Олег Гуцуляк: Про рашистську спробу замінити термін "етнос" терміном "популяція"

 Якщо в радянський час говорили про про "советський народ", який складається з "соціалістичних націй та народностей" (їх навіть налічували саме в кількості 100 на "1/4 земної суші"), а в РФ у 1990-2010-х рр. - про "россійську (русскую, євразійську) націю", в яку входять населяючі РФ (Північну Євразію) "народи / етноси", то тепер в науковому дискурсі рашистів в останньому випадку закликають взагалі відмовитися від поняття "етнос / етнічність" як "штучно створеного конструкту", пропонуючи замінити його  поняттям "популяція". 

Ззовні грецьке "етнос" начебто й тотожне латинському "популус", проте як наукове поняття "популяція" використовується у власне біологічному і більш деідентифікуючому значенні виключно як означення сукупності індивідів,  які протягом тривалого часу мешкають на певній території, вільно схрещуються між собою та дають плідне потомство, а також характеризуються спільним генофондом і тяглістю поколінь.

Відповідно ШІ так прокоментував дану ситуацію: 

Заміна терміну "етнос" терміном "популяція" має низку негативних наслідків, переважно пов'язаних із спрощенням та знеціненням складної соціокультурної природи людських спільнот. 

Ось ключові моменти:

Втрата культурно-історичного виміру:

Етнос - це не просто біологічна сукупність, а спільнота, об'єднана спільною мовою, культурою, історією, традиціями, спільними цінностями, самосвідомістю та часто спільною територією. Це соціально-культурне утворення, що розвивається протягом століть і тисячоліть.

Популяція (у біологічному сенсі) - це передусім сукупність особин одного виду, які схрещуються і мають спільний генофонд. Вона не включає культурні, мовні, історичні та психологічні аспекти. 

Замінивши "етнос" на "популяцію", ми зводимо складне соціальне явище до суто біологічного рівня, ігноруючи його глибинні виміри.

Дегуманізація та об'єктивація:

Використання терміну "популяція" стосовно людей може призвести до дегуманізації, розглядаючи людей як об'єкти вивчення, позбавлені індивідуальності, колективної свідомості та суб'єктивності. Це може сприяти сприйняттю етнічних груп як просто "стада" або "набору генетичних одиниць", що може мати небезпечні наслідки.

Ігнорування ідентичності та самосвідомості:

Етнічна ідентичність є ключовою для саморозуміння багатьох людей, вона формує їхню приналежність до певної групи, їхні цінності та світогляд. 

Термін "популяція" не відображає цього аспекту. Він не враховує того, що люди усвідомлюють себе частиною певного етносу, пишаються своєю спадщиною та передають її наступним поколінням.

Зменшення значення культурного різноманіття:

Культурне різноманіття, яке створюють етноси, є величезним багатством людства. 

Зведення етносів до "популяцій" може нівелювати це різноманіття, знижуючи його цінність та унікальність.

Потенціал для маніпуляцій та дискримінації:

Використання суто біологічного терміну може відкрити шлях для расистських або дискримінаційних інтерпретацій. Якщо етнос сприймається лише як популяція, це може спростити обґрунтування ідей про "чистоту крові", "вищість" чи "нижчість" певних груп на основі генетичних або інших біологічних ознак, ігноруючи їхню культурну та соціальну складність.

Плутанина в наукових дисциплінах:

У кожної наукової дисципліни (біологія, соціологія, антропологія, історія) є свої специфічні терміни. Заміна "етносу" на "популяцію" створює термінологічну плутанину і може призвести до неправильного розуміння явищ у різних наукових контекстах.

Таким чином, хоча етноси, безумовно, є біологічними популяціями в сенсі спільних генетичних коренів та репродукції, їхня сутність набагато глибша і охоплює соціальні, культурні, історичні та психологічні аспекти, які термін "популяція" не може повністю відобразити. Заміна цих термінів є спрощенням, яке може мати негативні наслідки для розуміння людських спільнот та їхнього місця у світі.

Александр Волынский: Этнокоммунизм против этнохимер

... Этнос - это  группа  с  эндогамией, организующая  себя  на  основе  семейной  и  общественной  морали, передаваемой  в  ходе  социализации  от  поколения  к  поколению. 

Государство - это  аппарат насилия,  организующий  себя  через  волю  правящей  элиты (этноса, - РЕД.),  выраженную  в  законах. 

Если  этническая  мораль  не  противоречит  политике  элиты, то  государство  гармонично, если  в  государстве  проживают  враждующие  этносы, то  оно  либо  разваливается, либо  становится  этнической  химерой.

Исторически  США -  это бывшая   колония, созданная  по  образу  и  подобию  английской  метрополии. Доминирование плантаторов  англо-саксов, вроде Джорджа  Вашингтона,  было  полным,  до  начала  гражданской  войны. Рост экономической  миграции  и  городов  породил  острые  противоречия  не только  между  Севером  и  Югом, а  прежде  всего,  внутри  Севера. Число жителей США увеличилось за десять лет с 1850 по 1860 гг.  с 23,1 млн до 31,4 млн. Особенно быстро росло население северо-западных штатов. За десятилетие, предшествовавшее гражданской войне, оно увеличилось на 67%. 

Чтобы  смягчить  противоречия  внутри страны,  США  напали  на  Мексику. Между  прочим,  поводом  для  нападения  стала  война  Мексики  с  техасскими  сепаратистами,  т.  е.  США  просто  выступили  на  защиту  англоязычных  фермеров,  заселивших  земли,  официально  принадлежащие  Мексике. Этноконфликт  в Техасе  и  его  потеря  сделали  Мексику  более  гомогенной, хотя  окончательно  мексиканцы  создали  нацию  только  после  долгой  гражданской  войны  уже  20-го  века. 

Для  США  аннексии  не  принесли  успокоения, поскольку  на  новые  земли  претендовали  как  плантаторы  юга, так  и  фермеры  Севера. Гражданская  война  в  Канзасе   спровоцировала   самую  кровавую  бойню  в  истории  США. Плантаторы  были  уничтожены  и  элитой  стали  промышленники  и  банкиры  из  Нью-Йорка  и  Чикаго  под  охраной  ветеранов  войны. Американский  этнос  и  был  создан  этой  войной. 

Но  в  него  не  попали  негры, мексиканцы,  мигранты  из  Италии, Ирландии, Восточной  Европы. Для  их  включения  понадобилось  две  Мировые  войны. 

Но  этнической  гармонии  США  не  достигли. Размывание  элиты  породило  не  гармонию, а  конфликт, острый  расово-политический  конфликт. 

Что  удерживает  США - так  это  старые  британские  традиции  уважения  к  закону, американцы  молятся  на  свою  Конституцию  именно  потому, что  не  могут совместить  ее с  моралью, у  них  просто  нет  общей  традиции, а  без  этого  мораль  оказывается  слишком  рациональной  и  эгоистичной.

Именно для сглаживания противоречий между этническим и национальным, между традициями и законами, для сглаживания межгосударственных и межрелигиозных противоречий и возник Постмодерн с его ТОЛЕРАНТНОСТЬЮ. Атомная бомбардировка Хиросимы была важным шагом на пути утверждения пост-модерна. Но Постмодерн основан на безусловном доминировании либеральной модели. Если нет либерализма, то Постмодерн возвращается в пре-Модерн, только уже БЕЗ ТРАДИЦИИ: получается средневековье, только без доминирующей религии и морали и без сословной системы.

Пока  Московское  царство  включало  в  себя  только  великорусские  земли,  законы  и  традиции   гармонизировались, через  боярскую  власть  на  местах. Но  захват  Казани, Сибири, Астрахани  породил автономию  дворянства  и  расширил  казачество, альтернативную  элиту. Опричнина и  Смутное  время   включило  казачество   и  мелкое  дворянство  в  элиту. Захват  Украины  спровоцировал    Раскол, а  реформы  Петра  вообще  оторвали  государство  от  народа. 

Для  Англии, Франции, Испании  заморские  захваты  не  меняли  этнический  состав  метрополии, а  вот  Россия  и  США  постоянно  этнически  химеризировались. Но  если  в  США  была  Конституция, то  в  России  главной  скрепой  был  ЦАРЬ, не  лично  монарх  или  генсек  или  президент, а  пресловутая  ВЕРТИКАЛЬ  ВЛАСТИ. По  мере  бюрократизации  системы   отчужденность  и  аморальность  этой  ВЕРТИКАЛИ  росли, поскольку  в  эту  ВЕРТИКАЛЬ  включали  представителей  разных  сословий,  иностранцев  и  инородцев  и  отвечали  ее  члены  не  перед  народом, не  перед  своей  группой, а   перед  начальником.

Роль  либеральной  демократии   при  капитализме  очень  важна. Феодальные  традиции  сословного  общества  уже  не  сдерживают  эгоизм  и  единственным  ограничителем  алчности  и  произвола  элиты  выступают  институты  демократии. Элита  манипулирует  демократией в  своих  интересах, но  демократия  все  равно  заставляет  вести  себя  прилично  в  рамках  правил. 

Кризис  капитализма  всегда  ведет  к  кризису  демократии  и  поискам  путей  возвращения  к  ТРАДИЦИИ,  ограничивающей  эгоизм  и  произвол. Так  либерализм  заменяется антилиберализмом.

Две  главные  антилиберальные  идеологии  - это  фашизм  и  коммунизм.

Если доминирование либерального Запада будет сокрушено блоком антилиберальных  режимов, то ядерная война станет только делом времени. 

Когда противостояли США и СССР, то их  конфликт смягчала традиция ГУМАНИЗМА. 

Фашизм в принципе отвергает гуманизм и продвигает культ воли и культ смерти. Мораль фашистов - это мораль кшатриев-аристократов. Еще Аристотель определил, что свободный человек отличается от раба тем, что всегда готов к смерти. Аристократическая и фашистская мораль в условиях всеобщего распространения термоядерных зарядов - это катастрофа.

Либерализм - мораль купцов, там нет аристократического духа, но есть творческий дух и есть гуманизм.

Подход  коммунистов  к  проблеме  этничности  и  государственности  противоположен  подходу  фашистов. 

Коммунизм - это  глобальная  сеть  этнических  и  духовных  общин, а  не  государств. Интернационализм - это  не  превращение  всех  народов  в  одну  нацию, не  стирание  этнических  различий. 

В  СССР (до принятия конституции 1936 г., - РЕД.)  национальные  автономии  предоставлялись  даже  на  уровне  местных  советов. Именно  Ленин  требовал  свободного  развития  всех  языков  и  культур. Почему? Да  потому,  что  понимал, что  коммунистическую  мораль  без  материальной  базы  коммунизма  построить  нельзя, а  народные  традиции  надо  хранить. 

Тупость  великодержавных  шовинистов,  требовавших  унификации  через  тотальную  русификацию,  только  усиливали  химеричность  СССР. Для  огромного  числа  людей  русификация, как  и  урбанизация  деревенских  жителей  подорвали  традиционную  мораль, а  новой  морали  не  возникло. Сталин, просто  возродил  ВЕРТИКАЛЬ, а  без  тирании  Сталина  она  морально  деградировала. Путин  умудрился  восстановить  ВЕРТИКАЛЬ  и  попытался  создать  "новое  дворянство".  Моральное  очищение  и  сословность  потребовали  мобилизации, а  без  войны  настоящая  мобилизация  проходить  не  может. Милитаризм, антилиберализм  и  культ  государства - это  главные  признаки  фашизма.

Пока не будут уничтожены деньги - основы либерализма, и государства - основы фашизма, мир будут сотрясать кризисы и войны. Только возврат к СВОБОДНОЙ ЭТНИЧНОСТИ, к подлинной ТРАДИЦИИ обеспечит человечеству мир и процветание в рамках коммунистической формации.

ЭТНОКОММУНИЗМ -  это  признание  ключевой  важности  ОБЩИНЫ, не  коллектива, а  именно  ЭТНИЧЕСКОЙ  ОБЩИНЫ. Не  важно,  что  конкретно  формирует  общину – язык, религия  или  иная  духовная  практика. Главное – семья, главное  воспитание  детей  и  уход  за  стариками. Только  те  люди,  для  которых  нет  никакого  противоречия  между  их  ОБЩИНОЙ  и  интересами  других  ОБЩИН, могут  называться    коммунистами.

Как  пройти  человечеству  между   агрессивным  национальным  эгоизмом  и  либеральным  индивидуальным  эгоизмом?  Это вопрос  очень  сложный. Прежде  всего  надо  сказать – чума  на  оба  ваших  дома. Только  построение  материальной  базы  коммунизма  и  организация  общинной  жизни  даст  человечеству  шанс.

Александр Волынский: О смыслах, целях и целевых функциях (вопросы к дискуссии)

Сложные   объекты  нуждаются  в  управлении. В  отличии  от  акта  физического  воздействия  и  разных  форм  движения, управление  находится  не  в  модусе  актуального, но  в  модусе  потенциального. 

Проще  всего  различить  потенциальное и  актуальное  в  электронно-вычислительных  устройствах. Движения электронов   актуальны, программы  потенциальны. Метафизический  вопрос  о  психофизическом  единстве  решается  в  ЭВМ  просто – программа  загружается  в  память. Смысл  действиям  ЭВМ  задает  программа. Но  цель  программы  лежит  вне  процессора. Если  я  хочу, чтобы  машина  управляла  внешним  для  нее  процессом  я  должен  дать  машине    информацию  о  реальном   ходе  процесса  и  задать   целевую  функцию. Программы  бывают  разные, смыслы  бывают  разные. У  некоторых  программ  есть  цель - управлять  внешним  процессом. В  рамках  этой  цели  определяется  целевая  функция, на  основе  которой  в  программу  вносятся  конкретные  значения  переменных.

Живые  организмы   имеют  только  один  смысл -  продолжение  жизни  в  процессе  копирования  генетического  кода. 

Люди  тоже  живые  организмы, но  они  могут  сами  себе  придумывать  смыслы, даже  самые  разрушительные. Эта  способность изобретать  смыслы резко  отличает  человека  от  всех  других  живых  организмов, и, лишившись  свободы  выбора, личность  страдает. 

Социальные  системы   возникают  на  основании   общих  смыслов, общих  целей  и  общих  целевых  функций. 

Личность  может  следовать  общественным  целям, а  может  предпочесть  собственные  эгоистические  интересы.   Отпетых  эгоистов  социум  изгоняет, изолирует,  казнит. Большинство  эгоистов  маскируются  и  спокойно  паразитируют  на  социуме, но  сам  по  себе  этот  паразитизм  менее  опасен для  социума,  чем  открытый  протест. Более  того, в  ситуации   человеческого  неравенства   эксплуатация  одних  групп  другими  группами  делает   социальный  паразитизм  институциональным.

Рассмотрим  категории  народ, этнос, нация,  государство  с  точки  зрения  смыслов, целей  и  целевых  функций.

Александр Волынский: Глобализация как возвращение к этническому

Для  любого  государства  самое  священное  - это  суверенитет, право  свободного  выбора  системы  власти, системы  ценностей  и  целей. В  реальности  суверенность  любого  государства  определяется  суверенностью  его  элиты, простой  народ, даже  в  самом  демократическом  государстве  не  субъект, но  только  объект. В  идеале  элита  должна  служить  народу, работать  на  его  благо, но  даже  в  самых  органических  государствах  древности  или  средневековья  элита  не  столько  помогала  народу, сколько  выкачивала  из  него  излишки, хотя  и  не  всегда  сама  их  прожирала, но  про  себя  не  забывала. В  ситуации  отчуждения, характерной  для  капиталистического  разделения  труда, государство  превратилось  в  механизм  подавления, причем  подавления,  как  народа  так  и  элиты. Если  государство  более  цивилизовано, то  механизмы  подавления  смягчаются, если  государство  варварское, то  элита  перенаправляет  подавление  только  против  народа.

 Субъектность народа  может  проявится  только  через  его  этничность. Этнос  формируется  не  на  основе политического   насилия, а  на  основе   общности  языка  и  семейных  традиций. Националисты  всегда  стремились  привить  государству  признаки  этноса  и  тем  самым  создать  вид  братства  и  отсутствия  отчуждения. Попытки  превращения  полиэтнических  империй  в  национальные  государства  вели  к  самым  кровавым  конфликтам  в  истории  человечества. Хотя  национализм  не  смог  уничтожить  этносы  совсем, но  создал  огромный  слой  людей, которые  потеряли  этнические  ценности, но  не  стали  частью  государственной  элиты. Обычно  речь  идет  о  мигрантах  из  деревни  в  город, гастарбайтерах,беженцах. Исламский  фундаментализм  расцвел  именно  в  этой  среде.  

США - это  государство, которое  смогло  интегрировать  этничность, но  только  потому, что  было  религиозно-фундаменталистским. Фундаментализм  в США  не  был  только  протестантским, он  был  именно  этническим.  Расизм  встроен  в  саму  социальную  структуру  Америки, ибо  этничность  и  расизм  эквивалетны в  оппозиции "свой-чужой". Ассимиляция  и  глобализация  в  ситуации  постмодерна   создали  в  США, Европе  и  некоторых  других  странах   слой  людей, которые  вполне  осознают  свою  этничность, но  не  связаны  тесно  с  государством, для  них  глобальные  и  универсальные  ценности  не  менее  важны,  чем  национальные. Поскольку  таких  людей  много  в  западных  элитах, то  эти  элиты  оказались  расколоты.

Единственный  способ  победить  псевдо-националистов -  это  противопоставить  этническое  и  универсальное - государственному  и  национальному. Самый  лучший  пример  - это  "Братья-мусульмане". Хотя  между  либералами-космополитами  и  джихадистами  нет  ничего  общего, но  с  точки  зрения  государственников  они  едины  в  своей  ненависти  к  суверенным  элитам.

Для  меня  очевидно, что либеральная  глобализация, а  тем  более  всемирный  джихад  не  могут  решить  проблем  человечества. Единственная  надежда -  это  возвращение  национальных  элит  к  этническим  коммунитаристским  ценностям,  с  одной  стороны,  и  к  универсальным,  с  другой. Европейский  Союз  пытается  двигаться  в  этом  направлении, но  бешенное  сопротивление  псевдо-националистов  в  купе  с  джихадистскими  конкурентами   тормозит  процесс. Сами  европейцы  не  смогут  противостоять  псевдо-националистам, им  нужна  поддержка  остальных  глобальных  полюсов. Такую  поддержку  может  обеспечить  только  идея  МИРОВОГО  СЕТЕВОГО  НАРОДНОГО  ПРАВИТЕЛЬСТВА, которое  можно  назвать  и  ЭТНИЧЕСКИМ.

Сергій Чаплигін: Коли етнос стає народом

Госе Ортега-і-Гассет говорить про відмінності “етносу” (того, що нам залишили предки) та “народу” (те, що ми залишимо нащадкам). Ключовим моментом в цьому є розуміння перетворення “етносу” на “народ”.

Якщо ми говоримо про “етнос”, то розуміємо під цим інерціональне культурно-біологічне історичне існування, в тому чи іншому господарському циклі та ландшафтній складовій, групи людей, поєднаних спільним походженням, мовою, зовнішнім виглядом, єдністю біологічного типу та ін.

“Народом” для нас є етнос, який “прокинувся” та почав вольове творення нової соціально-політичної дійсності, усвідомлючи свою роль (історичну місію) та цінність в історії людства.

Відмінності полягають в відмінностях процесів пасивного усвоєння світу (етнос) та активного творення через історичне діяння (народ).

А оскільки колективна психологія передається через культурні коди та цінностні системи, то, безумовно, в процесах перетворення “етносу” на “народ”, одну з найголовніших ролей відігравали релігійні уявлення.

В язичницьких уявленнях божество є тотожнім світу, присутнє в житті напряму та приймає в ньому співучасть. Питання морального вибору та свободи, не ставляться на порядок денний, оскільки всі процеси, які відбуваються в житті, залежать від божества. Тут ми бачимо пасивне освоєння світу, яке притаманне етносу.

Християнство, яке змінило язичницькі вірування, говорить про Бога, як Творця, творення Ним світу з “нічого” та принципову різницю буття Бога та буття світу. Існування, створеного Богом, світу отримує “лінійний” напрямок – з моменту його твореня до кінця. В співвідношенні Творця (Бога) та творіння (людини) існує проблема виконання (добро) чи заперечення (зло) волі Творця, породжує питання як морального вибору, так і свободи вибору – або скріплювати божественний порядок в світі, або, заперечивши його, йти шляхом занепаду.

Завдяки цьому уявленню історичне буття “етносу”, віднині направлене в майбутнє, і набуває як морального сенсу (спасіння) так і лінійного часу – досягнення фінальної мети (кінця світу), перетворюючи його на “народ”. Саме християнізація Русі дала поштовх на перетворення “етносу” на “народ” – надала йому усвідомлення його історичного буття. 

Чому 25% - це інтелектуальна і моральна еліта - Карл Волох

Ми зуміли вибудувати собі систему пріоритетів, де збереження суверенної держави - вища цінність, ніж наші приватні образи.

Знаєте, напевно, несправедливо, що ми жодного разу не пояснили нашим переможним трьом чвертям, на чому ґрунтується наша впевненість, що 25% - інтелектуальна і моральна еліта, і чому така постановка питання, при всій її неполіткоректності, взагалі можлива просто по маркерах, хто за кого голосував, пише Карл Волох.

У чому ж причина такого зневажливого «снобізму» меншості по відношенню до більшості?

1. Серед нас теж чимало людей живуть матеріально важко і ще більше тих, чиє матеріальне становище після Майдану просто погіршилося - разом з усією країною.

2. Ми теж були об'єктом масштабної ідеологічної спецоперації Кремля з дискредитації української влади, створення в умах абсолютно незбалансованої картинки дійсності, коли помилки і проблеми роздуваються поза всяких пропорцій, а досягнення, навіть найбільш історичні, нівелюються і дискредитуються.

3. Ми, в масі, ясно бачимо помилки і вади Президента Порошенка, особливо, в підборі кадрів, комунікації з суспільством і зниженої чутливості до його, суспільства, думки.

4. Ми зовсім не в захваті від роботи правоохоронців і судів, від корупції, яка ще має місце, і зловживань чиновників.

Однак ми проголосували інакше. Бо...

1. Нам вистачило розуму розпізнати медійну операцію по обдуренню народу і почати відокремлювати пшеницю від куколю, а також помічати багато хорошого, що відбувається в країні.

2. Ми змогли зрозуміти, всупереч цілодобовій брехні з екранів і газетних шпальт, що влада з корупцією бореться, що звинувачення в зворотному огульне, вирване з контексту і позбавлене пропорцій.

3. Ми побороли спокусу скотитися в патерналізм, коли у власних невдачах звинувачують лише владу.

4. Ми не дозволили нав'язати собі згубну ілюзію про «ворога не в Кремлі», бо він саме там, і там же в більшій мірі криються причини наших економічних проблем.

5. Ми не проігнорували думку наших моральних авторитетів і об'єктивно оцінили «рекомендації» і оцінки ворогів України.

6. І головне: ми зуміли вибудувати собі систему пріоритетів, де збереження суверенної держави - вища цінність, ніж наші приватні образи. А значить, що людина, яка зуміла утримати країну на краю прірви в найскладніший для неї період і повести її до Європи, нам за будь-яких обставин краще безглуздої ілюзії.

А ось ви з цими завданнями не впоралися - комусь не вистачило розуму, комусь - шляхетності і любові до країни. Тому навіть я з моїм майже атрофованим стадним інстинктом пишаюся приналежністю до 25%.

«Козаки» і «свинопаси»: що насправді відбулося на виборах і як діяти далі

Як перетворити Рух-25 на ядро новітньої української нації? Підказку дають 5 фундаментальних ознак націоналізму. І це саме той випадок, коли нема нічого практичнішого за хорошу теорію.

Кожні 532 роки (сонячно-місячний цикл) геосоціальний організм Україна народжує новий український етнос. Зазвичай цей процес триває багато десятиліть. Проте в наш час інформаційні процеси прискорилися в тисячі разів.  Відтак можемо прямо зараз спостерігати, як зі старого українського етносу народжується новий. Він швидко структуруються і перетворюється на суверенну націю.

«Козаки» і «свинопаси»
Попередній сонячно-місячний цикл тривав протягом 1483–2015 років. Що відбулося після 1483 року? Це час народження Україною козацького етносу. Через Запорізьку Січ та козацькі війни пройшли сотні тисяч найактивніших українців. В результаті відбулося розділення на «козаків» і «свинопасів». Козаки сформували новий етнос, який так і називався – «козаки», що означає «озброєні вільні люди», «лицарі» (від слова «кес» – меч, звідси укр. «косак» – великий ніж). Тобто слово «козаки» стало етнонімом – так українці називали себе і так інші народи називали українців «козацького циклу».

Етнос: новітнє козацтво
Новітнє українське етнотворення почалося у 2014 році – з початком війни проти російської агресії. Воно проявилося у вигляді руху добровольців,  волонтерів і тих, хто їм допомагав – роботою і грошима, фізично і духовно.  До цього процесу долучилося до 10% дорослого населення України. Водночас для решти населення війни наче й не існувало – і не існує до сьогодні.

Проте офіційне розділення на «козаків» і «свинопасів» відбулося під час президентських виборів 2019 року.

У першому турі виокремилася група з 16% виборців, які проголосували за Порошенка. Це ті, що в умовах шаленої інформаційної атаки зберегли адекватне мислення. Цим вони показали стійкість своєї психіки, спроможність захистити її від ворожого «зламу». Це група шляхетних. У ситуації виборчого психозу вони не опустилися до образ опонентів і брехні. 

Група 16% складається з двох частин. Приблизно 5% – це ті, для кого властиве самостійне, критичне, стратегічне мислення. Решта 11% – це ті, що зберегли повагу до авторитетів і здорового глузду.

Тобто під час першого туру над загальною масою електорату оформився «другий поверх» з потенціями «голови» (5%), спроможної керувати народним «тілом» (11%) силою свого авторитету.

У другому турі до цих 16% шляхетних приєдналися ще 9%, які між українцем Порошенком і євреєм Зеленським вибрали українця. Це люди, яким вдалося зберегти українську етнічну самосвідомість, тобто базовий інстинкт розпізнавання «свої – чужі». Відтак чисельність народного «тіла» зросла майже удвічі (11+9) і досягла 20% виборців. Разом з «головою» (5%) це складає 25%, тобто чверть усіх виборців.

Рух-25 як протонація
Важливо, що згадані 25% чітко усвідомлюють свою відмінність від решти 75%. Група 25% – це наші, а решта 75% – це чужі або, принаймні, не наші. Розділення на своїх і чужих є проявом етнічної самосвідомості, відтак група 25% є новим українським етносом – «новими козаками».

При цьому цей етнос, по-перше, має два структурні рівні – голова (5%) і «корпус» (20%). По-друге, цей етнос чимраз більше усвідомлює свої політичні цілі. Усе це вказує на те, що маємо справу вже не з аморфним етносом, а з протонацією, тобто нацією, яка перебуває на етапі первинного формування. Повноцінною нацією вона стане тоді, коли створить цілісну політичну структуру, яка охопить весь етнос.

Нація-25 твориться як масовий рух українського середнього класу

Президентські вибори 2019 року здійснили селекцію «козаків» і «свинопасів». Населення розділилося на шляхетну меншість, спроможну чинити опір, і податливу, безхребетну більшість.

22 квітня 2019 року народилась нова українська нація. Це відбулося під час мітингу, коли тисячі громадян висловили щиру подяку президенту Петру Порошенку. Вдячність – це характерна ознака шляхетних людей.

5 років тому – у 2014 році – почав формуватися новий український етнос. До нього за покликом серця увійшли  добровольці і волонтери. Етнос – це «спільнота своїх людей», а головна його риса – розрізнення своїх і чужих. Своїми стали ті, які включилися у війну за незалежність. За різними оцінками, це була приблизно чверть населення: добровольці, волонтери і всі, що їм допомагали. 25% активних громадян на відміну від решти пасивного населення.

У 2019 році процес новітнього етнотворення набув стрибкоподібного прискорення. У першому турі виборів Президента виділилася група самостійно мислячих людей, яким вдалося зберегти самоконтроль під шквальним вогнем ворожої інформаційної атаки. Це ті, які зробили вибір на основі реальних справ Петра Порошенка, а не обіцянок і видовищ інших кандидатів.

Таких набралося 16%. Це ті, які складають основу українського середнього класу – людей мислячих і самодостатніх. У другому турі до них приєдналися ті, в яких спрацював етнічний інстинкт солідарності зі своїми. Відтак Петро Порошенко отримав підтримку 25% виборців.

Природно, що етнічні росіяни і євреї у своїй масі підтримали Зеленського. До них приєдналися люди без етнічної самосвідомості. Всього таких набралося 73%.

Переструктурування
В ході виборів відбулося стрімке переструктурування суспільства. На наших очах відбувся масовий розрив соціальних зв’язків між прихильниками обох кандидатів. Водночас у таборі Порошенка відбулося вибухоподібне формування нових соціальних зв’язків. Їх об’єднало відчуття солідарності, довіри і спільної долі. Гостре відчуття своїх і чужих, а це характерна ознака оформлення нового етносу.

Нація
А що таке нація? Нація – це політично організований етнос. Якщо етнос – це сукупність горизонтальних зв’язків, то нація – це багаторівнева мережа з власною динамічною ієрархією лідерів. Головне прагнення етносу – самозбереження. Натомість нація – це розвиток і чіткі політичні цілі.

22 квітня новостворений український етнос проголосив політичні цілі – формування політичної партії, потужне входження в парламент і обрання Петра Порошенка прем’єр-міністром.

Надзавдання Нації-25 – формування конституційної більшості і проведення докорінних реформ усього суспільно-політичного устрою.  

Тому День Подяки Президенту 22 квітня став днем народження нової української нації – етносу, який усвідомив себе як політичну одиницю. За великим рахунком, йдеться про перезаснування держави – творення постіндустріальної держави шляхетних людей.


Таке вже було
Подібна ситуація відбулася в 17 столітті. В ході національно-визвольної війни народився український етнос козаків, який перетворився на козацьку націю. Відбулося чітке розділення на «козаків» і «свинопасів». Вони прагнули жити зі своїми – тому були козацькі і кріпацькі села. Вони відрізнялися антропологічно – зазвичай козаки мали вищий зріст. Використовували літературну мову і не вживали лайку. Відрізнялися освіченістю, гарним одягом і шляхетною поведінкою, були озброєними і економічно самодостатніми. Слово «козак» стало етнонімом: українців почали називати козацькою нацією, а Український край – Terra Cosacorum.

Як і три століття тому, новий український етнос народився в ході гібридної війни проти Росії за українську незалежність – за Віру і Волю. Президентські вибори 2019 року також здійснили селекцію «козаків» і «свинопасів». Населення розділилося на шляхетну меншість, спроможну чинити опір, і податливу, безхребетну, маніпульовану більшість.

Число Перемоги
Символом меншості стало число 25. Згідно з європейською традицією, 25 – це число Перемоги, а в езотериці – число боголюдської реалізації. Найсильніші лікувальні настої робили з 25 компонентів, найпотужніші магічні ритуали здійснювали 25 священиків. 25 грудня – день народження Сина Божого, а 25 березня – день його Воскресіння. 

Відкрита система
Основну масу «постіндустріального козацтва» складають ті, які мають українських предків і вважають рідною українську мову.

Проте етнос – це відкрита система. До нього можуть влитися всі, хто цього бажає – незалежно від походження. Головним є відчуття того, що приєднуєшся до своїх.

Ключовими етнічними ідентифікаторами є:

звичний зовнішній вигляд – це те, що ми розпізнаємо з першого погляду,
українська мова – це те, що ми розпізнаємо з перших слів,
солідарність зі своїми – це те, що ми розпізнаємо з першої спільної справи.
Починається стрімкий, творчий і надзвичайно цікавий процес кристалізації нової української нації – нації шляхетних людей. Він відбувається у формі масового руху середнього класу.

Хай нам щастить!