Етимологічно ṛta та arta пов’язують із праіндоєвропейським коренем h₂r-tó- або ar-, основним значенням якого було «з’єднувати», «упорядковувати», «приганяти одне до одного», «правильно розташовувати». Первісно це могло стосуватися цілком конкретних речей: деталей, які потрібно правильно поєднати, предметів, що мають перебувати на своїх місцях, або частин певної конструкції. Саме тому в основі цього кореня лежить ідея не просто зв’язку, а правильного, гармонійного та стійкого поєднання.
Сліди цього давнього значення можна побачити й в інших індоєвропейських мовах. До спорідненої лексичної групи відносять давньогрецькі слова, пов’язані з поняттями досконалості та зв’язку, латинські ars і artis — «мистецтво», «ремесло», «уміння», а також artus — «суглоб», «з’єднання». У сучасній англійській мові цю давню основу продовжує, зокрема, слово art — «мистецтво». У всіх цих випадках простежується спільна ідея: майстерність полягає в тому, щоб правильно поєднати окремі елементи й надати їм гармонійної форми.
Однак у розвитку індоіранської духовної традиції ця конкретна ідея поступово набула набагато ширшого, космічного значення. Те, що спочатку означало правильне розташування або поєднання речей, стало позначати правильний порядок самого Всесвіту. Людина давнини спостерігала, що сонце сходить і заходить у визначеному порядку, змінюються пори року, день приходить на зміну ночі, а природні процеси мають певну закономірність. Така впорядкованість не могла сприйматися лише як випадковість. Вона осмислювалася як прояв певного універсального закону, якому підпорядковані і природа, і боги, і люди.
Саме в такому значенні поняття ṛta виступає у ведичній традиції. У Ведах ṛta — це не просто «порядок» у звичайному розумінні цього слова. Це універсальний космічний і моральний закон, завдяки якому Всесвіт залишається впорядкованим і гармонійним. Ріта визначає правильний перебіг природних явищ, але водночас стосується й поведінки людини. Жити відповідно до ріти означає дотримуватися істини, справедливості та належного порядку.
Її протилежністю є anṛta — «не-ріта», тобто порушення правильного порядку, неправда, безлад.
Важливе місце у підтриманні цього порядку у ведичному світогляді посідає бог Варуна, який виступає одним із його охоронців. Через образ Варуни ріта постає не лише як абстрактний закон природи, а як принцип, що має моральну силу. Людина, яка порушує встановлений порядок, порушує не просто правило людського суспільства — вона вступає в суперечність із самим устроєм Всесвіту.
Подібну ідею можна простежити й у давньоіранській традиції. Тут споріднене поняття розвинулося у форми arta та aša. В авестійській мові відбулися певні звукові зміни, зокрема перехід сполучення rt до š, тому давньоіранському arta відповідає авестійське aša. У давньоперській мові форма arta збереглася ближче до давнішого вигляду.
У зороастрійській традиції aša набуває значення істини, правди, світового порядку, праведності та добра. Це принцип, який забезпечує гармонію світобудови й протистоїть друз — брехні та неправді.
Отже, як і у ведичній традиції, йдеться одночасно про два рівні: про космічний порядок і про моральний вибір людини. Людина має не просто знати, що світ упорядкований, а й жити відповідно до цього порядку, обираючи істину замість брехні та праведність замість неправди.
Особливо показовим є те, що це давнє поняття збереглося навіть у царських іменах давньоіранського світу. Наприклад, ім’я Артаксеркс містить той самий давній корінь arta і пов’язане з ідеєю дотримання або встановлення правильного порядку та істини. Це свідчить про те, наскільки важливим було поняття арти для політичного й культурного світогляду давніх іранців.
Таким чином, історія понять ріта та арта демонструє надзвичайно характерний для давньої культури процес розвитку мислення — перехід від конкретного до абстрактного. Уявлення про те, що речі мають бути правильно з’єднані, розташовані й узгоджені між собою, поступово перетворилося на ідею того, що весь світ має власний правильний порядок. Цей порядок охоплює рух небесних тіл, зміну природних циклів, взаємодію богів і людей, а також моральну поведінку людини.
Отже, ріта / арта можна розуміти як «те, що правильно встановлено», «те, що впорядковано й узгоджено». Від початкового образу правильного поєднання окремих елементів це поняття розвинулося до одного з фундаментальних принципів давньоіндійського та давньоіранського світогляду — принципу космічного порядку, істини, справедливості та праведності. Саме тому ріта й арта є не лише мовними спорідненими словами, а й свідченням спільної для давніх індоєвропейських народів ідеї: світ не є хаотичним, він має певну внутрішню гармонію, а завдання людини полягає в тому, щоб пізнати її та жити відповідно до неї.
Комментариев нет:
Отправить комментарий