Історію Всесвіту часто описують як безперервний процес ускладнення матерії. Від елементарних частинок до атомів, від атомів до молекул, від молекул до живих організмів, від організмів до людської цивілізації — цей ланцюг здається плавним і поступовим. Проте уважніший погляд показує, що ця безперервність є лише зовнішньою.
Онтологічний стрибок означає народження нової реальності, яка не зводиться до властивостей попереднього рівня. Кожен із них відкриває новий вимір еволюції, що підпорядковується власним закономірностям. Якщо розглядати історію Всесвіту саме таким чином, можна виділити три великі онтологічні переходи.
Перший із них відбувся тоді, коли звичайна хімія перетворилася на життя.
У перші сотні мільйонів років після формування Землі планета являла собою складну лабораторію хімічних процесів. Молекули взаємодіяли між собою відповідно до законів фізики та хімії. Виникали дедалі складніші органічні сполуки, однак усі вони залишалися лише продуктами реакцій. Вони могли утворюватися й руйнуватися, але не були здатні підтримувати власне існування.
Перелом настав тоді, коли виникла система, здатна відтворювати саму себе.
Саме реплікація стала тією подією, яка розділила неживу та живу природу. Вперше інформація почала передаватися від одного покоління молекулярних структур до іншого. Відтепер еволюція перестала бути лише історією фізичних процесів. Вона стала історією інформації, що накопичує власний досвід через природний добір.
Цей момент був справжньою онтологічною революцією. Матерія отримала нову властивість — здатність до спадковості, мінливості та самозбереження. Саме тому життя не можна розглядати як просто дуже складну хімію. Воно являє собою новий спосіб організації матерії, у якому центральне місце займає інформація.





























