Андрій Поцелуйко: Єдиний містичний досвід і множинність релігій: японський погляд на діалог буддизму та християнства

 Чи можуть буддизм і християнство, попри всі свої догматичні відмінності, говорити про один і той самий духовний досвід? Це питання стало одним із центральних для низки японських філософів і релігієзнавців XX століття, особливо представників Кіотської школи та мислителів, які прагнули поєднати східну духовну традицію із західною філософією. На відміну від класичного порівняльного релігієзнавства, яке зазвичай зіставляє доктрини, священні тексти чи історичний розвиток релігій, вони звернули увагу на значно глибший рівень — структуру самого містичного досвіду.

Основою їхнього підходу стала думка, що будь-яка релігія має два виміри. Перший — зовнішній: богословські системи, догмати, ритуали, моральні приписи та інституції. Другий — внутрішній: безпосередній духовний досвід людини, який часто виходить за межі звичайної мови та логічного мислення. Саме цей другий вимір, на думку багатьох японських мислителів, дозволяє вести справжній діалог між різними релігіями.

Одним із перших, хто сформулював таку позицію, був Кітаро Нісіда — засновник Кіотської школи. Центральним поняттям його філософії став «чистий досвід» — безпосереднє переживання реальності ще до того, як свідомість починає ділити світ на суб'єкта й об'єкта, людину й Бога, дух і матерію. Для Нісіди цей первинний досвід є універсальною основою людського існування. Лише після нього починається інтерпретація, яка залежить від культури, мови та історичної традиції. Іншими словами, різні релігії можуть використовувати різні символи, але звертатися до одного й того самого фундаментального виміру людського буття.

Микола Бандрівський: Український містичний модернізм: Всеволод Максимович (1894-1914)

Ми маємо знати своїх: європейської слави художник-модерніст з Полтави, який, у 20-літньому віці, скінчив життя самогубством у Москві...

Про Всеволода Максимовича можна сказати скупо: народився 1894 року у Полтаві, вчився, розважався і... працював. Працював титанічно, незважаючи на свій, майже юний, вік. А сферою його зацікавлень стала античність і давня історія, через переосмислення яких у кольорі і лініях, втілював своє бачення світу в українській сецесії (див. світлини).

Не маючи за плечима, жодних Академій, без спонсорів і меценатів цей, неймовірно обдарований полтавчанин, сам того не хотячи, змусив говорити про себе увесь мистецький світ Європи і Америки. Однак, це визнання прийшло значно пізніше його насильницької смерті у 1914 році.

А, сьогодні, мати у своїй власності твори Всеволода Максимовича, вважають за особливу честь найпрестижніші мистецькі салони світу і найбагатші галеристи наших днів.

Отож, запам"ятаймо:

- двадцятирічний полтавчанин

- український Мікеланджело модерізму

 - досі належно неоцінений співвітчизниками...

P.S. Якби не виставка у 2007 році  в Культурному центрі в Чикаго під назвою "Перехрестя: модернізм в Україні, 1910-1930", то про Всеволода Максимовича  мало хто б знав у нашій державі...

Детально - https://uk.wikipedia.org/wiki/Максимович_Всеволод_Миколайович

Валерия Седова: Мистическая философия ХХ века: краткий очерк

Дело философии не состоит исключительно в том, чтобы придумывать мудреные задачи да заниматься кропотливым анализом. Первостепенная важность принадлежит задачам именно тем, которые перестали быть для нас задачами или потому, что мы пригляделись к ним, или потому, что при решении их мы прибегаем к неосновательным предположениям, чего не осознаем только потому, что делаем это всю жизнь.

Задача и классическая проблема философии: раздвинуть горизонты внутренней нейрологической реальности и связать ее с внешними реальностями, которые измеряются учеными. Разум эволюционирует, когда «оккультное» и «магическое» становятся объективно-научными [1].

Мистицизм — явление неоднозначное. Классики марксизма показали, что в истории европейского общества были эпохи, когда общественное сознание было пронизано мистицизмом, но они оценивали его с позиций классовой борьбы как мракобесие, проявление бессилия гибнущего класса на фоне исторически неизбежной смены экономических формаций. Данная точка зрения была признана единственно правильной тоталитарной советской идеологией, но в настоящее время она уже не является доминирующей. Ученые считают, что у современной физики и восточных мистических учений имеется целый ряд общих черт [2]. Это и целостное восприятие мира, при котором мельчайшая часть соизмерима с универсумом, и парадоксальность мышления, когда противоречие приводит к глубочайшему прозрению, и «трансцендентность» выхода за пределы формальной логики, привычных норм языка, традиционных представлений о времени и пространстве; и органическое восприятие космоса как живого, развивающегося, динамичного.