Хто такі сармати та звідки вони прийшли? Історичні та археологічні дані свідчать, що сармати сформувалися на теренах Південного Уралу та Казахстану (археологи пов'язують їх із прохорівською культурою IV–II ст. до н. е.).
Поступово просуваючись на захід, вони витіснили споріднених скіфів із Північного Причорномор'я. Згодом, у I столітті н. е., перші сарматські племена (язиги) перетнули Карпати й осіли в межиріччі Дунаю та Тиси.
Щоб простежити цей шлях на молекулярному рівні, дослідники секвенували 156 стародавніх геномів I–V століть н. е. із території Великої Угорської рівнини та передгір'їв Карпат у сучасній Румунії, а потім об'єднали їх із уже відомими геномами степових сарматів.
Генетичний аналіз засвідчив, що сармати Карпатського басейну мали переважно місцевий європейський генетичний профіль. Вони швидко змішалися з корінним населенням (кельтами, даками та іншими давніми мешканцями регіону) і перейшли до осілого способу життя.
Головною відмінністю карпатських сарматів від сусідніх європейських народів стала невелика, але статистично значуща частка східноазійського компонента (ANA, або Ancient Northeast Asian), принесеного зі степів Уралу та Казахстану. Сармати, поховані в Румунії за межами Карпатської дуги, виявилися генетично значно ближчими до степових племен Уралу. Імовірно, вони слугували проміжною ланкою та своєрідним генетичним мостом під час міграції в Центральну Європу.














