Хоча пунктів програми з часом ставало більше (до 19 пунктів), ключовими були перші шість, прийняті на всенародному референдумі:
1. Аграрна реформа (Земельна реформа)
Це був фундамент «Білої революції». Уряд примусово викуповував надлишки земель у великих феодалів-землевласників і перепродавав їх селянам у розстрочку за ціною на 30% нижчою від ринкової.
Мета: Знищити владу поміщиків у селах і створити клас лояльних шаху фермерів.
Результат: Близько 2,5 млн селянських сімей отримали землю, але багато наділів були занадто малими для виживання, що призвело до масової міграції селян у міста.
2. Націоналізація лісів і пасовищ
Всі природні ресурси країни переходили у власність держави для їхнього захисту та раціонального використання. Це вдарило по доходах племінних вождів та духовенства, які раніше контролювали ці землі.
3. Приватизація державних підприємств
Щоб отримати кошти на викуп земель у поміщиків, держава продавала акції державних заводів і фабрик у приватні руки. Колишні землевласники могли обміняти свої землі на ці акції, стаючи промисловцями.
4. Участь робітників у прибутках
Робітники промислових підприємств отримали право на частку від прибутку (до 20%). Це мало запобігти поширенню комуністичних ідей серед пролетаріату.
5. Реформа виборчого права та права жінок
Іранські жінки вперше отримали право голосувати та бути обраними до парламенту. Також був підвищений мінімальний вік для вступу в шлюб (до 15, а пізніше до 18 років) та обмежена можливість багатожонства.
Ці реформи викликали найбільше обурення у радикального духовенства (зокрема у Аятоли Хомейні), які вважали це «наступом на ісламські цінності».
6. Створення «Корпусу освіти» (Sepāh-e Dānesh)
Випускники університетів та коледжів могли замінити військову службу викладанням у сільських школах.
Ефект: Це була одна з найуспішніших реформ. Рівень грамотності в країні зріс з 26% до 42% за лічені роки. Згодом були створені також «Корпус охорони здоров'я» та «Корпус розвитку».
Чому реформи призвели до революції 1979 року?
Попри вражаюче економічне зростання (понад 9% на рік), «Біла революція» створила глибокі суперечності:
Релігійний конфлікт: Духовенство втратило земельні володіння (вакуфи) і вплив на освіту, що зробило їх запеклими ворогами шаха.
Урбанізація: Селяни, які не змогли прогодуватися на нових землях, їхали в міста, формуючи величезний клас незадоволених бідняків.
Політичний вакуум: Економічна модернізація не супроводжувалася політичною свободою (саме тоді з'явилася партія «Растахіз»), що відштовхнуло інтелігенцію.
Партією, яка була правлячою та фактично єдиною легальною політичною силою в останні роки існування монархії в Ірані, була «Растахіз» (перс. حزب رستاخиз — Hezb-e Rastakhiz, що означає «Партія відродження» або «Партія воскресіння іранської нації»).
Основні факти про партію «Растахіз»:
Заснування: Партію створив шах Мохаммед Реза Пахлеві 2 березня 1975 року. До цього в країні існувала формальна двопартійна система, але шах вирішив, що для прискорення модернізації потрібна єдина монолітна організація.
Ідеологія та роль у «Білій революції»:
Партія стала головним інструментом впровадження і пропаганди «Білої революції» — масштайної програми вестернізації та модернізації Ірану (аграрна реформа, надання прав жінкам, індустріалізація). Три головні стовпи партії, які мав визнати кожен член, були:
Вірність монархії (шаху).
Вірність Конституції.
Вірність принципам «Білої революції» (яку також називали «Революцією шаха і народу»).
Примусове членство:
Шах заявив, що всі лояльні громадяни мають вступити до лав «Растахіз». Тих, хто відмовлявся, він публічно називав «зрадниками», яким місце або в тюрмі, або за межами країни.
Діяльність:
Партія контролювала всі сфери життя — від профспілок до молодіжних організацій. Вона також активно боролася з «спекуляцією» на базарах, що налаштувало проти режиму впливовий клас торговців (базарі).
Занепад та наслідки
Створення однопартійної системи та агресивна діяльність «Растахіз» лише посилили невдоволення населення. Опозиція сприймала партію як інструмент диктатури та таємної поліції (САВАК).
На тлі масових протестів, що переростали в Ісламську революцію, шах був змушений розпустити партію восени 1978 року, незадовго до свого виїзду з країни та остаточного падіння монархії в лютому 1979-го.
Символіка «Білої революції» та партії «Растахіз» була спрямована на поєднання глибоких монархічних традицій Ірану з ідеєю стрімкого прогресу.
Емблема партії «Растахіз»
Емблема була візуальним втіленням ідеології «єдності та відродження». Вона виглядала як стилізоване коло, що містило в собі кілька важливих елементів:
Центральна частина: Напис каліграфією на перській мові — Hezb-e Rastakhiz-e Mellat-e Iran (Партія відродження іранської нації).
Текстові гасла (у верхній частині): Емблема зазвичай містила три ключові слова, що символізували три стовпи режиму:
Монархія (Nezam-e Shahanshahi).
Конституція (Qanun-e Asasi).
Біла революція (Enqelab-e Shah o Mellat — буквально «Революція шаха і народу»).
Візуальний стиль: Логотип часто зображувався в золотистому або синьому кольорі, що підкреслювало зв'язок з імператорською величчю.
Символи «Білої революції»
Програма не мала одного графічного логотипа, але її символіка пронизувала всю державну атрибутику того часу:
Лев і Сонце (Shir-o-Khorshid): Хоча це древній символ Ірану, під час «Білої революції» він використовувався як символ легітимності реформ. Лев, що тримає меч на фоні сонця, був центральним елементом державного прапора та герба.
Шахська корона (Корона Пахлеві): Вона вінчала всі офіційні документи партії та програми реформ, символізуючи, що «революція» походить зверху, від самого монарха.
Корпус освіти та Корпус здоров'я: Молоді люди в уніформі, які їхали в села вчити та лікувати, стали «живим символом» прогресу. Їхні нагрудні знаки та прапори корпусів також вважалися частиною візуальної мови реформ.
«Революція шаха і народу»: Це офіційна назва «Білої революції», яку шах використовував, щоб підкреслити єдність трону та простих селян проти «реакційних поміщиків та духовенства».
Комментариев нет:
Отправить комментарий