Проект "Відновлення «Бібліотеки Ярослава»: Цифровий та методологічний Логос"

Проект "Відновлення «Бібліотеки Ярослава»: Цифровий та методологічний Логос"

Інститут стратегічного аналізу проголошує своєю місією метафоричне та технологічне відновлення Бібліотеки Ярослава Мудрого. Ми розглядаємо цей втрачений скарб не як фізичний об’єкт, а як цілісну систему знань, що поєднувала античну мудрість, візантійську стратегію та руську державну волю.

1. Від фізичного сувою до цифрового Репозиторію

Якщо в XI столітті Бібліотека була місцем збору рукописів, то сьогодні вона має стати Semantic Web (семантичною мережею) Мезоєвразії.

Дія Інституту: Створення цифрової бази стратегічних наративів, де кожна подія аналізується через призму історичної тяглості. Це «жива бібліотека», яка самооновлюється і дає відповіді на виклики сучасності, використовуючи алгоритми візантійської дипломатії.

2. Методологічна реставрація: Школа перекладачів

Ярослав Мудрий створив школу перекладачів, щоб «перекласти» світові смисли на мову своєї держави.

Дія Інституту: Ми стаємо «новими перекладачами». Наше завдання — адаптувати складні геополітичні процеси Заходу та Сходу для українського стратегічного контексту. Ми «перекладаємо» виклики безпеки у мову конкретних державних рішень.

3. Пошук «Втраченого Знання» (Strategic Foresight)

Втрата бібліотеки символізує розрив спадкоємності. Інститут заповнює цю лакуну, відновлюючи тяглість від Київської Русі до сучасної України.

Дія Інституту: Використання методів OSINT та системного аналізу як інструментів «археології майбутнього». Ми знаходимо закономірності в історії (наприклад, циклічність степових загроз або чорноморської торгівлі) і використовуємо їх для прогнозування.

4. Бібліотека як Інтелектуальний Капіталій

Ми перетворюємо концепт бібліотеки з «архіву» на «генератор». Це місце, де знання перетворюється на силу (Scientia potentia est).

Дія Інституту: Формування нового покоління аналітиків («хранителів»), які володіють ісихастською витримкою та візантійською системністю мислення.

«Ми не шукаємо фізичне сховище під Софією Київською. Ми будуємо Cloud-Byzantium — інтелектуальну хмару, де знання Ярослава Мудрого інтегровані в сучасні системи підтримки прийняття рішень. Наш Інститут — це і є відновлена Бібліотека, де кожна аналітична записка є новим рядком у літописі нашої суб’єктності».

Володимир Єрмоленко: Ми займаємося благородним ділом - рятуємо те, що йде на дно після великої інформаційної кораблетрощі

У сучасній посткнижній культурі я відчуваю себе новим фольклористом.

Фольклористи ХІХ століття ходили по селах і збирали народні пісні.

Фольклористи ХХІ століття ходять по містах і збирають книжки.

Книжки і тексти у нашу цифрову епоху так само вимирають, як народні пісні в епоху індустріальну.

Народні пісні передають дуже особливе знання, яке не передає книжка; і так само книжка передає дуже особливе знання, яке не передасть відео, подкаст чи мемчик. Інформація завжди залежить від носія. Medium is the message.

Звісно, нас вважають старомодними, олдскульними і непопулярними, але знайте, що ми займаємося благородним ділом - рятуємо те, що йде на дно після великої інформаційної кораблетрощі.

Тому нам, книголюбам, можна навіть безкоштовно роздавати молоко у супермаркетах. Можна навіть морозиво і вершки 20% до кави.

-----------------------

В современной посткнижной культуре я чувствую себя новым фольклористом.

Фольклористы XIX века ходили по деревням и собирали народные песни.

Фольклористы XXI века ходят по городам и собирают книги.

Книги и тексты в нашу цифровую эпоху так же вымирают, как народные песни в эпоху индустриальную.

Народные песни передают очень особое знание, что не передает книга; и так же книга передает очень особое знание, которое не передаст видео, подкаст или мемчик. Информация всегда зависит от носителя. Medium is the message.

Конечно, нас считают старомодными, олдскульными и непопулярными, но знайте, что мы занимаемся благородным делом - спасаем то, что идет на дно после большого информационного кораблекрушения.

Поэтому нам, книголюбам, можно даже бесплатно раздавать молоко в супермаркетах. Можно даже мороженое и сливки 20% к кофе.

Наталія Криворучко, Олег Гуцуляк: Відкриття іменного фонду Олекси Вінтоняка

Відкриття іменного фонду Олекси Вінтоняка в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Понеділок, 22 жовтня 2012, 10.00)

Фонд Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника поповнився новими цінними надходженнями. Нині вже покійний доктор Олекса Вінтоняк, засновник та довголітній директор відомого українського видавництва в Мюнхені «Дніпрова Хвиля» за життя заповів передати свою бібліотеку одному з навчальних закладів України. Його дружина Ганна Вінтоняк, виконуючи волю свого чоловіка, прийняла рішення передати його книги саме Прикарпатському національному університету імені Василя Стефаника.

«Іменний фонд директора видавництва «Дніпрова хвиля» доктора Олекси Вінтоняка» загальною кількістю налічує 1420 примірників. Серед книг — наукові монографії відомих українських науковців, літературні твори авторів з діаспори, дисидентів, комплекти періодичних та наукових видань Українського Вільного університету; Аннали Української академії мистецтв і науки в США»; «Записки Наукового Товариства імені Тараса Шевченка», українознавчі видання іноземними мовами (англійською, польською, німецькою, французькою) і навіть таке екзотичне видання, як «Гавайсько-англійський словник» та низка інших цікавих книг і публікацій. Варто зауважити, що передання унікального бібліотечного фонду відбулось на основі договору, пожертви та про безоплатне передання особистої бібліотеки доктора Олекси Вінтоняка науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, укладеного між ректором університету та Ганною Вінтоняк.

Участь у відкритті бібліотечного фонду взяли голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, директор бібліотеки Михайло Бігусяк, проректор з міжнародного співробітництва та зв’язків з громадськістю Василь Марчук, доцент кафедри співу і диригування Інституту мистецтв Ганна Карась, працівники бібліотеки, студенти, громадськість. Ініціатором перенесення бібліотечного фонду Олекси Вінтоняка з Мюнхена до Прикарпатського національного університету був його близький друг Микола Жибак, котрий і розповів зацікавленим студентам, професорському складу та працівникам бібліотеки про нелегку долю Олекси Вінтоняка, його нестримну жагу до знань та любов до Батьківщини.

Як зауважив Микола Жибак, «книги передано завдяки наполегливій співпраці ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професора Ігоря Цепенди з дипломатичними установами (оскільки значну кількість книг за короткий час було транспортовано з Мюнхена (Німеччина)) та за сприяння Івано-Франківської обласної ради».

Директор наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника висловив подяку усім, хто допомагав у відкритті бібліотечного фонду О.Вінтоняка, а також висловив надію на щиру зацікавленість студентів, аспірантів кожного з факультетів університету у дослідженні бібліотечних фондів Олекси Вінтоняка.
До речі, Олекса Вінтоняк родом з Івано-Франківщини і в довоєнні роки навчався в українській гімназії, а пізніше в духовній семінарії міста Станіславова. Тому логічним стало передання книг найбільшому університету Прикарпаття — Прикарпатському національному університету імені Василя Стефаника.