Наратив — це не лише історія з початком, серединою та кінцем, а й спосіб передачі досвіду, ідеї або емоцій через певну структуру. У мистецтві цей процес відбувається через **символіку, образи та відчуття**, що надають глибокий зміст, який можна інтерпретувати в різних контекстах.
**Історичний наратив** — це **спосіб розповіді про минуле**, у якому історичні події вибудовуються в **послідовну, осмислену історію**, а не просто подаються як набір фактів.
Простіше:
це **як саме** історик розповідає про історію, *яку логіку, акценти й смисли* він у неї вкладає.
**Основні риси історичного наративу:**
* події мають **сюжет і послідовність** (початок → розвиток → наслідки);
* є **відбір фактів** (не все, а те, що важливо для ідеї);
* присутня **інтерпретація**, а не «чиста хронологія»;
* часто є **позиція автора** (явна або прихована).
**Важливо розуміти:**
історичний наратив ≠ вигадка.
Факти залишаються фактами, але **їх подають у певній смисловій рамці**.
**Приклад (узагальнено):**
* один наратив може описувати подію як «визвольну боротьбу»;
* інший — як «заколот» або «кризу влади».
Факти ті самі, але **наратив різний**.
**Коротко для конспекту:**
Історичний наратив — це **інтерпретована розповідь про минуле**, що надає подіям смисл і зв’язок.
***
Розрізнення між свідомими і підсвідомими наративами дуже важливе для розуміння, як ми сприймаємо та інтерпретуємо інформацію в сучасному світі.
### Свідомі наративи
Це наративи, що створюються навмисно, зі зрозумілою метою — передати певну ідею, погляд на світ або пропагувати конкретну позицію. Вони часто використовуються в **текстах** (статтях, блогах, книжках), де автор намагається аргументовано донести свою думку або викласти події в певній логічній послідовності. Наприклад, політичний блог, де автор обґрунтовує свою позицію щодо конкретного закону, є свідомим наративом. Інший приклад — статті в журналах або новинні репортажі, де намагаються дати ясну картину події чи процесу.
Свідомі наративи передбачають чітке усвідомлення того, що саме автор хоче донести. Це може бути іронічний, сатиричний, мотиваційний чи навіть критичний наратив, але головне — він є **результатом розумових зусиль**.
### Підсвідомі наративи
А ось підсвідомі наративи часто приховані, вони можуть не бути явними для самого споживача контенту, але вони все одно створюються через **структуру** медіа, **повторювані мотиви**, або навіть **стереотипи**, що не завжди є свідомими чи навмисними.
Прості приклади підсвідомих наративів:
* **Медійні стереотипи**: Наприклад, в голлівудських фільмах часто можна помітити повторювані типажі персонажів (герой, злодій, жертва), які не завжди підлягають свідомому вибору сценаристів чи режисерів, але формуються в культурному контексті.
* **Меми і тренди в соцмережах**: TikTok, Instagram і навіть Twitter — це платформи, де підсвідомі наративи створюються через шаблони поведінки, що стають популярними. Люди починають відтворювати один і той самий тип контенту, використовуючи схожі фрази, музику, ефекти, і навіть пости, які повторюються через алгоритми. У результаті формується певна колективна **культура**, яка впливає на те, як люди сприймають події чи навіть самих себе.
Тобто підсвідомі наративи можуть бути набагато більш **неусвідомленими**, ніж свідомі, але вони все одно мають великий вплив на наше сприйняття світу. Може навіть так статися, що ми не усвідомлюємо, як медіа чи культурні тренди формують наше розуміння ідентичності, політики чи соціальних відносин.
### Зв'язок між свідомими та підсвідомими наративами
Звісно, ці два види наративів часто взаємодіють і перекриваються. В умовах глобальної медіа-середовища важко проводити чітку межу між ними. Наприклад, коли на платформі типу TikTok з'являється відео, що стало мемом, це може бути свідомо створене (хтось замислено зробив жарт або тренд), але водночас воно може стати частиною підсвідомого наративу певної культури (як символізм або переживання певного часу).
Цікаво, що іноді **підсвідомі наративи** можуть навіть ставати частиною свідомої культури. Взяти хоча б тренди типу "діти 90-х" — це підсвідоме відчуття ностальгії, яке з часом стало свідомим рухом, як частина культурного наративу.
***
**Невербальний наратив** не потребує слів, а лише інші форми виразу для передачі повідомлення. Це може бути досвід, який глядач або слухач «розповідає» сам собі через сприйняття твору мистецтва.
### Відмінність від вербального наративу
- Вербальний наратив обмежений мовою та її правилами.
- Невербальний — відкритий до множинних інтерпретацій, бо не має «фіксованого тексту».
- У словесному наративі автор контролює зміст через слова, а в мистецькому — глядач стає співтворцем, додаючи власні асоціації.
Можна сказати, що невербальний наратив — це **«історія без слів»**, яка живе у просторі між твором і його сприйняттям.
Система мистецьких меседжів може бути розглянута як **невербальний наратив**, оскільки вона передає певну історію, ідеї чи емоції без використання слів або традиційної вербальної мови. Такий наратив часто відрізняється від «словесного» наративу, оскільки спирається на інші способи комунікації, такі як:
* **Музика**: Композиції, мелодії, ритми та гармонії можуть розповідати про певний настрій, події або внутрішній світ автора, викликаючи асоціації й емоції в слухача.
* **Танці**: Рухи тіла в танці можуть розповідати історію або передавати емоції, характер, динаміку подій без використання слів. Танці часто демонструють культурні наративи, ритуали, історії народів чи особисті переживання.
* **Образотворче мистецтво**: Картини, скульптури, інсталяції створюють певний образ або сцену, яку глядач може інтерпретувати, розвиваючи власний "наратив" через взаємодію з твором.
* **Театр без слів**: Міміка, жест, рухи на сцені також можуть бути частиною невербального наративу, що розповідає історію або передає емоційну атмосферу без словесного викладу.
### Приклад:
* **Малюнок або картина**: Картину можна сприймати як певну історію, яка не вимовляє слова, але розповідає про певну подію чи емоційний стан через кольори, форми, композицію. Це створює "наратив" в очах глядача, який формує власну інтерпретацію.
Таким чином, мистецький процес, який передає ідеї та емоції без слів, може бути розглянутий як цілісна система невербального наративу, де кожен елемент має значення і формується в єдину історію через взаємодію глядача або учасника з цим мистецьким об'єктом.
