Андрій Поцелуйко: «Жир», золото і фарн: до інтерпретації символіки достатку в дослідженні Костянтина Рахна

 Дослідження доктора історичних наук Костянтина Рахна, присвячене семантиці слова «жир» у давньоруській традиції [1], відкриває можливість нового прочитання одного з найдавніших символів слов'янської культури. Автор переконливо показує, що в пам'ятках Київської Русі «жир» означає не лише матеріальну речовину, а й достаток, процвітання, родючість, щасливу долю держави та благополуччя народу. Особливо важливим є його аналіз «Слова о полку Ігоревім», де після поразки князя Ігоря Русь утрачає свій «жир». Цей образ навряд чи можна пояснити лише економічними збитками. Він має значно глибший, міфологічний зміст.

Водночас К. Рахно не стверджує прямо, що слов'янський «жир» є аналогом іранського фарну (xvarənah). Його дослідження радше демонструє, що символ «жиру» функціонує в тому самому колі уявлень, де достаток, перемога, законна влада і божественна прихильність утворюють єдиний смисловий комплекс. Саме це відкриває перспективу ширшого індоєвропейського порівняння.

В іранській традиції фарн є невидимою сакральною силою, що дарує цареві законність влади, військову перемогу, багатство і процвітання країни. У зороастрійських текстах він нерідко описується як сяйво або світло, що має золотий блиск. 

Фарн може покидати негідного правителя і переходити до того, хто має божественне право володарювати. Таким чином, він є не матеріальною субстанцією, а проявом космічної благодаті.

Не менш цікаві паралелі знаходимо у ведійській традиції. Топлене масло — ghṛta — є головною жертовною речовиною, яка живить богів через вогонь. У «Рігведі» воно неодноразово описується як блискуче, золотаве, сонцеподібне. Потоки ghṛta течуть у небесному світі, а саме масло символізує життя, достаток, благословення і підтримання космічного порядку. Воно не є аналогом фарну, однак виконує роль матеріального носія тієї життєдайної сили, яка походить від богів.

Андрій Поцелуйко: Золото і фатальна жінка

 Стаття Bernard Sergent, "L’Or et la mauvaise femme" (Sergent, Bernard. L’Or et la mauvaise femme // L’Homme. – 1990. – N 113. – P. 13-42) досліджує паралелі між міфами про першу війну Риму та першу війну богів у скандинавській традиції. Автор аналізує роль золота та жіночих персонажів у цих міфах, розглядаючи їхню символіку та культурне значення.

Б. Сержан аналізу те, як золото фігурує у міфах в якості символу влади, жадібності й конфлікту. Він порівнює його роль у римських і скандинавських переказах. Воно асоціюється з конфліктами, владою та жадібністю. У римській та скандинавській традиціях золото є не просто матеріальним багатством, а також символом змін і боротьби. У статті також розглядається, як жіночі персонажі, які ініціюють конфлікти, вписуються в міфологічні та культурні уявлення про владу та обман. Сержан порівнює римську богиню Беллону та скандинавську богиню Фрейю, зосереджуючись на тому, як вони впливають на перебіг міфологічних подій. Автор досліджує схожість між першим конфліктом богів у скандинавській міфології (війною між асами та ванами) і римськими міфами про війну. Він аналізує, як ці міфи відображають історичні та соціальні процеси в різних культурах.

У римських переказах золото часто пов’язане з боротьбою за владу—його здобуття або володіння може призводити до великих змін у суспільстві чи між богами. Наприклад, у міфах про заснування Риму золото може символізувати зраду або викликати суперечки між персонажами. У скандинавській традиції золото також відіграє важливу роль, особливо в історії про кільце Андварі—чарівний золотий перстень, що приносить прокляття своїм власникам. Це відображає ідею, що золото може бути джерелом конфліктів, жадібності й небезпеки. Отже, золото в цих культурах стає не просто матеріальною цінністю, а рушієм міфологічних подій та символом змін, війни й боротьби. 

Володимир Єшкілєв: Золотий колір означає безодню точніше за чорний

 В першій “іпостасі краси” золото виступає своєрідним “кінцем зображення”. Глухий кут золотого блиску обмежує простір візантійської ікони. Тут золотий колір означає безодню точніше за чорний. Справжній космос іконографії – чорні зірки на золотому небі. 

У другій іпостасі свого мистецького застосування золото стає прозорим. Воно не відблискує, а з теплою повільністю поглинає глядача, немов золота завіса вечірнього неба. Золота прозорість була улюбленою метафорою містиків і духовидців. У двадцять першій главі “Апокаліпсису” святий Іоанн Богослов так бачить благословенний і янгольський Небесний Єрусалим: “А побудова стіни його – яспіс, і місто – золото чисте, схоже на скло чисте... а вулиці міста – золото чисте, немов скло кришталеве”.

Накопичення золота, на відміну від накопичення грошей, є процесом метафізичним. Золото має дивну властивість: святих воно робить святішими, грішників – злочинцями, а найменші вади людини доводить до нестерпного блиску. Золотом вкриті раки святих і саркофаги деспотів. Єдина кислота, яка розчинює золото, за доби алхіміків отримала назву “королівської води” – Аква Регія. Відновлювача золота називають «Філософським Каменем». Тут ціла концепція найбажанішого елемента Серединного світу. Золото щезає через «королівське» і відновлюється через «філософське».

Воно нібито прокляте, закляте й протиставлене Духові як носій матеріальної спокуси. Як універсальний еквівалент для вимірювання усіх ницих бажань, окрім бажання зради. Зраду вимірюють у срібляках. Зрада хотіла піднятися до золота, але не змогла. Себто, окремо змогла, а в принципі – ні.

Давній метафізик Ван Вай вважав, що маленька золота монетка може поглинути звільнену енергію “ці” трьох тисяч людей і зберігати її три тисячі років.

Є також люди, які відчувають золото на великій відстані. Їх використовують для пошуків скарбів і для крадіжок. Прості злодюжки іноді непомильно знаходять хитро сховане золото у багатокімнатних квартирах. Серед обраних є справжні знавці цього металу. Єгипетське золото вони назвають “мудрим і повільним”, а латиноамериканське — “вередливим і комизливим, немов п’яна танцюристка”. Також, кажуть, що вони бояться стародавнього індійського золота, яке “геть усе прокляте та нечестиве”.

Астрофізики кажуть, що золото є рідкісним металом завдяки своєму походженню. Термоядерні реакції в надрах нашого Сонця ніколи не синтезували металів, ваговитіших за залізо. Лише такі виняткові за потугою галактичні катаклізми як зіткнення і вибухи нейтронних зірок здатні народжувати золото та важкі метали. У всьому Всесвіті його обмаль. Тому у творах олдових фантастів косміти полюють за золотом. На планетах рептилоїдів та арахноїдів золото так само у дефіциті.

Кажуть, що за вісім тисячоліть рудної справи люди видобули лише 120 тисяч тон жовтого металу (до відкриття Америки Колумбом у 1492 р. у Східній півкулі було лише 13 тисяч тон). Все без винятку золото теперішнього світу можна було б розмістити у мегазлитку кубічної форми з ребром у 17,3 м. При тому добова біологічна потреба людини в золоті складає від 2 до 5 мікрограмів. Достатньо носити на пальці золоту обручку або перстень, щоби забезпечити організм потрібною кількістю золота.

На світанку цивілізації монархи намагалися контролювати потоки жовтого металу. Перські царі стягнули до своїх скарбниць до 80% тодішніх запасів золота. Олександр Македонський пограбував ці запаси і золото Даріїв та Артаксерксів знову розтеклося світом. Римська імперія довгі століття купувала за золоті авреуси китайський шовк і до 5 ст. нашої ери 90% світових запасів жовтого металу перемістилося до Піднебесної. Римляни перейшли на срібляки і мідь.

А золото тішило володарів імперій Тан, Сяо, Мін. Воно, немов вода влади, перетікало з кишень старих імператорів до молодших династів та їхніх наложниць, залишало древні столиці і знаходило собі притулок і спокій в нових. Потім його захопив брутальний і байдужий до прикрас Чінгіс. Кажуть, що десь у пустелях між Ороном і Тянь-Шанем й досі лежать три сотні тонн того давнього сутінкового золота. Хан Гуюк сховав його від фатальної жадібності своїх братів і племінників.

Що там чекає на відкриття, в тій купі дорогоцінностей світодержців, у згромадженні предметів, невипадковому лише завдяки металу? Золоті дзеркала імператора Дзуна? Браслети Мяо Се? Маски верховних жриць Курану і Трану? Тіари халдейських первосвящеників? Браслети з правдивих Майтрей. Золоті Будди? Ті, які посміхаються до темряви і не бояться часу?

https://www.ji-magazine.lviv.ua/2025/yeshkilyev-zolotyj-kolir-oznachaye-bezodnyu-tochnishe-za-chornyj.htm

Золото — эквивалент солнца

Эзотерически Золото — эквивалент солнца, главного источника жизни. Золото считается застывшим здесь, на земле, каплей солнца, минерализированной слезой. Это чистая благодать, барака для тех, кто поклоняется ему.  Ацтеки, персы, греки, египтяне. В той или иной проекции, но солнце выступало главным божеством. Митра у древних иранцев был богом Солнца и договора и изображался в виде молодого человека с тиарой на голове, солнечной короной с исходящими лучами. В Кариканче, храме солнца в  городе Куско находился гигантский золотой диск - объект поклонения инков, он опустился с небес прямо на глазах у их правителя Атауальпы.

Экзотерически Золото (Au от лат. Aurum) — элемент 11 группы шестого периода периодической системы химических элементов Д. И. Менделеева, с атомным номером 79. Золото и другие элементы тяжелее железа образовались в результате разрушения нейтронных звёзд:  в результате взрыва нейтронной звезды содержащая металлы пыль  выбрасывается в космическое пространство, в котором оно впоследствии конденсируется, так произошло в Солнечной системе и на Земле. Поскольку сразу после своего возникновения Земля была в расплавленном состоянии, почти всё золото в настоящее время на Земле находится в ядре.  Большинство золота, которое сегодня присутствует в земной коре и мантии, было доставлено на Землю астероидами во время поздней тяжёлой бомбардировки (от 4,1 до 3,8 млрд лет назад, когда  газовые гиганты меняли орбиты, что привело к переходу объектов из пояса астероидов или пояса Койпера на эксцентрические орбиты, пересекавшиеся с орбитами планет земной группы; поверхность Земли в тот период была твёрдой, покрытой водой (с кислой реакцией)). На Земле золото находится в рудах в породах, образованных начиная с докембрийского периода.

Как простое вещество, золото — мягкий металл. При освещении его белым светом он — жёлтого цвета. Он является благородным металлом, так как  в отличие от обычных металлов, разрушающихся под действием кислот и щелочей, при нормальных условиях не взаимодействует с большинством кислот и не образует оксидов. Золото обладает высокой теплопроводностью и низким электрическим сопротивлением. Температура плавления золота 1064,18 °C (1337,33 К), кипит при 2856 °C (3129 К).

Золото  растворяется в ртути, образуя легкоплавкий сплав (амальгаму). В 1947 году американские физики Ингрем, Гесс и Гайдн проводили эксперимент по измерению эффективного сечения поглощения нейтронов ядрами ртути. В качестве побочного эффекта эксперимента было получено около 35 мкг золота. Таким образом, была осуществлена многовековая мечта алхимиков — трансмутация ртути в золото. Однако экономического значения такое производство золота не имеет, так как обходится во много раз дороже добычи золота из самых бедных руд.

Золото стало одним из первых металлов, с которым познакомился человек ещё в эпоху мезолита (40-60 тыс. лет назад). Изыскания археологов возле Постмасбурга (ЮАР) в обнаруженных более тысячи древних шахтах доказывают, что первое золото человечество начало добывать именно тогда наряду с железной рудой, окислы которой (например, спекулярит) использовались в наскальной живописи и в производстве красок для нанесения рисунков на теле и окраски волос. 

В 1961 году старые шахты были обнаружены и на Западном Кавказе. В. А. Кузнецов, который исследовал их, заметил: «…древние горняки и рудознатцы действовали с большим знанием дела: они шли по жиле и выбирали все линзы и скопления медной руды, не останавливаясь на малозначительных вкраплениях. Осведомленность по тем временам поразительная, ведь никаких специальных научных знаний по геологии и горному делу не существовало». В районе Памира, в труднодоступном месте был обнаружен горизонтальный штрек протяженностью 150 м. Здесь добывали руду вольфрама - шеелит. Геологи определили примерный возраст этого рудника – он был разработан за 12-15 тыс. лет назад. Известно, что температура плавления вольфрама составляет 3380ºC. Кому и зачем он мог понадобиться в каменном веке? На территории Узбекистана, Киргизии, Казахстана, Таджикистана общий объем руды, добытой в древних шахтах, составляет миллионы кубометров. Если бы все это пошло на изготовление изделий, то потомкам можно было бы не заниматься добычей. Однако следов такого количества изделий из металла не найдено. Это может означать только одно: все добытое из недр было вывезено с Земли.

Захария Ситчин и Эрих фон Дэнникен, тщательно изучив древние шумерские тексты, пришли к выводу, что нашу цивилизацию основала, и генетически запрограммировала на поиски золота другая высокоразвитая цивилизация Ануннаков с планеты Нибиру. Жители Нибиру распыляли в атмосфере своей планеты мельчайший золотой порошок. Для этого требовалось много золота. Огромные запасы "солнечного металла" Ануннаки обнаружили на нашей Земле. Сначала добывали золото сами, а затем скрестили свои гены с генами первобытного человека и получили человека разумного (Homo sapiens). Так люди под управлением инопланетян начали добывать золото в шахтах. В результате, у людей произошла мутация - потеря шерстяного покрова (например,  соединения золота типа  бромида золота III, при длительном контакте  вызывают у человека специфические аллергические дерматиты и экземы, проявляющиеся в виде рецидивирующих папулезных высыпаний на кистях, предплечьях и лице). Кстати, тот факт, что  в древних захоронениях «важных людей» обязательно, в том или ином виде, присутствует золото, свидетельствует о том, что высокопоставленные покойники после смерти «надеялись» получить преференции от высших существ.

Основательно с золотом человечество столкнулось уже в V тыс. до н. э. в эпоху неолита благодаря его распространению в самородном состоянии. По предположению археологов, начало системной добыче было положено на Ближнем Востоке, откуда золотые украшения поставлялись, в частности, в Египет. Именно в Египте в гробнице королевы Зер и одной из королев Пу-аби Ур в шумерской цивилизации были найдены первые золотые украшения, датируемые III тыс. до н. э.  Близ болгарского города Варна был обнаружен некрополь IV тысячелетия до н. э., в погребениях которого найдено 60 захоронений с 1820 золотыми предметами.