У ході спільного дослідження палеоантропологи та біохіміки отримали перші прямі докази регулярного споживання рослинних психостимуляторів у далекому минулому. Це відкриття не лише зміщує хронологічні рамки фармакологічних практик людства на десятки тисячоліть назад, а й глибоко змінює наші уявлення про пізнавальні здібності та когнітивну складність доаграрного населення.
Тривалий час у науковій спільноті панував консенсус: свідоме, систематичне вживання наркотичних та стимулюючих речовин увійшло в побут людини разом із Неолітичною революцією (приблизно 10–12 тисяч років тому). Вважалося, що лише із переходом до осілого сільського господарства та появою надлишків продовольства суспільства отримали час, ресурси та глибокі ботанічні знання для виготовлення пива (звареного з ячменю близько 13 тис. років тому в Леванті), культивації коки (8 тис. років тому в Андах), використання кактуса-психоделіка Сан-Педро (Перу, 10.4 тис. років тому) чи збору псилоцибінових грибів.
Первісних мисливців-збирачів уявляли як людей, що діяли суто в межах стратегій виживання, оминаючи складноадаптивні фармакологічні практики.
Проте нове дослідження, що ґрунтується на аналізі рідкісних палеоантропологічних знахідок із острова Сулавесі, руйнує цей неолітичний стереотип, переносячи витоки світового наркоспоживання у глибокий пізній плейстоцен — на 25 000 років у минуле.