Олег Бурьян: Что такое "некрополитика"

В начале 2000-х годов камерунский политический философ А. Мбембе ввел такой термин, как "некрополитика", который подразумевает методы экономического и политического управления массами посредством создания для них перманентной косвенной или прямой угрозы смерти. Эта угроза, естественно, предстает не виде непосредственных убийств со стороны суверена, что, например, наблюдалось в концентрационных лагерях нацистов, но в виде "объективных внешних" процессов. 

То есть речь идет о своеобразной радикализации концепции биополитики Фуко. Только если биополитика — это позитивный контроль, конечная цель которого — это жизнь, то некрополитика — это негативный контроль, цель которого — смерть. Отметим, что нацистские лагеря смерти, и угроза ядерной войны, с точки зрения их идеологической составляющей, это все была биополитика, так как их итоговой целью было выживание арийской нации или же общества с "правильным" экономическим укладом. 

Умение различать биополитику и некрополитику крайне важно для теста действий суверена на легитимность. Несмотря на то, что в обоих случаях суверен использует свое фундаментальное право убивать, лежащее в основе и отграничивающее пределы его суверенитета, у биополитики и некрополитики разные цели. Если это проявление биополитики, то она легитимна, имея целью жизнь. Но если речь идет о некрополитике, то ее цель — это создание новых уникальных форм социального существования, которые Мбембе называет "пространства смерти" ("death-worlds"), где большая часть населения получает статус "живых мертвецов".

В случае с мерами по противодействию эпидемии мы можем наблюдать как то, так и другое. Каждый случай требует отдельного рассмотрения. С нашей точки зрения, эпидемия коронавируса знаменует ожидаемый экспорт некрополитики из периферии в ядерные страны. 

Как мы уже писали неоднократно ранее, коронавирус вновь заставил осознать то, что капитализм производит гигантское количество невостребованных людей. Главная проблема заключается в том, что этих людей даже нельзя эксплуатировать. А значит, управление ими становится, с одной стороны сложнее, а с другой стороны непонятно, зачем надо тратить большие деньги на гуманные методы управления, если эксплуатация этих людей все равно невозможна, а значит, никакой пользы от них нет. Соответственно, на помощь приходят методы, опробованные в колониях: заключение людей в пространства, где они будут находиться постоянно между жизнью и смертью, превращение их в "живых мертвецов". Малые дозы смерти становятся наиболее экономичным способом структурирования социальной жизни.

Олена Семеняка: Коронавірус: конвергенція катастроф і урок…Рихарда Ваґнера

Коронавірус змушує замислюватися про цілий спектр питань від найконкретніших до найабстрактніших: від гігієнічних масок до макроекономічного аналізу, від дистанції у чергах магазину до віртуалізації культури, економіки й сфери розваг, від «коронавірусу в голові» чергового нардепа до майбутнього людської цивілізації.

Його вже охрестили «вірусом глобалізації», тобто де-факто симптомом хворої планети і, залежно від рівня апокаліптичних настроїв, першою чи останньою ланкою у «конвергенції (збігу і взаємопідсиленні) катастроф», яку передрікали світу автори на зразок Гійома Фая.

Справді, чого варті виступи місцевих жителів китайських «чайнатаунів» (кварталів) проти припинення сполучень із Китаєм після появи перших інфікованих в Італії або хештеґ # JeNeSuisPasUnVirus (# яневірус), розтиражований мас-медіа на знак протесту проти «расизму» й «ксенофобії» урядових перевірок іноземців, передусім китайців, на COVID-19. Тепер такі статті чомусь не видно. Інший приклад – відомий гірськолижний курорт Ішгль у Тиролі, Австрія. Уже 5 березня Ісландія попередила австрійський уряд про позитивний тест на коронавірус, діагностований у лижників, що повернулися звідти. 7 березня ті самі результати отримала Норвегія, потім Німеччина. Тим не менше, тільки 10 березня Австрія закрила зону ризику, зокрема, бар, звідки, як виявилося, вірусом заразилися сотні туристів, потім поширивши його по всій Європі. Причому 8 числа авіалінії ще працювали без обмежень, а весь Тироль пішов на карантин аж 18 березня. Тобто, говорячи про вірус глобалізації, не забуваймо про невіддільний вірус надприбутків.

Учорашній (22 березня) землетрус у Загребі магнітудою 5.3 бали за шкалою Рихтера, який призвів до смерті і серйозних руйнувань, у тому числі шпилю Загребського кафедрального собору, хорвати точно сприйняли як лиховісний знак і нагромадження цих катастроф на практиці. Важко не згадати думки пізнього Ернста Юнґера про «титанічне», «антеївське» занепокоєння Землі, що проявляється у все більшій кількості землетрусів, генній, статевій, ядерній інженерії, зникненні видів рослин, тварин, норми біологічного батьківства і все активнішому біополітичному втручанні у, здавалося б, незмінні образи творіння.

Як українка, я не можу оминути локальної специфіки коронавірусного виклику, яку коротко можна описати як ерзац-карантин – власне, черговий «ерзац» у всіх починаннях чинної влади. Якщо й не в плані напівзаходів, які усе-таки тяжіють до повноцінного надзвичайного стану, зупинки руху транспорту і заборони покидати домівки без потреби, то в плані абсолютної відсутності дорожньої карти попередження проблем і компенсації збитків, зумовлених таким ерзац-карантином. Схожа ситуація уже постала перед світом з початком екологічної істерії колективної Ґрети Тунберґ, яка, керуючись благими намірами, профанізує проблему і створює карикатуру на її вирішення, наскільки смішну, настільки же і небезпечну. Символом дій «команди професіоналів» можна вважати автотури священиків МП з кадилом і хоругвами вулицями Черкас, що таким чином «освячують» і, за сумісництвом, напевно, «дезінфікують» місто і громадян.