Пан'Європейська Солідарність в Україні 1902 року

Пан'Європейська Солідарність в Україні ще до того, як це стало мейнстрімом ))

Гуцул, Мадяр, Ром;
Липован, Єврей, Поляк, Шваб;
Румун, Русин.

Фото 1902 року.

Олег Гуцуляк: Цигани — це кіммерійське плем’я сігінів, «пастухи римлян» (pastores Romanorum) і кельтів

У Східній та Центральній Європі духовними спадкоємцями кельтів, які відійшли на Захід, стали “фісоніти”, тобто “жителі Фіси/Тиси”, які мешкали у Олтенії, Банаті та сусідній Трансильванії, а згодом заселили і Хацег. У цій зоні, за свідченням румунського етнолога Б.П. Хашдеу, населення складалося з “гетерогенних елементів” – романізованих арабів (переселенців з Єгипту, що й принесли з собою культ пророкування Тарот), персів, галлів тощо. «…Завоювавши Дакію, імператор Траян потурбувався про те, щоб Дакія була перетворена в провінцію з римським веденням господарства, римською юриспруденцією, латинською мовою в законодавстві та побуті… Природно, все римське в Дакії сприймалося легко і міцно закріплювалося. Цьому сприяло те, що населення Дакії під час завоювання було у великій кількості знищено і в країну прибуло дуже багато різноплемінних, але романізованих солдат, чиновників, купців, промисловців, ремісників і різного роду шукачів пригод та щастя. Одним словом, Дакія була в той час наводнена римлянами; можливо, 50% населення Дакії складали римляни…» [1]. Ця територія іменувалася, за Євтропієм, orbis Romanus, або pascua romanorum «римські пасовиська», а її мешканці – “пастухами римлян”, ac pastores Romanorum [2], звідки й походить самоназва нащадків цього різноетнічного конгломерату – roma (romale).

Але не всі жителі Дакії романізувалися. Ті фісоніти, які зберегли свою ідентичність, стали  відомі як “цигани” (угор. szegeny “сегень”), бо домінуючим у них елементом став (передавши й індоарійську мову) придунайський осколок колись могутніх меото-кіммерійців – етнос сігінів (сігіннів, Sigynnae): “… про одну тільки народність за Істром (Дунаєм, — О.Г.)  я, — пише Геродот у своїй “Історії”, — можу отримати свідчення: ця народність – сігіни. Одягаються вони у мідійський одяг. Межі землі сігінів  простягнуться аж до енетів на Адріатичному морі (сучасні Словенія та Венеція, — О.Г.). Вони вважають себе (нащадками) мідійських переселенців. А як вони потрапили туди з Мідії, я не можу пояснити… Сіггінами, зрештою, лігії, які живуть на північ від Массалії, називають дрібних торговців, а жителі Кіпру – списи” [3].

Коли перський цар Дарій здійснював свій знаменитий похід проти скіфів, він наказав сігінам стерегти до його повернення мости через Дунай.

Страбон повідомляє, що у сігінів були маленькі волохаті коні, які були придатні тільки для їзди на колесах. жінка-сігінка, яка краще всіх вміла правити колісницею, могла собі сама вибирати чоловіка (Страбон, 11.520).

Археологічно дані про присутність сігінів в Словенії, Угорщині, Сербії, Румунії та Болгарії підтверджується знахідками бронзових предметів, котлів, елементів кінської збруї, залізної зброї.

Певний час термін «цигани» в європейській традиції застосовувався до маніхеїв, в тому числі й македонців, які його дотримувалися (аналогічно близьких маніхеям катарів-богумилів в Європі просто називали «болгарами»).

Вважається, що споріднені з персами, мідійцями та парфянами сігіни утворили на Дунаї в Європі саме торгову факторію для контактів із Сходом і, звісно, крім товарів в Римську імперію через сігінів приникали і перські ідеї (мітраїзм, маніхейство). У Франції їх называют «богемці» (звідки й поняття "богема"), в Англії — «єгиптяни» (gypsy).

Факт збереження цього прадавнього кіммерійського етносу пояснють етнологи його замкненим характером та обов’язковістю ендогамних шлюбів.

Валентина Мазур: Цыгане - атсингане, сарматы, потомки Симона Мага

Каковы они, цыгане? У каждого, кто с ними общался, есть на этот счёт своё мнение. Амплитуда здесь огромна: от восхищения до полного неприятия. «Способность цыган жить за счёт других – врождённая, или лучше сказать наследственная…» – писали одни.

Цыгане способны, понятливы, в характере их мягкость, гибкость, они от природы добры, уступчивы,» – спорили с ними другие. Мы изучили социологические данные, основанные на опросах по репрезентативной выборке. Среднестатистический россиянин считает цыган: хитрыми (но при этом почему-то отказывает им в уме), красивыми (и при этом не желает вступать с ними в брак), миролюбивыми (и ленивыми).

Стереотипы восприятия часто искажают действительность. Это особенно касается цыган, очень закрытых в быту и общении. Мифы о цыганах кочуют с ними вместе из века в век, и из страны в страну. По поводу происхождения цыган долгое время не было достоверных сведений.

«Сын отечества» информировал в 1848 году русского читателя о том, что Г. Гасс находит «начало цыган» в южной стороне Босфора, М. Нигер – в северной части королевства Тунис; Х. Гербелло предполагал, что цыгане – выходцы из Занзибара, Э.Сильвий – с гор Кавказа; К. Эккар утверждал их родство с черкесами, Вагесил – с немецкими евреями. К. Гриземан указывал на Египет, П.С. Паллас – на Дунай и Украину.

Другое русское издание напоминало о странной теории, согласно которой предками цыган были чехи или богемцы, а также перечислило на выбор ещё несколько гипотетических «родин» кочевого племени: Ассирию, Персию, Египет и Нубию.

Верным оказалось предположение немецкого учёного М.Грельмана, который ещё в конце XVIII века назвал истинную родину цыган – Индию. К сожалению, формулировка его открытия оставляла простор для критики. Грельман писал: