Туранли, Фергад. Людина з великою душею // Від Шота Руставелі до Юнуса Емре. Матеріали міжнародної наукової конференції «Від Шота Руставелі до Юнуса Емре: наукова конференція присвячена пам’яті Гриця Халимоненка», яка відбулась 26–27 листопада 2024 р. / Упорядник д. і. н. Я. В. Пилипчук. Київ-Вінниця : ТВОРИ, 2024. (укр., азерб., тур., пол., узб.., англ. мовами). С. 131–135. 187 с.
Анотація. Це спогад* про життя та творчість видатного вченого – доктора філологічних наук, професора та перекладача-письменника Халимоненка Гриця Івановича. Спогад про людину, котра гідно та хоробро боролася на своєму професійному фронті за утвердження української національної ідеї. Викладені нотатки щодо історії дійової співпраці автора цих нотаток з Г.І. Халимоненком у царині освіти та науки і в організації міжнародних наукових конференцій. Зокрема, стосовно концепції розвитку в Україні сходознавства, яка полягала у підготовці спеціалістів з широким спектром і глибоким знанням відповідного фаху. Наголос робиться на стані сходознавчих досліджень та розвитку саме української тюркології, яка зазнавала серйозні репресії з боку більшовицько-комуністичної влади. У цьому контексті наукові студії Гриця Халимоненка, зокрема вивчення його спадщини, мають особливу важливість для подальшого становлення та розвитку української тюркології, в тому числі й кримотатарознавства.
Ключові слова: життя, Халимоненко, спогад, українська тюркологія, українська національна ідея, репресія, наукова спадщина
Основний зміст. Буремними були часи, коли у 1990-х роках відбулася знаменна подія в новітній історії Україні, а саме ‒ проголошення відновлення її державної незалежності та початок її утвердження, зосібна ‒ розвиток міжнародної співпраці в галузі освіти та науки. В то час, коли я навчався в аспірантурі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, в 1994 році за рекомендаціями академіка Омеляна Пріцака та академіка Володимира Грабовецького мене було відряджено до Стамбульського університету з метою дослідження теми дисертації «Українсько-кримські відносини в середині XVII століття (за тюркськими історичними джерелами)». Під час стажування в названому університеті навесні 1994 року професор кафедри загальнотюркської історії цього університету Музафер Юреклі познайомив мене з українським націоналістом, поетом-перекладачем, зосібна кримськотатарської поезії , Миколою Мірошниченком (1 січня 1947 р. – 7 липня 2009 р.), з яким наше братерство тривало до останнього дня його наземного життя. А тоді останній вивчав турецьку мову на освітньому курсі «Фонду дослідження тюркського світу» у Стамбулі. Після завершення навчального процесу в 1994 році, я на канікулах повернувся до України й зустрілися з поетом у Києві, де він познайомив мене з Грицем Івановичем Халимоненком – щирою, доброзичливою, інтелектуальною людиною. Ми з ним приємно спілкувалися українською та турецькою мовами та обговорювали різноманітних питань щодо розвитку тюркології, організації навчання відповідних дисциплін в університетах, зосібна вчений підтримав тему мого дослідження тому, що вчений сам досліджував питань, котрі стосувалися історії українсько-турецьких мовних контактів . Адже тривала наша дійова співпраця на царині згаданої науки, зокрема у контексті студіювання історії взаємин між Україною й тюркськими країнами. Продовжуючи цю думку варто сказати, що однією з перших наукових заходів було організовано нами в 1995 році в літературно-історичному факультеті Стамбульського університету міжнародну конференцію щодо історії українсько-турецьких відносин з нагоди 400-річчя від дня народження гетьмана Богдана Хмельницького за участю українських науковців Ярослава Дашкевича , Гриця Халимоненка та Віталія Кононенка Названа конференція стала подією історичної ваги в житті українських учених, зокрема в розвитку наукової співпраці між зазначеними країнами. Варто сказати, що на цій конференції було ухвалено рішення про відкриття спеціальності «українська мова та література» в названому університеті, котре відбулося після революції гідності 2014 року.
У 1997 році під час захисту моєї дисертації в Інституту археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України Гриць Іванович прибув з групою студентів турецької групи з Київського національного університету імені Тараса Шевченка і виступив із сильною промовою на захист моєї дисертації. Принагідно заначимо, що засідання спеціалізованої вченої Ради проходив за участю видатних учених-інтелектуалів, зокрема керівника експертної ради дисертації Дашкевича Ярослава Романовича та голови зазначеної вченої ради Соханя Павла Степановича , а також Калакури Ярослава Степановича та ін.
У 2000 році Гриць Іванович мене запросив до новоствореної кафедри тюркології відділення сходознавства Інституту філології КНУ з метою розвитку названої кафедри, де зокрема створили Турецький центр дослідження та інформації за сприянням Посольства Турецької Республіки в Україні з потужним бібліотечним фондом, організували забезпечення викладання різноманітних сходознавчих дисциплін, стажування здобувачів за спеціальністю «турецька мова та література» кафедри тюркології в Стамбульському університеті, а також перших наукових конференцій стосовно історії взаємин України з Азербайджаном і Туреччиною . У 2001 році Халимоненко Гриць Іванович був запрошений разом з відомим ученим, доктором історичних наук, професором Сергійчуком Володимиром Івановичем у Баку на Міжнародну наукову конференцію, присвячену історії раннього середньовіччя Азербайджану, зокрема Кавказькій Албанії. Варто зазначити, що вони на цій конференції виступили з доповіддю українською державною мовою із синхронним перекладом, тому всі учасники привітали їх щирими оплесками.
Необхідно також сказати про суть концепції розвитку сходознавства, викладеної Халимоненком Грицем Івановичем в його численних офіційних зверненнях і публікаціях на шпальтах ЗМІ України, і яка полягала у підготовці спеціалістів з широким спектром і глибокими знаннями свого фаху, зосібна ‒ мовознавців, істориків, філософів, економістів, культурологів тощо. Розглядаючи стан тюркологічних досліджень у цьому контексті, слід наголосити, що в розвитку саме української тюркології, яка зазнавала репресії з боку більшовицько-комуністичної влади, виняткове значення мають наукові студії Гриця Халимоненка, який опублікував низку праць про розвиток інституту козацтва та ін. Зауважимо, що його дослідження мають виняткове значення у становленні й розвитку тюркології, османістики, зосібна кримотатарознавства. Значущість наукової концепції Г.І. Халимоненка стосовно розгляду феномену українського козацтва полягає в тому, що він наполягав на необхідності аналізу цього феномену у зв’язку з розвитком тюркського козацтва. Г.І. Халимоненко висловив думку, що «…проблему ґенези українського козацтва, що тривалий період виконувало обов’язки вітчизняних збройних сил, неможливо розглядати без об’єктивного аналізу особливостей мовлення Війська Запорізького, а в першу чергу ― військової лексики цього мовлення». Крім того, цей тюрколог, розглядаючи історичний аспект ґенези інституту українського козацтва, запропонував власну наукову теорію щодо еволюції цієї верстви населення України. Її сутність полягає в тому, що підґрунтя для виникнення козацтва було закладене державою Київська Русь-Україна, «…вбачаючи прообраз інституту козацтва у прикордонних загонах, що комплектувалися спершу з тюрків» .
Отже, наукові доробки Гриця Халимоненка становлять неабиякий інтерес для аналізу історичних умов і природи виникнення досліджених нами тюркськомовних писемних пам’яток .
Національний музей літератури України, під час презентації книги «Лейлі та Меджнун» азербайджанського поета-мислителя Нізамі Ґенджеві (1141-1209) з нагоди відзначення 880-річчя від його дня народження за участю професора Гриця Халимоненка. (8 липня 2021 р.)
Висновки. Підсумовуючи свої спогади про вченого Г.І. Халимоненка, я зазначу, що востаннє відвідав Гриця Івановича 8 квітня 2023 року. Він подарував мені третій том своєї книги «Філологічні праці. Спогади. Поезії» з автографом. А на прощання я щиро подякував йому за гідну, тривалу співпрацю з ним та за підтримку в роботі та запитав його, як він ставиться до московитсько-російської загарбницької війни проти України. Відповів: «Українці вмиють воювати!».
Тернистий шлях творчого та наукового життя майстра українського слова Гриця Івановича Халимоненка докладно відображено, зокрема, у передмові «Видатний орієнталіст нової доби» до першого тому книги «Тюркська лексична скиба українського словника» . Людина з великою душею, Гриць Іванович Халимоненко, народився 5 травня 1941, відійшов у засвіти 7 листопада 2023 року. Дослідження багатої наукової спадщини цього вченого енциклопедиста, його бібліотечного фонду та архіву з україністики, тюркології, картвелістики, методології, історії, суфійської філософії тощо матиме важливе значення в розвитку відповідних галузей гуманітарних наук, зокрема стосовно питання українського етно- та глотогенезу. Його світла пам’ять назавжди залишатиметься в серцях родини, друзів, колег, учнів та всіх людей, яким пощасливилося спілкувалися з Грицем Халимоненком. Він «... належав до тих непересічних особистостей, потужний творчий доробок яких є взірцем для прийдешніх поколінь українців і навіки залишається в небайдужих серцях». Висловлюю свій глибокий жаль. Світла пам’ять Грицю Івановичу Халимоненку!
BIBLIOGRAPHY
Academic Sources
1. Dashkevych Yaroslav. (2011). Vyvchennia i publikatsiya shidnyh dhzerel z istoriyi Ukrayiny. Maisternia istoryka: Dzhereloznavstvo ta spetsialʹni istorychni dystsypliny / Lʹvivsʹke viddilennia IUAD im. M. S. Hrushevsʹkoho NAN Ukrayiny. Lʹviv : Literaturna ahentsiya «Piramida». [in Ukrainian]
2. Hrytsʹ, Khalymonenko. (2023). Pratsi u pyaty tomakh / Hrytsʹ Khalymonenko. K. : Talkom, 2023. T.3. «Filolohichni pratsi. Spohady. Poeziyi: monohrafiya. [in Ukrainian]
3. Kalakura Ya.S. (2022). Ukrayinsʹka istoriohrafiya na perelomi: vid metodolohichnoho monizmu do yevropeysʹkykh oriyentyriv: monohrafiya. K.: VPTS “Kyyivsʹkyi universytet”. [in Ukrainian]
4. Kalynetsʹ Iryna. (2011). Vin dostoino vstupyv u Vichnistʹ… / Lytsar dukhu. Memorialʹnyy zbirnyk, prysviachenyi profesoru Yaroslavovi Dashkevychu. Naukove populiarne vydannia. Lʹviv, Instytutu ukrayinsʹkoyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevsʹkoho NAN Ukrayiny. [in Ukrainian]
5. Khalymonenko H.I. (1999). Turetsʹka mova: osnovy teoretychnoyi hramatyky. Pidruchnyk. Vyd. druhe, vypravlene. K.: Vyd. tsentr. «Kyivsʹkyi universytet». [in Ukrainian]
6. Khalymonenko Hryhoriy Ivanovych. (1993). Tiurksʹka viysʹkova leksyka u movlenni ukrayinsʹkoho kozatstva. Avtoreferat dysertatsiyi na zdobuttia vchenoho stupenia kandydata filolohichnykh nauk za spetsialʹnistiu 10.01.01 – ukrayinsʹka mova. Na pravakh rukopysu. Kyivsʹkyi universytet im. Tarasa Shevchenka. Kyiv. [in Ukrainian]
7. Mavrin O. O. (2012). Sokhanʹ Pavlo Stepanovych // Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny : u 10 t. / redkol.: V. A. Smoliy (holova) ta in. ; Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny. T. 9. K. : Naukova dumka. [in Ukrainian]
8. Okrushyna sontsya: Antol. krymsʹkotatar. poeziyi XIII–XX st. (2003) / Uporyad.: M. Miroshnychenko, YU. Kandym; Vstup. st. M. Miroshnychenka. K. : Holov. spetsializ. red. lit. movamy nats. menshyn Ukrayiny. [in CrimeanTatar and Ukrainian]
9. Pritsak Omelyan. (1991). Istoriosofiya ta istoriohrafiya Mykhayla Hrushevsʹkoho. Kyiv ; Kembrydzh : Vyd. AN Ukrayiny, Arkheohrafichnoyi komisiyi In-tu ukr. arkheohrafiyi, Ukrayinsʹkoho nauk. in-tu Harvardsʹkoho un-tu. [in Ukrainian]
10. Turanly F. (2004). Stosunky davnioukrayinsʹkoyi derzhavy Kyivsʹka Rusʹ z Azerbaydzhanom v IX‒X st. u konteksti novoyi, obyektyvnoyi kontseptsiyi doslidzhennia istoriyi / Ukrayina‒Azerbaidzhan: mynule, suchasne, maibutnie. Zbirnyk naukovykh pratsʹ (za materialamy mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi 2001 r.). Uporiadnyk: Turanly F.G. K.: Deneb. [in Ukrainian]
11. Turanly F. (2004). Ukrayinsʹko-turetsʹki mizhderzhavni stosunky u seredyni ta druhiy polovyni XVII st.: vstanovlennia soyuziv, yikh znachennia ta naslidky. Ukrayina ― Turechchyna: mynule, suchasnistʹ ta maybutnie : zb. nauk. pratsʹ (za materialamy mizhnar. nauk. konferntsiyi, prysviachenoyi 10-iy richnytsi vidnovlennia dyplomatychnykh vidnosyn mizh Ukrayinoyu ta Turechchynoyu, yaka provodylasia 14–15 travnia 2002 roku) / uporyad. F. G. Turanly. Kyivsʹkyy nats. un-t im. Tarasa Shevchenka, IUAD im. M. S. Hrushevsʹkoho ; Posolʹstvo Turechchyny v Ukrayini. Kyiv. [in Ukrainian]
12. Turanly F. (2020). Kozatsʹka doba istoriyi Ukrayiny v osmansʹko-turetsʹkykh pysemnykh dzherelakh (druha polovyna XVI – persha chvertʹ XVIII stolittia) : monohrafiya. Vyd. druhe, vyprav. i dopov. Kyyiv : Vydavnychyy dim «Kyyevo-Mohylyansʹka akademiya». [in Ukrainian]
13. Turanly F. (2020). Vydatnyi oriyentalist novoyi doby. Hrytsʹ, Khalymonenko. Pratsi u pyaty tomakh / Hrytsʹ Khalymonenko. K. : Talkom, 2020. T.1. Tiurksʹka leksychna skyba ukrayinsʹkoho slovnyka: monohrafiya. [in Ukrainian]
14. Turanly Ferhad Gardashkan Ohlu. (1997). Ukrayinsʹko-Krymsʹki mizhderzhavni vidnosyny u seredyni XVII stolittia (za tyurksʹkymy istorychnymy dzherelamy). Avtoreferat dysertatsiyi na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata istorychnykh nauk za spetsialʹnistiu 07.00.02 ― Vsesvitnia istoriya. Na pravakh rukopysu. Instytut ukrayinsʹkoyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva imeni M.S. Hrushevsʹkoho Natsionalʹnoyi Akademiyi Nauk Ukrayiny. Ivano-Frankivsʹk, Vydavnytstvo «Halychyna». [in Ukrainian]
15. Turanly Ferhad. (2021). «Vzhe v yoho nazvi pochuyesh homin vikiv». Na dobru zhadku pro spivpratsiu z V.V. Hrabovetsʹkym / Materialy Vseukrayinsʹkoyi naukovoyi konferentsiyi «Treti Hrabovetsʹki istorychni chytannia». Ivano-Frankivsʹk: Symfoniya forte. [in Ukrainian]
16. Turanly Ferhad: bibliohrafichnyi pokazhchyk. Vinshuvannia do 60-richchia z dnia narodzhennia (2020) / uklad. Yuliya Sukhovetsʹ. Kyiv : Vydavnychyi dim «Kyyevo-Mohylyansʹka akademiya». [in Ukrainian]
17. Turanly, F. (2023). Prosecuted Turkology: the Ukrainian Context. Shidnoyevropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin], 27, 140–155. DOI: 10.24919/2519-058X.27.281555; Web of Science-Emerging Sources Citation Index (ESCI). [in English]
18. Vitaliy Ivanovych Kononenko – filolokh, linhvodydaktyk, osvitianyn : biobibliohr. pokazhch. (2013) / NAPN Ukrayiny, DNPB Ukrayiny im. V. O. Sukhomlynsʹkoho ; [uporyad.: Lysytsia N. V., Stelʹmakh N. A. ; avt. vstup. st. Khorob S. I. ; nauk. red. Rohova P. I. ; lit. red. Petik YU. V.]. K. : Nilan-LTD [in Ukrainian]
PERSON OF A GENEROUS HEART
Abstract. This is a walk down the memory lane of the life and creative work of Professor Hryts Ivanovych KHALYMONENKO - an outstanding scholar, Dc. habil. of Phil. Scs., translator and writer. These are memoirs of a person who bravely and in a dignified way was struggling at his professional front for setting up of the Ukrainian national idea. The information offered to your attention here concerns the history of the actual cooperation of the author with H.I. Khalymonenko in the sphere of education and organisation of international scientific conferences. Particularly, relating to the concept of development in Ukraine of Oriental Studies, the point of which was needs to provide specialists of a wide scope and deep knowledge in the respective area. The stress is made on the situation with Oriental study-making and development of the Ukrainian Turkic Studies as it is, that underwent though serious repressions from the Bolshevic and Communist ruling governments. In this context scientific studies and papers of H.I. Khalymonenko, as well as studying his heritage, are of a special importance for a further establishment an development of the Ukrainian Turkology, including also the Crimea-Tatarian one.
Keywords: life, Khalymonenko, memoirs, Ukrainian Turkology, Ukrainian national idea, repression, scientific heritage
Ferhad Turanly
Doctor of Historical Sciences, Professor,
National University Kyiv Mohyla Academy
Фергад Туранли,
доктор історичних наук, професор,
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
УДК 94+81'1+008(5)(=161.2)(092)
ORCID: 0000-0003-4637-7121
14 жовтня 2024 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий