А саме кшатрії - воїни і управителі є каркасом держави, бо здатні чинити організоване насильство (тобто державу).
У нас є вайшії-гречкосії, схильні до егалітаризму і горизонтального типу організації.
Є високочолі брахмани - національно-свідома інтелектуальна еліта.
А воїна-державника, здатного формувати ієрархічні вертикальні структури і діяти субординаційно, як ТИПОВОГО явища - нема.
Жадібний, світоглядно обмежений, приземлений вайш'я не слухає брахмана, бо нема на нього кшатрія з мечем, що міг би погамувати його примітивні інстинкти.
Тому нація - як "паралітик на роздорожжі" (Іван Франко). Сигнали від голови не рухають тіло, бо перебитий хребет.
І поношеніє Хмельниччини, яка була спробою створення абсолютної спадкової монархії, продовженням справи Романа Мстиславича і Данила Романовича і наверненням України на європейський, передовий шлях (що у всіх успішних могутніх країн пролягав через концентрацію й централізацію влади), і стигматизація потомственного воїна Скоропадського, затирання його діяльності свавільними й жадібними писарчуками-різночинцями, є превентивними заходами з недопущення відновлення природних функцій національного організму через регенерацію клітин, що забезпечують його рухливість і опірність.
Також кшатрії, які оберігають цих селян від зайд, гамуючи їхню жадібність, ще більше ненависні визискувачам іншонаціонального походження.
Комментариев нет:
Отправить комментарий