Знала автора: тоді, на межі 80-90-х, ми шукали однодумців, і нас зводили акції протесту чи спілчанські імпрези...
Олексій Андрійович Братко-Кутинський (1926-1993) - український філософ, психолог, кандидат філософських наук, учасник Руху опору. Досліджував проблеми та методи модифікації психіки. Стверджував, що світоглядна ідеологія українського етносу, в основі якої лежить образ триєдності, відповідає найвищому рівневі знань про світобудову, а українська нація є не лише тим, чим є зараз, а й тим, що було - і що має настати...
Ті, хто з усіх сил намагався тримати нас у меншовартості й незнанні, передчасно обірвали його дорогу...
Віталій Карпенко в 1996 р. потроху друкував цю важливу працю у "Вечірньому Києві". А 2008 р. вона вийшла окремою книжкою. Десь під враженням від її прочитання й написалась тоді ця моя поезія.
Мрія
Яріли зорі, волхв молився до голубих отав,
Дзижчали стріли, звіра гнали,
будили перше рало…
В твої пахучі чорноземи
сам Бог зерно кидав,
Аби ти зачала епоху – як пісню зачинала.
Від мізинського сонцезбору і до нових часів
Несла ти заповідь небесну,
свій світлий храм творила,
Й не меч кривавий – хліб святий народам розповів,
Яка в тобі любов клекоче,
яка нуртує сила.
Ти – ломикамінь тонкостанний,
прийшла твоя пора
Розґрунтати страшну темницю – й пробитися до світла;
Ти – загадковий добрий фенікс
із берегів Дніпра,
Пронизливо й невідворотно звучить твоя молитва.
Встаєш, державо, корінь стогне,
жирує вороння –
І кличе Кодню, Берестечко,
і знову хоче крові…
Та ти з'єднаєш Схід і Захід
і до нового дня
Внесеш свої дзвінкі клейноди
і хліб на рушникові…
Комментариев нет:
Отправить комментарий