Андрій Поцелуйко: Демографічний феномен Ізраїлю

 Вплив підтримки гіпернатальних груп на культуру Ізраїлю

Демографія Ізраїлю часто розглядається як унікальний приклад того, як сучасна держава може зберігати високу народжуваність навіть у добу модернізації. Одним із головних чинників цього явища є існування гіпернатальних груп — громад із дуже високою народжуваністю, для яких велика сім’я є не лише приватним вибором, а частиною культурної та релігійної ідентичності. Хоча більшість населення Ізраїлю не належить до таких груп, їхня присутність і державна підтримка впливають на культурне середовище країни в цілому.

Найяскравішим прикладом таких громад є ультраортодоксальні євреї. У цих спільнотах багатодітність сприймається як важлива цінність, пов’язана з продовженням традиції, зміцненням громади та збереженням колективної ідентичності. Завдяки високій народжуваності ці групи мають значну частку серед молодого населення, а отже поступово збільшують свій вплив на суспільні процеси.

Важливо, що вплив гіпернатальних груп не обмежується лише кількістю людей. Навіть якщо більшість громадян Ізраїлю веде більш світський і модерний спосіб життя, сама наявність великих традиційних громад створює певне культурне поле. Політика щодо сім’ї, ставлення до батьківства, роль релігійних інституцій, дискусії про освіту та соціальну підтримку — усе це формується під впливом співіснування різних демографічних моделей.

Андрій Поцелуйко: Чому виживають не релігії, а спільноти

Демографічний урок XXI століття

 Протягом більшої частини людської історії висока народжуваність була природним станом суспільства. Великі родини були економічною необхідністю, джерелом робочої сили та гарантією підтримки в старості. Проте модернізація, урбанізація та зростання добробуту радикально змінили цю модель. Майже всюди у світі, де люди переходять до міського способу життя, народжуваність починає падати. Цей процес виявився настільки універсальним, що не оминув навіть релігійних суспільств.

Особливо показовим є приклад Ірану. Попри ісламську революцію та домінування релігійної ідеології, країна пережила одне з найшвидших падінь народжуваності в сучасній історії. Подібні процеси спостерігалися і в багатьох інших релігійних країнах. Це змушує поставити важливе запитання: якщо сама релігія не здатна зберегти високу фертильність, то що тоді її підтримує?

Відповідь, імовірно, лежить глибше. Стійку народжуваність забезпечує не стільки віра, скільки спосіб соціального життя. У світі існують групи, які зберігають високий рівень народжуваності протягом багатьох поколінь. Це аміші, ультраортодоксальні євреї, деякі менонітські громади та інші подібні спільноти. Їх об'єднує не лише релігійність. Головна їхня особливість полягає в тому, що вони продовжують жити в середовищі, де індивід залишається частиною міцної колективної структури.

У сучасному місті людина дедалі більше стає автономною одиницею. Вона самостійно приймає рішення щодо освіти, кар'єри, місця проживання та стилю життя. Соціальні зв'язки стають слабшими, а сім'я перетворюється на один із багатьох життєвих проєктів. Діти в такій системі часто сприймаються як значна інвестиція часу, ресурсів та можливостей, що конкурує з іншими формами самореалізації.

Натомість у згуртованих громадах діє інша логіка. Виховання дітей підтримується не лише батьками, а й ширшою мережею родичів, сусідів та одновірців. Народження дітей не є виключно приватною справою окремої сім'ї, а сприймається як природна частина колективного життя. У таких умовах багатодітність стає не героїчним винятком, а соціальною нормою.

Тому головним суперником високої народжуваності є не секуляризація і навіть не економічний розвиток. Набагато сильніше на демографію впливає індивідуалізація суспільства. Чим більше життя людини будується навколо особистого вибору, мобільності та самореалізації, тим меншою стає середня кількість дітей. І навпаки: чим сильніше людина інтегрована у стійку спільноту з чіткими нормами та взаємною підтримкою, тим вищою залишається фертильність.

З цієї точки зору демографічна криза багатьох сучасних країн є не просто наслідком економічних труднощів чи зміни цінностей. Вона відображає глибшу трансформацію людського способу життя — перехід від суспільства спільнот до суспільства індивідів. І якщо якісь групи продовжують успішно відтворювати себе покоління за поколінням, то причина полягає не лише в їхній релігії, а в тому, що вони зберегли щось значно давніше: здатність жити як спільнота.

Владимир Видеманн: Демография будущего

Население Земли достигнет пика в середине 2080-х годов на уровне около 10,3 миллиарда человек, а затем снизится до значительно более низкого уровня, чем прогнозировалось еще десять лет назад, сообщило ООН.

А за счет чего снизится-то? За счет урбанизации, где так сильно не размножишься? 

Это все устаревшие тренды индустриальной эпохи. Как показывает статистика, общества с большой долей малообразованной молодежи, не приспособленной к новым формам высокотехнологичного хозяйствования, являются рассадниками агрессии  и преступности. Если города будут заселяться такими ребятами, то они превратятся в заповедники опасного кибер-панка. Таких примеров уже сейчас полно. 

Складывается впечатление, что на сегодня стратегии швабианцев являются наиболее адекватными. Но тут есть свой подвох. Швабианцы работают с максимально доступной объективной статистикой, которую обрабатывают высококлассные специалисты. Но выводами ученых манипулируют бизнес-менеджеры, живущие одним днем, и продвигающие через аффилированные СМИ все ту же сказку про белого бычка: "Все под контролем, главное - больше производить и зарабатывать. Не мытьем, так катанием"! 

Но у бизнесменов ментальность пэтэушников, они за деревьями не видят леса и наивно полагают, что все как-то рассосется со временем. Ну вот сейчас отмерили себе еще 60 лет "развития", а потом те же ученые якобы откроют новые виды топлива и борьбы с загрязнениями. Маск ведь недаром такое бабло вкладывает в свою космическую программу! Однако Маск - тот же пэтэушник, достаточно посмотреть на его манеру общения. Да и технологии у него тупиковые, поскольку уран для ядерных двигателей заканчивается, а программы получения "холодного термояда" нереалистичны. Это вам любой серьезный специалист скажет, только такие люди молчат из меркантильных соображений. 

Но швабианская элита, как представляется, все же более рациональна, чем сентиментальна, и непременно должна работать над планом Б. Опять же, объективная статистика, да еще с помощью не страдающего эмпатией ИИ, поможет разобраться во многих запущенных случаях. Уже активно формируется соответствующая мораль в среде работающих с этой статистикой интеллектуалов, не страдающих комплексами пэтэушников. И вот здесь мы подходим к теме реального эзотеризма.

Владимир Видеман: Идеология анти-роста (degrowth)

До недавнего времени основными антагонистическими идеологиями в мире считались капитализм и коммунизм. Капиталисты упрекали коммунистов в желании все отнять и поделить, коммунисты капиталистов - в обманном присвоении общественного продукта. Но общим моментом в обоих идеологиях является догмат о постоянном росте материального благосостояния человека. Разница лишь в том, каким конкретно образом регулировать этот рост: через свободный рынок или централизованную распределительную систему. 

Периодически возникают попытки внедрить т. н. Третий путь развития, пролегающий между крайностями капитализма и коммунизма. Но практическая суть здесь та же: максимизация материального производства. 

Но все эти идеологии являются продуктами мира Модерна, связанного с индустриальным производством и соревнованием за рост производительности труда. 

Но с последней четверти 20 века, по мере научно-технического развития общества, все больше приходит осознание объективно заданных пределов роста. Причем исчерпание доступного человеку ископаемого топлива будет иметь место уже к концу текущего столетия (а по некоторым позициям - и раньше). Но ситуация еще больше усугубляется постоянным ростом населения, претендующего на перманентно сокращающиеся ресурсы. 

Единственно разумный выход из этой ситуации - сокращение производства и населения. Тут мы имеем дело с совершенно новой идеологией, выходящей за рамки моделей капитализма, коммунизма и Третьего пути. 

Это идеология анти-роста (англ. degrowth). Причем, принципы анти-роста вызывают враждебность всех модернистов: капиталистов, коммунистов и сторонников Третьего пути. Это и не удивительно, поскольку анти-рост ставит жирный крест на перспективах бесконечного повышения уровня материального благосостояния. А на цивилизацию аскетов пока мало кто согласен. Ведь тут даже классовая сознательность не поможет.

Наталія Литвин: Звироднення Європи і поява новітніх етносів

На початку червня 2002 р. культурологічна фундація «Європейський гуманітарний інноваційний інститут» (м.Трір) оприлюднила прогноз змін у народонаселенні і культурній географії Європи на найближчі 150 років. Прогноз базовано на еволютивній комп’ютерній моделі CNMP-Algar, розробленій німецькими програмистами у 1999-2000 роках. Інтернет-анонс інституту повідомляє, що кількість варіантів і факторів впливу, врахованих прогностичною моделлю, не має прецедентів та аналогів.

Згідно прогнозу, найбільші зміни у кількості і складі народонаселення Європи за найближчі півтора століття відбудуться у Франції і в Східній Європі. Вже у 2080 році кількість неєвропейців у Франції складе 55-60%. А ще 10—13% громадян Франції кінця ХХІ століття будуть належати новій етнічній спільноті – афроєвропейській, рівень консолідації і впливу якої дозволить говорити про нову, «кольорову» західно-європейську націю із значним ресурсом життєздатності і порівняно швидкою динамікою народжуваності.

На той час всі традиційні європейські нації будуть мати, за висновками аналітиків, стабільну демографічну від’ємність і, як наслідок, перестаріле населення, неспроможне якісно сприймати виклики часу. Коментатори цього прогнозу говорять про те, що через 50 років Європа породить новий феномен – «народності» виключно міського типу мешкання, із синтетичними (безфольклорними) культурами та мішаними, переважно сленгово-функціональними, говірками. Зародки таких «народностей» (у «пролетарських» передмістях Парижу, Марселя, Відня, Лондону) вже досліджуються етнографами. Вони передбачають, що расові та національні зсуви приведуть до поступового видозмінення європейського психокультурного ландшафту в бік недемократичних, замкнених і кланових афро-азійських культурних і релігійних систем. У 2150 році, за цим прогнозом, кількість мусульман у Західній Європі перевищить число практикуючих християн.

Щось подібне, але з більш «жорсткою» динамікою, очікує також Східну Європу. Прогноз CNMP підтверджує здогадки про катастрофічне збезлюднення слов’янських країн у найближчі 40-70 років і появу на їх території ненаселених «екологічних дір» на кшталт Чорнобильської зони. Не виключено, що одна з цих «дірок» охопить теперішню Донеччину і значний шмат Луганщини [так і сталося з 2014 р.].

Росію очікує масове переселення китайців і зкитайщення спочатку Сибіру (через 60-80 років), а потім виникнення на рубежі ХХІІ століття багатомільонного єврокитайського етносу із сильною присутністю реліктової російської культури. Російська мова може значно збагатитись китайською і тюркською лексикою. Великі російські міста стануть етнічними «реакторами», де масова гібридизація виплавить нові динамічні і, не виключено, войвничі суб-етноси з імперською культурною ментальністю.

Україна у найближчі 150 років може відбутись як територія «етнічного транзиту» єврокитайців на Захід. Процес поступового розселення монголоїдної раси Європою призведе до «вимивання» слов’янського населення з території сучасних України і Молдови (а можливо і з території Балкан). На землях України поступово виникнуть три етнокультурні зони: «єврокитайська» на сході, «причорноморська» (багатоетнічна), з гібридизованою культурою, яка описується терміном «постімперський релікт» і «карпатсько-поліська» (переважно слов’янська за генезою) з сильним впливом глобальної англомовної та єврокитайської культур. За рахунок такого «транзиту», населення українських міст (особливо причорноморських) різко зросте між 2040 і 2080 роками. У цей період не виключені етнічні конфлікти за володіння ресурсами і транспортними артеріями. Крим може стати частиною вищевказаного російсько-китайського етнічного поля.