«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
2. Инверсия – магистральный путь, что понятно: Традиция – это гигантский кладезь, резервуар для ненасытного черпания оттуда Модерном. Энергия отрицания мощна всилу своей примитивной однонаправленности, и напрямую зависит от мощи отрицаемой величины, а Традиция представляет собой многотысячелетний богатейший фундамент. Трансгрессивные явления маргинальны и разрознены, их элементы используются Инверсией как вторичное топливо в войне отрицания.
3. К началу ХХ века инверсионный Модерн представляет собой мощную магистраль либерализма – экономического, научного, философского и т.п. Разрозненные трансгрессионные течения постепенно упорядочиваются и объединяются в разнообразные кластеры: социал-утописты, коммунисты, анархисты, фашисты, интегралисты и т.д. Однако, все они уже заряжены энергией отрицания, доставшейся от основного направления Модерна.
4. ХХ век явил нам воплощение трансгрессионных проектов в виде коммунизма (СССР, Китай, Корея и т.д.) и фашизма (Италия, Германия и т.д.) Созданные государства оказались архаичными в своей сути, традиционными в новых исторических условиях, в чем не преминули обвинить их либеральные критики (К. Поппер, Ф. фон Хайек). Либеральная система, основанная на отрицании, получила в лице этих государств и их идеологий новые мощные резервуары для развития своего инверсионного пути (резервуар Традиции на тот момент был практически истощен).
5. К концу ХХ века все независимые социалистические проекты пожраны «освобожденным Уроборосом» инверсионного Модерна. В преддверии «голода» либеральная система запускает Постмодерн – массовое производство виртуальных сущностей как образование новой питательной среды для Модерна. Таким образом, Модерн превращается в Дон-Кихота, придумывающего себе монстров, чтобы оправдать продолжение инверсионного пути. Либерализм клонирует себе врагов, обучает их, дает им оружие, чтобы потом объявить им свою «священную освободительную войну». В этом мире мы сегодня живем.
6. В хаотической среде Постмодерна зарождается УЛЬТРАМОДЕРН как предчувствие. «Ультра-» означается «по ту сторону», и отсылает нас напрямую к трансгрессионным учениям раннего Модерна. Ультрамодерн опирается на историю развития трансгрессионного пути Модерна и принимает опыты коммунизма, анархизма, фашизма, и особенно консервативной революции для осуществления радикального шага по ту сторону Постмодерна как освобождения из иллюзорной темницы, сфабрикованной инверсионными силами Модерна. Будущее неизбежно приближает Ультрамодерн, где вновь явит себя Традиция в лице власти новых жрецов (Археократия).
INTERTRADITIONALE: Traditio — Integratio — Revolutio
Комментариев нет:
Отправить комментарий