А тепер розлого поясню власну позицію щодо сучасних (західних) форм фемінізму. Насправді смішних і штучно культивованих в країні, де умовна Антоніна Іванівна з Золотоноші (кремезна як статуя зі стрийського парку у Львові роботи Корчового) називає умовну Станіславу Лесіївну "х...ньой с зєльонимі волосамі". Дарма, що обидві дами, лишень, протилежні полюси явища ім'я якому український матріархат.
В 20-му столітті по наших територіях прокотилися 4 війни. Дві світові, дві національно-визвольні. Мільйони войовничих пасіонарних чоловіків загинули. Їхні функції перебирали на себе жінки. В українській родині головною майже завжди була ВОНА - мати-берегиня - основа усіх соціальних інституцій. Батько - лишень номінальний голова. Почесний президент. Якого можуть забрати на війну, вбити бандити, звільнити з роботи... Він може піти кудись вдалечінь за мрією, забухати від тоски (бо дружина з дітьми вигризають мозок), вчинити самогубство, раптово померти від інфаркту-інсульту. Чоловіків в Україні шанують виключно в гробу. Бо живий чоловік - категорія небезпечна та тимчасова. Козак Мамай. Повіявся і шукай вітра в полі. В той час як жінка - категорія вічна. Стабільна константа. Митці її оспівують, фіксують, надихаються. Скільки ви чули пісень про тата чи дідуся? А про маму? Навіть українське воїнство молилося і молиться Божій Матері. Так отож...
В моїй колекції понад 1500 (півтори тисячі) народних картин 30-60 років минулого століття. І знаєте який сюжет найпопулярніший? "Ховайся Петре з Наталкою, йде мати з качалкою".
Українська фолк-опера "Запорожець за Дунаєм" містить купу сцен з возвеличенням жіночої агресії та булінгу істот чоловічої статі. Цей спосіб поведінки Одарки (головної героїні опери) як єдиновірний перебрали на себе мільйони українських жінок.
І це вже я не кажу про сімейний канон "Кайдашевої сім"ї", за мотивами якої знято геніальний серіал.
Жінки гучні, галасливі, скандальні...
В той час як українські чоловіки здебільшого самітники-мовчуни. Справжні козаки-характерники. Ну буває, що переїбуть когось з безпорадної люті через знецінення та фізичну агресію з боку матріархальної більшості. Та жити таким недовго. Середня тривалість життя чоловіків в Україні на 15 років менша від жіночої. А у воєнні часи і уявити страшно...
Нема в світі більш фемінізованої країни ніж наша. Пересічний чоловік в Україні - розходний матеріал. Сировинний придаток до самки. Героїчна, але безправна, мовчазна істота, приречена на моральне та фізичне знищення.