Андрій Поцелуйко: Без держави, але з землею: феномен української селянської еміграції

 Українська еміграція ХІХ і початку ХХ століття була одним із найяскравіших прикладів переселення народу, який шукав не стільки нове місто чи нову професію, скільки нову землю для продовження власного способу життя. На відміну від багатьох інших міграційних потоків, які часто формувалися навколо промислових центрів, торгівлі чи ремесел, український переселенський рух значною мірою залишався селянським. Люди вирушали за океан не як представники міської культури, а як носії сільської традиції — із досвідом землеробства, звичкою до громадського життя та прагненням мати власний клаптик землі.

Особливість української еміграції полягала в тому, що вона розвивалася без власної держави, яка могла б організувати переселення, забезпечити колонізаційні програми чи створити політичний захист для своїх громадян. Українці часто виїжджали з територій, які належали різним імперіям, і самостійно шукали кращої долі. Селянин продавав майно, позичав гроші на дорогу, залишав рідне село і вирушав у невідомість, сподіваючись не просто вижити, а відтворити свій світ у новій країні.

Саме тому українські громади за кордоном часто набували форми не міських кварталів, а сільських поселень. У Канаді, Бразилії, Аргентині та інших країнах виникали українські колонії, де поруч із хатами з’являлися церкви, школи, читальні, кооперативи. Переселенці ніби переносили частину старого села на новий континент. Земля ставала не лише економічним ресурсом, а основою збереження ідентичності. Через працю на землі українці підтримували мову, звичаї, релігійні традиції та відчуття спільності.

Марлен Зиманов: Причина гибели СССР

СССР умер (47): страна без крестьянства – это страна без хлеба и мяса. А страна без собственного продобеспечения – это страна без еды и без будущего. Более того, страна – это не города, страна – это крестьянство. Без него страна – не страна, не культура, не народ, а сборище маргинализирующихся и люмпенизирующихся горожан… 

СССР потому и умер, что убивал всё и всех вокруг себя и даже внутри себя. Внутри своей страны большевики убили старый Петербург, монархистов, буржуазию, дворян, купцов, белогвардейцев, контрреволюционеров: белых и красных "уклонистов", казаков. Окончательно взяв власть, большевики уничтожили свое внутрироссийское крестьянство и постарались уничтожить национальные меньшинства.... 

В результате Внутренняя Россия как цельная страна была уничтожена, оставшееся население люмпенизировалось, вместо экспортируемого крестьянского хлеба остались постоянно нищенствующие колхозы, а вместо крепких автономий - призраки национальных субъектов ..