свою могутність, утримуючи країну від розвалу. Внутрішній тиск буде наростати. Ми побачимо боротьбу між кремлем і його опонентами в армії та у спецслужбах. Між націоналістичними та імперськими групами, що ворогують. Між москвою і кількома невдоволеними республіками, навіть регіонами, населених русскімі. Ми вже бачили це під час бунту прігожина минулого літа. А також на прикладах смертей олігархів і високих чиновників, частих армійських чисток, перестановок і відкритих суперечок у військових структурах».

Детально про це в окремих виступах та дискусії мовців.

Окрім того, на Бандерівських читаннях «Ліквідація російської імперії» презентують однойменну книгу, куди увійшли статті науковців, ветеранів, чинних військовослужбовців, представників поневолених народів. Також буде оголошено імена переможців конкурсу есе для молоді «Світ без росії – нові виклики та перспективи». Найкращі роботи конкурсантів ви зможете прочитати у книзі. Передзамовити книгу можна тут: https://forms.gle/v2SGG6FuFoBG3NJR8

Книги до речі, по передзамовленню розбігаються як гарячі пиріжки. Встигнуть отримати книгу з першого накладу.

@читачі, До зустрічі на руїнах Кремля:)

Володимир Гуцул: Колоніалізм підкрався звідки не ждали

Читаю цьогорічне перевидання «Трубадурів імперії» Єви Томпсон (Маєвської). Про «велікую русскую літєратуру» як рупор московського колоніалізму та інструмент поневолення сусідів.

Важкої долі візіонерська книжка, куди двадцять год підряд плював всякий західний славіст, тобто русіст, на зарплаті у гебья. Але, як бачите, історія розставляє і людей і тексти по правильним місцям. І то русістов в погонах все ближче до параші. Одним словом, наполегливо раджу, хто ще не читав.

Проте богоспасаєме видавництво «Наш формат» виступає в своєму репертуарі. Зекономило на іменному покажчику, який був у попередніх виданнях «Основ». І правильно, нема шо читацьку масу розбещувати, кому треба - сам знайде собі шо де.

Натомість видавництво непожлобилося на наукових, перебачте, редакторів, аж двох. Перший - пісатєль-фантаст, який багато публікувався російською. В принципі – теж правильно. Кому як не лауреату премії «Бронзовая улітка», прісуждаємой за лучшіє фантастіческіє проізвєдєнія, опублікованниє в тєчєніє года на русском язикє, розумітися на колоніальних інтригах московського письменства. Другу - пані з таким самим прізвищем, як у першого – не знаю, стартувати не буду.

Повім одне - мене дуже зворушили мозольні зусилля, прикладені редакторами, аби здаватися мудрішими за Єву Томпсон. Фірмовий стиль жовтого корпусу не ржавіє: «об’єктивний аналіз фактів, розглянутих в контексті…».  Коли я таке читаю в 2024 році, рука одразу тягнеться за погаром.

А далі тайга до горизонта: «Томпсон ігнорує се, Томпсон недооцінює то, помилка там, помилка тут». За Толстого в інтерпретації авторки редакторам явно обідно, в примітках півтори сторінки дрібним кеглем вони тлумачать як нам треба розуміти вєлікого пісатєля об’єктивно в контексті, а не так як ото вона там написала.

Я б скромно порадив би творчому колективу «Нашого формату» розібратися краще з різницею між терміном «Польсько-Литовська держава» (Polish Lithuanian Commonwealth) який вживає Томпсон і терміном вжитим в українському перекладі - «Річ Посполита», (Polish Lithuanian Union в англійському еквіваленті). 

Справа в тому, що Польсько-Литовська держава виникла в результаті Кревської унії, в 1385 році, українські землі на той момент були її чималою і то легітимною складовою. А Річ Посполита з’явилася у результаті іншої унії, Люблінської, у 1569 р. І тому Томпсон має рацію, коли пише що Україна входила до Polish Lithuanian Commonwealth довше ніж до Московії. А от редактори коли її виправляють і заперечують це, плутаючи терміни, рації не мають. От про еквівалентність англійських та українських  термінів варто подискутувати в примітках. А не розсусолювати почерез абзац што імєл в віду Пушкін, а шо нє імєл.

Окремо порадувала у примітці номер 39 заявочка редакторів, шо Україна ввійшла до складу Росії у 1654 році. Прямо із ‘Тезісов о 300-лєтіі воссоєдінєнія Украіни с Россієй 1654-1954 гг: одобрєнних ЦК КПСС’ взято. Ай да редактори, ай да… Пани-гетьмани і їхмошсці крульове криють матом прямо з гробів...

Коротше кажучи, не ясно читачам: чий друг «Наш формат» - Єви Томпсон чи ведмедя? 

Колоніалізм підкрався звідки не ждали.

Популярно про величне і переможне

Побачила світ книга Олега Багана «Чин націоналізму: Історичні та ідейні джерела»(Тернопіль, 2023, 256 с.). Це лаконічний виклад історичного процесу визрівання українського вольового націоналізму як унікального явища з пришвидшеної мобілізації нації. Книга адресована насамперед молоді для ідеологічного вишколу. Автор вибудовує струнку лінію оповіді, з якої стає зрозумілим кожен новий етап націоналістичної боротьби. Відтак у змісті книги ідеально поєднані нанизування історичних фактів з розмислами про світоглядні основи націоналізму. Тож читач мимовільно ідейно зростає з кожною новою сторінкою книжки, пізнаючи через конкретні приклади принципи правдивого національногот змагання.

Автор простежує, як почалися процеси зародження націоналістичної свідомості в ширших верствах українства 1920-х років, як прийшло до зрозуміння потреби єдиної організації орденського типу, яка б зуміла мобілізувати націю на велику політичну боротьбу особливо напруженого йгероїчного типу. Такою організацією стала ОУН. З великою емоційною силою змальована в книзі підпільна боротьба ОУН, ситуації зростання нового покоління фанатичних борців, фантастичних ідеалістів типу Зенона Косака та Михайла Колодзинського, Стапана Охримовича й Дмитра Мирона.

Захопливі оповіді в книзі помережані історіософськими роздумами, які допомагають зрозуміти процеси формування виняткових особистостей, складні етапи діяльності ОУН і їхнє сучасне прочитання, логіку розвитку УПА та закономірності її неймовірної героїки.

Книга буде цікавою для різних категорій читачів, бо охоплює різноманітну проблематику патріотичного змісту, багато ілюстрована й сповнена цікавого й добре структурованого фактажу.

Богдан Червак: Побачили світ книжки з творами визначних діячів ОУН – Олега Ольжича і Олени Теліги

У видавництві «Фоліо» побачили світ книжки з творами визначних діячів ОУН – Олега Ольжича і Олени Теліги.

Складно знайти актуальніших авторів під час московсько-української війни.

Розкрийте зіниці, розкрийте серця,
Черпайте криштальне повітря!
Одвіку земля не зазнала-бо ця
Такого безкрайого вітру.

Він віє, шалений, над стернями днів
Диханням нестримної волі
Від дальніх пікетів, вартових огнів
Імперії двох суходолів.

Він віє диханням солоним, як кров
П’янких океанових надрів,
Що їх Севастопіль навсе розпоров
Кільватерним ладом ескадри.

Над диким простором Карпати — Памір,
Дзвінка і сліпуча, як слава,
Напруженим луком на цоколі гір
Ясніє Залізна Держава.

Олег Ольжич

Книги: Ю. О. Шилов. Ноосферна теорія історії і проблеми сучасності

Ю. О. Шилов.

Ноосферна теорія історії і проблеми сучасності. - Київ: Археолого-етнологічний музей «Аратта – Україна»; Науково-дослідна лабораторія з вивчення і розроблення гуманітарних ідей академіка В. І. Вернадського, 2023. - 117 с.

ISBN 978-966-1557-52-8 URL :  скачати pdf >>>

Збірник містить статті кандидата історичних наук, почесного доктора історичних наук, почесного професора, почесного академіка кількох наукових установ і університетів України та світу Ю. О. Шилова – присвячені основам цивілізації індоєвропейців, європейців, слов’ян, а також перспективам історичної науки ноосферного напрямку. Для науковців, освітян і широкого кола читачів.

З М І С Т

Замість передмови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Основа ноосферного вчення В. І. Вернадського

та ведичні пам’ятки Кременчуччини . . . . . . . . . . . . . . 7

Ноосферна теорія історичного розвитку :

стан і перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Ноосферна теорія історії

у освітянській конкретиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Ноосферна теорія історії

і проблеми сучасності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Р е з ю м е . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109

Р е з ю м е . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

S u m m а r y . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Замість заключення

ЗВЕРНЕННЯ до вчених, освітян, урядовців,

до всіх народів Світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Пинхас Полонский: Аудиокнига "Рав Авраам-Ицхак Кук - личность и учение"

Михаил Польский за создание аудиокниги по моей "Рав А.И. Кук - личность и учение".

На Ютюбе здесь https://www.youtube.com/playlist?list=PLbtVK7gJKfkuuHq5vn36FlP7GbpqQd1O3

На диске здесь https://dl.orangedox.com/GtpuYq

Саму книгу можно скачать на моем сайте https://pinchaspolonsky.org/religioznyj-sionizm-rav-a-i-kuk-lichnost-i-uchenie/

Мессиански ориентированное учение р. Кука представляло собой сочетание твердой религиозной позиции с мистическим вдохновением, приверженностью идее прогресса и тем упорным практическим «активизмом», который воспринимался в начале XX века как формула решительного отказа от традиционной еврейской пассивности. Оно не просто определяло необходимость сотрудничества с нерелигиозной частью народа в деле реализации сионистского проекта, но также и наделяло это сотрудничество глубоким теологическим смыслом.

Вместе с сильнейшим обаянием личности самого р. Кука, это учение оказало значительное влияние на идеологию религиозного сионизма.