Олексій Дудченко: Ізольовані племена Нілгірі в Індії зберегли сліди прадавніх міграцій із Сибіру

Плато Нілгірі, розташоване у гірській системі Західних Гат на півдні Індії, протягом тривалого часу виконувало функцію природного ізолятора. Огороджений стрімкими природно-географічними бар'єрами та густими тропічними лісами, цей унікальний екологічний анклав став прихистком для автохтонних спільнот, чий традиційний устрій та соціокультурні практики впродовж багатьох десятиліть залишаються об'єктом прискіпливого вивчення та дискусій в антропологічній науці. 

У межах цього екологічного анклаву автохтонне населення сформувало унікальну систему міжетнічного поділу праці. Скотарі тода мешкають у традиційних напівциліндричних бамбукових житлах («мунд») і практикують культ священних буйволів. На генетичному рівні ця популяція демонструє один із найвищих в Азії показників персистентності лактази — здатності розщеплювати лактозу в дорослому віці. Цей феномен є виразною еволюційною аномалією, оскільки генетичний внесок кочових скотарів євразійських степів, становить у тода лише 7,8%, що вказує на дію потужного локального природного добору. 

Інші ендемічні групи регіону займають суміжні ніші: ремісники кота спеціалізуються на ковальстві та гончарстві, а збирачі дикорослого меду курумба відомі як знахарі. Останні мають чітку субкультну та кланову диференціацію, зокрема виокремлюються екзогамні групи джену-курумба («лісовий мед») та бетта-курумба («гори»). 

Масштабний повногеномний аналіз у поєднанні з дослідженням мітохондріальної ДНК (мтДНК) дав змогу реконструювати генетичну історію цих популяцій. Завдяки даним міжнародного консорціуму GenomeAsia 100K та давньогеномним панелям AADR науковцям вдалося з'ясувати дивовижні деталі їхнього походження. Більшість генетичного різноманіття Південної Азії традиційно моделюється як трикомпонентний коктейль: