«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»Предлагаем вашему вниманию содержательное интервью с Глебом Бутузововым, который рассказал о том, что привело его на путь герметизма и алхимии, с облегчением констатировал конец времён, когда любой талант из Украины рано или поздно сталкивался с добрыми советами в духе "Езжай в Москву", поведал о своих незаурядных профессиональных навыках, среди прочего, мотивах обращения к Египту, обсудил ошибку современных традиционалистов, усугубивших недоверие академических институций к своему предмету нежеланием, и неспособностью, вводить его в контексты современности, усмотрел причину отвержения многими "генонистами" Эволы в более высоком уровне требований к жизненной практике "эволаиста", поделился своими творческими планами, в частности, на воссоздание реальной атмосферы, в которой происходило становление того, что принято считать "ортодоксальной" школой интегрального традиционализма.
От себя могу добавить, что обычно мы имеем дело либо с герметичными в совершенно ином смысле учёными или "корифеями", либо с увлекательными, но откровенно пустыми персонажами, чья нарциссичная болтовня не прибавляет ровным счётом ничего, здесь же колоссальный объем знаний соседствует с открытостью желающего ими поделиться, а не прибить своим "авторитетом" или "тайными умениями", теоретика и практика. Короче, наслаждайтесь )
(с) Елена Семеняка
Гліб Бутузов – український дослідник алхімії та герметизму. Автор таких праць як «Алхімія і традиція» і «Підношення Гермесу», перекладач творів «Ієрогліфічних Фігур» і «Таємних фігур Розенкрейцерів» Ніколи Фламеля, «Ієрогліфічної Монади» Джона Ді, «Ключа» Якоба Бьоме, «Філософського Дерева» Карла Ґюстава Юнга, «Герметичної традиції» Юліуса Еволи та багатьох інших. Нині проживає в Канаді.
Комментариев нет:
Отправить комментарий