Водночас свобода віросповідання нерозривно пов'язана з принципом взаємної поваги між представниками різних світоглядів. У плюралістичному суспільстві люди можуть по-різному оцінювати релігійні тексти, традиції та історичні твердження, однак це не повинно ставати підставою для зневаги до віруючих.
Особливо цікавою є ситуація, коли певна релігійна громада визнає священним текст, історична достовірність якого не підтверджується академічною наукою. Подібні приклади можна знайти як серед новітніх релігійних рухів, так і серед реконструкціоністських духовних течій. Одним із найвідоміших прикладів є мормонізм із його Книгою Мормона, а в українському контексті — рідновірський рух, частина представників якого вважає Велесову книгу важливою духовною пам'яткою давньої слов'янської традиції.
Порівняння цих двох випадків не означає ототожнення самих релігій або їхніх доктрин. Проте воно дозволяє краще зрозуміти принципову різницю між науковою оцінкою джерел та правом людей на власні релігійні переконання.
Мормонізм і його священні книги
Релігійний рух, який сьогодні відомий як Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, виник у першій половині XIX століття у Сполучених Штатах Америки. Його засновником став Джозеф Сміт, який стверджував, що отримав серію божественних одкровень, покликаних відновити первісне християнство.
На відміну від більшості християнських конфесій, мормони визнають не одну, а кілька священних книг. Їхній канон складається з чотирьох основних писань: Біблії, Книги Мормона, Учення і Завітів та Перлини Великої Ціни.