Фергад Туранли: Людина з великою душею (про професора Гриця Халимоненка)

На фото - Халимоненко Гриць Іванович, доктор філологічних наук, професор,  під час зустрічі зі студентами 4-го курсу спеціалізації «Сходознавство» історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (21 листопада 2019 р.). Світлина зроблена доц. Олегом Купчиком

Туранли, Фергад. Людина з великою душею // Від Шота Руставелі до Юнуса Емре. Матеріали міжнародної наукової конференції «Від Шота Руставелі до Юнуса Емре: наукова конференція присвячена пам’яті Гриця Халимоненка», яка відбулась 26–27 листопада 2024 р. / Упорядник д. і. н. Я. В. Пилипчук. Київ-Вінниця : ТВОРИ, 2024. (укр., азерб., тур., пол., узб.., англ. мовами). С. 131–135. 187 с.

Анотація. Це спогад* про життя та творчість видатного вченого – доктора  філологічних наук, професора та перекладача-письменника Халимоненка Гриця Івановича. Спогад про людину, котра гідно та хоробро боролася на своєму професійному фронті за утвердження української національної ідеї. Викладені нотатки щодо історії дійової співпраці автора цих нотаток з Г.І. Халимоненком у  царині освіти та науки і в організації міжнародних наукових конференцій. Зокрема, стосовно концепції розвитку в Україні сходознавства, яка полягала у  підготовці спеціалістів з широким спектром і глибоким знанням відповідного фаху. Наголос робиться на стані сходознавчих досліджень та розвитку саме української тюркології, яка зазнавала серйозні репресії з боку більшовицько-комуністичної влади. У цьому контексті наукові студії Гриця Халимоненка,  зокрема вивчення його спадщини, мають особливу важливість для подальшого становлення та розвитку української тюркології, в тому числі  й кримотатарознавства.

Ключові слова: життя, Халимоненко, спогад, українська тюркологія,  українська національна ідея, репресія, наукова спадщина

Основний зміст. Буремними були часи, коли у 1990-х роках відбулася  знаменна подія в новітній історії Україні, а саме ‒ проголошення відновлення її  державної незалежності та початок її утвердження, зосібна ‒ розвиток міжнародної співпраці в галузі освіти та науки. В то час, коли я навчався в аспірантурі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, в 1994 році за рекомендаціями академіка Омеляна Пріцака  та академіка Володимира Грабовецького  мене було відряджено до Стамбульського університету з метою дослідження теми дисертації «Українсько-кримські  відносини в середині XVII століття (за тюркськими історичними джерелами)». Під час стажування в названому університеті навесні 1994 року професор кафедри загальнотюркської історії цього університету Музафер Юреклі познайомив мене з українським націоналістом, поетом-перекладачем, зосібна кримськотатарської поезії , Миколою Мірошниченком (1 січня 1947 р. – 7 липня 2009 р.), з яким наше братерство тривало до останнього дня його наземного життя. А тоді останній вивчав турецьку мову на освітньому курсі «Фонду дослідження тюркського світу» у Стамбулі. Після завершення навчального процесу в 1994 році, я на канікулах повернувся до України й зустрілися з поетом у Києві, де він познайомив мене з Грицем Івановичем Халимоненком – щирою, доброзичливою, інтелектуальною людиною. Ми з ним приємно спілкувалися українською та турецькою мовами та обговорювали різноманітних питань щодо розвитку тюркології, організації навчання відповідних дисциплін в університетах, зосібна вчений підтримав тему мого дослідження тому, що вчений сам досліджував питань, котрі стосувалися історії українсько-турецьких мовних контактів . Адже тривала наша дійова співпраця на царині згаданої науки, зокрема у контексті студіювання історії взаємин між Україною й тюркськими країнами. Продовжуючи цю думку варто сказати, що однією з перших наукових заходів було організовано нами в 1995 році в літературно-історичному факультеті Стамбульського університету міжнародну конференцію щодо історії українсько-турецьких відносин з нагоди 400-річчя від дня народження гетьмана Богдана Хмельницького за участю українських науковців Ярослава Дашкевича , Гриця Халимоненка та Віталія Кононенка  Названа конференція стала подією історичної ваги в житті українських учених, зокрема в розвитку наукової співпраці між зазначеними країнами. Варто сказати, що на цій конференції було ухвалено рішення про відкриття спеціальності «українська мова та література» в названому університеті, котре відбулося після революції гідності 2014 року.

У 1997 році під час захисту моєї дисертації  в Інституту археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України  Гриць Іванович прибув з групою студентів турецької групи з Київського національного університету імені Тараса Шевченка і виступив із сильною промовою на захист моєї дисертації. Принагідно заначимо, що засідання спеціалізованої вченої Ради проходив за участю видатних учених-інтелектуалів, зокрема керівника експертної ради дисертації Дашкевича Ярослава Романовича  та голови зазначеної вченої ради Соханя Павла Степановича , а також Калакури Ярослава Степановича  та ін. 

Стиг Викандер: Майя и алтайские языки: относится ли группа языков майя к алтайской семье

Даже имея очень поверхностное знакомство с языками майя, поражаешься числу очевидных схожестей как в словаре, так и по структуре с алтайской языковой семьей. 

Так, самая знаменитая птица Центральной (и Южной) Америки называется tucan, которое напоминает турецкое doğan, древнетюркское togan, «сокол».

Самым крупным животным Нового Света в доиспанскую эру был tzimin – «тапир», как мы называем его, пользуясь южноамериканским словом. Может возникнуть соблазн сравнить его с калмыцким и монгольским temen (маньчжурское temen является заимствованием из монгольского): турецк. deve «верблюд», якутск. taba «северный олень», и спекулировать о вариациях temen: taba, tzimin: tapir. 

Майянское kaxnak «ремень, кушак», выглядит очень похожим на турецкое kasnak «ободок, обруч». Майянское chal означает «скала», турецкое çal «откос». Майянское tzekil и турецкое çakıl оба означают «галька». Майянское yax означает «зеленый», турецкое yeşil, куманское yaş имеют то же самое значение. 

Таким образом, мы могли бы продолжать перечислять многие из подобных поверхностных схожестей, которые, с точки зрения результатов сравнительной алтайской лингвистики или по другим причинам, не имеют никакой реальной ценности, как минимум с точки зрения определения языковых связей майянского. Они всего лишь являются примерами случайных схожестей, с которыми всегда сталкиваешься, сравнивая два неродственных языка, несмотря на разницу в расстоянии или время между ними. Всегда можно встретить десятки подобных «поразительных» схожестей, подобных перечисленных нами. 

Есть схожести другого типа, которые могут представлять определенный интерес, но конечно не помогают нам в плане определения исторических связей. Так называемые звукоподражательные или имитационные формы часто очень схожи в своей фонетической форме в совершенно неродственных языках. Так, если мы находим, что «сосок груди» называется на языке майя im, то нет смысла сравнивать его с турецк. emzik, emcik «сосок», с глаголом emmek «сосать», поскольку майянское слово еще ближе к финскому «imea», которое не должно сравниваться с турецк. emmek для поддержания урало-алтайской гипотезы. В той же семантической сфере у нас есть цельтальское chu, означающее «молоко» и «грудь», но нет смысла приводить, к примеру, турецк. süt, поскольку в санскрите есть слово chucuka «сосок», и с другой стороны, испанское слово chupar означает «сосать», слово из языка киче tzub имеет то же значение. Конечно же, все эти слова - имитационные, из языка матерей и нянек. 

Фергад Туранли: Історія турецької літератури по-українському

 Сходознавство в Україні - галузь фактично без підґрунтя, бо ніколи не була справою державної ваги. Нещодавно вийшла колективна праця українських сходознавців "Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу" (К., 2010.-468 с.) - переглянувши її, утверджуєшся в думці: орієнталістика у нас була справою лише яскравих особистостей, завжди гнаних владою чи начальством і полишеною на виживання. 

А згадаймо, які плани плекалися у добу шістдесятництва! Іван Світличний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Петро Кононенко які тільки проекти подавали до ЦК Компартії України, іноді там їх навіть підтримували (Ф. Овчаренко, П. Федченко), наприклад, стосовно видання часопису "Східний світ", але з Москви відповідь була, як у тому дитячому віршику: "Но ответила вода - низачто и никогда!" 

Що ж сьогодні? Не час давати загальну оцінку, наведу тільки один факт. Після Майдану відомий орієнталіст професор Григорій Халимоненко через засоби масової інформації, зокрема й газету "Літературна Україна" звернувся до В. Ющенка, Ю. Тимошенко та В. Литвина з пропозицією: запровадити в Україні сходознавчу освіту й науку на такій основі, як це роблять сусідні держави, тобто готувати не тільки філологів, а й сходознавців-економістів, істориків, філософів, політологів. Мабуть, і проблеми з газом та нафтою розв'язувалися б інакше. А зверху - ані пари з вуст. Натомість ректор В. Скопенко хутко розправився з наївним професором - звільнив з роботи. Атож, наївним: послав професор телеграму В. Ющенку, щоб захистив, а чиновник з адміністрації президента порадив звернутися до суду. Пам'ятаєте, як казав герой одного анекдоту: "Ви, конєшно, будєтє смєяться...". Тоді професор удався з листами до депутатського корпусу, до віце-прем'єра, але знову довелося згадувати героя анекдоту...

Але бог з ними... Професор виявився ще того гарту, назбирав з пенсії грошей, до того ж академік Л. Губерський повернув вченого до університету, матеріально допомогло й посольство Туреччини, та й видав книгу "Історія турецької літератури: Türk Edebiyatı Tarihi". - Київ, 2009 (544 с.) - працю, котрою могла б пишатися наукова громадськість будь-якої країни. Відомий кримськотатарський вчений Ісмаїл Керімов зауважує: "Історії турецької літератури виходили і в ХІХ, і в ХХ ст., серед них є й основоположні, наприклад праці Е. Гібба, Й. Гаммера, Л. Бонеллі, А. Кримського, але зіставивши ці прекрасні роботи з фундаментальним дослідженням Г. Халимоненка, бачимо, як далеко вперед пішла тюркологія протягом століття". Суголосну оцінку дає й С. Сорокін, провідний тюрколог з Київського національного лінгвістичного університету: "ХХ століття подарувало дослідникам новий матеріал зі словесності тюрків, в тому числі й недавно віднайдені рукописи - все це потребувало свіжого осмислення, що й зробив професор Халимоненко. Його "Історію турецької літератури" - цей висококваліфікований здобуток українського сходознавства чекають і тюркологи, й арабісти, й іраністи не тільки в Україні, а й за її межами - адже подібні дослідження виходять друком украй рідко навіть у Західній Європі. Наукова громадськість Турецької Республіки високо оцінила працю тюрколога з Шевченкового університету - п'ять років тому проф. Г. Халимоненко, перший з європейських дослідників одержав нагороду "За розвиток тюркської культури".

Jandos Temirgali: Великий и могучий Тюркский Мир объединяется!

Türk dünyası yaşasın! Türki älemi jasasın! 

Великий и могучий Тюркский Мир объединяется!

VIII саммит Совета сотрудничества тюркоязычных государств состоялся на Острове демократии и свободы в Мраморном море, расположенном к юго-востоку от Стамбула. 

По итогам Саммита были приняты следующие документы:

1. Решение об изменении наименования Совета сотрудничества тюркоязычных государств на «Организацию тюркских государств».

2. Декларация Восьмого саммита Организации тюркских государств.

3. Решение о предоставлении Туркменистану статуса наблюдателя при Организации тюркских государств.

4. Решение о «Видении Тюркского мира-2040».

5. Решение о Международной премии Организации тюркских государств имени Алишера Навои за вклад в единство Тюркского мира.

6. Решение об учреждении статуса партнера при Организации тюркских государств.

7. Решение о Положении о Почетном Председателе Организации тюркских государств. 

8. Решение о продлении срока полномочий Генерального Секретаря и назначении Заместителей Генерального Секретаря.

9. Решение о завершении учреждения Тюркского инвестиционного фонда Организации тюркских государств.

10. Решение о Положении о статусе наблюдателя при Организации тюркских государств.

11. Решение о награждении Президента Республики Азербайджан, Его Превосходительства Ильхама Алиева «Высшим орденом Тюркского мира».

---------------

Комментарий Салмана Севера:

УДВОЕННОЕ МЕЖДУМОРЬЕ

Карта вновь учреждённой Организации Тюркских Государств (ОТГ)  - геополитического блока, принявшего доктрину "Тюркское глобальное видение 2040".

Турция, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан, Киргизия, Туркменистан, Венгрия и изъявившая желание присоединиться к союзу в статусе государства-наблюдателя Украина.

Мысленно проведём поле зелёного от границ Китая до Центральной Европы сквозь Украину, Карабах и (когда-нибудь) Джавахетию месхетинских репатриантов и увидим Второй Интермариум.

Это уже другие моря, Чёрное и Каспийское, но Украине будет некуда деваться, кроме как соответствовать задаче узловой державы, смычке I и II Интермариумов, трансмиссии восточноевропейского стандарта на юг и восток.

Рустем Вахитов: О понятии "братство" у тюркских народов

Перепись населения снова обострила конфликты между татарской и башкирской национальными интеллигенциями (которые длятся уже больше столетия, двигаясь в диапазоне от шуточек и подначек до самых настоящих взаимных нападок и обид). Мне это всегда напоминало отношения русских и украинцев до 2014 года (который стал точкой невозврата и окончательно увел эту напряженность за границы шуток...). Но я хотел сказать о другом.

Чтобы снизить остроту конфликта и с татарской и с башкирской стороны часто можно услышать высказывание: «ну мы же в конце концов братские народы». Действительно, звучит примиряюще. Если не учитывать различий в семантике русского и тюркских языков… 

Для русского языкового сознания не имеет большого значения разделения на старшего и младшего братьев.  По-русски это все охватывается одним словом - «брат» (как в европейских языках, где все еще интереснее, там есть одно слово для обозначения братьев и сестер сразу, как немецкое «Geschwister»). Конечно, в реальности  в русских семьях положения старшего и младшего братьев различны (особенно в детстве), но в самом языке, как видим, заложен идеал братства как равноправных отношений (во всяком случае, когда оба брата станут взрослыми самостоятельными людьми). 

В тюркских языках все иначе. Ни в татарском, ни в башкирском нет слова, обозначающего брата (или сестру) вообще. Для тюркского языкового сознания очень важно указать, какое место в семейной иерархии занимает тот или иной брат (сестра), независимо от их возраста. Нужно обязательно сказать, старший ли это брат (абый) или младший (эне) (соответственно для сестер – апа и сенел). Выразиться по-другому сам язык не позволяет. Хотя, и в русском языке (по крайней мере, в некоторых диалектах) такое тоже было. Братан - старший брат. Брательник - младший. Но корень, все же, есть - "брат".

Поэтому когда татарин говорит башкирам (или башкир - татарам): «мы же братские народы», то у адресатов – носителей тюркского языкового сознания, сразу возникает вопрос: а мой народ какой брат -старший или младший (абый или эне)? При этом понятно, что тот, кто говорил, скорее всего, подразумевает (не говоря прямо), что уж его-то народ, так сказать, брат-абый, а не брат-эне. И естественно, такие попытки примирения заканчиваются еще большим обострением конфликта…    

Есть такое слово - туғаным. Но оно означает всех родственников, а не только братьев.

Поэтому не лучше ли все же использовать концепт дружбы?..

Туранли Фергад Гардашкан Оглу / Ferhad Turanly: Методологія дослідження старотурецьких писемних джерел (Істор ф-т КНУ)

Туранли Фархад Гардашкан оглу: Методологія дослідження старотурецьких писемних джерел (Істор ф-т КНУ)