Динко Раніна: Біда тому місту, де мудрих не густо, а у всевельможних у головах пусто

***
Якби посилав ти в латинські держави
послів іменитих, достойних і бравих,
щоб розумом світлим усіх дивували,
аби за кмітливість і їх прославляли, -

ходив би ти в славі і жив би без горя,
мій красеню славний, перлина край моря;
тоді б ти змагався поміж самоцвітів
з містами латинськими, знаними в світі.

Коли ж будеш слати послів загребущих,
до золота ласих, в розмові не сущих, -
не схоче з тобою ніхто говорити,
не зможуть ті дурні тебе захистити.

Біда тому місту, де мудрих не густо,
а у всевельможних у головах пусто.

(Динко Раніна, 1536-1607. Дубровнику). 

Незвична книжечка - перша книжка перекладача Олеся Павловича Шевченка (1929-?) із сербохорватської середньовічної поезії з його післямовою про феномен дубровницької поезії  ХVI-XVII ст. (Олесь Шевченко. Переклади. З сербохорватської. Київ: Молодь, 1970. - 40 с.).

Що цікаво, українська середньовічна поезія може похвалитися феноменом київської і львівської школи. Єдине, що дубровницькі поети з початку ХVI-го ст. почали переходити з латини на народну мову, то українські ще тоді практикували писання латиною і книжною українською. А перший зразок вірші народною мовою маємо з 1575 року - "Пашквіль" Яна Жоравницького і Олени Копоть...

Ось лише про перекладача не можу знайти інформації, крім тієї, що є в книжечці: народився в Смілі, закінчив Київський інститут водного господарства, жив у Києві, перекладав із болгарської, польської, себохорватської...

(с) Євген Баран

Мацек Бородо: Иван Кукульевич Сакцински - лидер иллиризма

29 мая 1816 года в Вараждине родился Иван Кукульевич Сакцински - хорватский историк, писатель и политик, один из лидеров иллирийского движения. Он был особенно вовлечен в перенос иллиризма на политическую арену Хорватии в начале 1840-х годов, что привело к основанию Иллирийской национальной партии в 1841 году (с 1843 года - Национальной партии). 2 мая 1843 года он первым заговорил на хорватском языке в хорватском саборе, что было выражением противодействия попыткам мадьяризации (до сих пор обсуждения в саборе велись на латыни).

Во время Весны Наций, в отсутствие явных уступок правительства Хорватии, несмотря на значительное участие последней на стороне Вены, Кукульевич-Сакцински выступил против бана Йосипа Елачича (вместе с другими активистами, связанными с журналом "Slavenski Jug").

В период после «Весны народов» политическая деятельность находилась под жестким контролем властей. По этой причине многие бывшие иллирийские активисты стали участвовать в культурной и научной деятельности. Кукульевич-Сакцински основал в 1850 году историческое общество (Društvo za povjestnicu jugoslavensku), вокруг которого он собрал многих бывших иллирийских политиков.

Возвращение в политику стало возможным после падения неоабсолютистского правления Александра фон Баха. Кукульевич-Сакцински в то время был активистом Независимой национальной партии Ивана Мажуранича, которая доминировала на хорватской политической сцене в первой половине 1860-х годов.

В 1870-х годах он снова сосредоточился на культурной и научной деятельности. Он стал президентом «Хорватской матицы», которая значительно выросла под его властью.