Віктор Цимбал (1901-1968) Герби Буковини, Галичини, Київщини, Кубані та Закарпаття

 Віктор Цимбал (1901-1968)

Герби Буковини, Галичини, Київщини, Кубані та Закарпаття.

Символ перемоги: в Україну повернули прапор гетьмана Богдана Хмельницького

Символ перемоги: в Україну повернули прапор гетьмана Богдана Хмельницького.

Зі Швеції до України повертається унікальний артефакт - хоругва гетьмана  Богдана Хмельницького.

Нагадаємо, що наш гетьман разом з козаками мали переможні bитви під Жовтими Водами, під Корсунем, під Пилявцями (1648 р )...

Вважалося, що прапора було втрачено ще у 1651 р. після bитви під Берестечком (1951 р.). Однак, згодом під час Північної в1йни він опинився у Швеції. В одному із шведських музеїв він зберігався вже кілька століть.

Прапор передано міністру закордонних справ України Андрію Сибізі (про що і повідомило МЗС). 

Ми продовжуємо повертати нашу спадшину додому!

Слава Україні! 

Тодд Проновост: Двуглавый орёл, использовавшийся сельджуками Рума

 Двуглавый орёл был культовым символом Сельджукского султаната Рума (XI–XIV века), широко использовавшимся в Анатолии в качестве герба, королевской эмблемы и архитектурного мотива. Он символизировал власть, силу и господство над Востоком и Западом, часто появляясь на монетах, тканях и каменных рельефах в таких городах, как Конья и Диярбакыр.

Ключевые аспекты двуглавого сельджукского орла:

Символизм: Он представляет собой единство Востока и Запада, обозначая всеобщий суверенитет и защиту от зла. Его часто интерпретируют как «дух-хранитель».

Принятие и использование: Этот мотив стал стандартом для сельджуков, особенно при таких правителях, как Ала ад-Дин Кай Кубад I (правил в 1220–1237 годах), который использовал его на стенах цитадели Коньи.

Внешний вид: Он встречается на каменных рельефах XIII века, монетах (особенно Артукидов), плитках и держателях для Корана.

Происхождение: Хотя он похож на символы, используемые византийцами и более ранними цивилизациями, такими как хетты, сельджуки приняли его для утверждения своей имперской власти и контроля над центральными районами Анатолии.

Значение: Он считался официальной эмблемой или гербом Сельджукского государства, представляющим верховную власть султана.

ULTIMA PROVINCIA – PRIMA HEREDITAS

 Україна — держава-спадкоємниця історичних цивілізацій Понтійського степу, духовної вертикалі Візантії

та державотворчої спадщини Київської Русі.

1. Девіз (Devise)
ULTIMA PROVINCIA — PRIMA HEREDITAS
(Остання провінція — перше спадкоємство)

Тлумачення девізу:
Держава, що перебувала на межі імперій, зберегла й успадкувала їхню духовну, культурну та правову традицію в живій безперервності.

2. Формула спадкоємності (Formula hereditatis)

Україна — спадкоємниця Живого Джерела Традиції,
що поєднує воїнську свободу Кіммерії-Скифії-Сарматії, духовну вертикаль Візантії
та державотворчу спадщину Київської Русі.

3. Геральдичний принцип (Principium heraldicum)

Не через завоювання, а через тривання.
Не через центр, а через межу.
Не через форму, а через живий зміст.

4. Символічне значення

Ultima provincia — край, де імперії випробовують свою міцність
Prima hereditas — спадок, що передається раніше титулів і корон
Живе Джерело Традиції — неперервність сенсу, що переживає державні форми

***

ULTIMA PROVINCIA – PRIMA HEREDITAS

буквально: «Последняя провинция — первое наследие».

Ultima provincia — не просто «последняя». Это край света, пограничье, место, куда империя дошла с усилием и сомнением. Там нет мраморных форумов, но есть ветер, соль и упрямство.

Prima hereditas — «первое наследство». То, что получают раньше законов и титулов. Кровь, память, язык, шрамы. Не дар, а обязанность.

Вместе фраза звучит почти парадоксом:

То, что считается окраиной, на самом деле — исток.

Буквально:

Ігор Коваль: Чим є лев і галка для Галицької землі

 Світлина: керамічна плитка з зображенням грифона, знайдена археологами у Давньому Галичі (тепер - село Крилос).

Уже багато десятиліть триває дискусія про герби Галицько-Волинської Русі. Зрозуміло, що назвавши Галицько-Волинське територіальне об’єднання державою, його не можна уявити без державного герба. У Галицько-Волинському літописі йдеться про один з таких гербів: «За поприще од города Холма стоїть також башта кам’яна, і на ній — орел кам’яний вирізьблений; висота ж каменя — десять ліктів, а з верхівками і підніжжями — дванадцять ліктів». За цим описом церковний історик ХIХ ст. Антін Петрушевич вважав, що це зображення двоголового орла. «Якщо це княжий герб, то він належить Данилу, який побудував цей «стовп» разом з іншими холмськими укріпленнями», — висловлювався про холмське геральдичне різьблення історик Іван Крип’якевич.

Для встановлення генези давньоруської геральдики княжих часів надзвичайно важливими є відкриті керамічні плитки від мозаїчного омфалія дерев’яної ротонди (друга половина XII — початок  XIII ст.) на городищі Замчище в селі Олешкові Снятинського району на Прикарпатті. Серед віднайдених плиток є складнофігурні рельєфні плитки, які в мозаїчному наборі утворювали зображення геральдичного орла в центральній частині підлоги храму.

Можна припустити, що галицькі геральдичні зображення орлів мали безпосередній зв’язок із геральдичними орлами з Наддніпров’я і були тісно пов’язані з ідеєю сильної влади великих київських князів.

Існує припущення, що зображення орла на шиферній плиті головної української святині  — Софії Київської було державною емблемою-гербом Київської Русі часів Ярослава Мудрого. Дослідник фресок і графіті Софіївського собору в Києві професор Сергій Висоцький звернув увагу також на те, що на ктиторській фресці зображення орлів у декоративних картушах прикрашали плащ Ярослава Мудрого. Якщо це твердження правильне, то ймовірно, що й вирізьблений з каменю на одній з оборонних веж при в’їзді до новозакладеної Данилом Галицьким столиці Холма орел міг бути своєрідним символом-емблемою могутньої Київської держави, славу якої мріяли відродити галицькі князі.

Польський історик ХV ст. Ян Длугош стверджує, що двоголовий орел був традиційним територіальним знаком на західноукраїнських землях. Під час Грюнвальдської битви 1410 р. на коругві Перемишлянської землі розміщувався двоголовий орел під однією короною на синьому полотні.

Кирилл Серебренитский: Графское происхождение Наполеона Бонапарта

... Предки Наполеона со стороны матери - Рамолино ди Колл'Альто, - генуэзский род; не слишком влиятельный, не хрестоматийно-исторический, но - легендарно древний. По преданию, в Х веке Эриберто Рамолино, владетельный граф ди Колл'Альто, прибыл в Геную из Венеции.

В феврале 1779го, при устройстве сыновей в военную школу в Отене, Карло Мария де Бонапарте, отец Наполеона, инициировал  во Франции процесс доказательства дворянского происхождения. Это ему вполне удалось. 10 марта 1779го Карло ди Буонапарте принял Король Франции. Это был символический акт, который окончательно удостоверил принадлежность рода к древнему дворянству.

15 марта Карло де Буонапарте представил в Королевскую Герольдию изображение и описание фамильного герба: «Желтая графская корона над щитом, украшенным двумя голубыми полосами и двумя синими звездами, с буквами В. Р. (Bona Parte) на розовом фоне».

В геральдике бывает много нелепостей, но не бывает случайностей. Графская корона, несомненно, высвечивала амбиции отца Императора: он, скорее всего, предполагал, используя крепнущие во Франции связи, - утвердиться в титуле графа. Возможно, Карло надеялся добиться титула не для себя, а для старшего сына. – притянув каким-то образом полузабытый титул семейства Рамолино, - «граф де Колл-Альто».

Бабушка Императора, - Angela Maria, урождённая Pietra-Santa, судя по некоторым сообщениям, была из рода так называемых горных корсиканцев, автохтонов Корсики. Горные корсиканцы – народ, собственно, исчезающий уже во времена родлителей Наполеона. Это, по разным версиям, потомки то ли семитов-финикийцев, то ли античных эллинов, то ли берберов, то ли ветвь древнего народа шардана (сардос), аборигенов Сардинии.

The flag of the Federative Republic of Russia / Флаг Федеративной Республики России

The flag of the Federative Republic of Russia is consists of two white stripes on both upper and lower horizontal part with the blue azure on the center part of the flag that symbolizes the alternate flag of the White-Blue-White flag of Russia which was currently in use by some anti-war activists, the Freedom of Russia Legion, and exiled members of the opposition group after it was redesigned to remove the red part of the flag on the lower part that they thought to symbolizes the cult of miltarism and authoritarian tendencies. The next one is the heraldry of the eagle which was used as the coat of arms of the pre-Bolshevik Russian Provisional Government and the Russian Republic with the different color and the coat of arms of the Novgorod Republic but with beast heraldry but it is unofficial.

Флаг Федеративной Республики России состоит из двух белых полос в верхней и нижней горизонтальной части с синей лазурью в центральной части флага, что символизирует альтернативный флаг Бело-сине-белого флага России, который в настоящее время используется некоторыми антивоенными активистами, Легионом Свободы России и ссыльными членами оппозиционной группы после того, как он был переработан с удалением красной части флага в нижней части, которая, по их мнению, символизирует культ милитаризма и авторитарные тенденции.  Следующим является геральдика орла, которая использовалась в качестве герба добольшевистского Временного правительства России и Российской республики с другим цветом и гербом Новгородской республики, но с геральдикой зверя, но она неофициальна.

by AstroRangerBeans

by AugustusJuliusdCV

Batodalain Dorje: Мүнх Тэнгэрийн Далбаа "Знамя Вечного Синего Неба Великого Монгольского государства"

9 июля 2023 года мы провозгласили день государственного прапора будущей независимой Бурят-Монголии и приняли новый национальный прапор - исторический прапор монгольских народов - Мүнх Тэнгэрийн Далбаа "Знамя Вечного Синего Неба Великого Монгольского государства".

С этого дня 9 Июля провозглашается днём Бурят-Монгольского прапора.  

Специально не придумывали, но это так совпало, что в Монголии День государственного прапора - 10 июля.

Получается мы будем праздновать на один день раньше.

Буряад-Монгол Уласын төр засагай далбааны тухай журам

Regulations on the national flag of Buryad-Mongolia

Статут государственного флага Бурят-Монголии (проект).

Государственный флаг Буряад-Монголии, также - Флаг Вечного Синего Неба, состоит из полотна синеголубого цвета неба “в полдень на широте Бурятии и Монголии”, и символом Соёмбо белого цвета, состоящем из полумесяца, солнечного диска и пламени (с тремя язычками огня) по середине полотна.

Государственный флаг Бурят-Монголии восходит к флагу Великого Монгольского Государства (Их Монгол Улс) и флагу Государства Хунну и полностью их повторяет, что указывает на исторические корни бурят-монгольского народа и традиций государственности. Раскрывает причастность бурят-монголов к единому монгольскому миру и объединение всех монголоязычных народов в едином политическом, экономическом и культурном пространстве.

Сине-голубой цвет полотна символизирует единство всех монголов под одним Вечным Синим Небом и выражает его волю (Мүнх Тэнгэрийн Хүчь).

В середину полотна помещён символ Соёмбо - полумесяц, Солнце и неугасимое пламя, что означает власть Вечного Синего Неба над прошлым настоящим и будущим бурят-монгольского народа. 

Соёмбо с древнего языка санскрита переводится как "Герой, создавший себя сам", что символизирует независимость бурят-монгольского народа, его силу и волю - неугасимого пламени питающегося от Солнца и Луны - властью над Светом и Тьмой / Днем и Ночью.

Политическое значение.

Флаг Вечного Синего Неба восходит ко временам державы Хунну и Великого Монгольского Государства и указывает на политическую преемственность Бурят-Монголии в истории.

Провозглашая возрождение государственного флага Бурят-Монголии - флаг Вечного Синего Неба, возрождаем истинный суверенитет государственности Бурят-Монголии, не подчиняющейся воли иноземных захватчиков и иностранных государств, согласно Воле Вечного Синего Неба в соответствии Великой Ясой Чингисхана - монголы не должны подчиняться чужеземцам и захватчикам.

Провозглашаем 9 июля (можно - второе воскресенье июля), а также 22 число летнего месяца бишин - днём Государственного Флага Бурят-Монголии.

Демократическое движение "Буряад-Монгол Эрхэтэн".

Принято 9 Июля 2023 года на чрезвычайном совещании:

Хельсинки - Вашингтон - Улан-Удэ

Вірчий знак князя Ізяслава Володимировича, кін. 990-х – 1001 рр.

Вірчий знак князя Ізяслава Володимировича, кін. 990-х – 1001

Бронза; лиття, гравіювання, черніння. 58×28мм. 8,6г

Зі збірки Музею Шереметьєвих, Київ (VZ-3)

Підвіску виконано у складній та рідкісній для вірчих знаків техніці черніння. Тризуб відрізняється від Володимирового перехрещеним згори зубцем. Аналогічні зображення відомі з печатки, яку атрибутують Ізяславу Володимировичу, та обушка, знайденого в археологічному шарі кінця Хст. Це дозволяє пов’язати представлений вірчий знак із ближнім колом сина Володимира Великого – князя Ізяслава Володимировича. Він народився близько 981р., а помер у 1001р. Відтак хронологічні рамки використання цього вірчого знака обмежуються кількома роками: кінцем 990-х – 1001-м.

За описом Олександр Алфьоров у: 1000 років української печатки: каталог виставки [...]. Київ, 2013. С.87–88

Государственный флаг Чуваши

 Государственный флаг Чуваши был принят в 1992 году. 

Сочетание желтого и красного цветов - это традиционная расцветка в чувашских традициях. 

Желтый фон полотнища - самый красивый цвет в местном фольклоре. Желтым цветом изображается все самое светлое и красивое, а в геральдике он трактуется как богатство, справедливость и благородство. 

Красный цвет присущ большинству народных чувашских орнаментов, а в геральдике он означает силу, достоинство и мужество. 

На флаге Чувашии желтый фон - это место под солнцем, красный  земля, на которой растет "Древо Жизни", изображенное древнечувашской эмблемой. 

Эмблема "Три Солнца" в виде трех одинаковых солярных знаков символизирует защиту, благополучие и солнечный свет. 

Сочетание двух центральных эмблем флага трактуется как "Были, Есть, Будем".

Олег Карелін: Тризуб і Лев на монетах великого князя Володимира Ольгердовича

Монета Київського князівства за часів великого князя Володимира Ольгердовича (1362-1390). Напису нема, монета стилізована під арабську, зате Тризуб і "Спинаючий' Руський лев.

Олег Карелін: Печатка українського короля Юрія І з українським гербом "Погоня" з "спинаючим" Руським левом на щиті

Печатка (датується ХІV ст.) українського короля Юрія І з українським гербом "Погоня" з "спинаючим" Руським левом на щиті збереглась у п'яти воскових екземплярах, що прикріплені до грамот Андрія Юрійовича (з 1316 року) та Юрія II Тройденовича (з 1325, 1327, 1334, 1335 років). 

Діаметр печатки з чітким рельєфом близько 90 міліметрів. На її лицевому боці зображено самого короля на троні із написом коло країв «s……. domini Georgi regis Rusie» («п[ечать]) господаря Георгія, короля Русі»)[2]. 

На зворотному боці зображено вершника в обладунку з щитом і прапором, якого оточує напис: «s……. domini Georgi ducis Ladimirie» («п[ечать]) господаря Георгія, князя Володимирського»). Голова вершника покрита гострокутним шоломом. У правій руці, він тримає спис, на верхній частині древка якого прикріплено трикутний прапор. Щит, який тримає вершник, трикутний із зображенням "спинаючого" лева. Передні ноги лева опираються на верхній лівий кут щита. Кінь у збруї іде кроком по кам'янистій поверхні на якій розташовані стилізовані рослини. Навколо вершника небо усіяне зорями.

Андрей Мерянин: Флаги уральских народов

Финно-угорский активист из Финляндии Miro Ankerman создал проект, посвященный флагам уральских народов имеющих разный уровень официальности. Туда вошли как государственные флаги финно-угорских стран ЕС и Республик РФ, так и неофициальные племенные флаги древних финно-угорских народов созданные краеведами, такие как мерянский, мещерский, чудской, ливский, кревингский. Также Miro Ankerman предложил свой вариант общефинно-угорского флага в дизайне которого используется наш общий символ - восьмилучевая звезда.

Олег Карелін: Два леви львівського герба

 "Чвалаючий, крокуючий" німецький леопард на печатці німецької громади у Лембергу (німецька назва Львова) від 1359 р., коли у Львові урядував німець Штехер, призначений польським королем Казимиром війтом у Львові. 

"Чвалаючий, крокуючий" німецький леопард відомий в європейський геральдиці як леопард Вальдемара, герб баварських герцогів.

Столичне королівське місто, засноване русько-українськими королями в 1256 р., завжди мало правильний міський герб - "спинаючий" Руський Лев. Існують десятки зображень правильного міського герба Львова до 1359.  Наприклад, на щиті українського короля Юрія І від 1301 р.

1380—1434 — карбували у Львові срібні грошики, на яких зображувався герб Галичини та Львова — лев у крапковому колі та навколо герба містилася легенда: «лат. moneta Russie» (Період карбування півгрошів: 1337—1403 рр.). За часів короля Яґайла карбувалися грошики із надписом: лат. moneta lembergensis. На реверсі монет в оточенні 4 дуг зображався ініціал короля та легенда: лат. ...R. Ungarie. 

Герб друкаря Івана Федоровича з правильним міським гербом Львова

Олег Гуцуляк: Двухголовые орлы Апалунаса, Гандаберунда-Вишну и Анзуд

 Хетто-лувийский бог Апалунас изображался как воин-охранник (хетт. laḫḫijala, лид. lailas «герой-воин») с «амазонкским (обоюдоострым) топором» или в виде прибитого над дверьми чучела орла (хетт. hara) с разрубленной на две части головой, откуда происходит геральдический «двуголовый орел».

Правда, есть утверждения, что еще до возведения пирамид жители Древнего Египта вырезали на плоском куске камня двуглавых птиц. Считается, что эти камни были предназначены для того, чтобы сопровождать усопшего, ведь именно в могилах археологи обнаружили эти мистические символы давно забытого прошлого. Позже встречаем изображения двухголового бога Гора, а также изображение крылатого диска Солнца с двумя головами змей.

Предполагаем, что в индоарийской версии этому двухголовому персонажу соответствует Гандаберунда или Берунда (на дравидском языке каннада gaṇḍabheruṇḍa «сыльный двухголовый») – двухголовая птица, которой приписывается огромная магическая сила и способность противостоять силам разрушения. Гандаберунда встречается в декоративном оформлении многих индуистских храмов, в геральдике Майсурского княжества и других средневековых южноиндийских государств; в современной Индии её можно увидеть на гербе штата Карнатака. Гандаберунду обычно изображают с длинным хвостом, похожим на павлиний, несущей слонов и львов в когтях и змею в клюве – таким образом демонстрируется её огромная сила. 

Предание связывает её с богом Вишну: однажды, бог Вишну явился в образе человекольва Нарасимхи (мифологическая интерпретация вед. narām śáṃsaḥ «слава мужей», Narāsaṃsaḥ как прозвища богов Агни и Пушана, авест. теоним Nairjō. saηha < *(ә)nerōm k'ansos[i]), чтобы сразить демона Хираньякашипу (Hiranyakasipu «Золоторунный»!). Убив демона и выпив его кровь, Вишну не смог погасить в себе гнев и удержался в своей ужасной форме. Полубоги боялись его даже больше, чем убитого демона и поэтому попросили заступничества у Шивы. Шива явился в образе Шарабхи (Шарабешвара; некая смесь человека, оленя (первоначально – лося) и птицы, наделенный четырьмя руками с острыми когтями, восьмью ногами, острыми клыками и клювом хищной птицы, а также длинным хвостом и крыльями, которые сформировали его женские энергии – Пратьянгира и Шулини), и тогда Вишну обернулся Гандаберундой и они вступили в сражение. Эта битва угрожала уничтожению всей вселенной – и тогда супруга Шивы Парвати обратилась к богине темной Луны Пратьянгире, чтобы та усмирила сражающихся. В образе Нарасимхики та предстала перед ними: темноликой и ужасной, с мордой львицы с красными глазами, восседающей на тигре, полностью нагой (как вариант – в чёрных одеждах), на себе она носит гирлянду из человеческих черепов, а волосы её переплетены, в своих четырёх руках она держит трезубец, змею, барабан и череп. Своим безумным рыком она прервала сражение богов и, тем самым, спасла мир от уничтожения. В поздних версиях индуизма победу одерживает Шива или Вишну, а побежденный признает первенство победителя.

Думается, «восьминогий» Шарабхи («Лось») – это мифологическое описание боевой колесницы индоиранцев, столкнувшихся в противостоянии с цивилизациями юга (Хараппы, Междуречья, Ближнего Востока), которым покровительствует губительное солнце (Нергал-Эрра, Апалунас, «Демон с разинутой пастью»).

Печатка боярина Ратибора, друга пол. ХІ – поч. ХІІ ст.

Печатка боярина Ратибора, друга пол. ХІ – поч. ХІІ ст.

Свинець; карбування. D – 23 мм, D2 – 20 мм; Н – 5 мм. 16,3 г.
Зі збірки Музею Шереметьєвих, Київ (VР-1101).

На лицьовій стороні обідок з крапок обрамляє погрудне зображення св. Климента Папи Римського, на що вказує й підпис обабіч фігури. Святий зодягнутий у єпископські ризи; правою рукою благословляє глядача, у лівій тримає Євангеліє. Напис на зворотній стороні печатки «от Ратибора» свідчить, що цими буллами скріплювалося листування і що вони не мали зобов’язань юридичного характеру.

Ратибор отримав у хрещенні ім’я Климент. Прототипом зображення патронального святого на печатках Ратибора слугували мозаїки Софії Київської. Ратибор фігурує у багатьох ключових епізодах історії Київської Русі. Він віддано служив Всеволодові Ярославичу та його родині. Два роки боярин був посадником київського князя в Тмутаракані, де спромігся карбувати власну срібну монету – на взірець своєї печатки. Існує гіпотеза, що Ратибор міг походити з княжого роду полабських слов’ян.

Опис Oleksandr Alfyorov у : 1000 років української печатки: каталог виставки [...]. Київ, 2013. С.59.

Тарас Чухліб: Чому ми повинні мати Великий Герб Нації

Наша країна і наш народ повинні мали свій Великий Герб, тому що: 

1) Великий Герб Нації є красивим та, величним символом нас - українців, як однієї з найвеличніших націй світу; 

2) Великий Герб Нації символізує у концентрованому візуально-геральдичному образі усю нашу величну історію від найдавніших часів до сучасності; 

3) Великий Герб Нації символізує єдність усіх українських територій, земель, величних держав і політичних утворень; 

4) Великий Герб Нації спонукає до вивчення своєї історії та показує усьому світові нашу спроможність бути провідною, величною та успішною державою світу зараз і в майбутньому.

Хай живе Велика Україна! Слава нашому Великому Гербу Нації! 

Хай здохнуть усі воріженьки нашого Великого Герба на вічні віки! Амінь!

Проект Великого Герба України, підтримуваний геральдистом Олегом Однороженком

На блакитному полі золотий тризуб (знак Володимира Святославича); 

над щитом срібний шолом із золотим оздобленням та шоломовою емблемою – на червоному полі св. Юрій у срібних обладунках та з золотим плащем, на срібному коні із золотими очима, узброєнням та упряжжю, влучає золотим списом срібного змія (династичний герб руських князів), 

над шоломом золота корона зі срібними перлинами та блакитним камінням (цісарська стемма Володимира Святославича та Ярослава Володимировича), 

згори срібна трихвоста хоругва з червоним хрестом (хоругва Руського королівства), 

за шоломом золотий спис зі срібним бунчуком (чолкою стяговою) та золотий спис із білим прапором із золотою облямівкою, на якому в червоному колі срібний хрест з червоною облямівкою над срібним півмісяцем рогами догори в супроводі восьми золотих і двох червоних зірок, 

навколо золоті літери: БХГВЗ (штандарт гетьмана Богдана Хмельницького), 

навколо щита золотий Знак гідності Голови Української Держави із санктуаріумом гетьмана Івана Мазепи;

 щит тримають золотий лев з червоним узброєнням, очима і язиком 

та козак у золотому вбранні з золотим мушкетом на лівому плечі та золотими порохівницею та шаблею при малиновому поясі, 

щитотримачі стоять на срібній скелі та зеленій горі, навколо яких блакитна стрічка з золотим написом: СЛАВА УКРАЇНІ; 

за всім пурпурова троянда з золотим оздобленням (державно-династичний знак Києво-Руської держави), 

на пелюстках якої герби українських історичних земель і державних утворень.

Праворуч:

1. на блакитному полі золотий лев з червоним узброєнням, очима і язиком спинається на срібну скелю (герб Руського королівства та Львівської землі);

2. на срібному полі червоний хрест (герб Руського королівства та Волинської землі);

3. на пурпуровому полі золотий двоголовий орел зі срібним узброєнням, очима і язиками (герб Руського королівства та Перемишльської землі);

4. на золотому полі чорна галка з червоним узброєнням і очима (герб Галицького королівства та Галицької землі);

5. на блакитному полі золоте сонце (герб Подільської землі);

6. на блакитному полі золотий хрест (герб Подільського господарства та Брацлавської землі);

7. на червоному полі срібний гриф з золотим узброєнням, очима і язиком під золотою короною (герб Белзької землі);

8. на срібному полі на зеленій землі між двома зеленими деревами йде чорний ведмідь з червоним узброєнням, очима і язиком (герб Холмської землі);

9. на червоному полі на срібному коні з золотими очима, узброєнням та упряжжю рицар у срібних обладунках тримає в правиці срібний меч з золотим руків’ям, в лівиці блакитний щит з золотим двораменним хрестом (герб Великого князівства Литовського і Руського та Поліської землі);

10. щит розтято: в правій частині – на блакитному полі три золоті пояси, в лівій частині – на срібному полі червоний ведмідь із золотим узброєнням, очима і язиком (герб Карпатської України);

11. на червоному полі золота голова тура в супроводі золотих зірки, троянди та півмісяця (герб Молдавського господарства та Бесарабії);

12. на зеленому полі золота троянда (герб Русо-Влахії та Буковини).

Ліворуч:

13. на блакитному полі срібний ангел (герб Київської землі);

14. на червоному полі срібний хрест (герб Сіверської землі);

15. на срібному полі чорний двоголовий орел з червоним узброєнням, очима і язиками (герб Великого князівства Чернігівського);

16. На золотому полі козак у блакитному жупані та червоних чоботах, з золотим мушкетом на лівому плечі та золотими порохівницею та шаблею при золотому поясі (герб Війська Запорозького);

17. на малиновому полі козак у золотому вбранні з золотим мушкетом на лівому плечі та золотими порохівницею та шаблею при золотому поясі, ліворуч золотий спис вістрям вгору (герб Війська Запорозького Низового);

18. на червоному полі на срібному коні із золотими очима, узброєнням та упряжжю козак у золотому вбранні та зі срібною шаблею із золотим руків’ям в правиці (герб Слобідської України);

19. на блакитному полі вражений золотою стрілою срібний олень з золотим узброєнням, очима і язиком (герб Війська Донського);

20. на срібному полі на зеленій землі козак у малиновому вбранні із золотим оздобленням, чорних шапці та чоботах тримає в правиці чорну рушницю із золотим оздобленням, в лівиці золотий спис, на якому малиновий двохвостий прапор зі срібним рицарським хрестом, при лівому боці золота шабля (герб Чорноморського війська);

21. на блакитному полі срібний двораменний хрест у супроводі трьох золотих корон (герб Надчорномор’я);

22. на червоному полі золотий двоголовий орел зі срібним узброєнням, очима і язиками (герб князівства Феодоро);

23. на блакитному полі золота тамга (герб Кримського ханства).

Тарас Чухліб: Тризуб походить від Хазарії та іранських Сасанідів

Зображення двозубів і тризубів прийшло до нас не від варягів, а від Хозарського каганату. 

На монетах цієї держави, яка розташовувалася на територіях сучасної Донеччини і Луганщини ще у VIII -IX столітті, карбувалися ось такі знаки, які і перейняв наш князь Святослав після завоювання Хозарії...

 До речі, князь Володимир називав себе каганом на зразок хозарських правителів. 

У свою чергу Двозуби і Тризуби були зображені на сасанідських драхмах і аббасідських дирхемах II - VIII століть, якими і користувалися в Хозарії.

26 червня - День кримськотатарського прапора

З Днем Кримськотатарського прапора!

Завжди разом - разом і назавжди!



Лютфие Чабанова
Сегодня Крым отмечает день крымскотатарского флага! Накануне праздника, образцовый ансамбль песни и танца "МЕЛЕВШЕ", при поддержке администрации города Судак, поднял национальный флаг над городом, на скалах Судакской крепости и подготовил видео-поздравление!

Тарас Чухліб: Прапор українських козаків Оттоманського полку

 Прапор українських козаків Оттоманського полку. 1877 - 1878 років.

Публікується вперше!

Це - колишні запорожці і задунайці з Добруджі.. У 1877-1878 роках вони воювали проти Російської імперії у складі козацького полку турецького султана...

ВІДНАЙДЕНА ПІСНЯ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ. ЯКІ ВОЮВАЛИ У 1853-1856 РОКАХ ЗА ТУРКІВ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.

Прощай мила Україно,
Прощай вся моя родино.
Бо вже прийшов такий час
Покидати треба вас (2 рази)

Піди хлопче, виглянь з хати,
Кажи коні посідлати,
Тільки швидко не дрімай
Подай шаблю і нагай (2).

В чистім полі будемо грати,
І кров нашу проливати;
Не жаль згинуть в Божий час,
За свободу і за вас (2).

Ми в П’ятницю м'ясо їли,
Часто поклонів небили,
Да пролити кров за вас,
То Спаситель зучив нас (2).

Не перина і не страх,
Колись братом був нам Лях,
Ще і тепер разом з ним
Ждем що скаже рідний Крим (2)

1853 рік. Туреччина.