Праці Ульріха Бека (1944 – 2015) суттєво вплинули на рельєф світової соціології. Але цей вплив до цього часу є частковим. Він стосується концепцій Другого модерну і суспільства ризику. Є ще декілька ідей, які з’являються в сучасному дискурсі, скажімо, метафора «примарного вокзалу». Навіть його головна ідея Другого модерну стала більш популярною завдяки іншому соціологу – Зігмунту Бауману.
Після смерті У. Бека його інтелектуальна спадщина на певний час відсунулася в тінь. Це, мабуть, природньо і так відбувається з більшістю вчених. Від них очікували весь час нового слова і це підтримувало до них інтерес. Смерть поклала край цим очікуванням. Тепер відбувається /мусить відбутися / може відбутися засвоєння його ідей в основний масив соціологічного знання. Важливо щоб він відбувався через конструктивну критику.
Стосовно праць У. Бека таке засвоєння обтяжене декількома обставинами. По-перше, його тексти, як і тексти більшості соціологів, занурені в плинний контекст певного часу. Вони були коментарями до сучасності. Тепер треба вилущите ті ідеї, які залишаються важливими і надалі. По-друге, У. Бек займав певну політичну позицію і намагався вплинути на розвиток ЄС в напрямку федералізму. Багато його ідей мають тому гострополітичне значення. В партійній боротьбі вони сприймаються не як наукові висновки, а як позиції політика. По-третє, німецький соціолог постійно рухався по краю між соціологією і філософією. З цим пов’язаний навіть стиль його текстів, який ускладнює сприйняття достатньо простих думок. Крім того, позиція «від чистого розуму» часом приводила його до висновків крайнього характеру. І навіть ідея вищої цінності прав людини починала виглядати загрозливо по відношенню до гуманізму.
Я далі зупинюся на одній з останніх великих праць соціолога, яку можна вважати його Magnum opus – «Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова політична економія». Є її переклад українською мовою, хоча видання містить багато орфографічних помилок (описок) .
Перша важлива ідея У. Бека, про яку варто поговорити, має методологічний характер. Це не просто питання методу, а питання методологічної позиції, методологічної візії суспільних процесів. Мабуть, це можна назвати методологічним принципом. Маю на увазі розрізнення методологічного космополітизму на противагу методологічному націоналізму.
Після смерті У. Бека його інтелектуальна спадщина на певний час відсунулася в тінь. Це, мабуть, природньо і так відбувається з більшістю вчених. Від них очікували весь час нового слова і це підтримувало до них інтерес. Смерть поклала край цим очікуванням. Тепер відбувається /мусить відбутися / може відбутися засвоєння його ідей в основний масив соціологічного знання. Важливо щоб він відбувався через конструктивну критику.
Стосовно праць У. Бека таке засвоєння обтяжене декількома обставинами. По-перше, його тексти, як і тексти більшості соціологів, занурені в плинний контекст певного часу. Вони були коментарями до сучасності. Тепер треба вилущите ті ідеї, які залишаються важливими і надалі. По-друге, У. Бек займав певну політичну позицію і намагався вплинути на розвиток ЄС в напрямку федералізму. Багато його ідей мають тому гострополітичне значення. В партійній боротьбі вони сприймаються не як наукові висновки, а як позиції політика. По-третє, німецький соціолог постійно рухався по краю між соціологією і філософією. З цим пов’язаний навіть стиль його текстів, який ускладнює сприйняття достатньо простих думок. Крім того, позиція «від чистого розуму» часом приводила його до висновків крайнього характеру. І навіть ідея вищої цінності прав людини починала виглядати загрозливо по відношенню до гуманізму.
Я далі зупинюся на одній з останніх великих праць соціолога, яку можна вважати його Magnum opus – «Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова політична економія». Є її переклад українською мовою, хоча видання містить багато орфографічних помилок (описок) .
Перша важлива ідея У. Бека, про яку варто поговорити, має методологічний характер. Це не просто питання методу, а питання методологічної позиції, методологічної візії суспільних процесів. Мабуть, це можна назвати методологічним принципом. Маю на увазі розрізнення методологічного космополітизму на противагу методологічному націоналізму.