* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
* PRECARPATHIAN INSTITUTE FOR ETHNO-SOCIAL RESEARCH AND STRATEGIC ANALYSIS OF NARRATIVE SYSTEMS
* VORKARPATEN INSTITUT FÜR ETHNO-SOZIALFORSCHUNG UND STRATEGISCHE ANALYSE NARRATIVER SYSTEME
* ПРИКАРПАТСКИЙ ИНСТИТУТ ЭТНОСОЦИАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ И СТРАТЕГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА НАРРАТИВНЫХ СИСТЕМ

Пошук на сайті / Site search

Показаны сообщения с ярлыком конспирология. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком конспирология. Показать все сообщения

16.02.2025

Александр Волынский: Конспирология капитализма

Сегодня  все    фашисты  вышли  на  борьбу  с  "глубинным  государством"  - и  в  США, и  в  Израиле  и  в  Европе. 

В  России, Китае, Иране, Северной  Корее  "глубинное  государство"  победили  и   воюют  с  "глобалистами", "сионистами", "империалистами", "гомосексуалистами". 

В  реальности обе силы добивают  социал-либеральный  проект  в  пользу  корпоративно-фашистского.

Человеческое  мышление  основано  на  символических  формах, на  системах  производящих  символы,  проще - на  языке.  Символические  формы  бывают  очень  разными -  математика, геральдика,  мифы, общая  теория  систем, поэзия,  танец, естественные  науки, социальные  науки, философия, блатной  жаргон. Единство  конкретного  набора  символов  обеспечивает  коммуникацию,  ибо   смысл  символической  формы  в  передаче  информации  внутри  сообщества. Чтобы  освоить  набор  символов,  надо  тратить  силы  и  время. У  большинства  людей  нет  времени  и  сил  на  освоение  сложных  символических  форм, поэтому,  чтобы  быть  понятыми,  политики  и  пропагандисты  используют  самую  простую  символическую  форму -  миф.

Есть  в  философии  категория  "отчуждение". Фромм в  1955  году  пишет: "Отчуждение, каким мы видим его в современном обществе, носит почти всеобщий характер; оно пронизывает отношение человека к своей работе, к потребляемым им вещам, к государству, к своим ближним и к самому себе. Человек создал мир рукотворных вещей, какого никогда не существовало прежде. Он разработал сложное общественное устройство, чтобы управлять созданным им техническим механизмом. Однако все созданное им возвышается и главенствует над ним. Он чувствует себя не творцом и высшей руководящей инстанцией, а слугой Голема сделанного его руками. Чем могущественнее и грандиознее высвобождаемые им силы, тем более бессильным он чувствует себя как человеческое существо. Он противостоит себе и своим собственным силам, воплощенным в созданных им вещах и отчужденным от него".

Голем - это  мифологический  символ. На  иврите  "гелем" -  это  "сырье", пражский  раввин  создал  из  глины  защитника  для  гетто, который  восстал  против  своего  творца. 

Но  почему  это  Отчуждение  возникло? Кто  виноват  и  Что  делать?

21.01.2025

Олег Гуцуляк: Победа Трампа - это Реванш Саурона. Падет ли Нуменор? / Oleg Gutsulyak, Ph.D.: Trump's Victory Is Sauron's Revenge. Will Numenor Fall?

 По существу, в лице Дональда Трампа, внука немецких (баварских) иммигрантов, континентальная Германия берет реванш над Англо-Саксонским миром после того, как она была разгромлена военной силой и «взята в плен» Англо-Саксонской «Океанией».

Но теперь реваншисты решили достигнуть своих целей не «жесткой силой», а «мягкой» (поучились у Китая!). И бьют ею по врагу не «ближнему» (Британия и зависимая от неё Европа), как это имело место во второй мировой войне, а сразу по «дальнему» (США). Благо, по их мнению, этому содействует текущий кризис неолиберального капиталистического порядка.

Цель реваншистов – деконструировать сложившееся состояние вещей (поражение Третьего Рейха и глобальное доминирование США) и реконструировать его в нужном для своего господства направлении, а именно – «…господстве «политики над экономикой» – в том смысле, что капитал преодолевает всякую необходимость свободного рынка и конкуренции, превращая государство в инструмент своей экспансии… Демократическое государство, с его ложным формальным равенством сильных и слабых сменит Gov-corp – корпорация, иерархически управляемая менеджерами, которые получили абсолютную власть благодаря естественному отбору» [Будрайтскис И: Путинизм как фашизм. Почему и для чего необходимо сказать это сегодня // Сигма. – 2022. – 4.10. – https://syg.ma/@ilya-budraitskis/putinizm-kak-fashizm-pochiemu-i-dlia-chiegho-nieobkhodimo-skazat-eto-sieghodnia].

Для реализации своего плана реваншисты используют две тактики «культурной революции»: 

1) не-экстремистскую по форме как внедрение с помощью апелляции к позиции здравого смысла («критического мышления») необходимых взглядов, идей, норм и ценностей в умы и поведение обывателей (сформулированную Антонио Грамши как «культурная гегемония»), и 

2) экстремистскую по форме как «Огонь по штабам!» (чистка управленческой элиты, журналистской, экспертной и профессорской среды; массовые студенческие выступления против неугодных;  перманентно реализуемая в Китае со времен Мао Цзедуна).

«Культурная революция справа» предполагает борьбу с «глубинным государством» («дип-стейтом»; якобы в США существуют скоординированная группа или группы не избираемых государственных служащих, влияющих на государственную политику без оглядки на демократически избранное руководство),  антимиграционную политику, «риджионализм», МАГА, соперничество с носителями либерально-демократических и католических ценностей, скепсис относительно «гражданского общества», принижение ценности политических институтов, разочарование в результатах внешних военных операций (Вьетнам, Ирак, Афганистан, Сомали, Йемен) и в борьбе с оборотом наркотиков и проч. 

Одновременно попускается «культурная революция слева» со всеми её показательными эксцессами (права коренных народов, гендерная и ювенальная политика, социальная медицина «ObamaCare», левая профессура и травля правой, «культура отмены», ЛГБТ+, БЛМ и проч.). 

Последним реваншисты вызывавают возмущение и тревожность у супермассы «глубинного народа» («глубинариата»), чтобы он, соответственно, в результате болезненного процесса отшатнулся от явленого ему образа «Политического Врага» (а в массовой культуре представленого как Нежить, Неживой-Немёртвый, Вампир, Зомби, Вурдалак, Чужой, пожирающий не только плоть, но и душу) и качнулся в нужную для реваншистов сторону – выступил антагонистом существующего в США (и на всем Западе) состояния вещей.

22.11.2024

Володимир Єшкілєв: Гіпермодерн вагітний на швидкі та непередбачувані переходи можливого у наявне

Сьогодні мешканці Пласкої Землі знову очікували ядерного удару. Так само як два тижні тому вони чекали, що Трамп припинить війну вже 6 листопада, а два роки тому розповідали, що мольфари напророчили на двадцять третій і смерть хуйлa і розпад федерації. 

Три обставини роблять конспірологію невмирущою: ненависть, яку неосвічені від початку віків відчувають до освічених, популярний шаблон «нам все брешуть» й ті загадкові факти, які не отримують притомних коментарів. Тому боротьба з конспірологією, як би кому не хотілося протилежного, приречена на провал. Конспірологія виборола собі право на місце в світовій культурі. Новітня хвиля «соціальної прагматики», що намагається віднести конспірологію до сфери «реакційної містики», рано чи пізно стане історією (вже потроху стає), а конспірологія продовжить наснажувати мільйони людей на критичне мислення.

«Пророчі» обкладинки The Economist і далі будуть популярними. Адже той, хто знає, що найвідоміший роман Джейн Остін має назву «Гордість та упередження», завжди зможе пояснити тим, хто не знає, що наступний рік насипле нам у торбу кринжатини саме під цим гаслом. І ця інформація буде сприйнята як демонстрація володіння таємним знанням. А той, хто володіє таким знанням, в очах глибинного народу завжди крутіший за розумаку, який добре вчився в університеті.

А ще епоха Гіпермодерну вагітна на швидкі та непередбачувані переходи можливого у наявне. 

Якщо боротьба проти таємного світового уряду стане глобальним трендом, логічною та природною реакцією на неї стане поява такого уряду. А масова віра у рептилоїдів, врешті-решт, призведе до того, що розумні ящери наплюють на переваги тихого споглядального життя, вилізуть зі своїх яєць і займуть нафантазовані для них трони. Адже, як не крути, все те, що нас нині оточує, так само з’явилося не з планети Нібіру, а з невичерпних і темних глибин колективної волі до правди.

29.06.2024

Сергій Чаплигін: Що таке сучасна олігархія

Ось міркую - у нас дуже багато говорять і пишуть про олігархію. Цей термін давно вже перетворився на такий собі політичний штамп.

Однак, що стосується теоретико-методологічного обґрунтування поняття «олігархія», розкриття її соціально-економічного змісту, як одного з різновидів тіньової економіки, то воно практично перебуває на нульовій позначці.

Сучасну олігархію не можна зрівнювати ані з олігархією Античного світу, яка була легітимною в очах тодішнього суспільства, як аристократична еліта, яка тримала в своїх руках і владу, і власність (подібний статус олігархії відповідав морально-етичним нормам античного суспільства), ані з фінансовою олігархією XIX-XX стт., яка стала результатом відносно тривалого історичного процесу концентрації і централізації капіталу, що призвело до формування фінансового капіталу.

Системоутворюючим фактором сучасної олігархії є корупція - зрощування функцій приватного бізнесу та державного управління.  Сутність сучасної олігархії визначається не масштаб капіталу, а результат злиття корумпованого чиновництва з приватним бізнесом. 

В цьому контексті олігархами слід вважати конкретних осіб, які створили бізнес або прийшли до влади на основі тіньової змови між владою і бізнесом (це злиття відбувається не лише на державному рівні, а й на місцевому).

Олігархії притаманна нечесні та недобросовісні форми конкуренції, яка не гидується такими брудними методами, як рейдерство, тіньова змова щодо монопольних високих цін, аж до вбивств конкурентів.

Це все завдає не лише найбільшої матеріальної, але й морально-етичної шкоди українському суспільству.

Високі прибутки олігархії не є критерієм, що характеризує ефективність їх менеджменту, - злиття з владою дає можливість олігархічному бізнесу використовувати отримані корупційним шляхом привілеї і не докладати зусиль до підвищення ефективності системи управління (підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів за рахунок поліпшення якості продукції, інноваційного характеру виробництва, формування привабливого іміджу підприємства і т. п.). 

Сучасна олігархія в основному спирається на сировинний сектор і на експортну орієнтацію сировинних продуктів, що ставить під загрозу реалізацію стратегічних цілей розвитку країни, орієнтованих на впровадження інноваційних технологій в національну економіку;.

Іншими словами, для олігархії характерний неефективний менеджмент. 

А це проявляється в прагненні олігархічних структур на отримання миттєвого прибутку будь-якою ціною і засобами, а не на досягнення конкурентних переваг, що обумовлює їх невисокий рівень корпоративного управління, недооцінку розробки стратегічного менеджменту, відсутність інвестицій в новітні технології, безвідповідальну соціальну політику, збереження практики кумівства, земляцтва та ін.

Але основною причиною гіпертрофованих масштабів олігархії в Україні завжди була слабкість влади.

12.06.2024

Володимир Єшкілєв: Останнє літо “секретної кімнати”?

 Людям країни в стані війни не уникнути “синдрому секретної кімнати”. Їм завжди здається, що за їхніми спинами, “десь в Еміратах”, “десь на островах” ведуться мегатаємні перемовини про “поганий мир”. Що “вищі масони”, “верховні ілюмінати” та інші рептилоїди із сигарами в зубах сидять за круглими столами й цинічно торгуються за вигідний залаштунковим силам мир. Що на кону там трильйони доларів, плодючі землі, глобальні ресурси та майбутнє десятків мільйонів маленьких і незрячих.

При тому не всі, далеко не всі сприймають такі чутки зі смутком і тривогою. Більшість, і це зрозуміло, усе це злить та лякає, але є і такі, що тихенько, щоб не чули сусіди, аплодують кожній вигадці й кожній плітці про поступ у “секретній кімнаті”. “До осені (до зими, до весни, до літа) усе закінчиться”, — шепочуть ті, які грають втаємничених, і багатозначно мружать очі, виголошуючи свої пророцтва.

За 27 місяців війни ми чули їх багато. Але люди не стомлюються вірити та обговорювати навіть найфантастичніші чутки.

У принципі, таємні перемовини завжди супроводжують військові конфлікти. Російсько-українська війна тут не є винятком. Відповідно, “секретна кімната” не є вигадкою. У різних країнах неофіційно (або ж напівофіційно) зустрічаються політики, фінансисти та іноді дуже мутні “авторитетні люди” (ті самі рішали з політичних карикатур), щоб “звірити годинники”, обмінятися пропозиціями та довести до відома своїх патронів (хазяїв, партнерів, командирів) готовність або ж, навпаки, неготовність сторін до мирних перемовин.

Час від часу інформація про такі консультації проривається на сторінки газет і сайтів. У грудні минулого року, зокрема, стало відомо, що неофіційні консультації на доволі високому рівні зайшли до глухого кута через значну (радше — кардинальну) розбіжність позицій Києва й Москви щодо логістики та порядку денного гіпотетичних мирних перемовин.

Місяць тому, знов-таки, за чутками, вичерпався стикувальний потенціал іншої, трохи жаркішої “секретної кімнати”, не менш солідної та представницької за калібром тих, хто мав право заходити до її дверей. Подейкують: ледь високі “консультанти” наблизилися до більш-менш спільного бачення, представники Кремля оголосили про три додаткові (і неможливі) вимоги, одна з яких нібито стосувалася легітимності нашого президента, а друга, за чутками, передбачала протокольне визнання Заходом (тобто де-юре, а не де-факто) статусу державного кордону за теперішньою лінією фронту.

26.04.2024

Володимир Єшкілєв: Вузька група, або Що таке deep state (глибинна держава)

 Ще до війни Україна була дуже близька до остаточної консолідації в нас deep state (глибинної держави). Фінальному акорду заважало лише примітивне налаштування кількох ключових чиновницьких груп виключно на швидке збагачення. Але війна прискорила події. Є ознаки того, що “пілотний варіант” deep state в нашій державі вже функціонує. Поки що не надто ефективно й тонко, проте функціонує.

Ідея “глибинної держави” не містить у собі нічого складного. Вона базується на припущенні, що в кожній системі, яку ми звикли іменувати “демократичною державою”, рано чи пізно з’являються впливові й владні люди, що ставлять собі за мету контролювати всю систему із “секретної кімнати”. Здійснювати непублічне, проте ефективне та “благотворне” управління державою. Ці люди можуть належати до різних верств і кланів, можуть керуватися різними мотивами. Хтось із них буде вважати, що лише таємний і вільний від демократичної процедури орден “лицарів державності” спроможний вберегти країну від ворогів. Когось буде тішити роль “сірого кардинала”. Ну а ще хтось вперто триматиметься за крісло в “секретній кімнаті” лише заради того, щоб до неї не запросили його конкурентів.

Щодо корисності deep state для суспільства є різні думки. Прихильники республіканізму, ліберали та сповідники ідеалів класичної демократії розглядають глибинну державу як нелегітимну та злочинну владу неоголошеної олігархії, як виклик демократичним інституціям та екзистенційну загрозу свободі. Критики ліберального суспільства, навпаки, вважають deep state органічним та “охоронним” утворенням, що “центрує” хаотичність класичної демократії і працює на утримання фундаментальних смислів у тих ситуаціях, коли чергова хвиля популізму або ж якась свіжа психічна епідемія загрожує наріжним принципам існування “зовнішньої держави”.

У нас проблему глибинної держави довший час розглядали як далеку й абстрактну. Травмоване браком національної держави українство ще з 90-х років минулого століття ототожнювало “державність” як таку передовсім із символічними атрибутами, ритуалами та церемоніями “зовнішньої держави” й не вдавалося в деталі. Після довгих століть бездержавності навіть та карикатура на демократичну державу, що існувала за часів Кравчука й Кучми, багатьом була "за щастя".

Одночасно й у ті простуваті піонерські часи можна було зустріти тутешніх “свідків глибинності”, які пропонували: “Брати й сестри, а нумо створимо таку владну (проте тіньову) структуру, яка буде служити тисячолітній меті державній, буде контролювати публічну владу, викорінювати зраду та карати корупціонерів”.

Аргументи щодо “браку легітимності”, “не підконтрольності суспільству” тощо для багатьох не мали належної ваги. Адже нам відомо, що в Україні немає вкоріненої суспільної поваги до законів та інституцій.

Також додавало плутанини ототожнення deep state із секретною сферою державного управління. Справжня держава, як відомо, повинна мати те, що називають “непрозорою компонентою”. Тобто в справжній державі мусять бути такі “секретні кімнати”, про які не має знати ніхто, окрім вузького кола персон із відповідними допусками та дозволами. Тим більше так має бути під час війни.

В Україні із цим були проблеми. У нас зрадники, що встановлювали та обслуговували “жучки” в президентському кабінеті, підносилися як герої, іноземні громадяни обіймали ключові посади в силових структурах, а простацьке бажання заглядати до кожної шпарини десятиліттями видавалося за органічну потребу громадянського суспільства.

Наслідком деградації секретної сфери державного управління стало “мережеве” заохочення до створення паралельної влади. Навіть в експертних колах з’явилися саморобні адвокати deep state, які казали: “Якщо українській державі бракує «непрозорої компоненти», якщо зрада проїла все до самого верху, то нехай виникне «волонтерська» глибинна влада, недосяжна для вух та очей ворога. І не біда, якщо вона буде незаконною. Також не біда, якщо її не контролюватимуть парламентські структури, антикорупційні органи та незалежні медіа. Бо й ворог до такої влади не дотягнеться. І це буде позитивом для спільної справи”.

Адвокати deep state, звісно, не договорювали. І не лише про те, що двох влад в одній країні бути не може. Але і про те, що в нашому випадку концентрація реальної влади у якійсь “секретній кімнаті” несе в собі колосальні ризики. Адже ворогові технічно куди легше поставити під контроль (або ж на зарплату) вузьку групу таємних “ляльковиків”, аніж диктувати свою волю всім компонентам, установам та інституціям парламентсько-президентської держави з її процедурною складністю, з владними противагами та з медіа, що системно пов’язані з публічною владою.

Свого часу Гітлер дуже вдало скористався слабкістю deep state у країнах Центральної й Східної Європи. Нацисти фактично без бою, лише залякуваннями та військовими демонстраціями підкорили Австрію, Чехословаччину, частину балканських держав. Тамтешні демократії виявилися “вітринними”, рішення про капітуляцію фактично ухвалювалися в закритих політичних клубах, де панував тваринний страх і перед німецькою воєнною машиною, і перед “політичною вулицею”.

Те саме відбулося вже в наші часи в Грузії, де кланова глибинна держава нав’язала демократичному суспільству капітулянтський курс. У Європі яскравим прикладом деградації демократичного суспільства під впливом партійного deep state є Угорщина. Те, що глибинні держави в Грузії та Угорщині політично зорієнтовані на Москву, не є випадковим. Путінська автократія вже понад два десятиліття відверто (на рівні концептуальних стратегій) підтримує ті глибинні держави, які сприяють згортанню у себе демократії і стають на автократичні рейки. Адже ці процеси об’єктивно звужують політичний базис влади, послаблюють національну державність, перетворюють її на легку здобич для імперської експансії.

Вузька владна група (клан, корпорація, партія, орден) завжди та всюди вразливіша за систему правових інституцій, що й довела історія краху СРСР. А перед тим і після того зникла ще низка режимів, у яких за спиною ховалися різні неофіційні “комітети національного спасіння”, “чорні полковники” та “святі мудреці”.

Відповідно, формування в Україні deep state створює нові ризики для нашого майбутнього. І це не лише занепад базових демократичних інституцій, який ми вже спостерігаємо, дивлячись на напівпаралізовану Верховну Раду та на фінансово обідране місцеве самоврядування. Ми, на жаль, не можемо бути до кінця впевненими, що теперішня українська deep state, яка є незаконнонародженим “дитям війни”, згодом не вийде на стежку порозуміння з ворогом чи не спокуситься застосувати для ефективного управління каральні методи.

Можна, звісно, сподіватися на те, що демократичний (поки що) Захід сформує для української глибинної держави свій “тренерський штаб”. Проте, хай там як, ми однаково ніколи не побачимо прізвищ тих “тренерів” у виборчих бюлетенях.

09.03.2024

Володимир Єшкілєв: Ігри старців

Якось так виходить, що вирішальний вплив на світову політику у 2024 році мають ті, яким за 70 (іноді — далеко-далеко за 70). Усі, певне, пам’ятають про те, що Великий Майстер ОВЛА принц Едвард Кент, Байден із Трампом, товариш Сі, Нарендра Моді, Папа Франциск, король Чарльз III, Далай-лама XIV, король Салман ібн Абдул-Азіз, Ердоган, Нетаньягу й пітун уже дісталися поважного віку.

А якщо раптом хтось цього не пам’ятає, то, думаю, саме час їм про це нагадати. Хай чого там досягнули владні й просунуті представники молодших генерацій, а теперішньою Землею (Планетою Смартфонів) однаково керують несвіжі люди епохи Модерну, чиї цінності, уявлення, смаки та поведінкові шаблони сформувалися за тих далеких часів, коли примітивні комунікаційні пристрої стояли на меблях, висіли на стіні в коридорі та у вуличних кабінках.

І навіть якщо припустити, що ці люди все ще мають значно вищі розумові здібності, ніж пересічний представник їхньої генерації, печатку епохи однаково важко стерти з особистості. А хтось скаже, що й неможливо.

Не виключено, що саме це і створює оту глобальну шизоїдну напругу,... що не дає спокою ані топкулінарам Метамодерну (мовою конспірологів — “планувальникам”), ані простим звичайним людям Планети Смартфонів, яким здебільшого начхати на стратегічні розклади сильних світу сього.

Усі ми, на жаль, є заручниками тієї світової гри, у яку грають (радше — яку дограють) владні старці.

А вона, серед іншого, є доволі маразматичною. Кожний із гравців грає за своїми правилами й, зрештою, у свій варіант гри. Хтось щиро захоплений улюбленою цвинтарною грою сімейки Адамсів “Викопаймо коханого мертвяка” (Toten wieder lebendig типу покійного СРСР або не менш покійного Pax Americana). Інші гордо уявляють себе колективним Гері Селдоном і завзято грають у психоісторію, вибудовуючи вже тепер умоглядні основи для того світлого майбутнього, що має настати через 80 років чи, може, через 800. А ще інші тихо грають у просту консервацію минулої величі, перетворюючи ще живі світові інституції чи то на музеї, чи то на склади зі старим порохнявим непотребом.

Зрештою, і російсько-українська війна почалася як спроба “совків-маразматиків” реставрувати мертву радянську велич у тому її образі, який вони засвоїли, роздивляючись картинки в букварях і настінні розписи в піонерських таборах 50–60-х років. А невдовзі до дідів-реставраторів із клану Блідої Молі може приєднатися живчик із племені Maga (Make America Great Again), який також мріє запхати сучасний світ до своєї ретрофантазії про середину минулого століття.

Владні старці мають декілька переваг над молодими лідерами. По-перше, у них є інструментальний досвід довгого життя. По-друге, вони бувають рішучими, у них часто-густо відсутній страх за можливі наслідки їхніх вчинків, бо ж не їм ті наслідки розгрібати. По-третє, особисті переконання в поважному віці трансформуються в залізобетонні шаблони та підживлюють той різновид вольової затятості, що сприяє перемогам.

Хоча старі політики живуть минулим, вони здатні захопити своєю енергією (чи то своєю “енергійною інерцією”) маси недалеких людей молодшого віку. Адже в улюблених казках Планети Смартфонів розповідають про енергійних і мудрих старих магів на штиб Гендальфа або Дамблдора. Та й богів-творців завжди малювали могутніми старцями.

03.06.2023

Алина Витухновская: Внутри конспирологической ловушки

Насколько преуспела русская литература в дихотомических вопросах от «Что такое хорошо и что такое плохо?» до «Кто виноват и что делать?", настолько же порочно-устойчиво русское мировоззрение, самое русское бытие, дающее готовые и соблазнительные ответы. 

Поиск виновных оборачивается нахождением врага, но этим врагом отчего-то постоянно становится некая третья сила, еще и изрядно мистифицированная. При этом своя, отечественная власть нередко сакрализуется, покрывается ореолом то милостливой, то карающей божественности. Потому от русской литературы до конспирологии — буквально один шаг.

Проблема в том, что архаично-конспирологическое мышление, свойственное низшим слоям населения, умело обработанное пропагандой последних лет, постоянно переносится с внутренних вопросов во внешние сферы. Таким образом, «масонский заговор», «атлантистский пакт» и прочая «мировая закулиса» каждый раз оживают под обновленными обложками, оставаясь внутри все теми же большевистскими «методическими указаниями по выявлению контрреволюционных элементов».

Одним из примеров псевдогосударственной структуры по производству конспирологических мифов является так называемый «Изборский клуб». Это сообщество широко известных в узких кругах доморощенных «интеллектуалов» консервативного толка, специализирующихся на изучении внешней и внутренней политики России.

Именно их галлюцинаторные построения, взятые из немецких методичек 30-х годов прошлого века, являются идеологической основой нынешней российской государственности.

16.01.2023

Историософия Интертрадиционала / The historiosophy of the Intertraditional

 Историософия Интертрадиционала

Человечество – это наследники третьего поколения Титанов – гиперборейских олимпийцев. Человечество Севера  –  богоблагословенные потомки святого праотца Иафета / Япета / Пра-Джапати / Буто / Птаха / Патекатля / Пачакамака

Они победили и изгнали «во тьму кромешную» («Тартар») Врагов рода человеческого ("Гигантов", "Других", "Ахерот", "Мегацитл"), установив великий «Олимпийский порядок».  

Но  Враги успели вывести особый род биороботов-"големов" – деструкторов и фальсификаторов, "беструр". Именно смешанием с людьми на генетическом уровне эти  «големы»-«беструры» вызвали вырождение («атавизацию») большинства человечества, а также привели к тому, что у человечества господствующую функцию завоевала големовская доминанта – "рассудок", который, в отличие от "разума", связан с расчетливостью и выгодой, и который нивелирует изначально присущий человеку инстинкт – «моральное чувство», которое проявляется в симпатии, сочувствии, сострадании и бескорыстности. Таким образом, рядом с «человеком разумным» (homo sapiens) появился паразит жизни – homo capiens (от латин. capio – «брать, присваивать» = санскр. grah «брать, присваивать» > слав. greh  «грех»). 

И мир все больше и больше начал погружаться в Инферно (Ад), «войну всех против всех», забыв своё подлинное Небесное Братство и подменив его братством Каина и Авеля – «Убийцы и Жертвы».

В этой ситуации жрецы-хранители принципов олимпийцев стали воспитателями новых рас спасителей («Реноватов») всего мира, образом которых стал Геракл (Геркулес, Ярослав, Маджид, Махима,  «Хвалимый-и-Славный»), пророк «гуманного зевсизма», «Император Человечества», служитель и верховный наместник (халиф) Неба на Земле.

Но после победы и, казалось бы, полного поражения сил зла, агенты вырождения опять восставали и, словно цунами, вновь накатывались на Благословенный Мир. И против них на бой вынуждены были идти снова и снова новые и новые поколения Героев Человечества – «сыновей и внуков Геракла».

Но неужели этому не будет конца? Неужели эти циклы вторжения и отступления зла и борьбы с ним вечны? Увы, есть только надежда, что современный бой с агентами Врага будет последним.

Организационно мы представлены метагуманитарным" движением "Интертрадиционал", считающим возможным освобождение изначальной (примордиальной) Традиции из порабощения профанирующим миром, в котором правят агенты Злого Вора-Демиурга, Отца Лжи и Нечести (Ахримана).

Нашим Движением никто не управляет. Некоторые добровольно принимают на себя организационные функции, но это вопрос личного побуждения, а не обязанности. Вне своих опорных точек-социумов мы должны быть рассеянны как звезды в небе и сиять каждая в своем созвездии. Наше братство лежит на ином уровне. Враг его чует, но не может осмыслить, и тянется к профаническим аллегориям. Отсюда сравнение с масонами. Но масонство – это самодеятельность, проваливающаяся в геенну.

Наши нити ведут к Грядущему Хельги Аватаре (да ускорит Промысел его приход!) и никакие сравнения здесь не уместны. Но сам принцип некоей "ложи" – основанной не на политдоктрине, не на этнической, ни на какой иной профанической почве, а только на принципе братства обладателей истины из числа меньшинства, которое является "моральным большинством".

Первым шагом подъема из безысходности Инферно должно стать насыщение Ноосферы светлыми образами и создание соответствующего образа Человека ("Воина Света"). 

Второй шаг - создание критической суммы таких людей ("Офицеров Дхармы")

Третий - качественное переустройство общества ("Реконструкция Будущего").  Должен их пройти  каждый человек, заинтересованный в наступлении светлого будущего.


The historiosophy of the Intertraditional

Mankind is the heirs of the third generation of Titans - the Hyperborean Olympians. Humans of North are the divinely blessed descendants of the holy forefather Japheth / Iapetus / Pra-Japati / Buto / Ptah / Patekatl / Pachacamak. 

They defeated and expelled "into the pitch darkness" ("Tartarus") the Enemies of the human race ("Giants", "Others", "Acheroth", "Megacitl"), establishing the great "Olympic order". 

But the Enemies managed to bring out a special kind of biorobots - "golems" - destructors and falsifiers, "bestrurs". It was by mixing with people at the genetic level that these "golems" - "bestrurs" caused the degeneration ("atavization") of the majority of humanity, and also led to the fact that the dominant function of humanity was won by the golem dominant - "reason", which, unlike "mind" is associated with prudence and profit, and which levels out the instinct inherent in man - "moral feeling", which manifests itself in sympathy, compassion and selflessness. Thus, next to “reasonable man” (homo sapiens) appeared a parasite of life – homo capiens (from Latin capio – “take, appropriate” = Skt. grah “take, appropriate” > Slav. greh “sin”). 

And the world began to sink more and more into Inferno (Hell), "the war of all against all", forgetting its true Heavenly Brotherhood and replacing it with the brotherhood of Cain and Abel - "Killers and Victims".

In this situation, the priests-keepers of the principles of the Olympians became the educators of new races of saviors (“Renovats”) of the whole world, the image of which was Heracles (Hercules, Yaroslav, Majid, Mahima, “Praised-and-Glorious”), the prophet of “humane Zeusism”, the "Emperor of Mankind", the Servant and Supreme Governor (Caliph) of Heaven on Earth.

But after the victory and, it would seem, the complete defeat of the forces of evil, the agents of degeneration again rose up and, like a tsunami, again rolled onto the Blessed World. And against them, new and new generations of Heroes of Humanity - "sons and grandsons of Hercules" were forced to go to battle again and again.

But will this never end? Are these cycles of the invasion and retreat of evil and the fight against it eternal? Alas, there is only Hope that the modern battle with the agents of the Enemy will be the last.

Organizationally, we are represented by the metahumanitarian movement -"The Intertraditional", which considers it possible to liberate the Original (Primordial) Tradition from enslavement by a profane world, in which the agents of the Evil Thief-Demiurge, the Father of Lies and Unholyness (Ahriman) rule. 

No one controls our Movement. Some volunteer to take on organizational functions, but this is a matter of personal motivation, not obligation. Outside of our reference points-societies, we should be scattered like stars in the sky and shine each in its own constellation. Our Brotherhood is on a different level. The enemy senses it, but cannot comprehend it, and is drawn to profane allegories. Hence the comparison with the Freemasons. But Freemasonry is self-activity, falling into Gehenna. 

Our threads lead to the Coming Helgi Avatar (may Providence hasten his coming!) and no comparisons are appropriate here. But the very principle of a certain "lodge" - based not on political doctrine, not on ethnic, on any other profane ground, but only on the principle of the brotherhood of the holders of the truth from among the minority, which is the "moral majority". 

The first step in the rise from the hopelessness of the Inferno should be the saturation of the Noosphere with light images and the creation of the corresponding image of a Human ("Warrior of Light"). 

The second step is the creation of a critical sum of such people ("Officers of Dharma"). 

The third is the qualitative reorganization of society ("Reconstruction of the Future"). Every person interested in the onset of a brighter future should go through them.

23.03.2022

Олег Греченевский: Россия теперь окончательно превратится в сырьевой придаток Китая

 Мое отношение к войне с Украиной резко отрицательное - как и у многих россиян. Ведь только полные идиоты могут поверить в официальную версию о том, что эта война была начата лишь для того, чтобы помочь несчастным донбасцам. И ничего хорошего от восстановления “железного занавеса” и окончательного превращения России в настоящего международного изгоя нам всем теперь уже ждать не приходится. А в выигрыше будет одна только правящая нами чекистская мафия – теперь чекисты подтянут еще больше пресловутую гайку и задавят всякую оппозицию Кремлю...

Я лучше коротко расскажу, как выглядела прежняя война на Донбассе в свете моих многолетний исследований чекистской мафии. Это на самом деле была тогда не война России и Украины, а нечто совсем другое, внутренний конфликт между чекистскими кланами.

1. Россией правят 4 чекистских клана, которые поделены на две враждующие между собой группировки. И в разное время эти группировки складывались по-разному, тут были все возможные сочетания кланов.

2. Украиной правят те же самые, враждующие между собой, кланы чекистской мафии - хотя там давно уже реально борются за власть только два чекистских клана. А именно, коржаковский клан КГБ (нынешний президент Зеленский) – и семейный клан КГБ (все предыдущие украинские президенты: Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович и Порошенко). У семейного клана в Украине изначально было большое преимущество, поскольку именно этой мафии принадлежит вся промышленность Восточной Украины и большая часть капиталов страны. Тогда как коржаковский клан базируется в основном на сельской Западной Украине – и выезжает лишь на украинском национализме.

Поэтому война на Донбассе - это было всего лишь проявление междоусобицы внутри чекистской мафии, а не настоящая борьба между Россией и Украиной.

01.12.2021

Антон Мырзин: Проект "Новый порядок": из вымышленной реальности в настоящую жизнь

Несмотря на то, что никаких планов по уничтожению или даже сокращению населения Земли не существует в принципе, прежде всего по причине крайней экономической невыгодности данного предприятия, в массовое бессознательное ранее было загружено огромное количество художественных сценариев, ставших основой для конспирологического мышления целых поколений людей, представляющих себе этот процесс как некий план, в котором якобы должны были быть заинтересованы тайные мировые элиты. 

Однако, вышесказанное не означает, что само по себе человеческое общество не несет внутренних механизмов саморазрушения в качестве неких базовых установок социального апоптоза, аналогично таковым, присутствующим в организме как отдельного человека (начиная непосредственно с клеточного апоптоза и заканчивая стремлением к смерти отдельных индивидуумов, даже ставшем основой отдельных специфических субкультур), так и обособленной части социума, например, семьи, коллектива, народа или даже целой страны.

Если же человечество по тем или иным причинам не имеет конкретного и осознанного плана прогрессивного движения вперед (т.н. "masterplan"-а или генерального плана), либо в силу различных причин утрачивает способность к стратегическому планированию доктрин своего устойчивого развития, начинает работать бессознательная схема, связанная со встроенным вкратце описанным выше механизмом самоуничтожения, что, кстати, мы и наблюдаем в настоящий момент.

Безусловно, подобный реверсивный план социальной деволюции начинает работать в основном и как правило за счет механизмов массового бессознательного. Повторюсь, никто и никогда не будет сознательно осуществлять то, что невыгодно. А вот бессознательно — вполне вероятно, да еще и с особым упорством, столь свойственным дуракам и/или безумцам.

Итак, в качестве одного из примеров подобных планов я хотел бы рассмотреть краткий сценарий фантастического боевика "Капитан Пауэр и солдаты будущего" 1988 г. (в России показ сериала начался 5 декабря 1991 года на телеканале "2x2"):

Сюжетная линия первого (и единственного) сезона сериала "Капитан Пауэр и солдаты будущего" разворачивается вокруг проекта «Новый порядок» (англ. Project New Order), который планирует осуществить Лорд Дредд. Проект, основная цель которого — истребить оставшихся людей для построения идеального мира — состоит из четырёх частей:

Стикс — выброс мощного яда, который уничтожил бы большую часть оставшегося в живых человечества;

Харон — создание армии усовершенствованных биодредов;

Икар — создание мощной орбитальной платформы, способной оцифровывать целые континенты;

Прометей — создание плазменного шторма, который бы выжег поверхность земли.

Если спроецировать импульсы массового бессознательного из условного сценария фантастического сериала на нынешнюю консенсусную реальность, то первая часть плана "Новый порядок" — Стикс — уже состоялась. Это, собственно и есть последствия халатной (т.е. бессознательной, не специальной) утечки БВА (боевого вирусного агента) SARS-CoV-2 из китайской военной лаборатории. 

Далее последует глобальное наращивание автономных роботизированных систем вооружений всеми крупнейшими странами-участницами глобальной экономики (Харон) как реальной альтернативы ставшей крайне уязвимой военной живой силе. 

Третья фаза означает выведение автономных роботизированных боевых систем на околоземную орбиту — того, на чем застопорились советские и американские космические программы с их орбитальными военными кораблями-челноками "Буран" и Спейс Шаттл соответственно (Икар).

 Затем, в результате неизбежного глобального конфликта, будет применено некое неядерное ОМП, основанное на новых физических принципах, но уже в глобальном масштабе. Допустим, электромагнитное или даже эфирно-резонансное (Прометей), которое и поставит окончательную точку в судьбе всего мира

Вот так или примерно так может выглядеть незавидная судьба всего человечества, если творящееся сегодня безумие не будет остановлено теми, кто еще способен это сделать на своем уровне.

10.02.2021

Володимир Єшкілєв: Нічна сила конспірології

Ще недавно на конспірологів дивилися зверхньо. Ну бігають світом дивні (смішні) люди, які вірять у рептилоїдів, пласку Землю й у те, що людством керує таємний світовий уряд. Нехай собі бігають, нехай собі фантазують. 

Але все змінилося 6 січня, коли в авангарді тих, хто штурмував Капітолій, опинилися активісти конспірологічного руху QAnon.

Експертні товариства після того хутко прозріли. “Конспірологія стала силою”, – забили вони на сполох. І прогнозовано натиснули на ту педаль, що вмикає голоси штатних пропагандистів. В Україні вважають, що педаль – ліва. Сумніваюсь. Бо ж праві, як виглядає, нині кіпішують не менше за лівих.

Декому здається, що конспірологія (конспіраціонізм, вчення про змову) виникла в ХХ столітті. Хтось при цьому згадує “жовту пресу”, інші говорять про міські легенди, про успішних авторів альтернативної історії та про філософські вправи на штиб “глубинного государства”, “комп’ютерної симуляції” Ніка Бострома або “суспільства як Паноптикуму”. Проте уявлення більшості про історичну “свіжість” конспірології є хибними.

Насправді конспірологія існує стільки ж, скільки й боротьба за владу та розумова рефлексія на неї. Конспірологія – ровесниця політики. Жертвами древніх конспірологічних теорій стали відомі історичні персонажі: перський цар Бардія з Ахеменідів, афінський полководець Алківіад, імператор Юлій Цезар, останні з Капетингів та московські правителі з сім’ї Годунових.

Список на бажання можна було б продовжити. Адже люди за всіх часів відчували, що з політикою щось не так. Відчували, що їх фактично дурять. Не отримуючи вичерпних відповідей з офіційних та публічних джерел, люди звертаються до тих, хто каже: “Я знаю”. У тих “знавців” є зрозумілі масам пояснення: відьми наворожили, цар несправжній, масони змовляються, вчені брешуть, Білл Гейтс чіпує, рептилоїди рулять.

З іншого боку, чого б там кому не хотілося, а конспірологія вже є невіддільною частиною політики, культури і мистецтва. Вона може бути фундаментальною, як вчення Платона про печеру, сумно-романтичною, як у романі Йоава Блума “Творці співпадінь”, апокаліптичною, як у фільмі “Матриця”, або ж краєзнавчою, як у творах Дена Брауна. А ще вона може кардинально змінювати те, що ми домовилися вважати реальністю. Це свого часу наочно довів Карл Маркс, запропонувавши світові конспірологічну версію виникнення доданої вартості.

Інформаційна революція перетворює конспірологію на один із головних та найбільш ефективних інструментів для інженерів делегованого буття. Власне історія виникнення вже згаданого QAnon є блискучим підтвердженням того, що за доби соціальних мереж кілька мутних фраз можуть задати тренд світових змін.

10.10.2020

Борис Межуев: Интеллектуальный класс как настоящий субъект истории

Насчет того, что приходит на смену старому либерализму вместе с BLM, дистантным образованием, ювенальной юстицией и однополыми браками. Я сомневаюсь, что за всем этим стоит "заговор банкиров", желающих превратить людей в роботов. 

Вообще, версии, что движущей силой истории являются элиты, которые недовольны качеством рабочей силы, слишком желающей есть, спать, развлекаться и размножаться, очень популярны у нас в стране, но вызывают сомнения - слишком много социокультурных затрат ради элементарного снижения производственных издержек. 

Версия, что за всем этим стоят разбуженные расовые и сексуальные меньшинства, мне представляется столь же малоубедительной - зачем геям дистант, зачем афроамериканцам ювенальная юстиция? Тут что-то не то. 

Если мы все-таки не будем углубляться в мистику и попытаемся трезво проанализировать суть происходящего, то мы неизбежно придем вновь ко все той же проблематике второго тома "Заката Европы" - поистине проклятой книге западной общественной мысли, вычеркнутой из всех престижных библиографических списков. Шпенглер противопоставлял "сословие тотема" "сословию табу" - то есть аристократию духовенству, секуляризированным наследником которого и является интеллектуальный класс.

Все дело в том, что настоящим субъектом истории являются не корыстные элиты, думающие о том, как избавиться от рабочей силы, и не завистливые меньшинства. Субъектом истории является интеллектуальный класс, который каждый раз, выходя из своих научных монастырей и заявляя о своих претензиях на лидерство, рушит все возможные социальные порядки, борясь со всеми "неприятными классами", попеременно заключая союз с одними против других. 

C моей точки зрения, у интеллектуального класса есть одна главная утопия, опубликована она в 1627 году и называется "Новая Атлантида". Она понятна, логична и кажется даже осуществима. Интеллектуальный класс постоянно пытается ее реализовать, но как только он к ней приближается, что-то происходит, и утопия превращается в антиутопию. Откуда ни возмись, появляются "неприятные" классы, причем еще более "неприятные", чем предыдущие. В 1920-е гг. в СССР казалось бы интеллектуальный класс уже уничтожил все "неприятные классы", расчистил место для Новой Атлантиды, и тут вдруг появляется номенклатура и уничтожает вождей интеллектуального класса... Иными словами, брахманы сбрасывают очередных кшатриев и получают еще худшую элиту в качестве Немезиды. Это и есть по видимому тот механизм истории, который Шпенглер открыл во втором томе "Заката Европы", и именно по этой причине Цымбурский хотел поставить Шпенглера на место Маркса.

Новый уклад - это союз интеллектуального класса с менеджериальной элитой против силовых структур, национальной бюрократии, частных предпринимателей, части ученого сословия и духовенства, вписавшихся в мир Модерна. 

Чтобы победить "неприятные классы" интеллектуальный класс заручается поддержкой тех самых меньшинств, натравливая их на "неприятные классы", казалось бы взявшие верх в 1990-е годы. 

То, что сейчас происходит, - это своего рода реванш этого класса, который считал себя главным бенефициаром глобализации, но в итоге вынужден был отдать власть людям, демонстративно не читающим книг и разговоривающим на блатном языке. Поэтому столь много интеллектуалов сегодня с надеждой ждут поражения трампизма, за которым стоят почти все "неприятные классы" уходящей эпохи кроме поссорившихся с Трампом военных и спецслужб. 

Ювенальная юстиция  необходима интеллектуальному классу как шаг к разрушению семейного ойкоса, в котором видится ячейка воспроизводства "неприятных классов". Это попытка создать комфортную среду для интеллектуального развития, а она несовместима с многодетной семьей. Человек не может быть одновременно предан семье и интеллектуальному монастырю (вспомните хотя бы "Девять дней одного года").

14.01.2020

Кирилл Серебренитский: Метаистория и конспирология

...аварский аул Хунзах на севере Дагестана и буришское княжество Хунза(х) на севере Индии: для академического учёного это - случайное созвучие, для поэта - изысканная симметрия фонем.

Сходство квази-калатравского креста из города Куэнка, в Ла Манче, Испания, и плетёного иранского солярного символа в Кубачи, в южном Дагестане: академический учёный обязан на это пожать плечами, но он вполне может уступить место художнику.

Я - вот о чём: конспирология, или, точнее, философствующая на средневековый алхимический манер метаистория и её деревенская простодушная внучка - фолк-хистори, - были бы прекрасны, и даже - необходимы, если бы не объявляли кухонную войну академической науке. И не жили бы только этой войной. А бежали бы впереди, разведывая дорогу.

Конспирология, на самом деле, совершенно не нуждается в нарративной зоне, которую занимает академическая история. Она не должна туда лезть, как в переполненный вагон, с воплями "я с ребёнком", "я титульная нация" или "трудящему человеку присесть некуда".

Нарратив не нужно делить. Но его следует разграничивать для того, чтобы осваивать разными методами, не задевая контрабас черенком лопаты.

Вместо того, чтобы осваивать собственные пространства, метаисторики современные уныло паразитируют на академическом нарративе (с отставанием в 20-30 лет, потому что используют те огрызки, которые валятся в мусорный бак популяризации). Соответственно, они ведут себя как вечно голодный и злобный холоп, который вынужден доедать остатки за барином и, при этом, искренне не понимает, чем он хуже барина, оттого и злится. Меня ещё в молодости именно это от них отталкивало.

Метаистории всего лишь нужно осознать себя в роли совершенно особого феномена, близкого, но параллельного научной истории. Переродиться в облике когнитивной игры, довлеющей, скорее, к искусствам.

Проникновение в пограничные созвучия и соцветия смыслов, романтически-авантюрные зигзаги по гипертексту, вольная эквилибристика на фронталах восприятия, - это то, что академическая наука не может (и не должна) себе позволить, но то, что порой ей нужно, даже необходимо - в помощь.

И всё было бы хорошо. ...Если бы позиции во главе метаистории не захватили бы воинственные угрюмые дураки, для которых главная интенция - это: "а чой-та он профессор, а я нет? я тоже книжки читать могу". Но они захватили. Прочно.

***

P.S. Комментарий доктора исторических наук, ведущего научного сотрудника Института керамологии НАН Украины Константина  Юрьевича Рахно:

Кирилл, я частично с Вами соглашусь. Нужна такая площадка, на которой проигрывались бы догадки и гипотезы, выдвигались бы смелые теории, прорабатывались бы версии. В том числе, и о распространении символов, о культах и верованиях, о связях между народами.

Помните, были раньше такие научно-популярные книги, типа "По следам Добрыни" или про народную игрушку, с гипотезами, что откуда в орнаментике? Они не были академичны, но и не антинаучны, их было интересно читать и, в принципе, можно было даже сослаться на них, если уж совсем приглянулась версия - без особого греха.  Тогда, в 1970-1980-х, было поколение вдумчивых читателей, они читали побуквенно, осмысливали и строили версии, порой очень здравые.

Вот Мишель Песель, автор "Золота муравьёв". Человек выучил дардский язык, поехал к дардам, записал их фольклор, описал обычаи и увидел всё своими глазами ради проверки метаисторической (?) версии. Я был бы рад, если бы кто-то поехал в один Хунзах, пожил там, всё изучил, а затем во второй. Так от них есть этнографический толк, потому что умный и одарённый человек пусть не докажет что-то там, но увидит, подметит и опишет важные и интересные подробности.

Да и у каждого академического учёного есть свои сложно доказуемые теории или такие пространства, где движешься по интуиции.

Тут причина - для меня - не столько в свойстве этих дисциплин, сколько в общем упадке эрудиции. Было поколение интересных метаисториков, читавших старинные книги, что-то искавших.

03.10.2019

Александр Елисеев: Страхолюдное время

Мне возражают – дескать, кукловоды просчитались с этой Гретой, вызвав отторжение. Дескать, с таким-то злобным выражением лица она предстала отвратительной страхолюдиной.

Никакого провала здесь нет. Те, кто раскручивает юную эко-мессию, существа очень и очень хитроумные. Они сами создали некий фон, на котором всякие злые образы не столько отталкивают, сколько притягивают. 

И здесь главную роль сыграл западный кинематограф, который выполняет функцию, аналогичную «советскому» Агитпропу. Я имею ввиду мощнейшую киноиндустрию ужасов (хоррора). Людям столько раз показали всяких монстров (зомби, вампиров, оборотней и т. д.), что они уже давно стали родными и близкими. Исчезни они, и люди стали бы выть от тоски.
Более того, монстров стали оправдывать, показывать некую их милоту (сериалы «Новая эра Z», «Я- зомби», «Ван Хелсинг», "Проповедник", «Карнивал Роу» и др.). Они становятся всё более симпатичными, не переставая быть омерзительными.

Совершена великая аксиологическая революция - омерзительное стало привлекательным.

Несомненно, человечеству готовят всемирную диктатуру людей со злыми лицами. Причем, это будут такие злыдни, по сравнению с которыми великие диктаторы покажутся милыми пусиками. Да, они, собственно говоря, пытались создать себе имидж «прекрасных парней».

Однако, времена утопического популизма прошли, а сам популизм сейчас осуждается с высоких трибун. Никто не собирается заманивать человечество в прекрасное будущее, пусть и в обманных целях. Нам пообещают ужасное будущее, которое только и может спасти от планетарной гибели. Строгая промышленная экономия, меньше народа – больше кислорода, всеобщее покаяние за погубленную природу, и т. д. Вдалбливать это будут жрецы со злыми лицами – коллективная «Грета Тунберг». А править – какой-нибудь совершенно недемократический Всемирный совет глобальных корпораций (по Э. Тоффлеру), который нам ещё ту рожу скорчит. К слову, глобалистский и наднациональный ЕС уже показывает пример недемократического управления.

Но это не единственная мотивация. Гипер-элитарии очень хотят стереть границу между нашим миром и «астралом», Навью, Психеей. Это им нужно, чтобы обрести мощное психоэнергетическое могущество. А там находится инферно с демонами. Их и попытаются выпустить сюда, в качестве некоей «оплаты» за помощь. А до этого мы увидим многомиллионные орды людей, потерявших свой облик и ставших зверолюдьми. Для этого, в частности, и нужны разного рода кинематографические зомби-апокалипсисы. Людей готовят к некоему зловещему часу икс.

Тут можно предположить такое развитие событий. Глобальная диктатура станет настолько невыносимой, что люди выберут некоего глобального «избавителя», сделав его всемирным «монархом». Он-то будет косить под добрячка – с целью кинуть как глобальных правителей, так и почитателей. Конечно, сам этот «добряк» будет не лучше, а хуже. Ну, а кто им будет, понятно – антихрист.

11.04.2019

Рыцари - это беспозвоночные: конспирологическое

- Рыцари выезжали из замка полностью одетые в латы, так что никто не видел, как они, собственно, выглядят,
- У замка их встречал и сопровождал вспомогательные отряд из 5-10 человек, причем если они теряли рыцаря, то их вешали,
- Рыцари до возвращения в замок латы не снимали,
- Сопровождающие должны были несколько раз за день вливать рыцарю в латы ведро воды.

Из этого авторы делают вывод о том, что рыцарями на самом деле были какие-то беспозвоночные типа кальмаров или осьминогов, которые нуждались в постоянном орошении водой и которые не могли передвигаться по суше без лат, которые служили экзоскелетом.

Сейчас время изменилось. Стреляют реже, но уже не стрелами, а пулями, от которых латы не спасают. Поэтому для современного «рыцаря» нужна не сплошная сияющая броня, а что-то другое, не столь броское, но полностью закрывающее тело и скрывающее фигуру. Подумав, мы понимаем, что современными «рыцарями», то есть существами типа крупных осьминогов, являются «мусульманские женщины». Для дополнительного подтверждения должен заметить, что исчезновение рыцарей в латах и появление странной моды на хиджабы произошло в одно и то же время.


24.03.2019

Максим Борозенец: Просветление после Просвещения

Изучение генезиса современного, безбожного мира по-прежнему является одной из главных задач, стоящих перед традиционалистами. И здесь надо всегда иметь в виду, что Модерн был не просто отрицанием Традиции, но пародией на нее. Важнейшим этапом ликвидации традиционного общества стало превращение науки в новую «церковь»

1. «Что внизу, то вверху, и что вверху, то внизу»

Вы чувствуете? Под нашими ногами неслышно шевелятся громадные тектонические плиты, неощутимо передвигая дремлющие туши континентов в бассейне океана. По всей поверхности планеты и в ее пульсирующих недрах неутомимо текут воды, осуществляя круговорот жизни во всех ее разнообразных формах. Воды насыщают почву и переполняют океаны, которые пенящимися пастями набрасываются на берега, отвоевывая песчинку за песчинкой. Время от времени из самого сердца земли прорывается сокровенный огонь, и властно осаждает безутешные поползновения моря. Клубящийся пар, рождающийся в средоточии воды и огня, уносится вверх, в синее небо, где за берегами верхних вод продолжается все то же противостояние в образах вещества и пустоты, света и хаоса.

Мироздание находится в непрерывном движении. Его постоянное обновление – лишь проявление неизменной Вечности, которая зиждится на приципе, что всё запечатлевается в противоположностях, которые самотождественны. Посреди этого парадокса неуверенно стоит Человек и время от времени пытается набросить на него упряжь своих логических построений, чтобы не только разглядеть и познать эту Истину во всех эфемерных формах, но и подчинить ее своей самонадеянной воле, и заставить служить нелепому гордому разуму.

08.02.2019

Олег Гуцуляк: Не одобряет ООН? Одобрит Космос!: Вторжение виртуальности в реальность

ВВС часто экспериментирует на своими зрителями, особенно во время конфликтов, войн и революций, что делает их новости особенно красочными. И что было неоднократно отмечено.

На сей раз рассказывая о трагических событиях в Сирии, где правительственные войска чинят бесчеловечное над мирными гражданами, на задний плане, в виде заставки-иллюстрации, поместили странный логотип, вызвавший у публики неоднозначную реакцию. Зрители тут же наделали принтскринов и поместили картинки в социальные сети. Проницательные игроманы быстро распознали логотип «Космического Командования Объединенных Наций» (United Nations Space Command) из HALO.

Намёк властьпредержащих на Западе более чем чёткий. Если Совет Безопасности ООН откажется санкционировать операцию в Сирии, для этого найдутся иные методы  —  будут приняты меры «вне пределов компетенции» Совета безопасности ООН.


Никакой ошибки в данном логотипе нет. Давно известно, что масоны получают сигналы о начале спланированных акций не по каким-то секретным каналам, а из средств массовой информации: газет, журналов, радио, тель-авидения. Ничем не примечальные для обывателя заметки или сообщения в СМИ сообщают своим о кризисах, революциях, перевотах, войнах, падении или росте валют, дележе имущества и прочем. Кому знакома система символов, те сигнал поняли.

Но не только Запад делает намеки на грядущий Новый Мировой  Космический  Порядок.

О принятии его сигнализировала и «теневая  элита» России, давшая добро на дальнейшее  развитие всей Западной политики против Россия.  Недавно в концертном зале «Крокус Сити Холл» состоялся литературно-идеологический вечер  «духовного отца» «Коалиции Небо» Иоанна Охлобыстина, известного как автора «Доктрины 77» и «Параграфа 78».  На сцене фешенебельного зала, где стояли черный рояль, белая кафедра и имперские флаги, было заявлено: «Сегодня рождается будущее», «Организация, которой однажды будет принадлежать весь мир». Клоун Охлобыстин выступил в качестве репрезентанта именно противоположной для оппонентов стороны — «Мировой Вертикали», т.е. тех, кто с помощью авианосцев, контролирует небо,  против «Мировой Горизонтали», т.е. тех, кто пытается копошиться на большом пространстве земли.

В качестве эмблемы «Коалиции Небо» избран логотип Империи Человечества из WARHAMMER : 40000.

05.02.2019

Максим Калашников: Глобокризис как криминальная революция

Принимая крайние формы в РФ, криминализация «элиты» толкает события к новой русской опричнине.
Подчас кажется, будто мы снова живем в конце 80-х, во время агонии «Горбачев-периода». Только теперь «горбостройка» распространилась на весь мир. Разложение «элит», коррупция и криминализация ведут человечество к страшной катастрофе.
Недавно в Институте динамического консерватизма прошел семинар известного советско-российского криминолога Владимира Овчинского «Кризис: криминальные истоки и криминальные последствия». Мы оказались просто ошеломлены потоками страшной информации. Складывая воедино куски «мозаики», получаешь картину и глобальной преступной революции, и агонии либерально-монетаристского квазикапитализма на постсоветском пространстве.
Очевидно: мы – на пороге новых великих потрясений «земшарного» размаха. Капитализм, загнив, закономерно перешел в стадию организованной сверхпреступности. Сейчас он затягивает нас в преисподнюю.
В грядущем мире выстоит и победит лишь тот, кто сможет преодолеть криминализацию общества, создав свой вариант успешной опричнины. Национально-ориентированной. Построенной под воплощение социально-философского Суперпроекта.
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти