Упирі, вовкулаки та зомбі: чому саме ці персонажі отримали таку шалену популярність в поп-культурі

Упирі, вовкулаки та зомбі давно перестали бути атрибутами лише фільмів жахів, ставши позитивними героями кінематографа, комп'ютерних ігор та реклами.

Але чому саме ці персонажі отримали таку шалену популярність в поп-культурі?

Можливо, річ у тому, що ці герої є певною репрезентацією структури середньовічного суспільства.

Вампіри — це аристократія та духовенство (згадаємо, що найпопулярніший вампір всіх часів має графський титул).

Вовкулаки та інші перевертні — це військові, як і лицарі, так і найманці, що в мирному житті мають образ людини, але виконуючи військову функцію, перетворюються на нещадних хижаків. Цікаво, що український козак-характерник Сученко також народився від собаки.

Зомбі, всупереч екзотичній назві, є доволі традиційним образом нешляхетного живого мерця. Це символ народних мас, страшних своєю бездумною ксенофобією, яка штовхає їх на знищення всіх, хто не є таким як вони. Вдягненні в лахміття зомбі, без магічного контролю влаштовують великі проблеми для всіх інших.

Таким чином, сучасна поп-культура зберігає в собі знання про попередні стани суспільства та життя наших пращурів, використовуючи інтуїтивно зрозумілі сучасній людині символи.

Софія Дніпровська: Проблема кшатріїв

Жахливим наслідком бездержавності було "зачищення" українського суспільства від прошарку кшатріїв, яких почасти було асимільовано, почасти просто фізично знищено.

А саме кшатрії - воїни і управителі є каркасом держави, бо здатні чинити організоване насильство (тобто державу).

У нас є вайшії-гречкосії, схильні до егалітаризму і горизонтального типу організації.

Є високочолі брахмани - національно-свідома інтелектуальна еліта.

А воїна-державника, здатного формувати ієрархічні вертикальні структури і діяти субординаційно, як ТИПОВОГО явища - нема.

Жадібний, світоглядно обмежений, приземлений вайш'я не слухає брахмана, бо нема на нього кшатрія з мечем, що міг би погамувати його примітивні інстинкти.

Тому нація - як "паралітик на роздорожжі" (Іван Франко). Сигнали від голови не рухають тіло, бо перебитий хребет.

І поношеніє Хмельниччини, яка була спробою створення абсолютної спадкової монархії, продовженням справи Романа Мстиславича і Данила Романовича і наверненням України на європейський, передовий шлях (що у всіх успішних могутніх країн пролягав через концентрацію й централізацію влади), і стигматизація потомственного воїна Скоропадського, затирання його діяльності свавільними й жадібними писарчуками-різночинцями, є превентивними заходами з недопущення відновлення природних функцій національного організму через регенерацію клітин, що забезпечують його рухливість і опірність.

Також кшатрії, які оберігають цих селян від зайд, гамуючи їхню жадібність,  ще більше ненависні визискувачам іншонаціонального походження.

Кирилл Серебренитский: Об иерархии и как из неё вырваться

... на самом деле антропологическая иерархия совершенно незыблема. Если есть что-то вечное в человеческое измерении, то это - иерархичность. Это беспощадная твердь сосуда, в которую покорно жидкостно вливается любое человеческое сообщество. Иерархия появилась вместе с людьми и исчезнет только после смерти трёх последних людей.

Истинная иерархия - это простая грубая и недобрая триада: Брахман, Кшатрий, Шудра (в России в начале ХХ века, повсеместно, почти в каждой избе, висела такая наивна лубочная картинка: "Сим молитву деет, Яфет власть имеет, Хам пшеницу сеет, Смерть все владеет", - как раз об этом).

Иерархию создают не какие-то зыбко мерцающие в недрах восприятия тайны, а то, что всем изначально очевидно: слово и плата.

Брахман - тот, кому доступно некое знание. И он (а иначе - как узнают?) об этом говорит, облекает знание в слова. За это брахману несут дань, платят.

Кшатрий - тот, кто управляет смертью, кто умеет и имеет право убивать, или ему кажется, что у него есть такое право. И он (иначе - как поймут?) об этом говорит, облекает смерть в слова. За это Кшатрию платят.

Шудра - это тот, кто платит. Шудре кажется, что он платит за сопричастность к знанию и за участие в переговорах со смертью, но на самом деле Шудра платит за слова. И даже не потому, что эти слова для него важны, а потому, что предназначение Шудры - платить.
Шудра на самом деле платит за то, что он Шудра. И потому, что ему это нравится.

.....

А это значит, что на вершину истинной иерархии достаточно легко прорваться. Для этого не нужно каких-то особых способностей, и без стечения обстоятельств вполне можно обойтись. Надо просто перестать платить за слова. Точнее: нужно прекратить почитать рты, извергающие слова (такие же слюнявые, неблаговонные пасти, с такими же больными гниющими зубами, как и у молчаливых). Осознать, что слова принадлежат не тем, кто их произносит громко, ладно и уверенно, а - всем, как солнце (если нужно знание, то - вламываться и брать, хватать и тащить его, расталкивая всех, кто пытается этому помешать, без какого-ибо почтения; и, по возможности, не бояться смерти, по крайней мере - не думать о ней, пока она не встанет перед глазами и не дохнёт прямо в лицо; а лучше и совсем не бояться).