Наталія Криворучко, Олег Гуцуляк: Відкриття іменного фонду Олекси Вінтоняка

Відкриття іменного фонду Олекси Вінтоняка в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Понеділок, 22 жовтня 2012, 10.00)

Фонд Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника поповнився новими цінними надходженнями. Нині вже покійний доктор Олекса Вінтоняк, засновник та довголітній директор відомого українського видавництва в Мюнхені «Дніпрова Хвиля» за життя заповів передати свою бібліотеку одному з навчальних закладів України. Його дружина Ганна Вінтоняк, виконуючи волю свого чоловіка, прийняла рішення передати його книги саме Прикарпатському національному університету імені Василя Стефаника.

«Іменний фонд директора видавництва «Дніпрова хвиля» доктора Олекси Вінтоняка» загальною кількістю налічує 1420 примірників. Серед книг — наукові монографії відомих українських науковців, літературні твори авторів з діаспори, дисидентів, комплекти періодичних та наукових видань Українського Вільного університету; Аннали Української академії мистецтв і науки в США»; «Записки Наукового Товариства імені Тараса Шевченка», українознавчі видання іноземними мовами (англійською, польською, німецькою, французькою) і навіть таке екзотичне видання, як «Гавайсько-англійський словник» та низка інших цікавих книг і публікацій. Варто зауважити, що передання унікального бібліотечного фонду відбулось на основі договору, пожертви та про безоплатне передання особистої бібліотеки доктора Олекси Вінтоняка науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, укладеного між ректором університету та Ганною Вінтоняк.

Участь у відкритті бібліотечного фонду взяли голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, директор бібліотеки Михайло Бігусяк, проректор з міжнародного співробітництва та зв’язків з громадськістю Василь Марчук, доцент кафедри співу і диригування Інституту мистецтв Ганна Карась, працівники бібліотеки, студенти, громадськість. Ініціатором перенесення бібліотечного фонду Олекси Вінтоняка з Мюнхена до Прикарпатського національного університету був його близький друг Микола Жибак, котрий і розповів зацікавленим студентам, професорському складу та працівникам бібліотеки про нелегку долю Олекси Вінтоняка, його нестримну жагу до знань та любов до Батьківщини.

Як зауважив Микола Жибак, «книги передано завдяки наполегливій співпраці ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професора Ігоря Цепенди з дипломатичними установами (оскільки значну кількість книг за короткий час було транспортовано з Мюнхена (Німеччина)) та за сприяння Івано-Франківської обласної ради».

Директор наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника висловив подяку усім, хто допомагав у відкритті бібліотечного фонду О.Вінтоняка, а також висловив надію на щиру зацікавленість студентів, аспірантів кожного з факультетів університету у дослідженні бібліотечних фондів Олекси Вінтоняка.
До речі, Олекса Вінтоняк родом з Івано-Франківщини і в довоєнні роки навчався в українській гімназії, а пізніше в духовній семінарії міста Станіславова. Тому логічним стало передання книг найбільшому університету Прикарпаття — Прикарпатському національному університету імені Василя Стефаника.

Мельник Ярослав, Криворучко Наталія: Екологія людини у контексті культурно-політичних метаморфоз Східної Європи

Поглянувши на історію людства і сьогодення, робиш висновок, що на якомусь етапі свого розвитку людина зблудила і пішла абсолютно хибною дорогою, кінець якої є тупиковим

Упродовж останніх десятиліть постала необхідність говорити про екологію як явище глобальних параметрів. Екологія як природниче поняття вже давно сягнула за межі субстантивних категорій чи територіально окресленого біоценозу та набула загальнолюдського, планетарного масштабу. Більше того, це явище вийшло за межі екології матеріального світу і торкнулось таких феноменів як культура, людина, духовність.

Особливості розвитку сучасних соціально-економічних систем та процесів зумовлюють необхідність формування не лише засадничих правил користування середовищем, у якому живе людина, а й стабільного європейського та світового економічного і культурно-політичного простору. Вони ж спонукають науковців, філософів, культурологів та ін. фахівців й усю міжнародну спільноту поставити питання про екологію людського буття. Як вважають І. Алексєєнко та Л. Кейсевич, сьогодні можна говорити про те, що на сучасному етапі цивілізація знаходиться в глухому куті, і якщо не буде знайдено і реалізовано оптимальний, із найменшими втратами вихід із нього, то загибель суспільства, як і колапс біосфери, настануть із невідворотною закономірністю [33, c. 60].

Ярослав Мельник, Наталія Криворучко: Імітація в контексті формування політичного дискурсу: східноєвропейський контекст

Хочеш вижити – навчись імітувати,
прикидатись, обманювати
(один із законів природи)

Східнослов’янське політико-правове та соціокультурне середовище формує необхідність переосмислення наших реалій та пошуку нового теоретичного обґрунтування історичної дійсності. Культурна епоха Східної Європи, яку можна назвати «пострадянською» чи «трансформаційною», принесла з собою нові факти, переформатувала людські стосунки, запропонувавши то cпрощені, то ускладнені мімікрійні форми дійсності. Постійні катаклізми, що все частіше виникають у суспільному просторі України, Росії та Білорусі, опозиційні рухи, стихійні страйки, голодування, акції непокори, демонстрації тощо ставлять на порядок денний питання про необхідність об’єктивного розгляду та перегляду політичних, соціальних, економічних, культурних та інших державотворчих процесів. У цьому контексті доцільно буде об’єктивно та неупереджено вивчати і викривати явища, успадковані від радянської епохи та набуті впродовж останніх десятиліть. Один із таких феноменів, який є малодослідженим і аргументовано не поясненим з наукової точки зору, – це імітація. Специфіка цього явища достатньо детально вивчена у контексті живої природи – флори та фауни, але в ключі людської суспільної діяльності залишається terra inkognita…

Ярослав Мельник, Наталія Криворучко: Типологія стратагем мислення у контексті державотворчих інтенцій

У статті робиться спроба узагальнити багаторічний досвід спостереження та вивчення ментальної типології. Пропонується  класифікація складників, які формують цільно-системний етнотип. Думки, викладені у статті, можуть бути ключем до пояснення багатьох фактів соціального та етнокультурного планів минулого та сьогодення.

 Ключові слова: ментальність, ментальний тип, стратагема, аграрний тип мислення, державотворення

На сучасному етапі розвитку гуманітарної науки менталітет нації є одним із ключових об’єктів дослідження у різних галузях знань – лінгвістиці, психології, етнології, культурології, філософії, політології, логіці, теорії штучного інтелекту та багатьох інших [1, 2]. Наукові розробки пропонують низку підходів до інтерпретації цієї категорії. Причиною активної уваги авторитетних учених до ментальності є прагнення збагнути специфіку способу, стилю та стратегії мислення тієї чи іншої нації. Саме тому в науковій практиці існує розгалужена низка розумінь і тлумачення цього поняття. Г. Смітюх  та В. Стрілецький визначають ментальність як «характер та лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому» [13].

Ярослав Мельник, Наталія Криворучко: Феномен страху у сучасному соціально-політичному дискурсі

Собака зазвичай гавкає не для того, щоб налякати,
а тому, що йому самому страшно

Сучасна цивілізація зі своїми викликами і перспективами створює необхідність формування нових парадигматів мислення, свідомості й поведінки. В добу глобалізації форсований розвиток суспільних та державотворчих процесів робить очевидним необхідність розгляду страху як соціально-політичного, культурного феномену, що породжує різні форми тоталітарно-диктаторських та ін. маніпулятивних режимів, консервацію усталених суспільних ієрархій, які є відвертим анахронізмом, стають джерелом виникнення насильства, порушення прав і свобод людини. Необхідно зазначити, що гуманітарною наукою не проведено комплексного дослідження такого унікального явища, як «страх», та можливостей його практичного застосування в контексті формування соціальних систем. Крім цього, більш ніж актуальним залишається питання еволюційних наслідків та поетапних результатів у формуванні нових політичних пейзажів у планетарному масштабі.

Стихійні бунти і соціальні вибухи, локальні конфлікти і конфлікти глобальних масштабів стали типовим явищем нашого сьогодення. Непевність у заданому напрямку руху, зважених соціальних стратегій не лише породжують страх перед новим та невідомим, а й консервують застарілі ознаки режимів, породжують армії апологетів, які відстоюють ідеї існуючих або нещодавно ліквідованих систем та устроїв. Під впливом цього незмінними залишаються моделі поведінки та дезактивуються цінності, які діяли в минулій епосі, однак не є функціональними в нових умовах.