Артем Корсун: "Хам" как древне-египетский жрец-раб (ḥm)

 Тут до меня дошло, что Ухем (wḥm, повторение, в т.ч. и реинкарнация) и хем (ḥm жрец, особа) могут восходить к общему корню.

"словообразовательное значение префикса w- в древнеегипетском языке" 

В древнеегипетском языке префикс w- (или iw-) используется для образования активных причастий (отглагольных прилагательных) или относительных форм глагола. Основные характеристики:Значение: Указывает на субъект действия, то есть переводится как «тот, кто делает», «делающий». Использование: Присоединяется к основе глагола, чтобы превратить его в прилагательное, описывающее совершителя действия. Пример: В контексте описания, этот префикс может участвовать в образовании словоформ типа «хорошие собаки» или других дескриптивных конструкций, часто встречающихся в текстах

"меня интересует возможность связи между ухем (реинкарнация) и хем (жрец, особа)" 

Ваша гипотеза очень интересна с точки зрения поиска скрытых смысловых связей, однако с позиции классической египетской филологии эти слова имеют разное этимологическое происхождение, разные корневые согласные и разную семантику. Давайте разберем оба эти понятия детально, чтобы понять, почему они не связаны лингвистически, но как они пересекаются в контексте египетской духовной культуры.

1. Лингвистический разбор: «Ухем» vs «Хем»

В древнеегипетском языке (в отличие от русского) гласные на письме практически не отражались, а костяк слова составляли согласные (корни). «Ухем» (точнее: wḥm / уахем): Корень: Трехсогласный w-ḥ-m (уа-хь-м). Средний звук ḥ — это сильный, эмфатический придыхательный звук «х» (звучит глубоко в горле, как в арабском).З начение: Базовое значение глагола wḥm — «повторять». Связь с реинкарнацией: В египетской религии не было идеи переселения душ в буддийском или индуистском понимании (в новые тела на Земле). Однако корень wḥm использовался для обозначения возрождения в загробном мире. Например: wḥm ʿnḫ (уахем анх) — «повторяющий жизнь» (эпитет умершего, обретшего вечную жизнь). wḥm mswt (уахем месут) — «повторение рождений» (так называли эпохи возрождения страны, «ренессанс» после хаоса).

«Хем» (точнее: ḥm / хем):Корень: Двухсогласный ḥ-m (хь-м). Иероглифически записывается знаком прачечного валька (знак ḥm). Значение: Базовое значение — «слуга» или «раб». В титулах: ḥm-nṯr (хем-нечер) — буквально «слуга бога» (так официально назывался жрец). ḥm.f (хем-еф) — буквально «его слуга», но парадоксально использовалось как уважительное обращение к фараону — «Его Величество» (как первый слуга бога на земле) .

Итог лингвистики: Из-за присутствия буквы w (уа) на первом месте в слове wḥm, корни w-ḥ-m и ḥ-m являются абсолютно разными. Переход одного в другое в египетской морфологии невозможен.

2. Концептуальная и сакральная связь

Хотя слова лингвистически не родственны, между функциями жреца (ḥm) и идеей повторения жизни (wḥm) существовала глубочайшая религиозная связь. Жрец как оператор «Ухем» (повторения): Главная задача жреца в храме или гробнице состояла в том, чтобы ежедневно совершать ритуалы, направленные на повторение космического порядка (Маат) и повторение жизни умершего. Ритуал «Отверзения уст»: Жрецы (особенно в специальной роли жреца сем) проводили обряд над мумией или статуей. Этот обряд буквально «включал» для покойного состояние wḥm ʿnḫ (повторение жизни в ином мире), возвращая ему способность дышать, есть и говорить. Жрец-глашатай (wḥmw): Существовал также административный и религиозный титул wḥmw (уахему) — «глашатай» или «тот, кто повторяет». В храмовой практике поздних эпох этот человек транслировал (повторял) волю богов людям после оракулов. Здесь корень wḥm напрямую пересекался с деятельностью духовенства.Резюме Связи на уровне словообразования между ними нет. Однако содержательная связь огромна: жрец (ḥm) — это тот, чьи сакральные действия и верность ритуалу гарантируют вечное циклическое обновление и повторение (wḥm) жизни как для фараона, так и для всей Вселенной.

Едуард Юрченко: Сприйняття ворога і шлях до перемоги

Декілька тисяч років тому наші скіфські попередники повертались з далекого походу. Але просто на кордонах рідної землі їх очікував вкрай неприємний сюрприз.

За час їх відсутності раби захопили владу в їх землях і зустріли господарів зброєю. Особливо неприємно, що мова йшла не про натовп бидла, а про цілком собі реальне військо з організацією, захисними спорудами та адекватною зброєю. Не набагато гірше за путінських червоноармійців, а може й краще.

Битва тривала досить довго і була жорстокою. Доки один мудрий скіф не промовив: "Ми б'ємось з ними як з рівними, мечами, як проти вільних людей! Це дає рабам натхненя, а нас принижує!".

Скіфи взялись за батоги і почали лупцювати ними холопів, які негайно запанікували й розбіглись. Так було врятовано праукраїнську аристократичну монархію від холопського бунту.

Так само й ми повинні розуміти зараз, що коли ми називаємо "соврасок" (советських рускіх) "фашистами", їх холопський гадюшник "імперією", а онука лєнінського повара путі-пута "царем", ми ворогів не просто підіймаємо до нашого рівня, але й підіймаємо над собою.

Українці – унікальна нація, де кожен перший, в тому чи іншому ступені несе в собі кров військово-аристократичного козацького стану. Тому більшовики нас так яросно й знищували, це був природний страх безпородного пса перед вовком.

Наш ворог – це, навпаки, найгірший людський матеріал на планеті. Залишки колишніх москвинів, від яких лишились найгірші. Гігантський табір біглих рабів, які так ніколи й не зможуть стати вільними людьми. В них навіть експлуатація всередині їх гадюшника нагадує не плантацію на чолі з жорстоким господарем, а знущання умовно сильніших над слабшими в рабському бараку. Панів, ані добрих ані злих, там не лишилось.

Наша війна – це війна цивілізації проти дикунства, природного порядка проти соціального збочення, вільного пана проти здеградованого раба.

І лише зрозумівши це, ми зможемо перемогти. Батіг повинен піднятись в нашій свідомості і тоді ворог, охоплений первісним жахом, сам стане на коліна.

Олеся Яхно: Российское безвременье - болтающиеся между прошлым и позапрошлым, и не способные посмотреть на себя со стороны

Когда я читаю про насильственную депортацию Россией украинских граждан с оккупированных территорий (в 21 веке), то это ведь наглядная демонстрация того, как в самой РФ относятся к гражданам. 

Собственно, безграничный уровень рабства российского быдлонаселения (а именно так его воспринимает власть) и сделал, во многом, возможной эту войну и все это бл@дство на истории. Видимо, сказывается сравнительно недавняя (с точки зрения историии) рабская практика, с классификацией рабов (смерды, холопы).

Плюс - вся эта каша с трактовками разных исторических периодов, когда внутри самой России боятся назвать белое белым, а чёрное чёрным, как это делали ряд стран после войн, катастроф и преступных режимов. И когда ватники придают своей искренней лжи образ святости, то это, конечно, мрак. Например, эта фраза «с нами Бог». Люди, онанирующие на совок (когда священников убивали, а церкви взрывали), пишут, что с ними Бог. Видимо, у них какой-то свой Бог. Прямо, как в Ветхом и Новом завете, когда складывается впечатление, что это два совершенно разных Бога. 

Пока в самой России не избавятся от рабского менталитета внутри, это сумасшествие будет длиться долго, и закончится саморазрушением, когда какой-то из народов России, а за ним и другие, наконец, вспомнят, кто они.

Эта война, среди прочего, выявила трещины в фундаменте самой РФ. Страна шлагбаумов, колючек, ментов, но зато «Единой России». Это такое безвременье. 

В Росиии любят говорить о Рае и Аде. Но, видимо, есть какая-то часть людей, которые после смерти никуда не попадают, и просят потом пощади об успокоении душ. 

Куда-то попасть могут только личности. Потому что только личность должна отвечать за свои поступки. Ну а если человек состоит на 100 процентов из «идеологии Z», то как он может быть личностью? Любому муслящему и понимающему причинно-следственные связи человеку свойственно, хоть иногда, сомневается. В Росиии же, такое впечатление,  просто не существует знака вопроса, когда можно что-то поддавать сомнению. Большинство в РФ на словах верующие, а по делам - атеисты (в лучшем случае) и сатанисты (в худшем случае). 

Это и есть российское безвременье - болтающиеся между прошлым и позапрошлым, и не способные посмотреть на себя со стороны.

Сергей Филоненко: Скифский кнут для изгнания рабов

Когда скифы вернулись из похода в Переднюю Азию, который продолжался 28 лет, дома их ждал неприятный сюрприз. Как сказано у Геродота, за это время их жены сошлись с рабами, и возмужавшее поколение отпрысков этих рабов встретило вернувшихся героев копьями, стрелами и мечами. Для надежной обороны даже был выкопан ров, следы которого до сих пор сохранились на Керченском полуострове.

Все попытки скифов одолеть сопротивление рабов в бою терпели неудачу, пока один из воинов не проявил смекалку, предложив следующее: усмирить восставших не силой оружия, а более подходящим для них инструментом, а именно кнутом. Так было и сделано, и как только скифы вышли против рабов, взяв в руки кнуты, те тут же отступили, спасаясь бегством.

Остановимся на этой истории, пристальней, поскольку она может рассматриваться, как исходная точка (сингулярности) в процессе дальнейшего исторического развития.

И так, однажды все скифы, тысячи крепких мужчин, оставив свои семьи, отправились в далекий поход из Причерноморских степей в Переднюю Азию, затянувшийся на 28 лет. С какой целью? В чем был их мотив? Просто грабить и облагать данью богатые оазисы древних земледельческих цивилизаций? Конечно, они это делали, но, несомненно так же и то, что мотив их похода должен был заключаться в некой особой героической миссии. А иначе скифское братство мало чем отличалось бы от банды грабителей, но такая точка зрения, безусловно, является нигилизмом, распространившимся, вследствие материалистического подхода к изучению истории.

Софія Дніпровська: Що таке рабство і як його позбутися

Головна відмінність між рабом і вільною людиною - не в ставленні до свободи (не так уже ті раби люблять своє ярмо і налигач, як дехто вважає), а в ставленні до ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Раб - це людина, яка не здатна самостійно визначати міру своєї персональної відповідальності, бо не має навичок самостійного планування свого життя і трудової діяльності. Як наслідок - суб'єкт не здатен розрізняти суб'єктивні і об'єктивні аспекти буття і бачити межу між тим, що лежить у сфері його компетенції і за що він несе відповідальність і тим, що не є предметом його вибору і за що він відповідальності не несе.

Тому для рабів типові 2 стратегії поведінки. Бундючні раби скидають із себе будь-яку відповідальність за свої дії і свій вибір (і з виряченими очима доводять, що в штани їм наклав якийсь барига). Сумирні раби приймають на себе всю вину світу (і покірно бубонять, що нам ніхто не доктор і ніхто нічого не винен).

Тому навіть зірвавшись з ланця, раб не може діяти конструктивно і потинявшись і побейкавшись деякий час без наглядача з батогом, знову вертається в стійло, що й породжує міф "втечі від свободи", хоча насправді тікають не від свободи, а від відповідальності.

Вичавлювати з себе раба означає вчитися приймати відповідальні рішення. А атрофовані навички відповідальної поведінки ніколи не відновлюються в один момент.

У країнах Західної Європи перехід від залежного до вільного стану завжди відбувався поступово. Спочатку рабів садили на землю, відпускали на заробки, давали вести якісь бізнеси - і в рабського стану, через покоління починали формуватися і закріплюватися навички самостійного буття.

Те саме з демонтажем кріпацтва. Комутація ренти, викуп селян на волю, звільнення сервів у королівських доменах - трансформація від безправного серва до вільного й самодостатнього селянина-парцелярія тривала віками. І колективна свідомість встигала адаптуватися до нових реалій.

Так само поступово відбувалася й трансформація від абсолютизму до ліберальної демократії.

Там же, де залежні категорії населення звільнялися одним махом (як на Півдні США чи в Російській Імперії), там виникали величезні проблеми з адаптацією.

Україні в цьому плані ніколи не везло. Збита з генерального європейського шляху монгольською навалою, польсько-литовською та московською окупацією, вона постійно потрапляла в хибну колію травматичних змін суспільно-політичного укладу, що постійно заводила її в тупик, бо колективна свідомість не встигала адаптуватися до нових реалій.

Демократизація СССР, яка й породила оцю нашу посттоталітарну "демократію",
була саме такою травматичною зміною, яка не тільки не сприяла формуванню громадянського суспільства, а створювала перешкоди для його становлення. Мільйони вчорашніх рабів, які не мали ніяких прав і ніякої власності, раптом отримали увесь набір прав і свобод. Надання прав і свобод суб'єктам, не здатним робити відповідальний вибір, веде до їхнього катастрофічного розбещення. А нема нічого страшнішого, ніж розбещений раб.

І те, що ми зараз маємо внаслідок чергового "свята демократії", що плавно перейшло в дику й розгнуздану вакханалію, - це вже гранична стадія розбещеня.

Похмілля буде тяжким і потребуватиме реанімаційних заходів.

І довгого реабілітаційного періоду. Інакше наступна вакханалія закінчиться моргом.

Украинцев в рабство увели больше, чем черных из Африки!

Протягом багатьох віків українців забирали до полону то турки, то татари, то поляки, то росіяни, то шведи, то ще хтось.

За 15 - 17 століття з українських земель, згідно з підрахунками вчених, було виведено близько 2, 5 мільйонів (!) полоняників, що перевищує кількість вивезених з Африки рабів до Америки.

Ілюстрації з європейських видань 1530 - 1532 років. Ось так... Вчіть всесвітню історію, панове, і не забувайте знати свою!

---------------

В течение многих веков украинский забирали в плен турки, то татары, то поляки, то русские, то шведы, то еще кто-то.

За 15 - 17 века из украинских земель, согласно подсчетам ученых, было выведено около 2, 5 миллион (!) пленников, что превышает количество вывезенных из Африки рабов в Америку.

Иллюстрации из европейских изданий 1530 - 1532 годов. Вот так ... Учите всемирную историю, господа, и не забывайте знать свою!

---------------

For many centuries, Ukrainians were taken captive by Turks, Tatars, Poles, Russians, Swedes, someone else.

According to scientists' estimates, about 2, 5 million (!) captives were removed from the Ukrainian lands in the 15th - 17th centuries, which exceeds the number of slaves taken from Africa to America.

Illustrations from European editions of 1530 - 1532 years. Here it is ... Learn World History, gentlemen, and don't forget to know yours!