Головний герой роману, Луїс Крід, вказує на важливий соціальний зріз. Він не просто обиватель, він — лікар, керівник медичної служби університету. В американській ієрархії лікар — це вершина міддл-класу, світський жрець. Медицина в США — це не про допомогу хворим (це вам не радянська поліклініка), це гігантська фінансова корпорація, каста недоторканних. Лікар свято вірить, що за допомогою технологій, пігулок та скальпеля він може контролювати життя і смерть, почуваючись деміургом. І ось цей пихатий технократ переїжджає з цивілізованого Чикаго вглиб штату Мен за стабільністю та пасторальною американською мрією: красивий білий будинок, лужок, любляча дружина, двоє дітей і кіт. Повний комплект із рекламного буклета.
Але Культура (Чикаго) миттєво пасує, щойно стикається з дикою Природою (лісами Мена), де Кінг вибудовує горизонтальну модель ініціації, що складається з трьох чорних, послідовних кіл. Колом першим стає шосе перед будинком Крідів — федеральна траса, якою цілодобово з шаленою швидкістю мчать гігантські вантажівки корпорації Orinco. Це пульс капіталізму, безжальна машина американської модернізації, яка переїжджає все живе і постачає «матеріал» для подальших кіл. Другим колом виступає дитячий цвинтар (Pet Sematary) з граматичною помилкою у вивісці, збудований дітьми. Обиватель розчулюється від того, як дітки ховають папужок, але насправді це інституціоналізація смерті. Дітей змалечку привчають до думки, що за фасадом затишного буржуазного побуту ховається утилізація, і це перший рівень упокорення перед Системою. Третє ж коло — це давній індіанський цвинтар мікмаків, розташований за таємним бар'єром із повалених дерев. І тут ми знову бачимо «англійський слід». Індіанці мікмаки — це плем'я, яке британські колонізатори спочатку використовували у хутряній торгівлі, а потім акуратно стравили з іншими племенами і практично знищили. Земля залишилася, і на цій землі живе Вендіго — давній дух північних лісів.