Андрій Поцелуйко: Між двома імперіями: мезоєвразійство Олега Гуцуляка, чорноморська візія Юрія Липи та український пошук власного цивілізаційного простору

Між двома імперіями: мезоєвразійство Олега Гуцуляка, чорноморська візія Юрія Липи та український пошук власного цивілізаційного простору

Кожна велика політична спільнота рано чи пізно ставить перед собою питання: хто ми є у світовій історії? Для України це питання набуває особливої гостроти через її розташування на межі кількох цивілізаційних світів. Протягом століть українські землі перебували між Балтикою і Чорним морем, між степом і лісом, між католицьким Заходом і православним Сходом, між імперськими проєктами, які намагалися включити їх до власних історичних наративів.

Саме тому українська інтелектуальна традиція постійно породжувала концепції, покликані пояснити особливість українського географічного та культурного становища. У XX столітті однією з найвпливовіших стала геополітична доктрина Юрія Липи, який бачив майбутнє України через призму Чорного моря. На межі XX і XXI століть з'явилася інша спроба осмислення української суб'єктності — мезоєвразійство Олега Гуцуляка.

Обидві концепції мають спільне коріння: вони прагнуть звільнити українську думку від необхідності обирати між Росією та Заходом як єдиними можливими цивілізаційними орієнтирами. Однак кожна з них пропонує власну відповідь на питання про місце України у світі.

Справжня історія людей, які відмовилися здатися й обрали йти крізь неможливе

 У 401 році до н. е. величезне військо грецьких найманців прийняло, здавалося б, звичайне завдання: підтримати Кіра Молодшого, перського принца, який прагнув скинути свого брата й захопити трон Ахеменідівської імперії.

Їх було близько десяти тисяч гоплітів. Загартовані ветерани нескінченних битв. Люди з різних міст, об’єднані не спільним прапором, а досвідом і ремеслом війни. Вони воювали за платню. За честь. За виживання.

Вони не уявляли, що цей контракт приведе їх у саме серце чужої імперії… і в одну з найнеймовірніших одіссей античності.

Похід розпочався без потрясінь. Військо просувалося злагоджено й дисципліновано. Але все змінилося в одну мить у битві при Кунаксі. Кір загинув у бою. Разом із ним загинула й сама мета експедиції.

Греки залишилися самі. За тисячі кілометрів від дому. Оточені ворогами. Без союзників, без платні, без шляху назад.

І тоді настав найжорстокіший удар. Перси запропонували переговори. Пообіцяли безпеку. Запросили грецьких командирів на перемовини. Це була пастка. Майже всі генерали були вбиті. Військо залишилося без керівництва. Обезголовлене. Розгублене. Приречене.

Саме тоді вперед вийшов молодий афінянин — Ксенофонт. Він не був ані найстаршим, ані найвищим за рангом. Але мав те, що тоді було важливіше за все: ясність розуму, дисципліну й волю до життя. Він перегрупував ряди. Позбувся зайвого. Говорив до воїнів не як до найманців, а як до товаришів по спільній долі.

Рішення було сміливим, майже безумним: іти вперед. Не здаватися. Не благати пощади. Рухатися на північ. До гір. До невідомих земель. Туди, де можна буде знову побачити море.

Почався марш довжиною близько 2 500 кілометрів.

Вони проходили крізь крижані ліси. Дерлися в гори, де сніг доходив до пояса. Ворожі племена нападали з урвищ. Бурхливі ріки перекривали шлях. Голод, хвороби, ночі настільки холодні, що солдати спали, притиснувшись одне до одного, аби не замерзнути.

І все ж вони йшли вперед. Кожен світанок був перемогою. Кожен крок — актом опору. І ось одного дня, після місяців пекла, сталося неймовірне. З передніх рядів пролунав крик, що прокотився хвилею: «Thálassa! Thálassa!» Море! Море!

Перед ними відкривалося Чорне море. Шлях додому. Грецький світ. Реальна надія на виживання.

Вони не завоювали міст. Не захопили тронів. Не змінили історію Перської імперії.

Вони зробили щось рідкісніше. Вони пройшли через цілу імперію й не зламалися.

Цей марш був описаний самим Ксенофонтом в «Анабазисі» — творі, що є не міфом і не легендою, а безпосереднім свідченням. Справжньою історією людей, які відмовилися здатися й обрали йти крізь неможливе.

Десять тисяч не виграли війну. Виграти війну складно.

Але вижити там, де здається, що немає виходу, — ще складніше.

І вони це зробили. Крок за кроком. До самого моря.

Гімн Евксинії, Дочці Великого Понту, Праматері України

О, Евксиніє, світлолика,
Дочко безмежного Понту Великого,
Із хвиль чорних і синіх
Ти постала — тиха й грізна.

Море було твоїм лоном,
Вітер — твоїм подихом,
Сіль і глибини — твоєю кров’ю,
А береги — твоїми долонями.

Ти вивела народи до світла,
Ти навчила берег любити степ,
Там, де хвиля цілує землю,
Народилась доля України.

О, Мати шляху і пристані,
Берегине договору й честі,
Ти дала ім’я морю гостинному
І зробила його домом, а не безоднею.

Пам’ятаємо тебе в шумі хвиль,
У співі чайок над лиманами,
У снах мореплавців і хліборобів,
У солі сліз і радості повернення.

Благослови наші води й поля,
Наші міста і кургани пам’яті,
Хай не висохне корінь роду,
Хай не зрадить берег море.

Славимо тебе, Евксиніє,
Мати глибин і землі родючої,

Ти — початок дороги,
Ти — пам’ять, що не тоне.

Слава Евксинії — Матері Моря і України.

JAPONOPHILIA / ЯПОНОФІЛІЯ

 Japanophilia. Ruch monarchiczny na ziemiach Europejskiej Sarmacji, który doprowadzi do powstania najstarszej dynastii na świecie - Yamato na tronie Międzymorza! Banzai za króla i za kraj!!!

Японофілія. Монархічний рух на землях Європейської Сарматії, що призведе до встановлення найдавнішої династії у світі - Ямато на троні Інтермаріуму! Банзай за короля і за край !!!

MROCZNY BAŁTYK

https://www.facebook.com/groups/143537452509243

ЧОРНЕ МОРЕ ЩЕ ВСМІХНЕТЬСЯ! 

https://www.facebook.com/groups/czornemore

Обидві групи утворюють КОНФЕДЕРАЦІЮ ДО ВЕЛИКОЇ МОРСЬКОЇ ЗІРКИ, об'єднюючи жадаючих відродження монархічного устрою в країнах Європейської Сарматії. 

Але прагнемо не реставрації якоїсь династії, а вважаємо за доцільне запросити на Перестол Заморську Царівну!