Ось передісторія подій. Київський уряд проводить антитерористичну операцію проти половецьких терористів на Донбасі. За 2 роки до цього, у 1183 році, президент України Святослав Всеволодович провів успішний похід, в якому взяли участь його кращі 11 добровольчих батальйонів з їхніми комбатами; у результаті було звільнено від терористів велику територію, захоплено в полон одного з ватажків терористів – хана Кобяка із 16-ма іншими командирами терористів нижчого рангу, і головне – створено стійку і узгоджену систему оборони українських земель силами батальйонів територіальної оборони від систематичних набігів терористів з Донбасу.
Але комбат Ігор Святославович з його батальйоном “Новгород-Сіверський” не взяв участь у тому поході. В тому ж 1183 році його добровольчий батальйон успішно діяв проти терористів окремо від регулярних частин перзидента Святослава.
Тепер сюжет. Через 2 роки, у 1185 році, комбат Ігор вирішує провести новий рейд зі своїм батальйоном проти донецьких терористів. До нього приєднався його побратим комбат “Буй-Тур” Всеволод Святославович з його батальйоном курських добровольців. Але побратими знову не узгодили свої дії з президентом Святославом Всеволодовичем та регулярними частинами української армії, що в результаті і призвело до трагедії.
Проте патріотизм і високий бойовий дух Ігоря – який хотів шоломом напитися води з Дону і переломити списа край поля половецького – ні в кого в Україні не викликає сумнівів, всім зрозуміло, що ця людина не піде на ніякі переговори з терористами: