Олексій Білязе: Основи правого анархізму, або Проти дегуманізації

Дегуманізація — це не просто абстрактна загроза, а процес, що поступово позбавляє людину її сутності, свободи та гідності.

У правій філософії дегуманізація виникає від надмірного втручання держави, яке відриває від культурних коренів, а також руйнує моральний фундамент суспільства: людина перестає бути суб’єктом власного життя та стає інструментом державної ідеології.

У сучасному світі, де держави намагаються контролювати всі аспекти життя громадян, а традиційні цінності піддаються атакам нових ідеологій, дегуманізація стає реальною небезпекою.

Цей процес проходить кілька етапів, які поступово призводять до руйнування особистості та суспільства.

Процес дегуманізації у правій філософії має наступну схему:

Надмірне втручання держави →

Знищення зав’язків в суспільстві →

Відчуження від себе та коренів →

Насильство →

Знищення суспільства

Дегуманізація починається з надмірного втручання держави у приватне життя. Фрідріх Гаєк у своїй книзі «Шлях до рабства» застерігав, що втручання держави у приватне життя підриває основи свободи. Держава, яка контролює кожен аспект життя, позбавляє людину її права на особистий вибір, перетворюючи її на інструмент у великій машині.

Це співпадає з фундаментальною ідеєю Джона Локка в «Двох трактатах про правління», де він підкреслював, що індивідуальні права і свободи є основою здорового суспільства. Надмірне втручання держави підриває саму сутність людської гідності, коли людина перестає бути самовідповідальною за своє життя і стає залежною від зовнішніх сил.

Margarita Dudka-Bulyha: Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі

Щодо скандального виступу Славоя Жижека (Slavoj Žižek) на церемонії відкриття Франкфуртського книжкового ярмарку 18 жовтня 2023 року. - https://politcom.org.ua/potribno-borotysya-na-oboh-storonah-odnochasno

Зрозумілий підхід. Але він все одне веде до урівняння.

Ми також можемо зрозуміти розпач німців після поразки у перший світовій. І розуміємо їхній захват ідеями нацизму. Як реванш за програш. Але зрозуміти винищення мільйонів людей в газових камерах не зможемо.

Ми можемо співчувати мільйонам німців, що загинули під час бомбардування Берлину в 45м. Але не можемо спростувати необхідність в той час припинити існування нацистскої держави. І необхідність Нюрнберга також.

Жижек не туди спрямовує увагу. І його опоненти не тим засмучені. Він не виказує антисемітизму. Він виказує дитячу хворобу лівацькості - пошук з постраждалих, хто більше постраждалий. Це повна відсутність здорового соціального імунітету.

Зараз питання не в тому, хто більш постраждалий, а в тому, як за кілька десятків років купа розвинених країн вигодували спільноту людоїдів, з якою не знають, що робити. Це маленьке, але болюче питання. Так хочеться скинути його на Ізраїль, нехай вони розберуться, тільки так, щоб світові не страждати від занепокоєння.

Але за цим питанням можна побачити більше. Як так званий цивілізований світ спокійно співіснував останні десятиліття зі світом диктаторських режимів, які не бентежили його, доки тим режимам не стало тісно в їхніх кордонах? Маємо очевидний провал усієї сучасної цивілізації. І культура відміни зараз - це як температура при загостренні хронічної хвороби. Вона не є здоров‘ям, але вона лише прояв давно запущеного в поганому сенсі процесу.

Зараз не культурні досягнення треба обговорювати, а безсилість усього, що вважалося досягненнями цивілізації. І усвідомити, що потрібні кризові міри і новий рівень обговорення у світі.

Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі.

З такої точки зору я сприймаю цей виступ як запит дитини до дорослих, які мають урегулювати світоустрій. Питання: хто ті дорослі?

Судячи з останньої промови Байдена США мають намір лідерства у дорослішанні землян. Подивимося на їхні дії.