* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
* PRECARPATHIAN INSTITUTE FOR ETHNO-SOCIAL RESEARCH AND STRATEGIC ANALYSIS OF NARRATIVE SYSTEMS
* VORKARPATEN INSTITUT FÜR ETHNO-SOZIALFORSCHUNG UND STRATEGISCHE ANALYSE NARRATIVER SYSTEME
* ПРИКАРПАТСКИЙ ИНСТИТУТ ЭТНОСОЦИАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ И СТРАТЕГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА НАРРАТИВНЫХ СИСТЕМ

Пошук на сайті / Site search

Показаны сообщения с ярлыком проза. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком проза. Показать все сообщения

22.07.2022

Василь Харитон: Сині Води

Твір «Сині води», робота над яким зараз триває, продовжує наш попередній роман «Буревії». Спільна перемога русько-литовського війська в битві на Синіх водах 1362 року остаточно підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов’янських народів від монголо-татар. По межі новоутвореної Литовсько-Руської держави постав так званий Великий кордон між Сходом і Заходом, який, власне, відігравав (і досі відіграє) роль буферної зони у протистоянні двох цивілізацій. 

* * *

Діялось у студни року Божого 1341-го. Заснований віку тринадцятого Гедиміном при впадінні річки Вільняле до річки Няріс, город Вільно швидко розростався. Торгівля стала джерелом його багатства. Під захистом Верхнього, Нижнього і Кривого замків торговий і ремісничий люд тут почувався безпечно, хоча Тевтонський орден не раз намагався зробити його своїм. Торгові шляхи з міста вели у Полоцьк і Мінськ, Данціг і Краків, Каунас і Кенігсберг, Луцьк і Львів. На зимовий і літній ярмарки до нього з’їжджалися зі своїм крамом купці з  Антверпена і Нюрберга, Львова і Кам’янця, Новгорода Великого і Риги. Та і саме місто замешкували окрім корінних житичів поляки і німці, чехи і жиди. Кого лише не можна було зустріти на вузьких вулицях міста? А Руський кінець заселяли русичі. 

Казимир III в’їхав до міста через Гостру Браму. Зацікавлено зупинився біля якоїсь новобудови. 

– Що то має бути? – запитав у когось зі свити.

 – Мій королю, польська громада Wilno зводить  костел святого Миколая. Але будова йде поволі. Що може жменька купців і містян ляцьких вдіяти? Щомісяця десятину з доходів своїх на костьол збирають, а то, – як крапля в мори.

– Нагадайте мені у Вавелі, – виповів владика, – треба їм допомогти.   

Делегація на чолі з королем знову рушила уперед. Завиднілась Замкова гора з вежею на ній і каменясті стіни верхніх укріплень. Біля підніжжя гори кінь під королем раптово зупинився, як упертий віслюк. А Казимира охопив пронизливий жах, від голови до ніг пробіглися тисячі мурах і тіло вкрив холодний піт. Вельможа мимохідь повернув голову убік і на в’їзній дерев’яній вежі Кривого замку побачив тінь охоронця чи самого верховного жерця Крева. Казимир перехрестився і спішився з коня. За ним учинили це й інші. До Низького замку і король, і охоронці, і слуги попрямували уже пішки. Саме в ньому містилася резиденція литовських зверхників, і саме завтра в ньому мала відбутися заупокійна учта за великим князем литовським Гедиміном, якого сорок днів тому смертельно поранили під час облоги фортеці германців Баєрбург. Короля з почестями схоронили у місцевості Veliuona на річці  Німан.

Казимир III не хотів їхати до Литви. Але Гедимін за життя був йому близьким родичем. Його дочка Анна-Альдона стала Казимирові першою дружиною. А не віддати останню шану тестеві він не міг. Литовський двір перебував у жалобі. Польського владику зустріли поштиво, але без фанфар.

Облаштувавшись у відведених йому покоях і перекусивши з дороги, король поволі цідив вино, всівшись біля каміна, у якому весело тріскотіли дрова. Але думки Казимира були гіркими. Їх перебив стук у двері. 

До палати увійшов його шляхтич-охоронець і посланець Гедиміновичів. 

– Ваша величносте, – промовив останній із них, – пани просять відвечеряти з ними.

Король підвівся і відповів: 

 – Подякуйте княжичам і з поклоном вдячним моїм передайте, що король нездужає. 

Казимир повернувся у м’яке крісло і закутавшись у плед, витягнув ноги до тепла і знову повернувся до своїх помислів. У кожному королівському дворі прилеглих земель мав свої вуха й очі. Литовський двір не був винятком. Вислухавши годину тому одного із вивідувачів, Казимир нічого особливого не дізнався. Як і ведеться у язичників, Гедиміна поховали разом із улюбленим конем і слугою, частиною військових трофеїв і трьома полоненими германцями. Утім, литовський зверхник не раз доводив до відома Папи Римського Іоанна XXII про своє бажання охреститися, і не тільки йому. Та коли папські легати приїхали здійснити ритуал, той зробив вигляд, що до Риму нічого подібного не писав. Насправді ж,  обряду хрещення завадив гострий спротив язичників і литовської православної митрополії. Проте, Казимира це не цікавило. Його увагу привернув на срібній таці апетитний кусень м’яса, який запив ще одним великим келихом вина. Знову поринув у свої думки та так і заснув. І бути інакше не могло. Дорога неблизька, – таки далася взнаки. А останній кінний перехід став занадто довгим…         

30.04.2019

Влада Черкасова: Часовой. Судьи. Карьера Косого (рассказы)

ЧАСОВОЙ (рассказ)

— Ленина пойдёшь охранять, — хмуро сообщил Славке атаман. Стоял в дверях с заиндевелой, как у Деда Мороза бородищей, в камуфляже, с автоматом.
— Я в церковь собрался! — Возмутился Славка. — Завтра Рождество Христово! Никого другого не нашёл? Чеченца отправь.
— У чеченцев свои порядки. Ты же знаешь…
Да, шестеро добровольцев с Кавказа, хотя и числились в отряде, расквартированном в селе Терновка, атаману подчиняться не хотели. Жили на отшибе, как волки. Куда-то уходили, что-то привозили, никому не отчитывались. А Славка с атаманом были земляками, с одной станицы под Волгодонском.
— Ты не думай, что бесплатно. Получишь за Ленина, как за боевые, — убеждал атаман. — Понимаешь, если что-то с памятником случится, ко мне вопросы будут. Я же знаю наших охламонов, перепьются, а ты — нет. Ильича в соседнем селе ночью взорвали. В другом — голову отбили. В – третьем, краской облили, и дрянь какую-то написали… А в церковь под утро зайдёшь, куда она денется? Теперь церквей не сносят.
— Зато при Ленине сносили. — Заметил Славка.
— Ну это когда было. Теперь красные и белые заодно. И вообще, приказы не обсуждают.
— Слушаюсь, ваше благородие. — Съехидничал Славка. — Ваше сиятельство. Орден хочешь заслужить «за приятную беседу»?
Это он стих смешной вспомнил про «ряженых»: «Шёл казак куда-то вдаль, на груди была медаль «За отвагу», «За победу», «За приятную беседу»… Но атаман стишков не знал, иронии не понял.

21.02.2016

Новая книга нашего постоянного автора!

Екатерина Усубовна Амеян: Таинственная дева
Объем: 170 стр.
ISBN: 9785447451677

Свой первый роман я посвящаю всему юному и прекрасному, наивному и чистому, любви, романтике и природе. В нём – контраст миров, села и города, цивилизованного человека и дикого, чистоты и порочности, разума и глупости, добра и жестокости. В нём – душа той, которая не нашла в этом мире своё место.

Книга Екатерины Усубовны Амеян «Таинственная дева» — скачать в fb2, txt, epub, pdf или читать онлайн. Оставляйте комментарии и отзывы, голосуйте за понравившиеся.

Читать отрывок on-line: http://www.litres.ru/ekaterina-usubovna-ameyan/tainstvennaya-deva/chitat-onlayn/

30.01.2016

Влада Черкасова: Налог на кота (юмореска)

Александр Иванович перешагнул порог квартиры, повесил на вешалку плащ и только тогда снял с переносицы датчик, показывающий, какой объем воздуха он потребил за время передвижения по Москве. Налог на воздух в России стали взимать уже давно, пять лет назад. Мотивировали тем, что на эти средства установят очистные сооружения. Александр Иванович снял шагомер — небольшие ножные кандалы, соединённые тонкой цепочкой, тоже снабжённой датчиком – за передвижение по улицам также брали налог, который, по уверениям чиновников, тратился на ремонт тротуаров.
Прошёл в комнату. Тёща, как обычно в это время, смотрела передачу «Новости Мавзолея», которые давали населению ощущение вечного покоя. На экране вокруг ленинского гроба расхаживал комментатор и вещал про стабильность во всех сферах. Жена варила макароны. Сын играл с рыжим котом, который ловил бумажный бантик.
— Саша, ты заплатил налог на кота? – Строго поинтересовалась тёща.
— Забыл.
— Опять! Как же так?
— Мама, Вы бы болтали поменьше, — зло заметил Александр Иванович. – Из-за Вас налог за разговор растёт. То ли дело папа.
Тесть кивнул и прожестикулировал что-то, пользуясь азбукой глухонемых. А потом отстучал тростью фразу азбукой Морзе.
— Старый матерщинник, — подумал Александр Иванович.
Налог на разговоры ввели, чтобы граждане не тратили время на обсуждение реформ, тогда как нам нужно догнать и перегнать Украину.
Вся квартира среднестатистического россиянина теперь мигала огоньками датчиков, фиксирующих речь, движения, траты услуг ЖКХ. Их поставляла государству семья олигархов Вротимгерб — друзья Того, Кого Нельзя Называть.

29.09.2015

Марина Аркатова: Хризантемы — божественные королевы осени

Я не люблю осень за её плаксивость и увядание. Но хризантемы…  Божественные  королевы осени. Совершенство форм. Изысканная фантазия или опьяняющее многоцветие чудесных, пушистых цветов. Нежный, горьковатый аромат и сейчас для меня самый удивительный и прекрасный.

Не представляю, что может быть прекрасней хризантем. Но люди научились и их есть. Вот уж воистину, всеядные создания. Стараются слопать всё, что видят.

Хризантема происходит от греческих слов chrysos (золото) и anthos (цветок) . Дело в том, что хризантемы — очень древние цветы, они известны более 2500 лет. И первоначально они были только желтыми.

Для японцев цветок-солнце – национальный символ. Долгое время даже картинки с его изображением считались священными. Они могли находиться только в императорском дворце. Веря в магическую силу златоцвета, из него готовили эликсир, продлевающий молодость.

Научное название растения — хризантема увенчанная (Chrysauthemum coronarium), или салатная. Родина её — Средиземноморье. В древности этот цветок попал на Дальний Восток, где японцы приспособили его в качестве овощной культуры.

22.04.2015

Влада Черкасова: Просто работа: рассказ

специально для нашего сайта рассказ о русском парне, который от нищеты подался в колорады, чтобы заработать в Новороссии и выплатить кредит, и потерял там руки — их оторвало при взрыве…
* * *
Светка сидела в кресле и делала вид, что читает журнал. Льняная коса картинно перекинута через плечо. Блузка белая. Длинные ноги скромно сжаты, хотя юбка коротковата. Воспитанная барышня. Иногда она поднимала на Кирьяна светло-серые большие глаза и одобрительно улыбалась. Беседа между отцом и женихом началась хорошо. Мэр не выгнал наглого парня, а пригласил сесть напротив, как равного, и спокойно выслушал его сбивчивый, но решительный монолог о том, что любит Светлану, и они решили пожениться.
Кирилл Шапкин по кличке Кирьян, коренастый загорелый парень, с симпатичной, хотя немного азиатской физиономией — в этих краях у многих внешность была с татарщиной — дружил с дочерью мэра давно, хотя скрывать это пара перестала только месяц назад. Светка стеснялась его работы.
Каждый вторник поутру улицы райцентра медленно объезжала машина с высоким кузовом. Рядом с машиной шёл парень лет двадцати в оранжевой спецовке, он подбирал вынесенные к обочине пакеты с мусором и бросал в кузов. Такова была работа Кирьяна. Зарплата не лучше и не хуже, чем у других в посёлке. Как-то увидев друга в роли мусорщика, Светка возмутилась и перестала появляться с ним в ДК. Но их прибежищем стали окрестные сады. Она понимала, что обижает парня, поэтому наедине всячески заглаживала свою вину, и скоро они зашли очень далеко. Тогда Кирьян осмелился поговорить с мэром. Подтолкнуло его то, что, по словам Светланы, отец настойчиво советовал ей обратить внимание на нового военкома и даже приглашал того домой на рюмку чая.
Кирьян осознавал свой низкий статус и был готов к тому, что получит по шее вместо родительского благословения. Но мэр — худощавый интеллигентный мужчина с усталым лицом не стал изображать оскорбленного отца, а сразу перешел к делу.
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти