Однією з найцікавіших його гіпотез є припущення, що трипільці могли практикувати ритуали, пов'язані зі священними напоями або іншими засобами зміни свідомості. У певному сенсі такі практики можна порівняти із сучасними церемоніями аяваски в народів Амазонії, хоча між ними лежать тисячі років і різні культурні світи. Йдеться не про прямий історичний зв'язок, а про схожість функції: використання особливих ритуальних засобів для встановлення контакту з божественним світом.
Проблема «присутності богів» у давніх міфах
Практично всі стародавні цивілізації зберегли легенди про час, коли боги були набагато ближчими до людей, ніж сьогодні. У грецькій традиції це був Золотий Вік Кроноса. У шумерів боги безпосередньо керували містами та спілкувалися з царями. У ведичних текстах божественний світ постійно взаємодіє з людьми через жерців і священні ритуали. У багатьох народів існують перекази про період, коли межа між людським і надприродним була тонкою або майже відсутньою.
Для сучасної людини такі оповіді виглядають як міфологія. Але постає питання: чому настільки різні культури знову і знову створюють схожий образ минулого? Чому майже всюди існує пам'ять про особливий час гармонії, достатку і безпосереднього контакту з богами?
Тарас Ткачук пропонував оригінальний напрямок пошуку відповіді. На його думку, частина цих міфів могла відображати реальний духовний досвід дуже давніх землеробських цивілізацій, до яких належала й трипільська культура.
Трипільська цивілізація як особливий світ
Культура Трипілля-Кукутені існувала приблизно між VI і III тисячоліттями до нашої ери на території сучасної України, Молдови та Румунії. Вона створила величезні поселення, розвинене землеробство, складну символічну систему та одну з найвишуканіших керамічних традицій доісторичної Європи.
Особливо вражає багатство трипільської символіки. Орнаменти на посуді складаються не з випадкових декоративних елементів, а з повторюваних знаків і композицій, які, ймовірно, мали глибокий релігійний зміст. Саме аналіз цих знакових систем став одним із головних напрямів досліджень Ткачука.
Учений припускав, що перед нами не просто прикраси, а фрагменти складної духовної традиції, значна частина якої назавжди втрачена. Якщо це так, то трипільці могли володіти практиками, які сучасна археологія лише починає усвідомлювати.