Вперше її виділив британський археолог Леонард Вуллі під час розкопок пам’ятки Телль-ель-Убейд, від якої культура й отримала свою назву. Проте першим на цей штучний пагорб поблизу стародавнього Ура звернув увагу археолог Гаррі Голл, який у 1918–1919 рр. очолив експедицію замість раптово захворілого керівника Леонарда Кінга. Голл натрапив на дивовижні руїни храму III тис. до н. е., збудованого на високій терасі з випаленої цегли. До святилища вели багатоступінчасті сходи, обабіч яких стояли величезні лев’ячі голови з бітуму, вкриті міддю, з очима з яшми та черепашнику. На вхідному барельєфі було зображено орла з головою лева — символ богині Нінхурсаг, якій і присвячувався храм.
Л. Вуллі, захопившись цим місцем, продовжив роботу Голла і довершив дослідження. Біля сходів він виявив колони, інкрустовані перламутром і сланцем або обшиті міддю, а також мідних биків. За реконструкцією Вуллі, фігури биків стояли на карнизі вздовж стіни, а між ними у спеціальні отвори вставлялися збережені глиняні квіти на високих стеблах, створюючи ілюзію тварин на луці. Вище розташовувалися три фризи із зображеннями птахів, доїння корів та відпочинку худоби. Нижче сходів стояли статуї телят, що підтримували трон божества із символом баранчика. На цьому епохальному відкритті Вуллі не зупинився і заходився досліджувати сусідній менший пагорб, який виявився давнім цвинтарем.
Спершу бідні могили принесли лише розчарування та величезну кількість уламків посуду, за якими Вуллі склав першу хронологічну таблицю убейдської кераміки. Продовжуючи рух углиб історії, він відкрив гончарну майстерню з гончарним кругом, а в нижніх шарах поховань виявив артефакти, які викликали справжнє потрясіння серед науковців — унікальні глиняні фігурки людей.