Неолітична революція породила етноси, промислова революція — модерні нації, а сучасна глобалізація може привести до виникнення глобальної урбаністичної цивілізації. При цьому попередні форми не зникають миттєво, а поступово змінюють свої функції.
Неолітична революція означала перехід від мисливства і збиральництва до землеробства та осілого життя. Саме осілі громади створили умови для тривалого співіснування людей на одній території, формування локальних традицій, мов, звичаїв і колективної пам'яті. Так виникла аграрна етнічна культура. Етнос став природною формою організації людського життя, а село - його головним середовищем.
Протягом тисячоліть етнічна культура була майже самодостатньою. Вона охоплювала господарство, мову, релігію, мораль, мистецтво й повсякденне життя. Межі культури значною мірою збігалися з межами території, на якій проживала спільнота.
Наступний великий перелом принесла промислова революція. Урбанізація, фабричне виробництво, масова освіта, друкарство й розвиток державних інститутів створили новий тип суспільства. На місце локальних етнічних культур прийшла модерна нація. Національна культура стала синтезом народної традиції та академічної культури, створеної університетами, літературою, професійним мистецтвом і державною системою освіти. Саме в індустріальну епоху виникла потреба у стандартизованій літературній мові, єдиній історичній пам'яті та спільній політичній ідентичності.
Сьогодні людство переживає ще одну глибоку трансформацію. Глобалізація, цифрові технології, міжнародна мобільність і концентрація населення у мегаполісах формують новий тип соціального простору. Великі міста дедалі менше нагадують традиційні національні столиці й дедалі більше стають вузлами єдиної світової мережі.
Характерною рисою мегаполісів є низька народжуваність корінного населення та постійний приплив мігрантів. У таких умовах етнічний склад населення безперервно змінюється, а культурна взаємодія стає інтенсивнішою. Для повсякденного співіснування потрібні універсальні засоби комунікації, освіти та професійної діяльності. Цю роль дедалі більше виконує англійська мова. Подібно до того, як латина була мовою науки й освічених верств середньовічної Європи, англійська стала мовою глобальної науки, технологій, бізнесу й цифрової комунікації. Вона створює спільний інформаційний простір, у якому працюють університети, міжнародні компанії, дослідницькі центри та інтернет-платформи.
Це не означає, що світ перетвориться на абсолютно однорідне суспільство. Імовірніше, виникне кілька великих англомовних культурних кластерів. Вони користуватимуться спільною мовою науки, технологій та міжнародного спілкування, але відрізнятимуться історичними традиціями, політичними інститутами, регіональними стилями життя та культурними практиками. Як колись латиномовна Європа не була культурно одноманітною, так і майбутня глобальна цивілізація може поєднувати єдиний комунікативний простір із внутрішньою різноманітністю.
У такому світі змінюється і роль етнічної культури. Якщо в аграрну епоху вона була основною формою організації всього суспільства, то в майбутньому вона може стати формою добровільної культурної самоорганізації. Етнічність перестає бути неминучою долею людини й дедалі більше стає свідомим вибором.
Такі спільноти можуть існувати у вигляді автономних поселень, мовних і культурних громад, релігійних об'єднань або мережевих діаспор. Вони зберігатимуть мову, історичну пам'ять, традиції та спосіб життя, але вже не визначатимуть організацію всього суспільства. У цьому сенсі можна говорити про своєрідні «тофлерівські громади» — добровільні об'єднання людей, які підтримують власну культурну ідентичність у межах глобальної цивілізації.
Отже, історію можна уявити як послідовність трьох великих етапів. Неолітична революція створила етноси. Промислова революція створила модерні нації. Глобалізація може привести до формування англомовної світової урбаністичної цивілізації, всередині якої існуватимуть кілька великих культурних кластерів. Етнічні культури при цьому не обов'язково зникнуть, але, ймовірно, змінять свою історичну роль, перетворившись із фундаменту суспільства на форму добровільної культурної самоорганізації.
Комментариев нет:
Отправить комментарий