За Свободную Ичкерию!

Верховная Рада Украины признала Ичкерию территорией под российской оккупацией. 

В постановлении, за которое проголосовали 287 депутатов, также осуждается «геноцид чеченского народа». Речь идёт о действиях российской армии в период двух чеченских войн.

За постановление проголосовали 287 депутатов из 351, а 64 депутата воздержались. 

 В пояснительной записке к документу заявляется, что Чечня вышла из состава СССР в 1991 году и провозгласила свою независимость под названием Ичкерии. В тексте утверждается, что Россия препятствовала этому вопреки закреплённому в уставе ООН принципу равноправия и самоопределения народов. 

Володимир Горбач

Рішенням Верховної Ради про визнання Чеченської республіки Ічкерія тимчасово окупованою Росією Україна вступила у геополітичну конкуренцію з РФ на території Північної Євразії.

Україна визнала незалежність Чеченської Республіки Ічкерія як державного формування, тобто ми легітимізуємо їх у міжнародному праві, ми їх визнаємо. Поки це частково визнано, але все починається з малого. У випадку з Чеченською Республікою Ічкерія є серйозні юридичні нюанси. Річ у тім, що вона не вступала до складу Російської Федерації та не підписувала Федеративний договір. Тому, Чеченська Республіка Ічкерія має повне право на державний суверенітет, який доводила зі зброєю в руках у двох війнах.

Інші країни можуть приєднуватися до цього процесу, тобто ми маємо і можемо закликати інші держави здійснити ті кроки, які зробила Україна у цьому напрямку.

З цього моменту Україна почала проєктувати майбутнє Північної Євразії та визнавати державності, які  суперечать суверенітету чи територіальній цілісності РФ. 

Я сподіваюся, що на визнанні Чеченської Республіки Ічкерія цей процес не завершиться. Наприклад, мені відомо про існування уряду у вигнанні республіки Татарстан і це може бути наступним кроком.

Звернення Алли Дудаєвої, вдови першого президента незалежної Чеченської республіки Ічкерія Джохара Дудаева, до патріотів України, Ічкерії та людей доброї волі (текст обращения на русском языке ниже)

 Звернення Алли Дудаєвої, вдови першого президента незалежної Чеченської республіки Ічкерія Джохара Дудаева, до патріотів України, Ічкерії та людей доброї волі (текст обращения на русском языке ниже)

Українське Сонце сходить! Ми є свідками того, що говорив президент Джохар Дудаєв в далекому 1995 році! Для чеченців велика честь боротися плечем до плеча за Свободу з єдиним народом, який прийшов нам на допомогу в 1994 році, коли імперія Зла почала повномасштабну війну з незалежним чеченським народом. В пантеон наших героїв назавжди вписані імена українських добровольців, які боролися разом з нами і віддавали свої життя за Свободу Ічкерії.  

Наша війна проти спільного ворога продовжується. Сьогодні в Україні за Свободу і Незалежність України та Ічкерії б’ється батальйон імені Джохара Дудаєва. Це ім’я вони вибрали самі, і з 2014 року батальйон несе його з гордо піднятою головою. Перший командир, бригадний генерал Іса Мунаєв, загинув під час битви за Дебальцево. Недавно бійці батальйону в числі перших заходили у звільнений Ізюм та продовжують боротися з ворогом України й всього цивілізованого людства – Російською імперією зла та насильства.

Від своїх українських друзів я дізналася, що батальйон потребує підготовки до проведення зимової воєнної кампанії. Саме від українців, бо чеченський етикет не дозволяє їм звертатися до мене по допомогу. Я абсолютно солідарна зі своїми українськими друзями, і ми в міру своїх сил та можливостей будемо намагатися допомогти у вирішенні нагальних проблем батальйону. Первинним завданням є підготовка до зимової кампанії розвідувально-штурмової групи «Адам» батальйону імені Джохара Дудаєва. Ця група складається з кількох десятків бійців та офіцерів. Я не можу називати точну цифру з міркувань військової таємниці. Але більшість з них потребують екіпіровки на зиму і їх необхідно терміново підготувати. Оскільки батальйон імені Джохара Дудаєва і розвідувально-штурмова група батальйону «Адам» є добровольчими, у них немає жодного фінансування з боку держави, все купується на свої гроші. Війна серйозно виснажує ресурси групи і батальйону. 

Потреби групи складаються з зимової амуніції і техніки (нового транспорту, оскільки більшість машин знаходяться після боїв за Мощун, Харків, Ізюм в дуже поганому технічному стані, а частина просто не підлягає відновленню; зимової гуми на транспорт; теплих спальних мішків; мобільних пічок «буржуйок» і таке інше. Солдатам та офіцерам потрібна тепла форма, взуття, термобілизна тощо).  

Приблизна сума, необхідна для закупівлі – 50 тисяч доларів. Буду вдячна кожному, хто долучиться до збору коштів. Також батальйон прийме допомогу у вигляді необхідного транспорту, обладнання, одягу та взуття. 

За вашу и нашу Свободу!

Алла Дудаєва

Номери рахунків:

Памяти героев Чеченской Республики Ичкерия!

31 грудня 1994 року московські війська розпочали штурм Грозного в ході каральної експедиції проти  республіки Ічкерія. 

Московські воєначальники не придумали нічого краще, ніж запустити у місто танки. Причому, лише одна з трьох колон досягла своєї мети вчасно. 

Обороною Грозного керував Аслан Масхадов. 

Чеченці пропустили російські танки в центр міста та атакували їх, оточивши рештки військ вторгнення. 

До 3 січня збройний опір московитів в Грозному припинився, а всі російські військові підрозділи, що увійшли до міста, майже повністю загинули. 

Лише одиницям, з числа російських солдат, вдалося пробитися назад. 

7 січня, перегрупувавши війська, московити знову почали штурм міста. На два місяці вони загрузли у виснажливих вуличних боях. 

8 лютого більшість чеченських військових підрозділів залишили Грозний, відступивши на південь. 

Офіційні втрати московитів склали 2 тис. осіб,  неофіційні - до 10 тисяч. 

Також загинуло близько 35 тисяч мирних жителів з яких близько 5 тисяч дітей.

Пхармат - чеченский Прометей

 В вайнахском многобожии Пхармат (чеченское: Пхьармат, Пẋармат, Создатель нации, языка или земли) - герой вайнахского народа, принесший огонь для человечества и прикованный цепью к горе Казбек. Это позволяло им ковать металл, готовить и освещать свои дома. В результате люди объединились и стали нацией. 

Пхармат - вайнахский эквивалент греческого героя Прометея и героя грузинского политеизма Амирани. 

Пхармат - полубог, или нарт, который любил и жалел свой народ, потому что у них не было огня. Огонь хранил бог Села в своем царстве, чтобы показать нартам свою силу и мощь и подавить их. Села, бог звезд, грома и молний, ​​водил свою огненную колесницу по небу и пересекал Небо, издавая ужасный шум. Из лука он стрелял молниями на землю. 

Однажды появился отважный герой Пхармат. Пхармат знал об адском огне (чечен. Жуьжг1ати, Джуэйгхати) на вершине горы Башлам, считающейся вулканом. Он решил ее украсть. Он без тепла выковал для своего путешествия пальто, меч и щит из бронзы.  Сел на своего коня Турпала и отправился в путь. Богиня Сата приняла облик птицы и сошла на вершину горы. Она сказала Пхармату человеческим голосом: «О могущественный нарт, ты не случайно достиг вершины Башлама. Ты пришел за Огнем». Пхармат ответил: «Людям нужно тепло, свет. Я вернусь на Землю только для того, чтобы вернуть Огонь!». Увидев, насколько сильны нарт и его лошадь, Сата пообещал помочь ему в его поисках Огня. Она посоветовала ему, как получить немного, и предупредила его о возможной опасности и жестокости Селы. Пхармат перепрыгнул через ад и схватил горящий кусок дерева. 

Села была возмущена тем, что нарт действовал против его воли и пытался поймать его. Поскольку он не смог добраться до него, он развязал свой мешок, в котором хранил ночь. Пхармат быстро заблудился в темноте, но Сата пришла на помощь в форме птицы, направив его на путь. Села увидела, что Пхармат убегает, и развязал два мешка, в которых хранил бурю и ужасный холод. Пхармат преодолел эти трудности и пробился к великой пещере, в которой все нарты были собраны вместе для защиты от холода, бури и тьмы. Он дал им огонь и сказал: «Вот вам Огонь! Размножайтесь и становитесь великим племенем. Согревайтесь; освещайте свои дома, пещеры, башни; готовьте, готовьте пищу отныне. Радуйтесь!»

После этого Села послал своего слугу циклопа Уджу наказать неверного Пхармата. Уджа приковал Пхармата к вершине горы Башлам бронзовыми цепями. Каждое утро в Пхармат приезжает сокол Ида. По воле Селы он садится на колени Пхармата и рвет клювом его печень. 

Рамзан Агаев: 6 августа - День Победы чеченского народа над российскими оккупантами

6 августа 2020 г. исполняется 24 года (1996), с того исторического дня, когда вооруженные силы ЧРИ, проведя молниеносную военную операцию "Джихад", буквально за считанные часы, освободили чеченскую столицу город Грозный.

Чеченские войска вошли также в Гудермес и Аргун, а также, в другие крупные населенные пункты ЧРИ.

Накануне, перед наступлением чеченских бойцов, российские генералы делали заявления о полном разгроме чеченских бойцов, категорически отрицая их возможности, к проведению каких либо широкомасштабных военных операций.

Однако, чеченское военное командование смогло организовать необходимую боевую силу для осуществления широкомасштабного наступления на позиции российских оккупантов. Наличие многочисленных военных блок-постов вокруг Грозного, не спасло российских захватчиков.

Разработанная по всем правилам военного искусства, операция "Джихад" застала российских оккупантов врасплох, следствием чего стали, паника и страх, охватившая противника.

Численность боевых подразделений ВС ЧРИ, вошедших в чеченскую столицу, составляла всего 850 бойцов. Руководил чеченскими военными подразделениями начальник Генерального Штаба Вооруженных Сил ЧРИ Аслан Масхадов.

Общее военно-политическое руководство действиями чеченских вооруженных сил осуществлял второй Президент Чеченской Республики Ичкерия Зелимхан Яндарбиев.

Российский военный гарнизон в Грозном насчитывал до 20 тыс оккупантов. Кроме того, у российской стороны было превосходство в бронетехнике и артиллерии, а также абсолютное господство в воздухе. Общее руководство оккупационными силами осуществлял генерал Пуликовский.

В результате внезапных и исключительно грамотных действий чеченского командования многотысячная российская оккупационная группировка в Грозном фактически оказалась в окружении.

В результате боев в Грозном с 6 по 22 августа только по российским официальным данным погибло 494, ранено 1407, пропало без вести 182 военнослужащих и сотрудников милиции.

Выведено из строя: 18 танков, 61 БМП, 8 БТР, 23 автомашины, 3 вертолета.

По данным чеченской стороны, потери российских оккупантов были несколько раз больше.

Это обстоятельство заставило Кремль срочно откомандировать в Ичкерию секретаря совета безопасности Росси генерала А. Лебедя, с целью инициирования мирных переговоров на предмет завершения войны.

31 августа 1996 года, в Хасав-Юрте был подписан документ, по которому Россия и ЧРИ обязались прекратить военные действия и начать мирные, политические переговоры.

Главным в Хасав-Юртовских соглашениях было обязательство России строить свои отношения с Чеченской Республикой Ичкерия в соответствии с общепризнанными нормами международного права.

Указом избранного 27 января 1997 года, на всеобщих свободных, демократических выборах Президента ЧРИ А. Масхадова, день 6 августа объявлен государственным праздником чеченского народа - День Победы, с чем мы и поздравляем всех свободолюбивых чеченцев.

23 февраля День памяти депортации чеченцев и ингушей.... повторяю...чеченцев и ингушей...а не нынешних вассалов цепных псов путэна

Пам‘ятаємо, не забудемо!

1 лютого 2015 року у бою під час оборони Дебальцево геройськи загинув Іса Мунаєв — бригадний генерал Республіки Ічкерія, командир міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва. 

Його нагороджено відзнакою "Народний Герой України". На честь Іси Мунаєва у містах Дніпро та Київ названо вулиці.

Героям слава!

У 2018 році
на честь бригадного генерала Іси Мунаєва в місті Дніпрі відкрито пам'ятний знак. Генерал загинув, захищаючи Україну від мрсковської агресії на Донбасі.

Відкриття відбулося за участю сина генерала Тімерхана Мунаєва, радника губернатора Дніпропетровської області Юрія Голика, який профінансував виготовлення та встановлення пам'ятного знаку, бойових побратимів Іси Мунаєва по батальйону ім. Джохара Дудаєва, яким він командував, а також місцевих жителів.