* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
Народ, держава, політика, філософія, мистецтво і релігія — все це найголовніші феномени культури, так чи інакше пов'язані з будівництвом міст (Шпенґлер).
Іноді ностальгую по місцевості поза містом, де пройшла частина мого життя. Слово «ностальгія» має два коріння: νόστος — місце, батьківщина, і άλγος — біль. У Карла Ясперса є цікавий текст, дисертація — «Ностальгія і злочин», хоча там про тимчасове безумство, але на той час для правників і психологів це був казус.
Жити - означає посіяти, зібрати і зберігати, каже селянин.
Потяг до землі - це вічна природність людського єства, що назавжди залишиться з людиною. Життя людини супроводжується «невидимим» внутрішнім життям. Дім — щось більше, ніж житлові квадрати або квартира. «Житлове питання» супроводжує людину вже давно. І це питання не про «метри квадратні», а про якість.
Гайдеґґер згадував про «бездомність сучасної людини». Він вважав, що селянство є «сутнісний досвід буття» — один з можливих варіантів подолання «сутнісної бездомності людини». Осілість — надзвичайно важлива риса селянського, хліборобського способу життя. Справді, людина робиться страшною, коли її позбавляють місця, домівки. Кожна людина наділена «місцем», як певною долею, чи часточкою буття. Зруйнувати спокій приватного життя — позбавити людину життєвої наснаги.
«Простий патріархальний, близький до природи, у першу чергу селянський побут, із його відносно надійними, ніби поза історичними реаліями», і Гайдеґґер віднаходить «сутнісний досвід буття» реально існуючим в ландшафті рідного Шварцвальда.
Згадав рядки відомого вірша Василя Симоненка, якраз той самий Dasein..
Можна думать — можна повторять,
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!»