Володимир Єшкілєв: Про Тартарію

 Захід ніколи не міг зрозуміти, що відбувається на тих неозорих рівнинах, що починаються східніше Ковельських боліт і тягнуться в невідоме. Тобто аж до берегів крижаного океану на півночі й до кордонів Китаю на Далекому Сході. У давні часи західним людям казали, що там розташована загадкова й дика країна Тартарія, населена нащадками чи то гунів, чи то песиголовців. Що там багато хутрових звірів та розбійників і що Темрява Варварства панує над тим багатим, але нещасним краєм.

У ХІХ столітті західні люди захотіли дізнатися, що саме сталося з великим Наполеоном у велетенському караван-сараї, який звався Moscou, що його побудували просто посеред східної рівнини. Вони прочитали товсті романи тартарійського графа про війну й мир та ще товстіші томи ігромана з польським прізвищем. Прочитали й зрозуміли, що Тартарія населена довготерпеливим народом із загадковою душею, що одночасно любить і ненавидить тих садистів і ґвалтівників, які цим народом кермують уже багато століть.

Пізніше до західних людей долинули чутки, що Тартарія зазнала страшних поразок від Японії й Німеччини, що спричинилося до революції. Довготерпеливі жорстоко повбивали владних садистів, як і личило нащадкам песиголовців. Відтак вони зняли зі стін ікони свого бородатого бога й повісили натомість ікони бородатого німецького економіста. Західні люди здивувалися, але сприйняли цю звістку як цілком позитивну. Бо й на Заході жили фанати економіста. Хоча ці сектанти й вважалися серед добрих обивателів нестерпними та агресивними, але все-таки більш зрозумілими, аніж сповідники Темряви Варварства. Тому західні люди втішилися цим очевидним прогресом. Вони сподівалися, що Світло Цивілізації невдовзі проллється на сумні тартарійські рівнини.

Ще більше їх потішило те, що через 70 років на тих рівнинах усе-таки схаменулися і відмовилися від смішного (і неконструктивного) культу доданої вартості. Щоправда, виявилося, що в Тартарії мешкає не одне плем’я, а декілька. І менші племена раптом утворили самостійні держави та придумали собі окремі назви. Це було несподівано й навіть тривожно, але в менших племен оперативно відібрали ядерну зброю та інші небезпечні іграшки. І добрі західні люди знов заспокоїлися, бо їм сказали, що всі тартарійські племена перебувають на прямому шляху до Світла, а ядерну зброю контролюють представники цивілізованих держав.

І всім було добре й затишно, аж раптом виявилося, що найбільше тартарійське плем’я напало на менше, яке ближче підійшло до Світла, а ядерна зброя перебуває в руках старого садиста, що фанатично сповідує Темряву Варварства й не визнає зовнішнього контролю. 

Західні люди спочатку вирішили, що це така собі родинна сварка, Familienstreit. Що старому хуліганові дурне привиділося, а менше плем’я затялося. Вони дали меншому трохи грошей і кілька мудрих порад, щоб воно не пропало й не збочило зі стежки Світла. А ще вони сильно й солідарно насварили старого садиста.

Але минав час, а старий садист ніяк не вгамовувався. Його плем’я раптом рушило на столицю меншого племені з тисячами танків і бронемашин, із сотнями літаків і гелікоптерів. Обстріляло мирні міста стратегічними ракетами, вбило тисячі й украло десятки тисяч дітей. А менше плем’я відбило цю інвазію, хоча ніхто на це не сподівався. Заходу довелося давати меншому реальну зброю і мільярди доларів, щоб не скидатися на колективного песика Снупі. 

І лише тоді очманілі добрі західні люди запитали себе: “А що ми, врешті-решт, знаємо про ту кляту Тартарію?”. Відповідь відома.

І тоді найкращі з добрих західних людей зібралися в місці, де панують Гармонія і Рівновага. До того місця вони закликали обраного з меншого племені. Злого і втаємниченого. І запитали його: “Де ж, у біса, розташована незнищенна криївка тієї Темряви, що живе серед рівнинних мешканців?”

“Вона живе в головах”, — сказав злий і втаємничений.

“Це зрозуміло, — погодилися найкращі з добрих. — Але нас цікавить розгорнута відповідь”.

І тоді вони отримали розгорнуту відповідь. Ось що вони почули.

Тартария - это просто Великая Корея

 Была такая империя - Тартария (Сибирское Царство). Её флаг слева, а на европейских картах она выглядела вот так. 

Но её не стало - она была поглощена и завоёвана в процессе «освоения сибири». И теперь поверженный василиск на гербе столицы.

Немцы и татары происходят от общего предка. Родина тевтонов – татарско-скифская страна, северная часть Евразии

Саксонский историк Август Йозеф Людвиг фон Вакербарт (August Josef Ludwig von Wackerbarth) в работе «Die Geschichte der großen Teutonen» (История великих тевтонцев) изд. 1821 г., ссылаясь на британского филолога и востоковеда сэра Уильяма Джонса (Sir William Jones) пишет, что сэр Уильям Джонс … считает, что источник всех искусств и наук можно найти в татарской или скифской, то есть в первой тевтонской стране, что татары, скифы или немцы происходят от общего предка, что хотя их ранняя история очень богата невзгодами и героизмом, но из-за недостатка свидетельств остается крайне темной. 

Далее фон Вакербарт говорит: «... В середине Азии с дальнего востока на дальний запад простирается высокогорный хребет, отделяет тепло от холода и делит старый мир на две половины, а именно на северное и южное полушарие. Этот огромный горный хребет затем извивается в несколько ветвей, охватывает концы земли, даже простирается в непостижимые воды океана и становится видимым для смелых моряков на многих возвышающихся островах. Эта древняя гористая местность татар, которая отделяет юг от севера, а также неизмеримую Азию и Европу, является и будет оставаться настоящей родиной благородных тевтонцев, наших славных предков, да и всего образованного рода человеческого. Вот откуда мы пришли…»

Выше в приведенной фон Вакербартом цитате из У. Джонса, где дается описание этого евразийского хребта, упоминаются и «горы Ямы» – «Gebirge Imaus». И далее он пишет: «… красивая, большая, цветущая человеческая раса, великолепные тевтоны, впервые спустились с высокогорья Азии, находясь там в вечно юном изобилии, где сейчас по большей части находятся еще и коренные народы, такие как, например, татары все еще живущие на северной стороне – что они были отправлены с этого высокогорья через море между Скандинавией и Шотландией, в горы Гарц, в Альпы, в Пиренеи и в Атлас – что они на самом деле здесь полностью заселились, построили земли, принесли искусства, принесли жертву богам, просветили мир, а затем стали известны и почитались под именем неизведанных друидов или тевтонских мудрецов…».