Олег Гуцуляк: Про рашистську спробу замінити термін "етнос" терміном "популяція"

 Якщо в радянський час говорили про про "советський народ", який складається з "соціалістичних націй та народностей" (їх навіть налічували саме в кількості 100 на "1/4 земної суші"), а в РФ у 1990-2010-х рр. - про "россійську (русскую, євразійську) націю", в яку входять населяючі РФ (Північну Євразію) "народи / етноси", то тепер в науковому дискурсі рашистів в останньому випадку закликають взагалі відмовитися від поняття "етнос / етнічність" як "штучно створеного конструкту", пропонуючи замінити його  поняттям "популяція". 

Ззовні грецьке "етнос" начебто й тотожне латинському "популус", проте як наукове поняття "популяція" використовується у власне біологічному і більш деідентифікуючому значенні виключно як означення сукупності індивідів,  які протягом тривалого часу мешкають на певній території, вільно схрещуються між собою та дають плідне потомство, а також характеризуються спільним генофондом і тяглістю поколінь.

Відповідно ШІ так прокоментував дану ситуацію: 

Заміна терміну "етнос" терміном "популяція" має низку негативних наслідків, переважно пов'язаних із спрощенням та знеціненням складної соціокультурної природи людських спільнот. 

Ось ключові моменти:

Втрата культурно-історичного виміру:

Етнос - це не просто біологічна сукупність, а спільнота, об'єднана спільною мовою, культурою, історією, традиціями, спільними цінностями, самосвідомістю та часто спільною територією. Це соціально-культурне утворення, що розвивається протягом століть і тисячоліть.

Популяція (у біологічному сенсі) - це передусім сукупність особин одного виду, які схрещуються і мають спільний генофонд. Вона не включає культурні, мовні, історичні та психологічні аспекти. 

Замінивши "етнос" на "популяцію", ми зводимо складне соціальне явище до суто біологічного рівня, ігноруючи його глибинні виміри.

Дегуманізація та об'єктивація:

Використання терміну "популяція" стосовно людей може призвести до дегуманізації, розглядаючи людей як об'єкти вивчення, позбавлені індивідуальності, колективної свідомості та суб'єктивності. Це може сприяти сприйняттю етнічних груп як просто "стада" або "набору генетичних одиниць", що може мати небезпечні наслідки.

Ігнорування ідентичності та самосвідомості:

Етнічна ідентичність є ключовою для саморозуміння багатьох людей, вона формує їхню приналежність до певної групи, їхні цінності та світогляд. 

Термін "популяція" не відображає цього аспекту. Він не враховує того, що люди усвідомлюють себе частиною певного етносу, пишаються своєю спадщиною та передають її наступним поколінням.

Зменшення значення культурного різноманіття:

Культурне різноманіття, яке створюють етноси, є величезним багатством людства. 

Зведення етносів до "популяцій" може нівелювати це різноманіття, знижуючи його цінність та унікальність.

Потенціал для маніпуляцій та дискримінації:

Використання суто біологічного терміну може відкрити шлях для расистських або дискримінаційних інтерпретацій. Якщо етнос сприймається лише як популяція, це може спростити обґрунтування ідей про "чистоту крові", "вищість" чи "нижчість" певних груп на основі генетичних або інших біологічних ознак, ігноруючи їхню культурну та соціальну складність.

Плутанина в наукових дисциплінах:

У кожної наукової дисципліни (біологія, соціологія, антропологія, історія) є свої специфічні терміни. Заміна "етносу" на "популяцію" створює термінологічну плутанину і може призвести до неправильного розуміння явищ у різних наукових контекстах.

Таким чином, хоча етноси, безумовно, є біологічними популяціями в сенсі спільних генетичних коренів та репродукції, їхня сутність набагато глибша і охоплює соціальні, культурні, історичні та психологічні аспекти, які термін "популяція" не може повністю відобразити. Заміна цих термінів є спрощенням, яке може мати негативні наслідки для розуміння людських спільнот та їхнього місця у світі.

Софія Дніпровська: Реалізація ідеології Zero Growth

Якщо ви читали "Велику Шахівницю", то для вас нема секрету, чому міжнародно-фінансові (глобалістичні) кола, чиїм трубадуром був "Біг Збіг", так активно просувають ідею євроінтеграції. Чому фонд Відродження заварював каву на Євромайдані, а Нуланд возила туди пєчєньки. У книзі про це дуже чітко, чорним по білому, написано. 

Щоб підважити дойче орднунг і запобігти відродженню німецького націоналізму - фантомного жаху як Бжезінських, так і Шорошів, Блумбергів, Ротшильдів і Епплбомів. 

Розширення ЄС і НАТО за рахунок народів Сх. Європи, що мають глибокі історичні образи як на німців, так і на росіян, і ще з версальських часів орієнтовані на англосаксів, сприяло б посиленню впливу останніх у спільних проектах.  (Розбавлення організації новими членами - старий, як світ, спосіб підвищити її керованість, що ким тільки не використовувався - від римських імператорів до генсеків). 

А матеріальне забезпечення велетенської наддержавної бюрократичної машини і фінансова підтримка малопродуктивних східноєвропейських економік потребує збільшення відрахувань у спільний казан, що тягне за собою... правильно: ріст податків. А високі податки ніколи не сприяли розвитку приватного підприємництва - локомотиву економічного зростання, що чудово вкладається в ідеологію zero growth, широко сповідувану в міжнародно-фінансових колах. 

(Утримання розореної війною України, схоже, теж ляже на плечі шольців - оцініть "красоту ігри")/

Добре, а де тут цимес для українців? 

Президент України Володимир Зеленський підписав указ «Про історично населені українцями території російської федерації»

 Президент України Володимир Зеленський заявив, що сьогодні, 22 січня 2024 року, підписав указ «Про історично населені українцями території російської федерації».

Про це він сказав у привітанні з Днем Соборності.

«... Ми маємо сьогодні робити кроки не лише для зміцнення соборності України й нашого народу, а й дії задля соборності прав і свобод, правди про українців, правди про нас і правди про нашу історію. Заради цієї мети сьогодні мною підписано указ "Про історично населені українцями території рф"», — відзначив президент.

За його словами, це означає «повернення правди про історичне минуле заради українського майбутнього».

Також Президент Володимир Зеленський повідомив, що 22 січня внесе до парламенту проєкт закону щодо запровадження в Україні множинного громадянства.

Пряма мова Зеленського: "... Сьогодні я вношу у Верховну Раду України ключовий законопроєкт, який дасть змогу ухвалити комплексні зміни до законодавства та запровадити інститут множинного громадянства. І дасть змогу мати наше громадянство всім етнічним українцям та їхнім нащадкам із різних країн світу. Звісно, окрім громадян країни-агресора".

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №17/2024

Про історично населені українцями території Російської Федерації

Зважаючи на те, що Росія впродовж століть систематично вчиняла і продовжує вчиняти дії, спрямовані на знищення національної ідентичності, пригноблення українців, порушення їхніх прав і свобод, у тому числі на історично населених ними землях на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації,

наголошуючи на необхідності дотримання Російською Федерацією міжнародних зобов’язань щодо забезпечення українцям, що проживають на її територіях, у тому числі історично населених етнічними українцями, прав на отримання освіти українською мовою та її вільне використання, громадянських, соціальних, культурних та релігійних прав, доступу до україномовних засобів масової інформації, права на мирне зібрання,

керуючись положеннями Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин,

відповідно до статті 12, пункту 3 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Кабінету Міністрів України розробити із залученням міжнародних експертів, представників Світового конгресу українців, вчених, громадськості та внести на розгляд Ради національної безпеки і оборони України план дій щодо збереження національної ідентичності українців в Російській Федерації, у тому числі на історично населених ними землях (на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації), передбачивши, зокрема:

опрацювання питання стосовно збору та вивчення фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, історично населених етнічними українцями, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців, відновлення та збереження історичної пам’яті, у тому числі щодо утворення центру із зазначених питань;

активізацію роботи з протидії дезінформації та пропаганді Російської Федерації щодо історії та сьогодення українців в Росії та всіх поневолених нею народів із залученням вітчизняних та зарубіжних вчених, експертів, представників української громадськості за кордоном та організацій закордонних українців до підготовки та проведення заходів, спрямованих на розвінчування російських міфів про Україну;

розвиток взаємодії між українцями та поневоленими Росією народами;

забезпечення спільно з Національною академією наук України підготовки й поширення в Україні та світі матеріалів про понад тисячолітню історію українського державотворення, історичні зв’язки земель, населених етнічними українцями, з українськими національними державними утвореннями у різні історичні періоди;

висвітлення у навчальних програмах і підручниках для закладів освіти правдивої історії етнічних українців на історично населених ними землях у межах Російської Федерації.

2. Міністерству закордонних справ України забезпечити врахування положень цього Указу під час розробки комплексної стратегії взаємодії України з українською всесвітньою спільнотою.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

22 січня 2024 року

Илья Лазаренко: За лесом от Киева, или Великороссия

Тезисы из интервью Ильи Лазаренко Youtube-каналу Afanasevpress. Текстовая расшифровка для Регион.Эксперта

Проект «Великороссия» (или «Залесская Русь») выглядит уникальным на фоне других построссийских регионалистских проектов, поскольку здесь речь идет не об отделении от метрополии, но о самой бывшей метрополии как таковой. Однако без решения этого вопроса другие регионалистские проекты вряд ли обретут историческую устойчивость.

Великороссия (или, если взять более давнюю историю – Залесье) – это регион складывания великорусского этноса. Примерно он соответствует сегодняшним границам Центрального федерального округа. Мы используем термин «Великороссия» не для того, чтобы утвердить какое-то имперское «величие», но ровно наоборот – чтобы подчеркнуть различия с «малороссами» и «белорусами». В имперской доктрине они все объединяются в «единый русский народ», но мы как раз против этих обобщений. Кстати, слово «Залесье» исторически возникло как обозначение территорий за лесом от Киева.

В отличие от морских империй своего времени (Великобритании, Испании и т.д.), где метрополия отделена от колоний океанами, Российская империя была континентальным феноменом, где эта резкая граница терялась. Более того, колонизация началась с собственно великорусских земель – можно вспомнить московско-тверские, московско-рязанские войны. То есть, по факту эту империю можно назвать такой же антирусской, как она колонизировала и другие народы.

И сегодняшние основные страхи у русских связаны с тем, что они не понимают – где находится метрополия? 

Российская империя – мессианская и идеократическая, она не имеет границ, она стремится к самоцельному расширению для достижения мирового господства. Сначала как «Третий Рим», потом как «Третий Интернационал». А теперь эти идеологии соединяются.

Что случилось с ней в 1991 году? Империя вошла в транзит. Правда, куда именно этот транзит, было сразу неясно. Мог возникнуть транзит к национальному государству, либо к полному распаду, либо к созданию некоего Содружества по типу Британского. И нынешний политический кризис связан с тем, что она все же решила отстаивать свою имперскую форму, хотя это уже фактически сделать невозможно. Выходом из этого тупика, на мой взгляд, является только создание на базе бывшей имперской метрополии независимого национального государства.

Великорусский этнос – такой же заложник империи, как и все остальные, а Москва – вовсе не символ «русскости», а скорее вавилонского смешения. И когда мы наблюдаем, что все ресурсы Северной Евразии стягиваются в Москву – это не злая воля москвичей как таковых, но прямое следствие того типа империи, который здесь построен.

Будущую Великороссию мы видим в составе областей нынешнего ЦФО плюс еще возможно Нижний Новгород. Разумеется, как равноправную федерацию. Это достаточно органичное историко-культурное объединение с естественными границами: на западе – Беларусь, на севере – исторический ареал Новгородской республики, на востоке – Поволжские республики, на юге – Дон и Украина. И думаю, что со всеми ними мы установим вполне добрососедские отношения.

Слово «русские» – это не этноним, а импероним. В сущности, такое явление, как «русский народ», было сконструировано только при позднем сталинизме. А «русских народов» на самом деле много – есть новгородцы, есть уральцы, есть сибиряки. И пусть они самоопределяются по своим регионам. Мы не претендуем на то, что Великороссия вещает от лица «всех русских». 

Но с другой стороны, Великороссия может принять на себя функцию национального дома и если хотите, исторического убежища для тех нынешних «русских», кто не нашел себя в других республиках. Только ментальность здесь уже будет не имперская, а основанная на внутреннем развитии собственной республики. А в глобальном смысле Великороссия, безусловно, станет частью евроатлантической цивилизации.

Москва, скорее всего, станет северноевразийским аналогом Нью-Йорка. А политическую столицу Великороссии, конечно, надо будет перенести в какой-нибудь небольшой город. Например, в Переславль-Залесский – очень символическое название.

Галина Водяк: В Угорщині хочуть визнати "скіфів" корінним народом

 Схоже на анекдот. Поки Ви досліджуєте з чиєї шкіри скіфські сагайдаки, тим часом феєрія від сусідів. В Угорщині в листопаді цього року розглядали питання про визнання  національності "скіфи".  

Якщо законодавча влада дасть свою згоду, тоді скіфи, яких часто називають скіфами, будуть офіційно класифіковані як одна з визнаних етнічних груп, корінних для Угорщини, так само як німці, словаки чи роми.

Парламент має зайнятися цим питанням, оскільки 29 листопада голова Національної виборчої комісії (NVB) Роберт Сасварі вніс пропозицію парламентської резолюції під назвою «Ініціатива проголошення скіфів корінною етнічною групою». Це був обов’язковий крок президента НВБ після успішного завершення юридичної ініціативи проголошення скіфів корінним етносом.

Було зібрано автентичні підписи тисячі самопроголошених скіфських угорських виборців, тож президент Національної виборчої комісії передав рішення парламенту щодо визнання їх корінною меншиною, яка навіть може балотуватися на національних виборах. Заковика в тому, що, згідно з позицією MTA, скіфів не існувало дві тисячі років.

Відповідно до закону, якщо інша етнічна група хоче бути визнаною на додаток до 13 визнаних національностей, вона потребує підпису щонайменше тисячі громадян Угорщини, які заявляють, що належать до цієї національності та мають право голосу на місцевому рівні уряди. За словами Роберта Сасварі, колекція цього була нещодавно успішно завершена.

13 грудня 2023 р. угорська преса повідомила, що "Судовий комітет заслухав ініціатора Ласло Альфреда Поча, але прийняв негативну позицію Угорської академії наук (MTA) і рекомендує Палаті не підтримувати проголошення скіфів корінною етнічною групою в Угорщині.

Міклош Солтеш, державний секретар прем’єр-міністра, відповідальний за церковні та етнічні відносини, зазначив, що спочатку він подумав, що подання було жартом, який суперечить здоровому глузду.

Він підкреслив: в Угорщині протягом століть проживають 13 корінних національностей, які Основний Закон називає частинами угорської політичної спільноти та державотворчими факторами.

Комитет Башкирского национального движения за рубежом объявил о создании Башкирской армии освобождения

 Комитет Башкирского национального движения за рубежом объявил о создании Башкирской армии освобождения. Указ о создании армии подписал лидер башкирского движения за независимость, руководитель комитета Руслан Габбасов. Армия создается на базе ВС Украины и на период ведения подчиняется командованию ВСУ.

Смоленская Республика (Смаленская Рэспубліка)

 Телеграм-канал Смоленской республики: https://t.me/smalandia 

Пресс-релиз по итогам конференции Смоленского Республиканского Центра в Беларуском Доме Варшавы

13 августа 2023 года в Беларуском Доме Варшавы действующий депутат Смоленской областной думы Владислав Живица заявил о намерении добиваться создания и независимости Смоленской Республики и ее тесного союза с будущей (европейской) Беларусью. 

Для борьбы за эти цели в Варшаве создается Смоленский Республиканский Центр, целями которого будет подготовка конституционных документов для будущей Смоленской Республики, донесение его идей до жителей Смоленщины, консолидация смоленских политэмигрантов – сторонников данных идей и участие в борьбе за свободу Украины и беларуской оппозиции. Для этой цели в планах Смоленского Республиканского Центра создать смоленское подразделение в составе Полка Калиновского.

Пресс-конференция была организована при содействии и с участием члена Координационного Совета Беларуси Яна Рудика, который по его словам согласовал данное мероприятие с рядом лидеров национально-демократических сил Беларуси.

Ян Рудик заявил, что национальные силы Беларуси собираются оказать смоленским патриотам активную поддержку и добиваться деоккупации Смоленщины наряду с Беларусью, предоставления коренным смолянам гражданства будущей Беларуси, создания в условиях войны гуманитарного коридора для смолян, не желающих участвовать в российской агрессии против Украины, а для тех из них, кто хочет ее защищать – собственного подразделения в составе Полка Калиновского.

Также было заявлено, что при участии хакерской группы Киберпартизаны сейчас создается чат-бот для обратной связи с действующими смоленскими чиновниками и политиками, желающими оказать содействие созданию в будущем Смоленской Республики и помогать Смоленскому Республиканскому Центру.

Смоленская Республика (Смаленская Рэспубліка)

Заявление Смоленского Республиканского Центра в связи с закрытием консульства Польской Республики в Смоленске

Преступная политика Кремля, противопоставившая Россию всей Европе, привела к закрытию в Смоленске консульства Польской Республики. Работавшее в Смоленске с 2011 года это консульство помогало решать проблемы смолян, желающих ездить в Польшу, и поляков, желающих ездить в Смоленщину, таким образом способствуя развитию туризма, культурных и экономических связей двух стран и их жителей.

Но если Смоленщине, связанной глубокими связями с соседними странами Польши, Литвы, Украины, они необходимы как воздух, то России, которая взяла курс на разрыв отношений с Западом и переориентацию на Восток и на Юг, сотрудничество контролируемых ею регионов с европейскими странами не только не нужно, но и опасно. Поэтому разрыв связей Смоленщины с европейскими странами не только логичен, но и неизбежен, постольку поскольку Смоленщина выступает не как страна со своими интересами, а как колония и форпост Москвы.

Смоленский Республиканский Центр (СМОЛРЕСЦЕНТР), ставящий перед собой задачу создания независимой Смоленской Республики, официально заявляет, что после ее достижения незамедлительно приступит к восстановлению и максимальному расширению всех связей с Польской Республикой, Литовской Республикой, Украиной, другими европейскими странами, и конечно же, будущей Республикой Беларусь, отношения с которой у нее выйдут далеко за пределы обычных межгосударственных. Смоленская Республика будет способствовать открытию на своей территории не только посольств и консульств, но и культурных центров этих стран, созданию межправительственных и межрегиональных ассоциаций, проведению форумов и конференций с участием представителей бизнеса, культуры и научных сообществ Смоленщины и указанных стран.

Более того, еще до достижения указанной цели СМОЛРЕСЦЕНТР заявляет о начале работы по установлению отношений с Польской Республикой, а также другими странами в качестве официального представителя находящихся в них выходцев из Смоленщины, которые разделяют идеи создания Смоленской Республики как будущей части Европы братских народов.

Смоленская Земля – неотъемлемая часть Европы и ее центрально-восточного фланга, и должна будет вернуться в свой дом. В Азии, Африке и России будущего у Смоленщины нет.

СМОЛРЕСЦЕНТР,

1 сентября 2023 года

Ольга Навроцька: Подолати власну меньшовартість

Я цими днями постійно думаю про те, що в нас все одно сидить оця меньшовартість. Типу ми ще недостатньо круті, недостатньо демократичні, недостатньо такі, як треба світу. 

І я маю що на це сказати. 

Це недобиті залишки рабської психології, сторіччями нав‘язанної нам московським болотом.  

Ми -  круті, ми - розвинуті попри всі зусилля оскаженілих сусідів, ми - розумні і дуже винохідливі, ми - сміливі і віддані, ми добрі. 

Ми - нація, велична, давня, ми колиска багатьох народів і культур. 

І я думала, що  війна це прояснила у головах більшості, але реакція на Іпсо з вдячністю показала, що ніт. Багато хто підхопив цю тему і почав займатися самобичуванням. 

І головний аргумент це наша корупція… друзі,вона є, і зараз на тлі війни ця дикість набрала шалених обертів, бо в нас насправді хаос, хаос  війни і цим користуються ті, у кого немає совісті і це не національна ознака. І це завжди було у всіх війнах. І будь ласка, згадайте країни НАТО такі, як Італія наприклад. Там немає корупції ? Та що там Італія, Німеччина, багато представників якої їли з руки болота. А ООН? Не це наша найскладніша вада, не це причина затягування з вступом до великих союзів. 

Тільки скажений сусід є нашою самою великою проблемою. І так, колись Київ Москву хрестив, але викормили цього сучасного монстра усім світом. 

Тому досить посипати голову попілом, досить вважати себе не гідними великої мовчазної військової допомоги. 

Бо якщо фортеця Україна не втримається, увесь світ полетить ік чортам собачим, і вони це теж розуміють. І тому допомогають, і  будуть допомогати. Бо ми допомагаємо їм жити нормальним людським життям, в той час коли самі живемо в пеклі.

Олег Гуцуляк: Кто такие русины

Нет никакого отдельного народа "русины".

Есть об этом академическое решение Института украинского языка Национальной Академии наук Украины. См., например, экспертный доклад в Верховном Суде Украины его директора (в видео о "русскоязычном населении" на минуте 32.29 - http://www.youtube.com/watch?v=PK-R9lPVCY4&t=147s).

Под термином "русины" понимались просто украинцы, которые состоят из этнографическо-диалектных групп (гуцулов, бойков, лемков, буковинцев, волынян, закарпатцев, покутян, ополян, подолян, полещуков (правобережных и левобережных), надднепрян (тоже правобережных и левобережных), слобожан, причерноморцев).

Термин "русины" введен официально польской (rusyn) и австро-венгерской (ruthenischen, ruten) окупационными администрациями (с 14 века и до 1939/1945 гг.) для определения подданых, принадлежащих к Греко-Славяно-Русьской православной церкви и платящих налог по "русьскому праву" (осенью, с урожая).

Тех, кто платил подати по "волошскому праву" (весной, по приплоду скота), т. е. больше были животноводами (овцы и крупный скот), определялись как "волошины" (вариант: "волощуки", "волохи"), хотя одновременно считались и "русинами", так как принадлежали к Греко-Славяно-Руськой православной церкви.

Группа украинских переселенцев в 19 веке из Закарпатья в Сербию (живут в Воеводине, входившей ранее в Австро-Венгрию) частью определяют себя еще как "русины-украинцы" из-за традиции в память об именовании их в период Австро-Венгрии. Аналогичным образом "шифруются" и некоторые закарпатские украинцы в Венгрии и Словакии.

Галичане - термин политический, охватывает подданых бывшего (до 1918 г.)  Королевства Галиции и Лодомерии Австро-Венгерской империи (украинцев, поляков, евреев, немцев, караимов). После 1918 г. Западная Галичина (с центром в г. Краков) отошла к Польше, как Южная Малопольша, Восточная Галичина (с центром в г. Львов) - к Украине, как часть Западной Украины (вместе с Волынью, Закарпатьем, Буковиной и Опольем).

Александр Мелихов: Традиция - это форма экзистенциальной защиты народа

Давно замечено, что каждый народ после длительного культурного насилия пытается возвратиться к собственной традиции, чаще всего придуманной, ибо истинная и малоизвестна, и малоромантична. 

Зачем, для чего? 

Традиция - это форма причастности к чему-то красивому и долговечному, т.е. форма экзистенциальной защиты. 

А чужая традиция не защищает, не входит в романтизированную родословную. 

Народы не хотят терять "куски" своей родословной, предпочитая ее романтизировать и приукрашивать. 

Попытки отнять у них эти украшения только превращают их пристрастие к ним из сентиментального в агрессивное. 

Агрессивный национализм - это всегда реакция, противодействие какому-то насилию.

Володимир Вятрович: Про націогенез і будівництво держави

Прочитав багато текстів про «формування модерної української нації» на рубежі ХІХ-ХХ. Але досі не маю відповідей на важливі питання. 

Чому мешканці Галичини та Наддніпрянщини, чи – особливо – Закарпаття, які століттями жили в різних державах, стали вважати себе українцями? 

Переконали місцеві активісти, письменники та поети? Але ж навряд, чи у них були для цього кращі можливості, ніж у держав, які тут панували (Російської чи Австро-Угорської імперій) і мали в своєму розпорядженні інструменти освіти, пропаганди, врешті репресій. 

Поширилася грамотність і вони почали читати? Але ж отримати до рук текст українською мовою тоді ще було нелегко, зважаючи на обмеження, а то й повну   заборону владою друкованого українського слова.  

Чому вони «уявили» себе саме українцями? 

Людині властиво обирати для уяви щось краще. Часом, саме уява кращого мобілізує до втілення його в життя. Що такого привабливого для мешканців цих країв було в уяві себе саме українцями? 

Нічого. Від цього конкретна особа не отримувала вигод у житті, навпаки, наражалася на можливі неприємності: покарання або, як мінімум, обмеження у самореалізації.

Мені здається, що в тезі про нації як «уявлені спільноти» відчувається  надмірна пиха людини сучасності, впевненої, що може творити все.  «Бог помер» — місце творця стало вакантним, тож до роботи: «Хай буде нація!».

Але нації не винаходяться, а віднаходяться. Їх неможливо вигадати, уявити і штучно сконструювати. Хоч можна знищити цілеспрямованими зусиллями.  Уявлення про себе як частину ширшої спільноти важливе для формування нації. Але воно не фундамент для цього процесу, а лише один з його інструментів. 

Нація - це радше рослина, яка проростає із зерна, ніж будівля, яку споруджують по архітектурному плану. Зерно вже має закладену в собі на рівні ДНК програму, змінити яку складно, а то й неможливо, а головне — навряд чи варто це робити, бо можна нашкодити. Особливості ж майбутньої будівлі обмежуються лише фантазією архітектора та вмінням будівельників. 

Тому нації не будують, а вирощують. Будують держави, для вирощування націй. 

Найкраще, що може зробити садівник — змінити умови на більш сприятливі. Таким чином процес можна дещо пришвидшити і забезпечити кращий його результат. 

Процес визрівання нації як спільноти тривалий і не завжди завершується успішно. Він може перерватися із зовнішніх (знищення іншою спільнотою) чи внутрішніх (вичерпання потенціалу росту самої спільноти) причин. 

Це виглядає приблизно так: певна група людей є носієм особливих ознак, що вирізняють її від інших груп. Ці особливості формувалися історично, спершу обумовлені природніми чинниками (такими, зокрема, як клімат, рельєф, наявність чи відсутність певних ресурсів). Згодом важливішу роль починають відігравати політичні фактори (система організації влади, своя вона, чи чужа) та економічні (способи використання, накопичення та обміну ресурсами). 

Група спершу не усвідомлює притаманних лише їй особливостей, допоки не зіткнеться з іншою, наділеною іншими особливостям. Результатом зіткнення є вирізнення чужого, іншого, не свого. 

Лиш згодом дехто пробує зрозуміти, чим саме його група відрізняється від інших. Вони починають описувати відмінності, аналізувати, а потім і пропагувати як щось краще. Це, звісно, впізнається, сприймається в групі, бо інтуїтивно своє завжди вважається кращим. Це те, з чим ти ріс, знайоме змалку, зручне, допомагає орієнтуватися в довколишньому світі, не вимагає змінюватися, а лиш спонукає зберігати наявне. 

Так групу консолідує вже не лише розуміння того, чим вона не є, але й усвідомлення, чим вона є, якими особливостями наділена. 

Згодом ці особливості (мова, традиції, культура, спосіб співіснування з природою та іншими групами, погляди на минуле, віра у майбутнє) стають предметом гордощів. Їх фіксують, зберігають і передають нащадкам в артикульованому вигляді — літератури, пісень, історичних переказів, молитв, катехизмів чи просто порадників із ведення господарства. Іноді намагаються навʼязати їх іншим групам, щоб розширити і посилити власну і таким чином забезпечити від загрози зникнення. Зрештою, для збереження національних особливостей групи, яка є їх носіями (нації), вибудовують державу.

Розуміння потреби створювати та розбудовувати державу є ознакою зрілості нації. І навіть якщо історії її створення не була успішною, держава припиняла існування (як це було в українців), памʼять про неї стає важливим елементом національної свідомості, який штовхає до повторення спроб. І так триває або до моменту їх успішної реалізації, або до цілковитого краху і зникнення нації як окремої особливої спільноти.

Станислав Кукарека: Почему Дацюк не понимает Украину

 Дацюк конечно умный дядька. Но с другой стороны в нем как в капле воды отражается вся трагедия нашей интеллигенции... (Сергій Дацюк "Що таке Україна?" https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/648fdd4eb48a1).

В чем тут проблема? В том как и любой нынешний интеллектуал Дацюк стремится так или иначе "вести в светлое будущее", хоть сапогами-то запихать таки "народ" (что "недонация", как он утверждает) на хоть какой-то "светлый путь". При этом он как-то подозрительно умалчивает о том, собственно, какой путь он на сегодня видит "светлым". Это отдельная проблема, к которой я еще вернусь (быть может), но мы пока "про сапоги". 

Итак, весь этот довольно длинный текст он посвятил животрепещущему описанию украинского национального консерватизма, того что "ни мытьем, ни катаньем" никому так и не удалось "направить нас на верный путь", что его огорчает. И что он хочет изменить. 

Оно понятно, он "элита", авангард интеллектуальный, и потому естественно должен вести покорные стада в каком-то благотворном направлении, одному ему понятном. Тут его можно понять, и это, кстати, старая история про роль интеллигенции, что бушевала не только в совке, но и задолго до совка. Короче - постсоветская трагедия, и даже построссийская.  Но есть нюанс, ведь совка-то уже нет, и РИ тоже. То, что когда-то украинцы не ринулись там "в едином порыве", это уже не упрек, а скорее комплимент. Если о прошлом. 

А если о будущем, то тоже интересно: ведь объективно нет "светлой дороги". Цивилизационный кризис на дворе, и "запад", кстати, в кризисе. Все эти вот российские поползновения в имперскую архаику и всякие исламские фундаментализмы - это как раз реакция на кризис. Нет, это не выход из кризиса, а только лишь реакция (довольно глупая), но светлой-то дороги нету объективно. Ну и куда бежать? А главное - зачем?

Довольно интересна тут его полемика с Грицаком, где начинает он вот просто "в бубну". Мол, не сложилось Украине быть державой, нет у нее дескать вундервафель, нет ядрен-батона и завоеваний до Камчатки и потому это глобальный фейл. 

Ну с точки зрения институционализма (как самоценности) - это понятная позиция. Однако сам контекст и историческая ретроспектива несколько тут однобоки. Давайте разбираться. 

Вот есть такой народ, евреи. Которые примерно так от Флавия (Иосифа) и аж по вторую половину века двадцатого даже войны никакой завалящей не выиграл, империи не создал, вундервафель не накопил. Однако не исчез. И даже более того. Народ тот тоже многие критиковали за консерватизм излишний и злоупотребление традициям, они отвергли христианство новомодное (как минимум многие из них), застыв в архаике иудаизма. И ведь не только там критиковали их, но их всячески дискриминировали, репрессировали, депортировали и даже геноцидили. И шо?

Андрей Мерянин: Как живут люди на территориях Новомерьских станов и Новочудских волостей (репортаж из 2045 года)

Возрождение мерянской идентичности после «Великого Исхода» привело к тому, что десятки сельских и городских населенных пунктов Закостромья, оказались в эпицентре мерянского возрождения — рассказывают очевидцы.

Сандра, Сандогора.

«Я встала утром, и родители говорят, что им позвонили и сказали, что в нашей мерянской лавке в Рядах (Костра) закончился мёд. Надо ехать в город, везти новый. Мёд нашей марки «Мерян-мю» бортевой, собираем его на деревьях у диких пчел, как предки, тема очень популярна на рынке и у туристов. Обороты растут.»

Йогор. Чухлома. 

«В меряне сейчас переходят не так чтобы валом, все кому было надо, давно записались и получили месячные «мерянские» (базовый доход в рамках гуманитарной программы «Автохтон») — численность просто поднимается потихоньку, где-то возвращаются на землю потомки московских и питерских релокантов, а где-то беженцы стараются, как говорится, «стать как все».»

Васли. Костра. 

«Благодаря программе «Archeomerya» костромские археологи получили финансирование под системную археологическую разведку загаличских «чудских« волостей XV-XVII веков. Сейчас там наши работают в Троице-Шебал, Куси, Атуев-стане, Троице-Чудцы, Чутце и Шаслово. Костромская археология никогда не развивалась так быстро как сейчас.»

Йлка. Шунга. 

«Из-за моды на Мерянскую кухню наше меренистское агропредприятие «Шунгама» не только удержалось на плаву в посткризис эпохи «Великого Исхода», но и устойчиво развивается сейчас. Мы выращиваем овец и гусей на мясо, пух и шерсть, репу, брюкву и полбу. Наши постоянные заказчики валяльная артель «Верхневолжский шпилёк», и костромские рестораны «Старомерянский», «Шемяка», и сеть «Ваган па Вата».»

Пезик. Яхноболь.

Мои предки жили в Москве в течении пяти поколений. Самые первые наши приехали в Москву в НЭП в 1920-ых, да так и остались. После «Исхода» взял себе имя Пезик, оно происходит от древнеуральского *pesä «гнездо», по-нашему  «Родовой» и решил вместе с женой перебраться на родину предков в Яхноболь, возродить его. Она у меня с вологодскими корнями, тут все близко. Живем с шестью детьми и своими стариками на хуторе, здесь мы пока одни. Кормит главным образом Web6, виртуальный музей и семейное хозяйство. Планируем открыть небольшой рыбный бизнес, сейчас большой запрос на локальную рыбу.

«Северная Правда». 15.08.2045.

Иллюстрация сгенерирована нейросетью Kandinsky 2.1 по запросу Kostroma of the future.

Лига Свободных Наций (ЛСН)

 Лига Свободных Наций

Мы боремся за реализацию народами и территориями РФ права на самоопределение.

Это широкий антиимперский фронт национальных движений, общественно-политических и гражданских организаций, выступающих за обретение народами и территориями Российской Федерации реального суверенитета.

 Вступайте в наши ряды!

freenationsleague.org

https://www.instagram.com/freenationsleague

https://t.me/League_FN

https://twitter.com/fnl_org

https://www.facebook.com/FreeNationsLeague

Своими целями ЛСН провозгласила:

консолидацию антиимперских сил в РФ,

подготовку кадров для государственного строительства,

поиск союзников на международной арене,

обретение реального суверенитета субъектами РФ и реализация их права на самоопределение.

Принципы

мировозрения ЛСН

1

Российская Федерация – это империя, силой удерживающая свои колонии в подневольном положении. Освобождение путем «проведения референдума» невозможно – как невозможен референдум «о соблюдении прав человека» в условиях государственного террора.

2

Народы РФ должны получить возможность воспользоваться своим правом на самоопределение. Дальнейшее создание федеративных или конфедеративных союзов возможно только на добровольной основе и без диктата бывшего федерального центра.

3

Объявляем принцип «презумпции субъектности». Соответственно, с крахом действующего политического режима в Российской Федерации, регионы не нуждаются в апеллировании к чему-либо для наделения их суверенитетом. Все регионы по определению обретают полный суверенитет и полную независимость от Москвы и уже тогда, как свободные территории, решают свое будущее: желают ли сохранить самостоятельность, объединиться с другими регионами и республиками, либо же создать конфедерацию государств.

4

Все субъекты РФ вправе самостоятельно определять свою дальнейшую судьбу.

Александр Волынский: Этнокоммунизм против этнохимер

... Этнос - это  группа  с  эндогамией, организующая  себя  на  основе  семейной  и  общественной  морали, передаваемой  в  ходе  социализации  от  поколения  к  поколению. 

Государство - это  аппарат насилия,  организующий  себя  через  волю  правящей  элиты (этноса, - РЕД.),  выраженную  в  законах. 

Если  этническая  мораль  не  противоречит  политике  элиты, то  государство  гармонично, если  в  государстве  проживают  враждующие  этносы, то  оно  либо  разваливается, либо  становится  этнической  химерой.

Исторически  США -  это бывшая   колония, созданная  по  образу  и  подобию  английской  метрополии. Доминирование плантаторов  англо-саксов, вроде Джорджа  Вашингтона,  было  полным,  до  начала  гражданской  войны. Рост экономической  миграции  и  городов  породил  острые  противоречия  не только  между  Севером  и  Югом, а  прежде  всего,  внутри  Севера. Число жителей США увеличилось за десять лет с 1850 по 1860 гг.  с 23,1 млн до 31,4 млн. Особенно быстро росло население северо-западных штатов. За десятилетие, предшествовавшее гражданской войне, оно увеличилось на 67%. 

Чтобы  смягчить  противоречия  внутри страны,  США  напали  на  Мексику. Между  прочим,  поводом  для  нападения  стала  война  Мексики  с  техасскими  сепаратистами,  т.  е.  США  просто  выступили  на  защиту  англоязычных  фермеров,  заселивших  земли,  официально  принадлежащие  Мексике. Этноконфликт  в Техасе  и  его  потеря  сделали  Мексику  более  гомогенной, хотя  окончательно  мексиканцы  создали  нацию  только  после  долгой  гражданской  войны  уже  20-го  века. 

Для  США  аннексии  не  принесли  успокоения, поскольку  на  новые  земли  претендовали  как  плантаторы  юга, так  и  фермеры  Севера. Гражданская  война  в  Канзасе   спровоцировала   самую  кровавую  бойню  в  истории  США. Плантаторы  были  уничтожены  и  элитой  стали  промышленники  и  банкиры  из  Нью-Йорка  и  Чикаго  под  охраной  ветеранов  войны. Американский  этнос  и  был  создан  этой  войной. 

Но  в  него  не  попали  негры, мексиканцы,  мигранты  из  Италии, Ирландии, Восточной  Европы. Для  их  включения  понадобилось  две  Мировые  войны. 

Но  этнической  гармонии  США  не  достигли. Размывание  элиты  породило  не  гармонию, а  конфликт, острый  расово-политический  конфликт. 

Что  удерживает  США - так  это  старые  британские  традиции  уважения  к  закону, американцы  молятся  на  свою  Конституцию  именно  потому, что  не  могут совместить  ее с  моралью, у  них  просто  нет  общей  традиции, а  без  этого  мораль  оказывается  слишком  рациональной  и  эгоистичной.

Именно для сглаживания противоречий между этническим и национальным, между традициями и законами, для сглаживания межгосударственных и межрелигиозных противоречий и возник Постмодерн с его ТОЛЕРАНТНОСТЬЮ. Атомная бомбардировка Хиросимы была важным шагом на пути утверждения пост-модерна. Но Постмодерн основан на безусловном доминировании либеральной модели. Если нет либерализма, то Постмодерн возвращается в пре-Модерн, только уже БЕЗ ТРАДИЦИИ: получается средневековье, только без доминирующей религии и морали и без сословной системы.

Пока  Московское  царство  включало  в  себя  только  великорусские  земли,  законы  и  традиции   гармонизировались, через  боярскую  власть  на  местах. Но  захват  Казани, Сибири, Астрахани  породил автономию  дворянства  и  расширил  казачество, альтернативную  элиту. Опричнина и  Смутное  время   включило  казачество   и  мелкое  дворянство  в  элиту. Захват  Украины  спровоцировал    Раскол, а  реформы  Петра  вообще  оторвали  государство  от  народа. 

Для  Англии, Франции, Испании  заморские  захваты  не  меняли  этнический  состав  метрополии, а  вот  Россия  и  США  постоянно  этнически  химеризировались. Но  если  в  США  была  Конституция, то  в  России  главной  скрепой  был  ЦАРЬ, не  лично  монарх  или  генсек  или  президент, а  пресловутая  ВЕРТИКАЛЬ  ВЛАСТИ. По  мере  бюрократизации  системы   отчужденность  и  аморальность  этой  ВЕРТИКАЛИ  росли, поскольку  в  эту  ВЕРТИКАЛЬ  включали  представителей  разных  сословий,  иностранцев  и  инородцев  и  отвечали  ее  члены  не  перед  народом, не  перед  своей  группой, а   перед  начальником.

Роль  либеральной  демократии   при  капитализме  очень  важна. Феодальные  традиции  сословного  общества  уже  не  сдерживают  эгоизм  и  единственным  ограничителем  алчности  и  произвола  элиты  выступают  институты  демократии. Элита  манипулирует  демократией в  своих  интересах, но  демократия  все  равно  заставляет  вести  себя  прилично  в  рамках  правил. 

Кризис  капитализма  всегда  ведет  к  кризису  демократии  и  поискам  путей  возвращения  к  ТРАДИЦИИ,  ограничивающей  эгоизм  и  произвол. Так  либерализм  заменяется антилиберализмом.

Две  главные  антилиберальные  идеологии  - это  фашизм  и  коммунизм.

Если доминирование либерального Запада будет сокрушено блоком антилиберальных  режимов, то ядерная война станет только делом времени. 

Когда противостояли США и СССР, то их  конфликт смягчала традиция ГУМАНИЗМА. 

Фашизм в принципе отвергает гуманизм и продвигает культ воли и культ смерти. Мораль фашистов - это мораль кшатриев-аристократов. Еще Аристотель определил, что свободный человек отличается от раба тем, что всегда готов к смерти. Аристократическая и фашистская мораль в условиях всеобщего распространения термоядерных зарядов - это катастрофа.

Либерализм - мораль купцов, там нет аристократического духа, но есть творческий дух и есть гуманизм.

Подход  коммунистов  к  проблеме  этничности  и  государственности  противоположен  подходу  фашистов. 

Коммунизм - это  глобальная  сеть  этнических  и  духовных  общин, а  не  государств. Интернационализм - это  не  превращение  всех  народов  в  одну  нацию, не  стирание  этнических  различий. 

В  СССР (до принятия конституции 1936 г., - РЕД.)  национальные  автономии  предоставлялись  даже  на  уровне  местных  советов. Именно  Ленин  требовал  свободного  развития  всех  языков  и  культур. Почему? Да  потому,  что  понимал, что  коммунистическую  мораль  без  материальной  базы  коммунизма  построить  нельзя, а  народные  традиции  надо  хранить. 

Тупость  великодержавных  шовинистов,  требовавших  унификации  через  тотальную  русификацию,  только  усиливали  химеричность  СССР. Для  огромного  числа  людей  русификация, как  и  урбанизация  деревенских  жителей  подорвали  традиционную  мораль, а  новой  морали  не  возникло. Сталин, просто  возродил  ВЕРТИКАЛЬ, а  без  тирании  Сталина  она  морально  деградировала. Путин  умудрился  восстановить  ВЕРТИКАЛЬ  и  попытался  создать  "новое  дворянство".  Моральное  очищение  и  сословность  потребовали  мобилизации, а  без  войны  настоящая  мобилизация  проходить  не  может. Милитаризм, антилиберализм  и  культ  государства - это  главные  признаки  фашизма.

Пока не будут уничтожены деньги - основы либерализма, и государства - основы фашизма, мир будут сотрясать кризисы и войны. Только возврат к СВОБОДНОЙ ЭТНИЧНОСТИ, к подлинной ТРАДИЦИИ обеспечит человечеству мир и процветание в рамках коммунистической формации.

ЭТНОКОММУНИЗМ -  это  признание  ключевой  важности  ОБЩИНЫ, не  коллектива, а  именно  ЭТНИЧЕСКОЙ  ОБЩИНЫ. Не  важно,  что  конкретно  формирует  общину – язык, религия  или  иная  духовная  практика. Главное – семья, главное  воспитание  детей  и  уход  за  стариками. Только  те  люди,  для  которых  нет  никакого  противоречия  между  их  ОБЩИНОЙ  и  интересами  других  ОБЩИН, могут  называться    коммунистами.

Как  пройти  человечеству  между   агрессивным  национальным  эгоизмом  и  либеральным  индивидуальным  эгоизмом?  Это вопрос  очень  сложный. Прежде  всего  надо  сказать – чума  на  оба  ваших  дома. Только  построение  материальной  базы  коммунизма  и  организация  общинной  жизни  даст  человечеству  шанс.

Кирилл Серебренитский: Дилеммы современных этнолога и историка

... Современный этнолог или историк: 

- с одной стороны: он знает, например, что не в какие-то там страбоновы или плиниевы времена, а - совсем недавно, уже под строгим наблюдением современной академической науки, - неожиданно возникли Румыния, Словакия, Латвия, - а каких-то двести лет назад, при дедушках наших дедушек, и слов таких никто не знал;  уже  при наших дедушках жмудь и ятвяги перетащили на себя, к северу, как одеяло, древнее слово Литва; а оставшиеся без одеяла литвины натянули на себя с востока Белоруссию и превратились в белорусов; этнолог-историк знает, что сто лет назад, в 1920х, ещё были кайтаги,  большой и сильный народ, а двести лет назад у этого народа было своё государство Кайтаг, в нынешнем Южном Дагестане; а сейчас - нет кайтагов, их записали в даргинцы; но что сто лет назад не было никаких долганов, долганы сложились, как этнос, ближе к 1910ым, а уже в 1930ом по приказу из Москвы для них создали Долгано-Ненецкий автономный округ.   

Ну, то есть: 

этнолог точно знает, что Великий Этногенез длится и сейчас, так же, как во времена ранних эллинов и первых фараонов. Бесконечную этническую трансформацию никто не отменял, ни одно правительство не смогло остановить этот процесс. Этногенез нельзя оштрафовать, загнать в концлагерь, расстрелять. Он не слышит приказов диктатора и неподвластен подсчёту голосов на выборах. Но можно распорядиться, чтобы историки и этнологи помалкивали, или наоборот, шумели по команде, заглушая, по мере сил, шелест и журчание этой изменнической изменчивости. 

Историку известно, что государства - это не более чем политические конструкты, творение человеческой воли и сочетания антропогенных факторов, чаще всего хаотичных; ни трава, ни облака, ни кошки, ни птицы понятия не имеют, где они сейчас находятся, в России или в Монако; это знают только люди. 

Но при этом: этнолог и историк обязан верить и другим проповедовать,  что нации - это тысячелетние, а лучше и многотысячелетние организмы, что государства существуют уже очень давно: и Рюрик жил в России, и Путин - в России, и от Рюрика до Путина непрерывно длится одна сплошная Россия. А то, что она в разные времена занимала разные территории, по-разному называлась и разнообразно идентифицировалось - это всё малозначительно, юридически ничтожно и вообще не важно. Это мелкие подробности, которые лучше снести в примечания мелким шрифтом и спрятать в офисе общества книголюбов. 

Я готовился к экзаменам по хрестоматии "История СССР с древнейших времён". Недавно кто-то напечатал учебник по истории Луганской народной республики со времён энеолита. 

Румынский историк обязан изучать историю Румынии XIII века, именно Румынии, и ничего иного, а то, что в XIII веке никакой Румынии не было - это как раз та профессиональная проблема, которую историк обязан решить, за то ему и деньги платят. 

Словенский этнолог вынужден трепетно балансировать между определениями "далматинцы" (которых нет сейчас) и "словенцы" (которых не было раньше). 

Современная историческая этнология по-прежнему находится в заложниках у политиков и натужно комбинирует свой нарратив - из непрерывной этногенетической сыпучести-текучести, и одновременно - из статичных гранитных громад тысячелетних наций. 

Собственно, - это очень похоже на астрономию, которая вынуждена жить в режиме биполярного расстройства, где с одной стороны, вне всяких сомнений, имеется безграничный Космос и звёзды на расстоянии миллионов световых лет, а с другой стороны, нельзя отрицать, что звёзды - это дырочки в твёрдом небосводе, через которые за нами наблюдают ангелы, а солнце на ночь Илья Пророк выключает...

Сергій Чаплигін: Два розуміння націоналізму

Останнім часом нам почали активно втюхувати якусь соціальну абстракцію -  проєкт існування громадян без національної держави, побудову «креольської нації», зміст без форми, без позитивної колективної ідентифікації та прив‘язки до свого етносу, традиції, культури чи моралі.

Мовляв, саме територія, а не культура, є характерною національною ознакою.

Секст Емпірик говорив мудрі речі - «без відсутності чіткого критерію стає неочевидним і істинне, а розбіжність у думках про істину призводить до утримання від судження».

Тому давайте визначимося.

Націоналізм, і як ідеологічна доктрина, і як політична практика, формувався в різних регіонах в унікальних, властивих конкретної території та історичному відрізку часу умовах. В тому числі і в Україні. Така історична різноманітність вплинула на появу безлічі підходів і теорій, які прагнуть пояснити феномени нації та націоналізму, виявити умови їх виникнення, сутнісні риси, види та типи.

Для початку розглянемо два полярні погляди на сутність «нації» - органічний (примордіалістський) і механічний (конструктивістський). 

З XIX століття і до середини XX в., в осмисленні питання сутності нації переважає примордіалістський підхід, який і досі залишається одним із провідних поглядів. Він розглядає «націю», як відпочаткову природну спільність людей, поєднаних постійними ознаками (те, що сьогодні прийнято називати грецьким терміном «етнос»). Тут приналежність до нації є вродженою характеристикою індивіда.

Але у другій половині XX ст. до аналізу цього питання з‘являється новий підхід - конструктивізм, який розглядає суспільні феномени не як заздалегідь об'єктивно задану реальність, а як продукт людської свідомості та діяльності, - тобто штучні соціальні конструкти.

Початок становлення конструктивізму пов'язують із виходом 1967 р. праці П. Бергера і Т. Лукмана під назвою «Соціальне конструювання реальності». Велику роль тут відіграв професор Бенедикт Андерсон, який в 1983 р. опублікував працю під назвою «Уявлені спільноти». У ній він говорить, що нація - це уявна цілісність, мислимий конструкт, а не заздалегідь сформована біологічна чи соціально-історична даність.  Тут нація розглядається як феномен Нового часу та епохи капіталізму - поява нації відтворює для індивіда осмислену та зрозумілу картину світу, втрачену після занепаду цілісної складової релігійного світогляду монархічно-станової системи в епоху Реформації та Просвітництва.  Такий собі продукт штучної організації, заснованої на договорі та колективній волі громадян. А оскільки основою національної ідентичності є трактування нації її носієм, то ми маємо дати відповідь на те, що ми розуміємо під «нацією»?

Кримськотатарський Ресурсний Центр: Несвоєчасна реалізація прав корінних народів призводить до міжнародних конфліктів, у якому Україна опинилась сьогодні

  Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Ludmila Korotkih вважає, що несвоєчасна реалізація прав корінних народів призводить до міжнародних конфліктів, у якому Україна опинилась сьогодні.

Таку думку вона висловила під час участі в інтерактивному круглому столі «Збереження ідентичності корінних народів в умовах війни та глобальних викликів ХХІ ст.».  

☝️  «Україна з 1991 року по 2014 не спромоглась реалізувати право на самовизначення корінного кримськотатарського народу, що стало би значною перепоною для проведення псевдо референдуму у Криму в 2014 році, яким рф спробувала легітимізувати спробу анексії Криму», - пояснила Людмила.

Людмила Коротких додала, що на жаль, від міжнародних конфліктів та мілітаризації страждають не лише корінні народи України, а багато інших корінних народів по всьому світу, саме тому під час 15 сесії Експертного механізму з прав корінних народів, яка відбулась у липні цього року ЕМРІП вирішив продовжити термін прийняття внесків від зацікавлених сторін в рамках проведення дослідження «Мілітаризація земель корінних народів: правозахисний фокус».

Також менеджерка КРЦ нагадала, що на виконання рекомендацій 15 сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів Кримськотатарський Ресурсний Центр системно здійснює моніторинг, фіксування та документування порушень прав корінного кримськотатарського народу, які є жертвами  воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що вчиняються російськими військами.

Кримськотатарський Ресурсний Центр: «Багатство у різноманітті. Збережемо корінні народи України!»

 Кримськотатарський Ресурсний Центр

 «Багатство у різноманітті. Збережемо корінні народи України!»: КРЦ розпочинає шторм у соцмережах до Міжнародного дня корінних народів світу

Кримськотатарський Ресурсний Центр розпочинає шторм у соціальних мережах, присвячений Міжнародному дню корінних народів світу. Закликаємо кожного стати частиною цієї кампанії.

Для того, щоб долучитися до шторму «Багатство у різноманітті. Збережемо корінні народи України» КРЦ, перейдіть за посиланням на наші сторінки в соцмережах:

▶ Facebook: https://www.facebook.com/CTRC2015 https://www.facebook.com/liberatecrimea

▶ Twitter: https://twitter.com/ctrcenter

▶ Instagram: https://www.instagram.com/ctrc_center/

▶ Telegram: https://t.me/LIBERATECRIMEA

1. Оберіть плакат https://cutt.ly/fZCWE4Y  

2. Скопіюйте типовий текст та поширте його власним дописом у себе на сторінці або поділіться своїми думками та переживаннями.

3. Затегайте друзів.

4. Особистим повідомленням з цією інструкцією попросіть друзів долучитися до шторму.

Типовий текст:

Фергад Туранли: Міграційні процеси на Кавказі: причини, перебіг подій і наслідки

Фергад ТУРАНЛИ, доктор історичних наук, професор кафедри загального і слов’янського мовознавства факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», вул. Сковороди, буд. 2, м. Київ, Україна, 04070 (ferhadturanly@gmail.com)

Анотація 

У статті йдеться про дослідження проблеми міграційних процесів на Кавказі, зокрема наголошується на причинах розподілу території Азербайджану на Північну та Південну. Згідно з умовами договорів укладеними в ХІХ ст. між Російською імперією та Персидською державою Ґаджарів, які спричинили здійсненню міграційних процесів, а саме переселення вірменського населення з території Ірану та Османської імперії на землі Північного Азербайджану, зокрема Карабаху з метою зміни етнічного та релігійного складу. У наслідок цієї політики місцеве азербайджанське населення були витиснені та   депортовані. Цей процес тривав до 90-років ХХ ст. і спроваджувався окупацією історичних земель Азербайджану та Грузії / Сакартвело про що свідчать численні архівні документи та свідки. Підкреслюється, що найважчим моментом у зазначеній ситуації є те, що місцеве населення, зосібна діти, жінки, люді похилого віку зазнавали тортур і фізичне знищення з боку вірменських збройних терористичних угрупувань, що називається геноцидом і  позбавлення людей права жити у своїх рідних оселях.

У результаті тривалою національно-визвольної боротьби азербайджанського народу 27 вересня 2020 року розпочалася Вітчизняна війна.

Ключові слова: історія, міграція, Кавказ, міжнародні відносини, право, війна,  мир

Значущість теми названого дослідження полягає у тому, що проблеми міграційних процесів на Кавказі пов’язані з окупацією та розподілом території Азербайджану на Північну та Південну, анексією Грузії наголошується на об’єктивних причинах, перебігах та  наслідках. У зв’язку з цим трагічні події, котрі були пов’язані з скоєнням проти азербайджанців, та те, як вірменські збройні загони здійснювали свої плани масового вбивства-геноциду азербайджанців, слід згадати трагедію 26 лютого 1992 р. в м. Ходжали у Нагірному Карабасі, зокрема руйнування культурної спадщини, житла та господарства людей у містах Шуша, Лачин, Ходжавенд, Кельбеджер, Агдере, Агдам, Фізулі, Джебраїль, Ґубадли, Зенгілан та ін. Азербайджану що були загарбані в 1992–1993 роках. У наслідок цих дій 20 % території Азербайджану, включаючи Нагірний Карабах і 7 сусідніх районів перебував під окупацією вірменських збройних загонів. Тільки 1988 – 1993 роках  до 1,5 мільйон азербайджанців були виселені у насильницький спосіб з адміністративної території Вірменії та з окупованих нею азербайджанських земель.

Необхідно зазначити, що причини цих подій пов’язані з історією, яка починається у XIХ ст., коли азербайджанці почали зазнавати фізичного знищення та тортури з боку вірменських шовіністичних сил, які діяли під безглуздим лозунгом створення своєї країни за рахунок загарбання чужих територій на Південному Кавказі за підтримки Російської імперії, зокрема царського режиму й очистити від місцевого азербайджанського населення. Варто сказати, що з анексією Східної Грузії тобто Картлі-Кахетинського царства, загарбання названою імперією означених територій  посилився  . У цей час завоювання Росією азербайджанський земель, у тому числі так зв. Шораельського та Памбакського султанств Іреванськогого ханства викликало руху протесту з боку правителя та населення ханста, зокрема ґенджинського.