Амвросий фон Сиверс: Патриарх Иуда

Иу́да (ивр. ‏יהודה‏‎, «хвала Яхве») — четвёртый сын патриарха Иакова, от Лии; один из ветхозаветных праотцов. Традиционно его образ несет в себе много противоречий, что, очень вероятно, отражает сам прототип в реальности. Изначально, его статус не вполне понятен, но попытаемся определить.

Ему посвящается особая глава в описании его отношения к своей снохе Фамари [Быт.38]. Именно Иуда предложил продать своего возлюбленного отцом [Быт.37:3] и Богом брата Иосифа, носившего разноцветные одежды, каравану, шедшему в Египет [Быт.Быт.37:26]. Остальные, кроме Рувима, предлагали убить Иосифа, тогда как Рувим хотел тайком спасти невинную кровь и вернуть брата отцу. Сработал план Иуды — купцы продали Иосифа египтянам.

Поскольку раввинские источники считали Иуду лидером своих братьев, сии источники также утверждают, что другие девять братьев обвиняли его в том, что именно тот несет ответственность за весь обман, даже если не сам Иуда принес плащ Иакову.

 Даже если Иуда пытался спасти Иосифа, классические раввинские источники по-прежнему относятся к нему отрицательно; сии источники утверждают, что как лидер братьев Иуда должен был приложить больше усилий и отвести Иосифа домой к Иакову на своих плечах (Genesis Rabbah 85:4). Источники утверждают, что братья Иуды, увидев горе Иакова в связи с потерей Иосифа, низложили и отлучили Иуду от союза, ибо они считали Иуду полностью ответственным, поскольку они отвели бы Иосифа домой, если Иуда попросил их о сем (Exodus Rabbah 42:2; Tanhumah, Vayeshev, 12). Божественная кара, согласно таким классическим источникам, в наказание постигла и Иуду: смерть Ира и Онана, а также его жены изображается классическими раввинами как акт божественного возмездия (Tanhuma, Vayiggash 10). Был ли он лидером в тот момент — не вполне понятно. 

Однако, скрытый конфликт между Рувимом и Иудой в отношении судьбы Иосифа подчеркивает более скрытый конфликт за верховную власть в амфиктионе, в качестве царя, и наследника Иакова. Очевидно, что от первородного Рувима сие отнималось, а Иуде подавалось. Именно так звучит в Завещании Иуды: «И когда настала пора зрелости  моей, благословил меня отец мой, говоря: Царем будешь  ты,  благим  путем идущим во всем» ("Завещание Иуды" 1:6). 

Имеются еще важные детали его восхождения к власти, своего рода инициатические действа. В том же апокрифе упомянуто: «Помню, что гнался я за оленем, и взял его, и приготовил его в пищу отцу моему, и ел он. И серну одолел я в беге, и все,  что было на равнине, ловил я. Льва убил я и спас козленка  из  пасти его. Медведицу поймал я за лапы, и бросил ее в пропасть, и разбилась она. Дикую свинью нагнал я, и схватил на бегу, и растерзал ее. Барс в Хевроне напал на пса моего, и я схватил барса  за  хвост,  и бросил его о скалу, и разбился он надвое. Быка дикого  нашел  я, пасшегося в поле, и за рога поймал его, и по кругу прогнав  его,  и помрачив зрение его, бросил и убил его» ("Завещание Иуды", 2:2-7). Все перечисленные животные также являются символами. И тотемами тех или иных общностей. Побиение оных и должно свидетельствовать о предназначении измлада Иуды к царствованию, не по первородству, а избранничеству.

Ярослав Галущак: Українсько-польські стосунки у публікаціях на сторінках наукової періодики Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

У статті висвітлюються доробок вчених, праці яких охоплюють період останніх сто років українсько-польських відносин на західноукраїнських землях, і були опубліковані на сторінках наукових періодичних видань Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.

Ключові слова: українсько-польські відносини, західноукраїнські землі, наукові періодичні видання університету.

Для України Польща завжди була і буде географічним та історичним західним сусідом. З великою протяжністю (535 км) лінії спільного кордону. З тисячолітньою історією спільних відносин: кривавих війн, тимчасових союзів, етнічних конфліктів, територіальних претензій, дипломатичних угод. Але, слід пам’ ятати, що Республіка Польща від 1999 року є країною-членом НАТО – найпотужнішого воєнно-політичного союзу (альянсу) світу, а  від 2004 року – країною-членом ЄС  -  потужного економіко-політичного союзу Європи і світу, і, що 535 км польсько-українського кордону є зовнішнім кордоном ЄС і НАТО.
За часи незалежності Україна наполегливо заявляє про готовність до вступу в дані політичні союзи і робить для цього рішучі політичні та економічні кроки.
Польща була першою країною, яка визнала нашу незалежність 1991 року і встановила з Україною дипломатичні відносини. Республіка Польща від 1997року є нашим стратегічним партнером, який допомагає Україні інтегруватися в дані політичні союзи. Україну з Польщею з’єднують економічні угоди. Через Польщу пролягають економічні транзитні шляхи України в Європу. Окрім того, слід згадати про наших численних у Польщі та транзитом через Польщу заробітчан.
Також, слід пам’ятати  про нашого географічного та історичного східного сусіда Росію, з якою у нас величезна протяжність (1295 км сушею і морем) лінії спільного кордону, значна частина якого (410 км), у зв’язку з агресією, не контролюється. Росія (Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз, Російська Федерація)  протягом всієї багато столітньої історії відносин провадить проти України політику війн, експансії, етноциду, знедержавлення.
І. На сьогоднішній день, уже шостий рік, у нас із цим сусідом точиться неоголошена війна із численними втратами людей і територій та економічним надривом.
Вказані вище географічний, історичний, політичний та економічний фактори спонукають Україну «рухатися на Захід», в сторону євроатлантичної демократії, а Польщу, якщо не хоче мати сусідом Росію, всіляко сприяти й допомагати Україні в цьому русі.
2. Дослідження українсько-польських відносин, враховуючи вказані фактори, в історичній площині та ретроспективі є надзвичайно актуальними на сьогоднішній день. У політичній, науко вій, культурній спільноті виникла потреба у виробленні єдиної українсько-польської історичної думки на історичні події та явища, їх якісного аналізу та подачі, без однобокості, тенденційності, перекручень.
У поданій статті досліджуються українсько-польські відносини на географічно обмеженій території – західноукраїнські землі (ЗУЗ) або «Східні креси» (для поляків), оскільки на цих землях відбувалися найбільш активні взаємини, етнічні процеси та історичні події. Саме про ці землі точаться наукові та псевдонаукові дискусії, «підігрівається» і провадиться політична «спекуляція».